Суд: Подільський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 21 вересня 2026 р.
Справа: №758/10190/26
Суддя: Войтенко Т. В.
Справа № 758/10190/26
Категорія 38
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Скитецької І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В :
У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 94 094,00 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.02.2023р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №154740519, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7Е5R8 (16.02.2023 12:32).
Умовами кредитного договору передбачено, що кредит надається на 30 днів з 16.02.2023 з можливістю пролонгації.
На банківську картку позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 20 000,00 грн.
21.08.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1
18.04.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги №225, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1
27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1
15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №154740519.
Позивач зазначає, що відповідач станом на 26.12.2025 року має заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс», яка становить 94 094,00 грн. та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 20 000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами - 74 094,00 грн., яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
07.08.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зважаючи на наступне. Проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки розмір заборгованості за відсотками нараховано за межами строку дії кредитного договору. З наданих представником позивача розрахунків встановлено, що за кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відсотки нарахували за період поза межами строку кредитування. Втім, з огляду на те, що представником позивача не надано доказів, що в особистому кабінеті відповідача чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду, сторона відповідача вважає, що пролонгація строку кредиту не відбулась. Представник відповідача наводить власні розрахунки заборгованості та вважає, що загальна сума заборгованості повинна становити 23 180,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. - тіло кредиту, 3 180,00 грн - відсотки за кредитним договором (20 000,00 грн. - * 0,53%*30 днів). Крім того, відповідачка здійснила оплату заборгованості у розмірі 10,00 грн., тому розмір заборгованості становить 23 170,88 грн.
Також, заперечував представник відповідача і щодо розміру нарахованих відсотків за користування кредитом, оскільки вважає, що сума є неспівмірною із розміром заборгованості за тілом кредиту та суперечить принципам розумності і добросовісності. Крім того, позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором. Так, кредитний договір був укладений 16 лютого 2023 року, а договір факторингу №28/1118-01 - 28 листопада 2018 року, тобто на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та ОСОБА_1 .
Щодо витрат на правову допомогу представник відповідача зазначив, що в матеріалах наявний лише договір з адвокатським бюро, однак, відсутній ордер чи інший документ, який підтверджує повноваження адвоката, який надав правову допомогу позивачу у суді за позовом. Надані позивачем докази не вказують на те, яким саме адвокатом виконана робота і чи є у нього відповідний статус. Відтак, підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у цій справі немає.
Також, представник відповідача повідомив про те, що очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 8 500,00 грн., про що зобов`язується надати докази у 5-ти денний строк після ухвалення рішення у справі.
10.08.2026 року від представника позивача надійшла Відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що відповідач не вірно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Зокрема, реєстр прав вимоги по договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір №154740519 від 16.02.2023 укладено 18.04.2023, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач.
Щодо нарахування відсотків представник позивача зазначає, що нарахування здійснюється за такою формулою: 21 000,00 грн. ( сума виданого кредиту) * 30 ( строк кредиту) * 0,53 ( процентна ставка)/100 = 3 180 ( сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 30 днів); 3180/30 = 106 ( сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 16.02.2023 - 18.03.2023. В подальшому, відповідно до п. 8.4. договору зобов`язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087.70 % річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. Так, 21 000,00 ( сума видного кредиту) * 2,98 ( процентна ставка) /100 = 596 грн. ( сума за один день користування кредитом після закінчення дисконтного періоду), що здійснювалось за період з 19.03.2023 по 15.07.2023. Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього.
Щодо надання ордеру чи іншого документу, який підтверджує повноваження адвоката, представник позивача зазначає, що до позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги та додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, Крім того, позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Зважаючи на те, що представник відповідача визнав факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, суд визнав за недоцільне витребування з АТ «ПриватБанк» відомостей про факт зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 , маска карти НОМЕР_1 грошових коштів певними частинами у загальному розмірі 20 000 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову, у зв`язку з наступним.
Судом встановлено, що 16.02.2023 р між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №154740519 за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 20 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Договір про надання кредиту № 154740519 від 16.02.2023 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV7Е5R8 (16.02.2023 12:32).
Так, у п.2.3. договору сторони передбачили, що кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 1100 грн 00 коп. (одна тисяча сто грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 18.03.2023 р.
Відповідно до п.2.4 та 2.5 договору, другий та решта Траншів за Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором. Загальна сума Кредиту за цим Договором складається з сум Кредиту за всіма наданими Траншами, що отримані Позичальником протягом всього строку дії Договору.
Відповідно до п.3.1. договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.
Відповідач скористався дисконтним періодом та відразу ініціював операції в перший же день дії договору та отримав 20 000 грн. кредитних коштів.
Так, судом встановлено, що 16.02.2023 на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3 було зараховано 1100 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0f815553-72c8-411b-96dc-0464d9a24518;
1 200,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №279dd230-b10a-4726-ace9-4d52e5e68b9e;
2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №d4773a49-991e-4653-89cb-a723f17e0cfb;
2000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №0b0222d8-ce57-487d-b021-26b06913bd84;
2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № c6c44627-7c26-4d15-8cb2-b8a9fb570244;
2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6831d65a-ab6c-40b1-b7d5-06b7a599ef31;
5 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8ff1e386-32b8-4ba7-bde4-2ff3a48757c4;
4 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № d9c91bb4-2136-43af-9cb7-a150c45a7bda, а всього 20 000,00 грн.
Факт отримання кредитних коштів підтверджує представник відповідача .
У розділі 8 Договору сторони передбачили розмір відсотків за користування кредитом залежно від обраної поведінки щодо повернення кредиту .
Так, відповідно до п.8.3, п. 8.4 Договору кредитування здійснюється за процентною ставкою 2,10% за кожен день від суми залишку кредиту впродовж 30 днів, та ставкою 2,98 % після закінчення дисконтного періоду.
Від 20 000 грн. розмір відсотків за кожен день кредитування становить:
- 420 грн. у дисконтний період,
- 596 грн. після закінчення дисконтного періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі №300/438/18.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».
За умовами договору №154740519 від 16.02.2023 року кредитні кошти надавалися строком на 30 днів.
Згідно розрахунків ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість зі сплати відсотків за кредитним договором за період з 16.02.2023 по 17.04.2023 р. складає 646 грн. Вказана сума навіть менша від тієї, яку відповідно до п.8.3 кредитор мав право нарахувати боржнику.
Після 18.04.2023 кредитор почав нараховувати по 596 грн. відсотків за кожен день користування кредитом.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно розрахунків ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість за кредитним договором за період з 16.02.2023 по 15.07.2023 становить 94 094,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 20000грн.; прострочена заборгованість за процентами - 74094,00 грн.
Саме у такому розмірі позивач як правонаступник первісного кредитора просить стягнути заборгованість.
Так, 21.08.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило на користь ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 .
У даному договорі передбачений перехід права вимоги до вимог, які виникнуть у майбутньому.
Так, п. 1.3. договору факторингу передбачено, що «право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами , в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
18.04.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги №225, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1
27.05.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1
15.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №154740519.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» за договором споживчого кредиту надало: кредитний договір №398696059 від 21 серпня 2021 року; договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року; договір факторингу №19/1224-01 від 19 грудня 2024 року; договір факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року; квитанцію про зарахування коштів за кредитним договором №398696059; розрахунки заборгованості за кредитним договором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».
Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять.
Представник відповідача зазначав, що відповідачка погасила 10 грн. в рахунок тіла кредиту, втім, доказів цього матеріали справи не містять.
Представник відповідача також посилався не невірний розрахунок заборгованості, стверджуючи про те, що пролонгація дисконтного періоду не відбулася, а кредитний договір укладено на 30 днів.
Такі твердження представника відповідача спростовуються п.п. 3.1-3.4 договору, які стосуються виключно права отримувати додаткові транші впродовж дисконтного періоду, а не строку кредитування. У конкретному випадку відповідачка скористалася дисконтом та вичерпала усі транші до 20 000 грн.
Відповідно до п.7.2.1. договору, закінчення строку дії Договору в порядку, передбачено п. 11.1 Договору.
Відповідно до п.11.1., договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.
Судом встановлено, що всупереч умов кредитного договору та норм закону відповідач допустив порушення умов повернення грошових коштів, оскільки не здійснював платежів, передбачених договором для погашення його договірних зобов`язань.
Так, звертаючись до суду із позовом ТОВ «ФК «Ейс» надало належні та допустимі докази укладення ОСОБА_1 кредитного договору №154740519 від 16.02.2023 року. ОСОБА_2 отримала кредит за договором №154740519, проте не виконала взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернула.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованості за основною сумою боргу та відсотками.
Таких висновків суду не спростовують доводи представника відповідача про те, що розмір відсотків є несправедливим та суперечить принципам розумності і добросовісні.
Відповідно до ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
З огляду на положення ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними. Разом з тим, відповідач не оспорював укладений між ним та первісним кредитором кредитний договір та з позовом до суду про визнання його недійсним, в цілому або в його частині, не звертався.
Отже в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року; копію додаткової угоди до Договору правничої допомоги від 01.09.2025 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг.
Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. На це вказав КЦС Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
У Відзиві представник відповідача зазначив, що заперечує проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., зважаючи на те, що в матеріалах справи наявний лише договір з адвокатським бюро, втім, відсутній ордер чи інший документ, який підтверджує повноваження адвоката, який надав правову допомогу позивачу у суді за позовом.
З огляду на принцип пропорційності та співмірності, враховуючи, що дана справа не є складною та не потребувала багату часу для представника позивача на підготовку шаблонної позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625,630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму заборгованості за кредитним договором №154740519 від 16.02.2023 у розмірі 94094,00 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн, а всього стягнути 98 756,40 грн. (дев`яносто вісім тисяч сімсот п`ятдесят шість гривень 40 коп).
У стягненні витрат на правову допомогу у більшому розмірі - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 8, каб. 13).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
СуддяТ. В. Войтенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua