Суд: Дніпровський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №755/2297/26
Суддя: Савлук Т. В.
Справа №:755/2297/26
Провадження №: 2/755/3676/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Савлук Т.В.,
за участю секретаря судових засідань - Лазоренко Н.В.,
учасники цивільного процесу:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Романов О.О.,
відповідач - не з`явився,
представник відповідача - адвокат Лук`янець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 з вимогою:
«стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , аліменти на період навчання на користь його повнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі (одна четверта) частина з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду із даним позовом і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
12 березня 2026 року ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
04 травня 2026 року (вх. № 27075) до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача - адвоката Лук`янець О.О., у яких остання просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що сам по собі факт продовження повнолітньою дочкою навчання не є достатньою підставою для стягнення аліментів, оскільки позивачка має довести потребу в матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням, а також можливість відповідача її надавати. Так, позивачка навчається за державним замовленням та отримує підвищену академічну стипендію, а тому, на думку представника, не довела потреби в додатковому матеріальному забезпеченні. У свою чергу, відповідач є 71-річним пенсіонером, пенсія є його єдиним джерелом доходу, він має хронічні захворювання, потребує витрат на лікування та має кредитні зобов`язання перед банківськими установами. Крім того, представник відповідача звертала увагу на можливість матері позивачки брати участь у її утриманні, з огляду на її працевлаштування та керівні посади в товариствах.
30 червня 2026 року (вх. № 42639) представником позивача - адвокатом Романовим О.О. подано до суду заперечення на письмові пояснення відповідача, у яких представник просив вирішити справу за наявними матеріалами без урахування письмових пояснень відповідача та доданих до них документів, а також відмовити в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку та долучення доказів. На думку представника позивача, письмові пояснення відповідача не підлягають урахуванню, оскільки їх подано після закінчення встановленого судом строку для подання відзиву без поважних причин. Крім того, зазначив, що позивач ОСОБА_1 досягла повноліття, однак продовжує навчання за денною формою, не має самостійного доходу та потребує матеріальної допомоги. Також стверджував, що відповідач має можливість надавати таку допомогу, а наведені ним обставини щодо стану здоров`я, кредитних зобов`язань та матеріального становища не спростовують позовних вимог.
08 липня 2026 року (вх. № 44348) до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача - адвоката Лук`янець О.О. на письмові заперечення представника позивача від 30 червня 2026 року, у яких остання просила долучити їх до матеріалів справи та врахувати під час ухвалення рішення, а в задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти доводів позивача щодо необхідності надання їй матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням, представник відповідача звернула увагу на те, що ОСОБА_1 навчається за державним замовленням у Національному університеті біоресурсів і природокористування України та отримує підвищену академічну стипендію, розмір якої, за його твердженням, становить не менше 4 000 грн щомісячно, у зв`язку із цим, на думку представника, позивачка не потребує фінансування безпосередньо навчання, а витрати на харчування, проїзд та придбання навчального приладдя можуть покриватися за рахунок отримуваної стипендії. При цьому представник відповідача наголошувала, що позивачем не надано доказів фактичного несення витрат на навчання, проживання, побутові потреби чи лікування, а також доказів недостатності стипендії для їх покриття.
11 вересня 2026 року (вх. № 58830) представником позивача - адвокатом Романовим О.О. подано до суду додаткові пояснення, у яких останній зазначав, що з 01 вересня 2026 року позивачка навчається в Державному торговельно-економічному університеті за спеціальністю «Право», строк навчання визначено до 2030 року, а вартість навчання становить 59 000 грн на рік. Також додав, що 10 серпня 2026 року позивачка сплатила вартість навчання за перший семестр, що, на його думку, додатково підтверджує необхідність надання їй матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання.
14 вересня 2026 року (вх. № 59260) представником відповідача - адвокатом Лук`янець О.О. подано до суду заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з припиненням навчання позивача ОСОБА_1 . Заяву мотивовано тим, що позивачка, яка була зарахована до Національного університету біоресурсів і природокористування України з 01 вересня 2025 року, наказом від 03 липня 2026 року № 917 «СК» відрахована за власним бажанням. Зазначене підтверджується відповіддю Національного університету біоресурсів і природокористування України від 07 вересня 2026 року на адвокатський запит. З огляду на припинення позивачкою навчання правові підстави для подальшого стягнення аліментів у зв`язку з навчанням відсутні, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
06 жовтня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про продовження розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
27 жовтня 2026 року (вх. № 70359) до суду надійшли додаткові письмові пояснення, подані представником відповідача - адвокатом Лук`янець О.О., у яких вона зазначила, що позивачка припинила навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України за власним бажанням, відрахувавшись 03 липня 2026 року, та лише з 01 вересня 2026 року розпочала навчання на першому курсі Державного торговельно-економічного університету. На думку представника відповідача, такі обставини свідчать не про продовження, а про поновлення навчання, а тому право на отримання утримання за період між припиненням навчання та новим зарахуванням відсутнє. Також представник відповідача вказувала на те, що позивач не надала належних доказів своїх щомісячних витрат і потреби в матеріальній допомозі, а з вересня 2026 року підтверджено лише витрати на навчання в розмірі 59 000 грн на рік. Водночас представник відповідача звертала увагу на пенсійний вік відповідача, стан його здоров`я, наявність хронічних захворювань і кредитних зобов`язань, що, на її думку, впливає на його матеріальне становище та можливість надавати дочці матеріальну допомогу.
27 жовтня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу, якою поновлено представнику позивача - адвокату Романову О.О. процесуальний строк для вчинення окремої процесуальної дії - подання письмових доказів.
Долучено до матеріалів справи письмові докази, подані представником позивача - адвокатом Романовим О.О. засобами електронного зв`язку 20 жовтня 2026 року разом із письмовими поясненнями.
27 жовтня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Лук`янець О.О. про поновлення процесуального строку для вчинення окремої процесуальної дії - долучення додаткових доказів.
Клопотання про долучення письмових доказів, які приєднано до додаткових пояснень, подані представником відповідача - адвокатом Лук`янець О.О. засобами електронного зв`язку 27 жовтня 2026 року, - залишено без задоволення.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Романов О.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів, додатково пояснили, що позивачка є студенткою денної форми навчання Державного торговельно-економічного університету, факультету «Міжнародної торгівлі та права», за спеціальністю «Право», у зв`язку з чим не має можливості самостійно забезпечувати свої матеріальні потреби та потребує допомоги батьків. У свою чергу, позивач має певні особливості стану здоров`я, які потребують дотримання спеціального режиму харчування, регулярного медичного нагляду та лікування, що зумовлює додаткові витрати. При цьому наголосили, що відповідач має можливість надавати дочці матеріальну допомогу, оскільки перебуває у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Вважали, що сукупність наведених обставин та поданих доказів підтверджує наявність передбачених статтею 199 Сімейного кодексу України підстав для стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лук`янець О.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що відповідач досяг 71-річного віку, має низку хронічних захворювань, двічі переніс оперативне втручання з видалення пухлини та перебуває під наглядом лікаря-онколога. Зокрема, зазначала про наявність у нього цукрового діабету 2-го типу з ускладненнями, злоякісного новоутворення шкіри тулуба, гіпертонічної хвороби, жовчнокам`яної хвороби та багатовузлового зоба. Також звернула увагу на необхідність дотримання відповідачем безглютенової та безлактозної дієти, постійного приймання лікарських засобів, а також на значний розмір щомісячних витрат на придбання медикаментів, зокрема препаратів «Янумет», «Трипліксам», «Еріведжу», «Ксігдуо пролонг» та інших. Крім того, відповідач є пенсіонером, а пенсійні виплати становлять його єдине джерело доходу. Водночас він має кредитні зобов`язання перед АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Ідея Банк», а також орендує житловий будинок у селі Підгороддя Івано-Франківського району Івано-Франківської області, за користування яким щомісячно сплачує 10 500 грн. Окрім орендної плати, відповідач несе витрати на утримання житла, харчування, придбання одягу та лікарських засобів, а також погашення кредитної заборгованості. З огляду на наведене представник відповідача вважала, що його матеріальне становище не дає змоги надавати позивачці матеріальну допомогу, оскільки розмір пенсійного забезпечення є недостатнім навіть для покриття власних потреб відповідача.
Також представник відповідача зазначала, що мати позивачки ОСОБА_3 є працездатною особою, має власне житло та, за її твердженнями, обіймає керівні посади у ТОВ «КБ «Нерухомість» і ТОВ «А-Безпека», у зв`язку з чим її матеріальне становище та доходи мають бути враховані під час визначення розміру утримання позивачки.
Підсумовуючи наведене, представник відповідача вважала, що позивачкою не доведено наявності потреби в отриманні матеріальної допомоги саме у зв`язку з продовженням навчання, а також обставин, які б свідчили про необхідність стягнення аліментів із відповідача.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що 21 січня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб.
Від шлюбу сторони мають дочку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 21 січня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №39 - розірвано.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
За нормою статті 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до листа Національного університету біоресурсів і природокористування України від 07 вересня 2026 року, наданого у відповідь на адвокатський запит від 28 серпня 2026 року № 154, ОСОБА_1 01 вересня 2025 року зараховано до числа студентів денної форми здобуття вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю Н1 «Агрономія» за державним замовленням. На підставі її особистої заяви наказом університету від 03 липня 2026 року № 917 «СК» її відраховано за власним бажанням. За період навчання у першому семестрі 2025-2026 навчального року вона отримувала академічну стипендію.
Згідно з довідкою Державного торговельно-економічного університету від 11 вересня 2026 року № 114/35, ОСОБА_1 є здобувачкою вищої освіти першого року навчання денної форми здобуття освіти факультету міжнародної торгівлі та права. Відповідно до навчального плану термін закінчення навчання за освітнім ступенем бакалавра - листопад 2030 року.
Зі змісту попереднього договору № 1726здб-2026 від 05 серпня 2026 року, укладеного між Державним торговельно-економічним університетом в особі ректора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , убачається, що сторони зобов`язалися у разі зарахування останньої до університету, укласти договір про надання платної освітньої послуги з підготовки фахівця за освітнім рівнем бакалавра, спеціальністю «Право», на факультеті «Міжнародної торгівлі та права» за денною формою здобуття освіти. На підтвердження укладення договору замовник зобов`язався сплатити завдаток у розмірі 29 500 грн, який у разі зарахування переходить у рахунок оплати за договором про надання платної освітньої послуги.
Згідно із заявою (акцептом) про приєднання до Публічного договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців Державним торговельно-економічного університетом від 06 серпня 2026 року № 2006д/6к-2026, ОСОБА_1 підтвердила ознайомлення з умовами зазначеного договору та згоду на приєднання до нього.
Крім того, відповідно до заяви (акцепту) про приєднання до Публічного договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 06 серпня 2026 року, зареєстрованої за № 2006д/бх-2026, позивачка навчається за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою «Право» на факультеті «Міжнародної торгівлі та права» для здобуття ступеня бакалавра. Строк навчання визначено тривалістю 3 роки 10 місяців, а загальна вартість освітньої послуги становить 236 000 грн, з яких 59 000 грн за кожний навчальний рік.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відтак, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Саме такий правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року справа №346/103/17-ц.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. (ч. 2 ст. 200 Сімейного кодексу України)
Вирішуючи даний спір, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, та враховує наступні обставини, що ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні, навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, не працює, відповідно до вимог сімейного законодавства повнолітня дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку батьків.
Визначаючи розмір аліментів, суд ураховує також вік відповідача, його матеріальне становище та стан здоров`я. Зокрема, відповідач досяг 71-річного віку, має низку хронічних захворювань, двічі переніс оперативне втручання з видалення пухлини та перебуває під наглядом лікаря-онколога, що зумовлює необхідність постійного медичного спостереження, лікування та придбання лікарських засобів. Крім того, відповідач є пенсіонером, пенсійне забезпечення становить його єдине джерело доходу, водночас він несе витрати на оренду житла, харчування, його утримання та погашення кредитних зобов`язань. Наведені обставини свідчать про наявність у відповідача особистих матеріальних потреб, які суд теж бере до уваги під час визначення розміру аліментів.
У свою чергу, позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами здатність відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі, у зв`язку з чим нею не виконано вимоги частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
З`ясовуючи наявність вищезазначених обставин для визначення розміру аліментів, судом встановлено, що на даний час повнолітня дочка ОСОБА_1 продовжує навчання на денній формі навчання, на контрактній основі, та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги з боку батька, зокрема, на витрати, пов`язані з проїздом до навчального закладу, витратами на навчання (канцелярські товари), харчуванням, одягом та взуттям, оплатою на навчання.
Також суд вважає, що витрати дочки на продукти харчування та інші додаткові витрати для життя дитини є беззаперечними, оскільки для власного існування та навчання, будь-яка людина повинна повноцінно харчуватися, купувати одяг та взуття, засоби гігієни та миючі засоби, а це потребує певних коштів. Під час навчання на денній формі навчання ОСОБА_1 позбавлена можливості працювати, будь-якого іншого самостійного доходу не має.
Крім того, суд ураховує, що до досягнення позивачкою повноліття відповідач ОСОБА_2 виконував покладений на нього обов`язок щодо її утримання, сплачуючи аліменти на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року.
За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які боржник зобов`язаний сплачувати щомісяця.
Розмір аліментів має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Таким є припис ч. 2 ст. 182 СК України. Тому законодавчо встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину. Він не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до наведених обставин та норм чинного законодавства суд вважає за можливе, відповідно до вимог статей 199, 200 СК України присудити до стягнення з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 10 000 грн щомісячно, на період навчання у Державному торговельно-економічному університеті.
Визначаючи розмір аліментів у меншому, ніж заявлено в позовній заяві, розмірі, суд враховує наявність у відповідача низки хронічних захворювань, його вік (71 рік), необхідність постійного лікування та придбання лікарських засобів. Крім того, відповідач є пенсіонером, а пенсійні виплати становлять його єдине джерело доходу, водночас він несе витрати на оренду житла, харчування та погашення кредитних зобов`язань.
Також суд ураховує, що обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, покладається законом на обох батьків. Тому під час визначення розміру аліментів необхідно враховувати матеріальне становище не лише відповідача, а й матері позивачки, її можливість брати участь в утриманні дочки.
Статтею 199 СК України визначено, що у випадку продовження навчання батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення двадцяти трьох років.
Згідно з ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішення суду від дня пред`явлення позову, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про присудження аліментів з відповідача, починаючи з 01 вересня 2026 року до дати закінчення навчання ОСОБА_1 , але не більше як до досягнення нею двадцяти трьох років.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно зі статтею 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331 гривня 20 копійок, оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання цього позову.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 191, 198, 199 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 на користь повнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на її утримання на період навчання у Державному торговельно-економічному університеті у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 01 вересня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Сторони цивільного процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
С у д д я:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua