Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №372/4539/15-ц
Суддя: Левенець Борис Борисович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада 2026 року м. Київ
Унікальний номер справи № 372/4539/15-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13831/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року, постановлену під головуванням судді Зінченко О.М. у справі за скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
У лютому 2026 року представник АТ КБ «Приватбанк» - адвокат Андрійченко В.М. звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: визнати неправомірними дії головного державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сем`якової М.Ю. щодо зазначення залишку суми заборгованості у розмірі 239 557,45 грн. у постанові про повернення виконавчого документа від 16.01.2026 року у ВП № НОМЕР_1;
скасувати постанову головного державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сем`якової М.Ю. про повернення виконавчого документа від 16.01.2026 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1;
зобов`язати головного державного виконавця Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сем`якову М.Ю. усунути порушення шляхом винесення коректної постанови із зазначенням фактичного залишку заборгованості у розмірі 265052,52 грн. (а.с. 152-154).
На обґрунтування вказував, що на виконанні у Обухівському ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у державного виконавця Сем`якової М.Ю. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого документу Обухівського районного суду Київської області від 29.03.2016 року по справі № 372/4539/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 361698,04 грн.
16.01.2026 року головним державним виконавцем Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сем`яковою М.Ю. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У зазначеній постанові виконавцем вказано залишок заборгованості за виконавчим документом у розмірі 239557,45 грн.
Однак, стягувач вважає зазначену постанову в частині визначення залишку заборгованості незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
У період з 25.01.2019 по 18.01.2026 року головним державним виконавцем було перераховано на користь стягувача кошти в загальній сумі 96645,52 грн.
На дату закінчення виконавчого провадження залишок несплаченої боржником заборгованості становив 265052,52 грн. (заборгованість за виконавчим документом становить 361 698,04 грн. мінус сума боргу перерахована головним державним виконавцем на дату повернення виконавчого документу - у період з 25.01.2019 по 18.01.2026 - 96645,52 грн.), однак у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 16.01.2026 року залишок заборгованості за виконавчим документом зазначено у розмірі 239 557,45 грн.
В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» від 16.01.2026 року невірно вказано залишок нестягнутої заборгованості за виконавчим документом Обухівського районного суду Київської обл. від 29.03.2016 року по справі № 372/4539/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості у розмірі 361698,04 грн. (т. 1 а.с. 152-154).
06.05.2026 року до суду від Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ України надійшов відзив на скаргу, в якому зазначено, що в Обухівському ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2/124/26 виданого 25.03.2016 року Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 361698,04 грн.
25.01.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, копії постанови направлено сторонам до відома та для виконання.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 36 169,80 грн.
Також за виконавчим провадженням на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 1000,00 грн. 18.05.2023 року та 27.03.2024 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження.
Державним виконавцем неодноразово направлено запити до органів, що здійснюють реєстрацію майна з метою перевірки майнового стану боржника та джерел отримання доходів. Згідно відповідей з органів ДПС України та УПФУ, боржник за трудовими та цивільно-правовими договорами не працює, пенсій не отримує, відкриті рахунки у банківських установах відсутні. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за боржником нерухомого майна не зареєстровано. Згідно відповідей РСЦ МВС України транспортних засобів за боржником не зареєстровано.
09.04.2024 року до відділу від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява щодо уточнення суми заборгованості від 27.02.2024 р. (вих. № 202010193678), якою стягувачем повідомлено, що станом на 27.02.2024 року залишок заборгованості становить 272250,00 грн., про що відповідну інформацію внесено до Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Оскільки боржник отримував дохід у Територіальному управлінні служби судової охорони у м. Києві та Київській області, 22.10.2024 року державним виконавцем направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку направлено до Територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київської області для виконання.
Згідно листа Територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київської області від 18.08.2025 року боржника звільнено згідно наказу від 14.08.2025 року №735/ОС, утримання припинено.
20.02.2025 року державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника.
09.01.2025 року до відділу надійшла заява стягувача про повернення стягувачу виконавчого листа №2-124/16 виданого 25.03.2016 року Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 361698,04 грн. на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».
16.01.2026 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Оригінал виконавчого документу разом із постановою про повернення виконавчого документа стягувачу направлено на адресу АТ КБ «ПриватБанк» та боржнику до відома.
Враховуючи заяву стягувача від 27.02.2024 року щодо залишку боргу у розмірі 272 250,00 грн. та подальших надходжень за виконавчим провадженням у розмірі 32692,55 грн., залишок заборгованості за виконавчим документом становить 239557,45 грн., про що зазначено у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.01.2026 року та наявна відповідна відмітка про залишок боргу на виконавчому листі.
В зв`язку з викладеним, просив у задоволенні скарги на рішення (дію) головного державного виконавця Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління юстиції Сем`якової М.Ю. відмовити в повному обсязі (т. 1 а.с. 197-199).
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року в задоволенні скарги представника Андрійченко В.М. в інтересах АТ КБ «Приватбанк» на визнання дій державного виконавця неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовлено повністю (т. 1 а.с. 215-219).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 19 червня 2026 року представник АТ КБ «Приват Банк» - адвокат Істамова І.В. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі (т. 1 а.с. 223-224).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам скаржника та доказам, вказавши, що виконавець діяв законно та ефективно, хоча ані суд першої інстанції, ані державний виконавець не зазначили, чому сума залишку заборгованості становить 239 557,45 грн., хоча має становити суму в розмірі 265 052,52 грн.
При цьому, різниця у 25 495,07 грн. повністю збігається з розміром стягнутого виконавчого збору.
Тобто, державний виконавець фактично вирахував виконавчий збір із суми, що підлягала стягненню на користь банку, що прямо суперечить ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає виконавчий збір як платіж, що стягується з боржника, а не зі стягувача.
Державний виконавець безпідставно поклав сплати виконавчого збору на АТ КБ «ПриватБанк», утримавши його із суми, що підлягала перерахуванню стягувачу (т. 1 а.с. 223-224).
23 вересня 2026 року начальник Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління МЮ України подав відзив в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги, до якого додав платіжні документи (т. 2 а.с. 1-34).
У судовому засіданні представник АТ КБ «Приват Банк» - адвокат Рожко С.М. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Повідомлення боржника ОСОБА_1 повернулось з відмітками працівників пошти (трекінг-код) про відсутність вручення (т. 2 а.с. 45-53).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справі GORYACHYY v. Ukraine (№ 43925/18 рішення в цій справі ухвалене Комітетом 24 лютого 2022 року, оприлюднене 15 вересня 2022 року та є остаточним), ЄСПЛ зауважив, що згідно з національним законодавством апеляційний суд мав обов`язок повідомити заявника про майбутню апеляцію та запропонувати йому викласти свої доводи. На відміну від багатьох інших справ, розглянутих ЄСПЛ, де у відповідних матеріалах не було доказів того, що належна кореспонденція була надіслана заявникам (див., наприклад, «Стрижак проти України», № 72269/01, § 39, 8 листопада 2005 року; Hudakova and Others v. Slovakia, № 23083/05, §§ 30-32, 27 квітня 2010 року; і Лазаренко та інші, згадане вище, §§ 36 і 43), у цій справі докази, надані сторонами, показали, що 4 квітня 2016 року апеляційний суд справді надіслав заявнику рекомендованим листом повідомлення про апеляційну скаргу відповідача. Отже, виявляється, що національний суд належним чином дотримався вимоги, встановленої національним процесуальним законодавством.
ЄСПЛ також зазначив, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи (див., наприклад, згадане вище рішення у справі Лазаренко та інші, § 37, і, у контексті статті 8 Конвенції, Foley v. the United Kingdom (dec.), № 39197/98, вересня 2001 року).
Інакше кажучи, органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви заявника про те, що його права за пунктом 1 статті 6 Конвенції були порушені (див. Yeremeyev v. Ukraine, (dec.) [Committee], № 64766/12, §§ 31 і 32, 26 березня року, та Sydorenko v. Ukraine (dec.) [Committee], № 73193/12, § 32, 18 лютого 2021 року).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час вчинення виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25.03.2016 року Обухівським районним судом Київської області було видано виконавчий лист по цивільній справі № 372/4539/15-ц (2-124/16) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 356352,75 грн., сплачений позивачем судовий збір в сумі 5345,29 грн., а всього 361698,04 грн. (т. 1 а.с. 158).
16.01.2019 р. за №201901161305 АТ КБ «ПриватБанк» подало до Обухівського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області заяву про відкриття виконавчого провадження, в якій просило прийняти до виконання виконавчий документ Обухівського районного суду Київської області від 29.03.2016 року по справі № 372/4539/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 361698,04 грн. (т. 1 а.с. 200-200).
Згідно з Виписки по рахунку ОСОБА_1 з 24.03.2016 р. по 15.02.2026 року погашено заборгованість в сумі 22 872,93 грн. та в сумі 73 772,59 грн. (т. 1 а.с. 161-166)
27.02.2024 року за № НОМЕР_1 за підписом представника АТ КБ «ПриватБанк» - Ляр Д.Ю. до Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла заява в якій зазначено, що на примусовому виконанні з 27.01.2020 року знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 361 698,04 грн. З посиланням на ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що станом на 27.02.2024 року заборгованість за виконавчим документом становить 272 250,00 грн., просив прийняти до уваги вказану інформацію та внести зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) (т. 1 а.с. 201).
Така заява АТ КБ «ПриватБанк» була зареєстрована АСВП та прийнята до виконання державним виконавцем Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
16.01.2026 року головним державним виконавцем Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сем`яковою М.Ю. винесено постанову ВП № НОМЕР_1 про повернення стягувачу виконавчого листа №2-124/16 виданого 25.03.2016 року Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості 361698,04 грн., залишок нестягненої суми за виконавчим документом 239 557,45 грн., сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 9 062,00 грн. (т. 1 а.с.157).
Тобто, стягувач у скарзі зазначав, що загальний розмір погашеної заборгованості становить 96 645,52 грн., відтак залишок непогашеної заборгованості становив 265 052,52 грн.
У відзиві на скаргу державним виконавцем вказано, що враховуючи заяву стягувача від 27.02.2024 року № 202010193678 щодо залишку боргу у розмірі 272 250,00 грн. та подальших надходжень за виконавчим провадженням у розмірі 32 692,55 грн., залишок заборгованості за виконавчим документом становив 239 557,45 грн., про що зазначено у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.01.2026 року та наявна відповідна відмітка про залишок боргу на виконавчому листі.
До суду апеляційної інстанції начальник Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління МЮ України разом з відзивом в якому заперечував проти задоволення апеляційної скарги, подав платіжні документи про сплату ОСОБА_1 на користь стягувача: платіжна інструкція № 24658 від 07 травня 2024 року - 1800 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 24807 від 07 червня 2024 року - 2200 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 24928 від 08 липня 2024 року - 2025 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 25028 від 07 серпня 2024 року - 2070 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 25157 від 03 вересня 2024 року - 2000 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 25280 від 03 жовтня 2024 року - 2025 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 31431 від 23 січня 2025 року - 3233.59 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 32673 від 30 січня 2025 року - 2 490.82 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 34753 від 26 лютого 2025 року - 2 490.82 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 36823 від 27 березня 2025 року - 2 507.08 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 38955 від 28 квітня 2025 року - 2505.03 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 41139 від 29 травня 2025 року - 2 474.56 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 43182 від 26 червня 2025 року - 2 477.65 грн. кошти стягнуті на користь стягувача; платіжна інструкція № 45438 від 30 липня 2025 року - 2 393.00 грн. кошти стягнуті на користь стягувача, всього на суму 32 692,55 грн. (т. 2 а.с. 7-33).
Тобто за вказаними платіжними інструкціями на користь стягувача АТ КБ «ПриватБанк» з боржника ОСОБА_1 у період з 07 травня 2024 року до 30 липня 2025 року стягнуто на погашення заборгованості на загальну суму - 32 692,55 грн. (т. 2 а.с. 7-33).
Крім того, надані до апеляційного суду державним виконавцем платіжні інструкції та вказані в них суми погашення боржником заборгованості були відображені у наданій стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» до районного суду виписці по банківському рахунку ОСОБА_2 і були враховані стягувачем на погашення заборгованості в сумі 22 872,93 грн. та в сумі 73 772,59 грн. (т. 1 а.с. 161-166).
З цих підстав суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив доводи апеляційної скарги, що державним виконавцем вирахувано виконавчий збір із суми, що підлягала стягненню на користь банку, що прямо суперечить ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки такі твердження апелянта спростовуються об`єктивними доказами і матеріалами справи, виконавчого провадження, які перевірені апеляційним судом.
Факт направлення заяви щодо уточнення суми заборгованості від 27.02.2024 року за № НОМЕР_1 за підписом представника АТ КБ «ПриватБанк» - Ляр Д.Ю. із прикладенням печатки АТ КБ «ПриватБанк» і надходження цієї заяви 09 квітня 2024 року та її реєстрації в АСВП за вх. № 3769/2478-46/10 державним виконавцем Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в якій стягувач АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що станом на 27.02.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за виконавчим документом становить 272 250,00 грн., у зв`язку з чим Банк просив прийняти до уваги вказану інформацію та внести зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), представники заявника і апелянта АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Андрійченко В.М., адвокат Рожко С.М. в суді першої інстанції та в апеляційному суді не заперечували і не спростували. При цьому, на запитання колегії суддів апеляційного суду, представником апелянта - адвокатом Рожко С.М. до суду не надано будь-яких об`єктивних відомостей реагування АТ КБ «ПриватБанк» протягом тривалого періоду часу (з 09 квітня 2024 року - час надходження заяви до державного виконавця та її реєстрація в АСВП і до 12 листопада 2026 року - час перегляду справи апеляційним судом) на факт подачі і надходження такої заяви (проведення службового розслідування, відкликання або повідомлення виконавцю про її подання неповноважною особою, підроблення заяви із зверненням до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, тощо) не встановлено таких і судом, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 1 а.с. 201 т. 2 а.с. 60).
Факт повернення за відповідною заявою стягувачу АТ КБ «ПриватБанк» виконавчого документа на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», заявник (апелянт) не заперечував, як в поданій до районного суду заяві так і в апеляційній скарзі (т. 1 а.с. 152-157, 223-229).
Відтак, врахувавши належним чином оформлену заяву стягувача АТ КБ «ПриватБанк» від 27 лютого 2024 року за № НОМЕР_1 за якою Банк повідомив державного виконавця щодо залишку боргу боржника ОСОБА_1 у розмірі 272 250,00 грн. станом на 27.02.2024 року, та подальших надходжень за виконавчим провадженням у розмірі 32 692,55 грн. саме на рахунок стягувача АТ КБ «ПриватБанк», головний державний виконавець Обухівського ВДВС Сем`якова М.Ю. обґрунтовано визначила залишок заборгованості за виконавчим документом який становив 239 557,45 грн. (272 250 грн. - 32 692,55 грн.), про що зазначено у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу від 16.01.2026 року та наявна відповідна відмітка про залишок боргу на виконавчому листі.
До суду не надано і судом не встановлено доказів порушення державним виконавцем вимог чинного законодавства при визначенні залишку заборгованості боржника ОСОБА_1 під час винесення оскаржуваної постанови від 16 січня 2026 року ВП № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому апеляційним судом відхилені.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 13 листопада 2026 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
А.М. Стрижеус
Оригінал: reyestr.court.gov.ua