Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №358/981/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №358/981/25

Суддя: Кафідова Олена Василівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/12402/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 358/981/25

13 листопада 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальського Віталія Валентиновича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Козак І.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів, -

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальський В.В. звернувся до Богуславського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 31 липня 2025 року цивільну справу № 358/981/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів передано на розгляд Києво-Святошинського районного суду Київської області з урахуванням територіальної підсудності.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.08.2025 відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 07.07.2017 року між сторонами було укладено шлюб, який за рішенням Вишгородського районного суду від 12.11.2019 було розірвано. Від даного шлюбу в них є спільна дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17 вересня 2019 року Оболонським районним судом винесено судовий наказ про стягнення з позивача аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі від усіх видів заробітку (доходу), боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.09.2019 року і досягнення повноліття.

Крім того, вказав, що за заявою відповідача з заробітної плати позивача за виконавчим документом № 756/12033/19 від 17.09.2019 утримувалися та перерахувалися аліменти. Поки позивач працював в ТОВ «Епіцентр К» він постійно, регулярно, сплачував аліменти на утримання дитини, надавав дитині матеріальну допомогу, активно займався її вихованням.

Зазначив, що позивач працював в ТОВ «Епіцентр К», проте у зв'язку із збройною агресією росії проти України та воєнним станом в Україні, на даний час фактично не працює в ТОВ «Епіцентр К», оскільки проходить військову службу в Збройний Силах України. З цього часу матеріальне становище позивача суттєво погіршилось, що в свою чергу вплинуло на сплату аліментів, зокрема почала виникати заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини.

Окрім цього, рішеннями Богуславського районного суду Київської області, справа №358/361/24 та №358/362/24 від 15.04.2024 з позивача на користь батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто аліменти на їх утримання у розмірі по 1/6 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно довічно на кожного з батьків.

Вказані обставини також суттєво погіршили майнове становище позивача.

На підставі викладеного, позивач просив позов задовольнити, зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього згідно судового наказу Оболонського районного суду м. Києва від 17 вересня 2019 року на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з від усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімум встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до повноліття.

20 жовтня 2025 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Ковалевської К.М., в якому представник відповідача не погоджується із позовними вимогами, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що позивачем фактично не надано жодного доказу, який підтверджує погіршення матеріального стану останнього або зміну його сімейного стану.

На противагу позиції позивача відповідач вказує про те, що згідно з відповіддю на запит №277505993 від 30.06.2025 та відповіддю на запит № 293213413 від 22.09.2025 Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області КМУМЮ України до Державної податкової служби України матеріальне становище позивача, з моменту призову його на військову службу, покращилося.

Що стосується судових рішень про стягнення з позивача аліментів на утримання його батьків, відповідач вважає, що така обставина створена позивачем разом з його батьками штучно для отримання можливості звернутися до суду з позовом про зменшення аліментів на його неповнолітню дитину, оскільки з тексту доданих судових рішень вбачається, що суд, при вирішенні справи №358/361/24 та 358/362/24 керувався виключно інформацією та доказами, наданими позивачами, розгляд проводився за відсутності сторін, а представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальський В.В. подав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги визнаються. При цьому, жодних заяв або заперечень щодо неможливості сплати батькам аліментів у розмірі по його доходів на кожного, як просили у своїх позовах його батько та мати, ОСОБА_1 , при розгляді справ про стягнення з нього аліментів на утримання батьків, не надав. З позиції відповідача склалася ситуація, за якої для позивача позовні вимоги про стягнення з нього на користь батьків аліментів у розмірі по на кожного за наявності судового рішення про сплату аліментів на користь його неповнолітньої дитини є допустимим, і з таким розрахунком він безспірно погодився. Однак, призначені за результатами розгляду вказаних вище позовів, аліменти на батьків по 1/6 частини доходів на кожного, нібито, є підставою для зменшення розміру аліментів на його неповнолітню дитину. Також відповідач звертає увагу на те, що у тих справах ОСОБА_1 взагалі не надав інформації про наявність у нього неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , аліменти на якого він намагається зменшити саме за рахунок штучно створеної «зміни майнового стану».

Також відповідач звертає увагу суду на те, що згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, по боржнику ОСОБА_1 , єдиним Виконавчим провадженням зі станом «Відкрито» є виконавче провадження АСВП 76227996, де стягувачем є тільки відповідач в цій справі - ОСОБА_6 . Тобто відсутнє примусове стягнення з позивача аліментів на утримання його батьків згідно судових рішень, які останній надав разом з позовною заявою.

Відтак, відповідач вважає, що у справі відсутні підстави для задоволення позову, оскільки відсутні докази, які підтверджують зміну сімейного стану позивача та погіршення його матеріального становища.

21 листопада 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, адвоката Ковальського В.В., в якій представник позивача вказує, що відповідач надає оцінку майновому стану батьків позивача, що мало б значення при розгляді судом справ батьків позивача про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на їх утримання. В той же час, в даному випадку розглядається права про зменшення розміру аліментів на дитину, а не стягнення аліментів на утримання батьків позивача. Також, звертає увагу на те, що до відзиву подані як докази Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності стосовно майна ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від 09.10.2025 року, які на його думку є недопустимими доказами, оскільки зазначені довідки сформовані адвокатом Ящук В.П., проте в матеріалах справи відсутні докази надання правничої допомоги відповідачу з боку адвоката Ящук В.П.

Відповідь на запит до ДПС України, надана відповідачем датується 22.09.2025 року в той час як договір про надання правничої допомоги з адвокатом укладено 23.09.2025 року, що робить такий доказ недопустимим та неналежним.

Також у відповіді на відзив зазначено, що позивачем понесені судові витрати, у тому числі на професійну правничу допомогу близько двадцяти двох тисяч гривень, які на думку позивача підлягають стягненню з відповідача.

26 листопада 2025 року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідача - адвоката Ковалевської К.М., в яких вона виклала свої заперечення на позицію позивача, вказавши що відповідач та/або її представник, не були учасниками справи про стягнення аліментів на утримання батьків позивача. Однак, з тексту доданих до позову судових рішень вбачається, що адвокат Ковальський В.В. був представником ОСОБА_1 і у цих справах. Саме здійснюючи представництво ОСОБА_1 адвокат Ковальський В.В. визнав позови батьків свого довірителя у повному обсязі, не надавши до суду жодних доказів на спростування позовних вимог батьків позивача, у тому числі і інформації про наявність у нього малолітньої дитини, на утримання якої він вже сплачує аліменти.

Що стосується наданих у якості доказів документів з ДПС України (відповідей на запити від 22.09.2025 року), то з цих документів вбачається, що відповіді надані на запит Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області КМУМЮ України в межах виконавчого провадження №76227996. У відповідача вказані документи є у розпорядженні, оскільки вони є частиною матеріалів виконавчого провадження по стягненню з позивача на користь відповідача аліментів на утримання дитини, розмір яких позивач і просить зменшити у цьому провадженні.

Також представник відповідача зазначила, що професійну правничу допомогу відповідачеві надає Адвокатське бюро «Катерини Ковалевської». Відповідно до укладеного з бюро договору про надання професійної правничої допомоги, для надання правової (правничої) допомоги, що надаватиметься за цим договором адвокатським бюро клієнту адвокатське бюро самостійно призначає адвоката, якому, для підтвердження повноважень за договором, надається ордер. Взаємовідносини адвокатського бюро та адвоката Ящук В.П., не стосуються предмету цієї справи.

Щодо заявлених у відповіді на відзив витрат позивача, представник відповідача зазначила, що попередній розрахунок витрат подається кожною стороною разом з першою заявою по суті спору. Позивач не скористався своїм правом та не подав такий розрахунок, відповідь на відзив надав поза межами строків, визначених ухвалою суду; в матеріалах справи, як і в тексті відповіді на відзив відсутнє клопотання про поновлення таких строків або про надання додаткового строку для підготовки та подачі відповіді на відзив.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру стягуваних аліментів залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 22 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ковальський В.В. подав через підсистему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вважає, що судове рішення не є законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків обставинам справи та недоведеністю обставин, що мають значення для справи з наступних підстав.

Зазначає, що судом не були з`ясовані всі обставини справи, що мають значення для справи, оскільки розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов`язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання обома батьками однієї неповнолітньої дитини в сумі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів

Вказує, що поки апелянт працював та перебував у складі ДФТГ він сплачував аліменти, допомагав своїй дитині, а також своїм батькам , в тому числі як по господарству так і матеріально. 29.01.2024 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації і постійно перебуває в безпосередній зоні бойових дій. Вказані особливі обставини позбавили можливості допомагати та піклуватись про своїх батьків, які є особами похилого віку. Рішеннями Богуславського районного суду №358/361/24 та №358/362/24 від 15.04.2024 з Позивача на користь батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стягнуто аліменти на їх утримання у розмірі по 1/6 частини всіх заробітків (доходів) щомісячно довічно на кожного з батьків, які він сплачує в добровільному порядку.

Незважаючи на те, що судом розглядалася справа про зменшення розміру аліментів весь відзив на позовну заяву полягав в оцінці представником відповідача майнового стану батьків позивача. В той же час, в даному випадку розглядалася справа про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, а не стягнення аліментів на утримання батьків позивача.

В той же час, розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов`язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання обома батьками однієї неповнолітньої дитини в сумі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів. Проте представником відповідача не наведено ніяких доказів щодо фінансових можливостей матері дитини - відповідача по справі ОСОБА_2 не наведено доказів, що її фінансовий та майновий стан гірший чим в позивача і вона не може утримувати дитину.

Також апелянт зазначає, що слід врахувати особливий період в країні, що в Україні йде повномасштабна війна, а судовий наказ про стягнення аліментів з позивача був винесений судом ще в 2019 році до повномасштабного вторгнення росії в Україну . Вказане рішення про стягнення аліментів було постановлено судом, в той час коли позивач офіційно працював і отримував належну заробітну плату і в нього було нормальний фінансовий та матеріальний стан.

В той же час, вказані нормальні умови життя в позивача змінилися від роботи на підприємстві з нормованим життям до боїв у складі Збройних сил України по відсічі збройної агресії ворога та захисту території України. Зазначені обставини також вплинули не тільки на матеріальний стан позивача, а на стан його здоров`я, психіку , в тому числі у вигляді звернень про надання медичної допомоги, купівлю ліків.

Таким чином, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи призвели до неправильного ухвалення рішення.

09 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ковалевська К.М. подала відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування вимог якого вказала, що апелянт у своїй апеляційній скарзі фактично цитує законодавство, яке регулює питання утримання дітей батьками, зокрема платником аліментів та дублює свою позицію, викладену у позовній заяві та запереченнях на відзив.

Зазначає, що суд першої інстанції дослідив наявні у справі докази і надав оцінку як позиції позивача, так і доводам відповідача, що знайшло своє відображення у оскаржуваному судовому рішенні. Зокрема, і таким доказам, як відповідь на запит №277505993 від 30.06.2025 та відповідь на запит №293213413 від 22.09.2025 Миронівського ВДВС в Обухівському районі Київської області КМУМЮ України до Державної податкової служби України, яка підтверджує позицію сторони відповідача, що майновий стан позивача на разі навіть покращився. Що стосується позиції представника позивача, що ці докази датовані раніше, ніж між Відповідачем АБ «Катерини Ковалевської» укладено договір про надання правничої допомоги, то сторона відповідача пояснювала, що вказані документи містяться у матеріалах електронного виконавчого провадження по стягненню з позивача аліментів на його малолітню дитину і доступ до якої є безпосередньо у відповідачки з моменту відкриття виконавчого провадження і дотепер.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що позовні вимоги батьків до апелянта були заявлені у розмірі по на кожного, однак були зменшені судом самостійно та вважає, що аби у розпорядженні Богуславського районного суду Київської області були реальні докази майнового стану батьків, наявності у ОСОБА_1 малолітньої дитини, а також старшого повнолітнього працездатного брата це призвело би до постановлення рішення про відмову у задоволенні таких позовів

Вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції дослідив усі докази та надав їм належну правову оцінку, що знайшло своє відображення у тексті оскаржуваного рішення, повністю виконавши свій обов`язок з дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, наслідком чого стало всебічне та повне з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків відносин і залежностей, наслідком чого стало постановлення законного і обґрунтованого рішення.

На підставі викладеного, просить апеляційну скаргу адвоката Ковальського Віталія Валентиновича, подані в інтересах ОСОБА_1 у справі № 358/981/25 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року залишити без змін.

Крім того, аналогічний відзив на апеляційну скаргу був отриманий від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковалевської К.М. Київським апеляційним судом засобами поштового зв'язку та направленням з суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що судовим наказом Оболонського районного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Вищевказаний судовий наказ, виданий 30.10.2019 та був пред`явлений для виконання до Миронівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

З досліджених додатків до позову, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 29.01.2024 призваний на військову службу по мобілізації.

Крім того, відповідно до копій рішень Богуславського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року, відповідно до яких з ОСОБА_1 на користь батька ОСОБА_4 та матері ОСОБА_5 аліменти на їх утримання у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання законної сили судовим рішенням і довічно.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено змін його сімейного стану, які могли б слугувати підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, зміни матеріального стану, які відбулися у позивача, у тому числі у зв`язку з перебуванням на службі в Збройних силах України, які підтверджені інформацією Державної податкової служби, не підтверджують погіршення його матеріального стану, а навпаки, вказують, що його матеріальний стан покращився. Інших доказів щодо понесення позивачем будь-яких постійних додаткових витрат, останнім не надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом наведеної статті обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

В силу частини 3 статті 181, частини 1 статті 183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2026 року у справі № 752/8646/25 (провадження № 61-766св25) зазначено, що проходження особою військової служби у Збройних Силах України саме собою не є достатньою підставою для зміни аліментних зобов`язань. При вирішенні відповідного спору необхідно встановити, чи підтверджується належними доказами погіршення матеріального становища платника аліментів.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що в разі стягнення аліментів у частці від доходу платника зменшення фактичного доходу призводить до пропорційного зменшення суми аліментів, що підлягає стягненню.

вирішення питання про зміну розміру аліментів залежить не лише від виникнення нових обставин, а й від їх належного доказового підтвердження та оцінки у сукупності з потребами дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

29 січня 2024 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу за мобілізацією, що підтверджується довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_6 від 30 січня 2024 року № 4/26.

Згідно з довідкою військової частини № 275 від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації.

Колегія суддів враховує зазначені обставини, однак сама по собі зміна роду діяльності позивача у зв`язку з проходженням військової служби не свідчить про погіршення його матеріального становища та не є безумовною підставою для зменшення раніше встановленого розміру аліментів.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема з відповідей на запити № 277505993 від 30 червня 2025 року та № 293213413 від 22 вересня 2025 року, позивач отримував доходи як від ТОВ «Епіцентр К», так і від військової частини.

Зазначеним доказам суд першої інстанції надав оцінку та встановив, що наявні відомості про доходи позивача не підтверджують погіршення його матеріального становища після первісного присудження аліментів, а свідчать про збільшення доходів.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини та підтверджували істотне зменшення матеріальних можливостей позивача, достатнє для перегляду встановленого розміру аліментів, судом не встановлено.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про погіршення матеріального становища ОСОБА_1 виключно у зв`язку з його мобілізацією та проходженням військової служби не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також враховує, що аліменти на утримання неповнолітнього сина стягуються з позивача у частці від усіх видів його заробітку (доходу), а не у твердій грошовій сумі.

Щодо доводів апеляційної скарги про погіршення стану здоров`я ОСОБА_1 внаслідок проходження військової служби, необхідність отримання медичної допомоги та придбання лікарських засобів, колегія суддів зазначає наступне.

Частина перша статті 192 СК України прямо передбачає можливість зміни розміру аліментів у разі погіршення стану здоров`я платника або одержувача аліментів.

Водночас відповідні обставини повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами, з яких можна встановити характер змін стану здоров`я, їх істотність та вплив на матеріальне становище платника аліментів.

Щодо посилань апелянта на наявність у нього обов`язку утримувати непрацездатних батьків, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги.

За змістом статей 182 та 192 СК України наявність у платника аліментів непрацездатних батьків, які потребують утримання, є обставиною, що підлягає врахуванню судом при визначенні або зміні розміру аліментів.

Разом із тим наявність таких судових рішень сама собою не зумовлює обов`язкового зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суд повинен оцінити відповідні обставини у сукупності з матеріальним становищем платника, його фактичними доходами, іншими зобов`язаннями та необхідністю належного забезпечення інтересів дитини.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів добровільного виконання позивачем зазначених судових рішень.

Колегія суддів звертає увагу, що сама відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів на батьків не свідчить про припинення відповідного обов`язку та не спростовує чинності судових рішень.

Водночас посилання позивача на добровільну сплату цих аліментів повинно підтверджуватися відповідними доказами, які дозволяли б установити фактичний обсяг витрат та їх вплив на матеріальне становище платника.

За відсутності таких доказів, а також з урахуванням установлених судом обставин щодо збільшення доходів позивача, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що покладення на нього додаткових аліментних зобов`язань у наведених обставинах є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Сутяжник проти росії» (заява № 8269/02, рішення від 23 липня 2009 року) зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Подібні висновки викладені ЄСПЛ у рішенні у справі Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року (заява № 50208/06), згідно з яким у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму. Аналогічні за своєю суттю висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження 14-11цс18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то апеляційний суд не здійснює перерозподіл судових витрат у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ковальського Віталія Валентиновича - залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua