Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №760/27986/23 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення плати за користування житлом

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №760/27986/23

Суддя: Оніщук Максим Іванович

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 760/27986/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8923/2026Головуючий у суді першої інстанції - Козленко Г.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року в цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-2» (далі - ЖБК «Енергетик-2») звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, у якому просив стягнути 110269,03 грн. основного боргу, 5467,98 грн. інфляційного збільшення, 2164,61 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що за адресою: АДРЕСА_1 створено ЖБК «Енергетик-2», метою якого є задоволення та захист соціальних, економічних та інших спільних інтересів своїх членів в галузі житлового господарства, членами кооперативу є 59 осіб.

Відповідно до відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1 . Власник вказаної квартири отримує весь комплекс житлово-комунальних послуг, належної якості та відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статуту ЖБК «Енергетик - 2».

Однак, позивач вимушений сплачувати кошти виробникам комунальних послуг із коштів, передбачених на ремонт і розвиток будинку та прибудинкової території, оскільки відповідач отримує житлово-комунальні послуги, проте своєчасно та у повному обсязі не здійснює оплату наданих послуг, не вносить платежі та внески на покриття витрат кооперативу по експлуатації будинку.

Відповідно до довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 станом на жовтень 2023 року сума заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 складає: 110 269 (сто десять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 03 коп. боргу.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28.11.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Енергетик - 2» 110269,03 грн. основного боргу, 5467,98 грн. інфляційного збільшення, 2164,61 грн. три відсотки річних, що загалом становить 117901,62 грн., а також судовий збір у розмірі 2684 грн.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач, звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що з наданих позивачем доказів неможливо встановити розмір заборгованості за фактично надані послуги, а з наданої довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку неможливо встановити за які послуги нараховано заборгованість, підстави її нарахування.

Посилається на те, що позивачем на надано доказів на підтвердження обсягів спожитої відповідачем послуги, зокрема показань вимірювальної техніки за кожний період в межах якого нарахована заборгованість, що позбавляє технічну можливість перевірити правильність нарахування заборгованості відповідачу за надані послуги. Також вказує, що в матеріалах справи відсутні докази про встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії та встановлення їх у квартирі АДРЕСА_4 . Окрім цього, як вважає, в матеріалах справи відсутні акти про зняття показань вузла комерційного обліку холодної води, докази подання холодної води в будинок та обсяги споживання такої комунальної послуги.

Також вказує, що неможливо встановити правильність нарахування позивачем заборгованості за централізоване опалення, оскільки не надано документів на підтвердження площі приміщень, що опалюються в будинку, обсягів спожитих послуг з постачання теплової енергії, порядок розрахунку щомісячної плати за опалення.

Зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, якими належними і допустимими доказами підтверджується надання повного обсягу житлово-комунальних послуг позивачем відповідачу та нарахування їх вартості впродовж заявленого позивачем періоду.

Вказує також і на те, що у справі відсутні протоколи загальних зборів, якими затверджувалися розміри внесків на утримання будинку і прибудинкової території.

Посилається на те, що до вимог про стягнення боргу в сумі 59103,45 грн., який утворився до 2019, а можливо, на переконання відповідача, і до 02.04.2017, підлягає застосуванню строк позовної давності.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

09.06.2026 до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

15.06.2026 від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

22.06.2026 від позивача до суду надійшли заперечення.

29.06.2026 відповідач подав відповідь на заперечення.

06.07.2026 до суду надійшли письмові пояснення ЖБК «Енергетик-2».

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 створено Житлово-будівельний кооператив «Енергетик-2».

Відповідно до відомостей з Реєстру права власності на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 .

Власник квартири АДРЕСА_4 у ЖБК «Енергетик - 2» отримує весь комплекс житлово-комунальних послуг, належної якості та відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статуту ЖБК «Енергетик - 2».

Згідно із пунктами 6.2.1., 6.2.3. Статуту ЖБК «Енергетик - 2» член кооперативу зобов`язаний виконувати вимоги статуту, рішення загальних зборів членів кооперативу та Правління кооперативу, своєчасно здійснювати оплату спожитих житлово-комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок кооперативу.

Пунктом 5.11 Статуту ЖБК «Енергетик - 2» передбачено, що у випадку, коли власник квартири або нежитлового приміщення у житловому будинку не бажає бути членом ЖБК після набуття ним права власності на квартиру чи нежитлове приміщення за будь яких підстав передбачених законодавством. Особи, які відмовились від вступу до членів ЖБК є асоційованими членами кооперативу та обов`язково повинні виконувати вимоги статуту, що встановлені для членів кооперативу, в тому числі й п. 6.2 даного Статуту.

Пунктом 9.2.9 Статуту ЖБК «Енергетик - 2» розмір щомісячної плати за утримання будинку та прибудинкової території затвердженні рішеннями загальних зборів членів ЖБК «Енергетик - 2».

Відповідно до довідки про розмір внеску на утримання будинку і прибудинкової території ЖБК «ЕНЕРГЕТИК-2» №32/23 від 23.11.2023 розмір внеску на утримання будинку і прибудинкової території встановлений загальними зборами членів кооперативу з 01.06.2011 по 31.06.2017, які складає: 1-й поверх - 2 гривні 92 коп. за кв.м. та 2-9-10 поверхи - 3 гривні 21 копійок за кв.м. загальної житлової площі квартири.

В червні 2017 року загальними зборами членів кооперативу ЖБК «Енергетик - 2» затверджено кошторис та внески на утримання будинку і прибудинкової території та встановлено тариф на утримання будинків з 01.07.2017 по 31.05.2020, у розмірі: 1-й поверх - 5 гривень 85 коп. за кв.м. та 2-9-10 поверхи - 6 гривень 43 копійок.

В травні 2020 року загальними зборами членів кооперативу ЖБК «Енергетик - 2» затверджено кошторис та внески на утримання будинку і прибудинкової території та встановлено тариф на утримання будинків з 01 червня 2020 року у розмірі: 1-й поверх - 8 гривень 17 коп. за кв.м. та 2-9-10 поверхи - 9 гривень 39 копійок за кв.м.

ЖБК «Енергетик - 2» були укладені договори як з колективним споживачем послуг, а саме: з ПрАТ «АК «Київводоканал» про надання послуги на відпуск води та послуг каналізації №02378/4-07 від 08.06.1994 та з КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» договір № 4540065 від 14.09.2018 на постачання теплової енергії у гарячій воді, який є правонаступником ПАТ «Київенерго» по договору №4540065 від 01.11.1999.

Разом з цим, судом було установлено, що відповідач отримує житлово-комунальні послуги, проте своєчасно та у повному обсязі не здійснює їх оплату, не вносить платежі та внески на покриття витрат кооперативу по експлуатації будинку.

Відповідно до довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) за період з 01.09.2019 по 01.11.2023 сума заборгованості за отримані житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 складає: 110 269,03 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконує умови договору, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не може, виходячи з наступного.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19) та постановах Верховного Суду: від 26.09.2018 218 у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04.09.2022 у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572св22), від 07.11.2023 у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449св22), від 22.12.2023 у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 по справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 15.03.2018 по справі № 401/710/15-ц зроблено висновок, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частини 1, 2 ст. 632 ЦК України передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Управитель у порядку та з періодичністю, визначеними договором, та/або на вимогу споживача зобов`язаний інформувати споживача про фактичні витрати та виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність. У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати. 4. Інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцями відповідних послуг в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих комунальних послуг, їхню вартість, а також галузева звітність. 5. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У справі, що переглядається судом апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем склалися договірні правовідносини, відповідно до яких ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , надавалися житлово-комунальні послуги, які останній фактично споживав, що підтверджується матеріалами справи та не було спростовано відповідачем.

Разом з цим, ОСОБА_1 не надано доказів щодо неотримання/ненадання/не користування житлово-комунальними послугами чи/або звернень, щодо перерахунку/невірних нарахувань за надані послуги за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, жодного доказу на спростування розрахунку заборгованості відповідачем до суду не надано, зокрема доказів щодо належної оплати спожитих послуг.

Заперечуючи щодо факту надання послуг у спірний період, відповідач не надав суду першої інстанції актів-претензій, належним чином оформлених у відповідності з вимогами «Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018№ 1145, а тому посилання відповідача на неналежне надання або відсутність житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним будинком є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду посилання апелянта на те, що неможливо встановити правильність нарахування позивачем заборгованості за централізоване опалення, оскільки не надано документів на підтвердження площі приміщень, що опалюються в будинку, обсягів спожитих послуг з постачання теплової енергії, порядок розрахунку щомісячної плати за опалення, а також доказів на підтвердження обсягів спожитої відповідачем послуги, з огляду на те, що до позовної заяви позивачем було долучено довідку про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 , в якій зазначено інформацію про опалювальну площу, житлову площу, зареєстрованих осіб, а також кількість осіб, які фактично користуються послугами.

Водночас, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості у повному розмірі, враховуючи наступне.

Згідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Звертаючись до суду першої інстанції із вимогами про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 110269,03 грн., яка утворилась на день звернення до суду.

В обґрунтування заявленого розміру позовних вимог, ЖБК «Енергетик-2» долучено до позовної заяви довідку про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.09.2019 по 01.11.2023, в якій відображено нарахування за надані послуги за указаний період.

Водночас, як убачається, станом на вересень 2019 року позивачем обліковувалась заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 у розмірі 59103,46 грн., проте на підтвердження зазначеного розміру заборгованості, який утворився до вересня 2019 року, належних, допустимих та достатніх доказів позивачем до позовної заяви долучено не було.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг у заявленому розмірі, залишивши поза увагою відсутність в матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості за спірний період.

Таким чином, заборгованість, заявлена до стягнення за період до вересня 2019 року стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази на підтвердження виникнення заборгованості за спірний період, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 51165,57 грн. (110269,03 грн. - 59103,46 грн.).

Водночас, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованими та законними, оскільки були нараховані позивачем на заборгованість, яка виникла з 01.10.2019 по 31.01.2022, що є правом позивача та узгоджується із приписами ст. 13 ЦПК України.

При цьому, не підлягає задоволенню заява відповідача про застосування строку позовної давності, виходячи з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово було продовжено.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню судом не підлягає, з огляду на те, що стягненню підлягає заборгованість, яка виникла з вересня 2019 року по жовтень 2023 року, що в межах строку позовної давності. При цьому, слід вказати, що в межах строку позовної давності перебуває період з квітня 2017 року по 04.09.2025, а тому позивачем не було пропущено строк звернення до суду із вимогами до відповідача, оскільки такий строк був продовжений вищевказаним Законом, а також правовим режимом воєнного стану (п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України).

Відтак, за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Енергетик-2» підлягає стягненню заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 51165,57 грн., інфляційні втрати в розмірі 5467,98 грн. та 3% річних в розмірі 2164,61 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права, залишивши поза увагою обґрунтованість заявлених позовних вимог та доведеність їх належними, достатніми та допустимими доказами лише в частині, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, з підстав наведених вище.

При цьому, слід зауважити, що судове рішення не може бути зміненим, оскільки судом у резолютивній частині рішення зазначено загальну суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, яка включає як основну заборгованість, а також інфляційні втрати та 3 % річних, а отже зміна рішення в частині ускладнить видачу виконавчих листів з метою виконання рішення суду.

Водночас, інші доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності та обґрунтованості вимог щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн., який судом першої інстанції стягнуто з відповідача у повному обсязі, однак за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (49,88 %) у розмірі 1338,78 грн.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 4026 грн., втім за наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, а тому сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги (50,12 %) у розмірі 2017,83 грн.

Згідно вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд зобов`язує позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, після апеляційного перегляду, сплатити відповідачу різницю в розмірі 679,05 грн. (2017,83 грн. - 1338,78 грн.).

Також, слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року в цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 51165 (п`ятдесят одна тисяча сто шістдесят п`ять) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок, інфляційні втрати в розмірі 5467 (п`ять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок, 3% річних в розмірі 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) гривні 61 (копійок) копійок.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2» на користь ОСОБА_1 679 (шістсот сімдесят дев`ять) гривень 05 (п`ять) копійок у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Житлово-будівельного кооперативу «Енергетик-2», код ЄДРПОУ: 22885602, місцезнаходження юридичної особи: вул. Борщагівська, 139/141, м. Київ, 03056.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua