Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №361/7330/24 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: страхування, з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №361/7330/24

Суддя: Поливач Любов Дмитрівна

Унікальний номер справи 361/7330/24

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14230/2026

Головуючий у суді першої інстанції Н. М. Гізатуліна

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

21 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2025 року, ухвалене у складі судді Гізатуліної М. М., в приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області,

у с т а н о в и в :

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь різницю між фактичним розміром витрат (фактичним розміром шкоди) та страховою виплатою у розмірі 103 522, 47 грн та понесені судові витрати.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що є 18 липня 2023 року з вини ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний позивачу транспортний засіб Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження, чим йому було завдано майнової шкоди.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована відповідно до договору страхування № ЕР-213202445, укладеного із ТДВ «СК «ГАРДІАН».

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року у справі № 361/6241/23 ОСОБА_2 визнано винним в порушенні ПДР та у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КупАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

20 липня 2023 року позивач подав до ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомлення про ДТП відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», а 26 липня 2023 року - заяву про виплату страхового відшкодування.

Суб`єкт оціночної діяльності Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , на підставі договору з ОСОБА_1 , з метою визначення матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП, 04 вересня 2023 року № 556/09-23 склав Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного 04 вересня 2023 року № 556/09-23 суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , на підставі укладеного договору з ОСОБА_1 , з метою визначення матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу внаслідок ДТП, станом на дату ДТП 18 липня 2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault Kangoo становить 33 223,34 грн, відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу вузлів і деталей 76 127,63 грн, ринкова вартість автомобіля, без урахування аварійних пошкоджень 237 558,17 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту, з урахуванням зносу, зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість 30 158,75 грн.

07 жовтня 2023 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , було підписано акт приймання-передачі послуг з ремонту автомобіля на загальну суму 135 335,00 грн. Того ж дня вартість ремонту автомобіля оплачена у повному обсязі, що підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Таким чином, фактичний розмір витрат (фактичний розмір шкоди) понесених ОСОБА_1 , у зв`язку з ремонтом автомобіля, після ДТП складає 135 335,00 грн. 13 жовтня 2023 року ТДВ «СК «ГАРДІАН» сплатило страхове відшкодування на корить ОСОБА_1 у розмірі 31 812,53 грн.

Позивач вважає, що саме ОСОБА_2 , як особа, що винна у вчиненні ДТП, в пошкодженні автомобіля позивача та у заподіянні йому майнової шкоди повинен сплатити ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром витрат (фактичним розміром шкоди) та страховою виплатою, а саме у у розмірі 103 522, 47 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що в описовій частині рішення не зазначається ні про подання відповідачем відзиву (з порушенням процесуальних строків), ні про постановлення судом першої інстанції ухвали про поновлення відповідачу строку для подання відзиву та долучення його до матеріалів справи. При цьому відзив на позовну заяву було подано до суду лише 12.11.2024, тобто з пропуском, встановленого строку для його подання, а відповідачем не було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву із зазначенням причин поважності пропуску строку. Оскільки відповідачем пропущено строк для подачі відзиву на позовну заяву, не заявлено клопотання про поновлення цього строку та не надано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, то відзив на позовну заяву, поданий 12.11.2024, мав бути залишений судом першої інстанції без розгляду, а спір в силу ч. 2 ст. 191 ЦПК України мав бути вирішений за наявними матеріалами справи.

Суд першої інстанції незаконно переклав обов`язок доведення чужих договірних умов страхування на позивача, який не є стороною договору ОСЦПВ відповідача, оскільки за загальним правилом (ст. 1166 ЦК України), шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Положення ст. 1194 ЦК України звільняють відповідача від виплати лише в межах ліміту, тому саме відповідач мав надати до суду першої інстанції свій страховий поліс, щоб довести наявність та розмір законного ліміту, який зменшує його особисту відповідальність.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Журавель Р. О. у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просить задовольнити на підставі викладених у ній доводів.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гладишко Ю. П. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просить залишити без змін як законне та обгрнутоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

18 липня 2023 року близько 14 год 35 хв у м. Бровари на вул. Олега Онікієнка ОСОБА_2 , керуючи автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_2 , виїхав на регульоване перехрестя з вул. Броварської Сотні на заборонений червоний колір світлофору та скоїв зіткнення з автомобілем Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався на вул. Броварської Сотні на зелений сигнал світлофору. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.8.7 Правил дорожнього руху, що є у прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням автомобіля позивача.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2023 року у справі № 361/6241/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у порушенні ПДР та у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак вина ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди та у заподіянні збитків позивача пошкодженням його автомобіля у даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Але, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП, була застрахована згідно договору страхування №ЕР-213202445, укладеного із ТДВ «СК «ГАРДІАН».

20 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомлення про ДТП відповідно до ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», а 26 липня 2023 року - заяву про виплату страхового відшкодування.

У відповідь на адвокатський запит ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомлено, що розмір страхового відшкодування щодо події, яка сталася 18 липня 2023 року, у якій було пошкоджено автомобіль Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок зіткнення з автомобілем ЗАЗ 110307, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 31 812,53 грн. Указано, що сума матеріального збитку на дату оцінки з урахуванням ПДВ складає 39 243,04 грн, розраховується таким чином: вартість ремонтно-відновлювальних робіт - 13 860,00 грн, вартість необхідних для ремонту матеріалів - 4 680,19 грн, вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту - 69 009,49 грн, коефіцієнт амортизаційного зносу складників - 0,7 %. Таким чином, сума матеріального збитку з ПДВ складає 39 243,04 грн. Сума матеріального збитку без урахування ПДВ на матеріали та запасні частини складає 35 012,53 грн. Франшиза за договором страхування становить 3 200 грн. Розмір страхового відшкодування становить 35 012,53 - 2300,00 = 31 812,53 грн.

Згідно платіжної інструкції від 13 жовтня 2023 року № 189020 ТДВ «СК «ГАРДІАН» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 31 812,53 грн, згідно із страхового акту № G-27920-1 за пошкоджений автомобіль Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , 04 вересня 2023 року № 556/09-23, станом на дату ДТП 18 липня 2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault Kangoo становить - 33 223,34 грн, відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, - 76 127,63 грн, ринкова вартість автомобіля, без урахування аварійних пошкоджень, - 237 558,17 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту, з урахуванням зносу, зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, - 30 158,75 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 07 жовтня 2023 року № MRD-6241-1140171 ФОП ОСОБА_5 виконав роботи з ремонту автомобіля загальну суму 135 335,00 грн. Того ж дня вартість ремонту автомобіля оплачена у повному обсязі, що підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Звертаючись до суду із вказаним позовом ОСОБА_1 зазначав, що саме ОСОБА_2 , як особа винна у вчиненні ДТП та пошкодженні його автомобіля, повинен сплатити позивачу, як потерпілій особі, різницю між фактичним розміром витрат позивача на ремонт автомобіля (фактичним розміром шкоди) та страховою виплатою, що складає 103 522, 47 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 у визначений законом строк подав до ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомлення про ДТП, заяву про виплату страхового відшкодування, визначений розмір матеріального збитку не оспорював та отримав страхове відшкодування. При цьому обов`язок винуватця ДТП щодо відшкодування шкоди є субсидіарним (додатковим) і виникає виключно тоді, коли розмір шкоди перевищує встановлений законом або договором ліміт відповідальності страховика. Якщо матеріальний збиток знаходиться в межах ліміту його відшкодування покладається на страхову компанію. Натомість ОСОБА_1 не надав доказів того, що ліміт полісу ОСОБА_2 за даним страховим випадком був вичерпаним, що саме по собі виключає відшкодування ним коштів відповідно до ст. 1194 ЦК України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується зі частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (див. постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20) ).

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказано, що системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

У справі, яка переглядається судом встановлено, що ОСОБА_1 у визначений законом строк подав до ТДВ «СК «ГАРДІАН» повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування. За заявою позивача ТДВ «СК «ГАРДІАН» 13 жовтня 2023 року сплатило страхове відшкодування на корить ОСОБА_1 у розмірі 31 812,53 грн. Визначений страховиком розмір матеріального збитку позивач не оспорював та отримав страхове відшкодування, будь - яких вимог ОСОБА_1 до страхової компанії не пред`явлено.

Суд вірно зазначив, що обов`язок винуватця ДТП щодо відшкодування шкоди є субсидіарним (додатковим) і виникає виключно тоді, коли розмір шкоди перевищує встановлений законом або договором ліміт відповідальності страховика. Якщо матеріальний збиток знаходиться в межах ліміту його відшкодування покладається на страхову компанію.

Отже, у даному випадку за наведеними складовими матеріального збитку у більшому розмірі (окрім фізичного зносу), майнову відповідальність має нести страховик (страхова компанія). Проте позивач не надав доказів того, що ліміт полісу винуватця у ДТП за даним страховим випадком був вичерпаним, що саме по собі виключає відшкодування відповідачем коштів відповідно до положень ст. 1194 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Колегія суддів зауважує, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Крім того, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При цьому безпідставними є доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так, згідно зі приписами статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, незазначення судом в оскаржуваному рішенні подання відповідачем відзиву на позовну заяву та не вирішення питання щодо дотримання відповідачем строку на подання відзиву не спростовують висновків суду по суті спору, вказане не призвело до неправильного вирішення справи, а рішення суду не може бути скасованим з формальних підстав.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності у задоволенні позову у повному обсязі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Отже, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та встановленим судом обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає безпідставними твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що судом була допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 13 листопада 2026 року.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua