Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №382/991/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 12 жовтня 2026 р.

Справа: №382/991/25

Суддя: Шкоріна Олена Іванівна

Головуючий у суді першої інстанції: Кисіль О.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 382/991/25

провадження № 33/824/1804/2026

13 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Шкоріної О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Полянською Світланою Володимирівною, на постанову Яготинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 23 січня 2026 року справи про адміністративне правопорушення справа № 382/991/25 провадження № 3/382/2/26, справа № 382/992/25 провадження № 3/382/3/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачений ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, об`єднано в одну справу та присвоєно їй єдиний унікальний номер № 382/991/25 провадження № 3/382/2/26.

Постановою Яготинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року відносно ОСОБА_2 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, за закінченням на момент розгляду справи про адміністративні правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та стягнуто штраф в розмірі 17 000 гривень на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 коп.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Полянська С.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, та керуючись п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, а за ч.1 ст.122-2 КУпАП на підставі п.7 ст.247 КУпАП..

В апеляційній скарзі зазначає про те, що ОСОБА_1 , вину не визнає, адміністративне правопорушення не вчиняв, ПДР не порушував, не керував транспортним засобом взагалі, не був зупинений поліцейськими, відповідно не отримував вимогу про зупинку транспортного засобу, взагалі та за допомогою проблискового маяка синього і червоного кольору, в процесі спілкування з поліцейськими став жертвою їх свавілля та тиску з працівниками ТЦК. В матеріалах справи відсутні докази винуватості особи, а всі матеріали складені протиправно, безпідставно та з порушенням законодавства, докази не узгоджуються та спростовують один одного, крім того є прямими доказами недійсності огляду та безпідставності складених протоколів за ст.130 та ст.122-2 КУпАП.

Вважає, що судом першої інстанції незаконно з порушенням закону було об`єднано справи в одне провадження, оскільки в даній справі за ст. 122-22 КпАП України закінчився строк накладення адміністративного стягнення у серпні 2025 року.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Полянська С.В. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що підстави для її задоволення відсутні у зв`язку з наступним.

Судом установлено, що 12 травня 2025 року о 18 год 45 хв гр. ОСОБА_1 в м. Яготин Бориспільського району Київської області по вул. Рокитнянська 8, керував транспортним засобом ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився під відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Крім того, 12 травня 2025 року о 18 год 45 хв гр. ОСОБА_1 в м. Яготин Бориспільського району Київської області по вул. Рокитнянська 8, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_2 , не виконав вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маяка синього і червоного кольору, чим порушив вимогу п.п.2.4. та 8.9 «б» ПРД .

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дані вимоги закону при розгляді справи про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Як судом першої, так і апеляційної інстанції були досліджені докази в адміністративному провадженні, відповідно до яких вбачається наступне.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не обмежився формальним посиланням на протокол про адміністративне правопорушення, а дослідив сукупність доказів, наданих уповноваженим органом, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №328517 від 12 травня 2025 року за частиною першою ст. 130 КУпАП, протокол серії ЕПР1 № 328526 від тієї ж дати за частиною першою ст. 122-2 КУпАП, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, розписку ОСОБА_3 , пояснення ОСОБА_4 , довідки щодо посвідчення водія ОСОБА_1 та відсутності повторності вчинення ним правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 130 КУпАП, а також відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Особливе значення для встановлення фактичних обставин справи має досліджений судом відеозапис, зміст якого відображено в оскаржуваній постанові.

Згідно з установленими судом першої інстанції обставинами, на відеозаписі зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 після того, як транспортний засіб було залишено, а також пояснення останнього щодо причин його поведінки. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що тікав, оскільки вживав спиртне, та не заперечує факту керування транспортним засобом. Під час спілкування з працівниками поліції він також не заперечує проти складання щодо нього адміністративного протоколу та зазначає, що сплатить штраф, водночас пропонуючи поліцейському неправомірну вигоду за не притягнення до відповідальності у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано пояснення чоловіка, який перебував на городній ділянці поблизу місця події. Цей чоловік повідомив, що бачив, як ОСОБА_1 керував автомобілем, при цьому транспортний засіб ледь не наїхав на нього, а згодом він спостерігав, як водій залишив автомобіль і почав тікати, а за ним побіг працівник поліції.

Наведені відомості мають безпосереднє значення для перевірки основного доводу апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 взагалі не керував транспортним засобом.

Цей довід не узгоджується зі змістом дослідженого відеозапису, зафіксованими на ньому висловлюваннями ОСОБА_1 та поясненнями очевидця події. Крім того, обставини керування транспортним засобом підтверджуються поясненнями працівників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , допитаних судом першої інстанції. Пояснення обох свідків підтверджують основні обставини події, а саме рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , невиконання вимоги про зупинку, залишення транспортного засобу та подальше спілкування з працівниками поліції після встановлення особи водія.

За таких обставин твердження захисника про відсутність будь-яких доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки не враховує змісту відеозапису, пояснень свідків та інших досліджених матеріалів у їх сукупності.

Не заслуговує на увагу й довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції, а тому не міг отримати законну вимогу про зупинку транспортного засобу.

Суд першої інстанції встановив, що працівники поліції подали водієві вимогу про зупинку за допомогою проблискового маячка синього і червоного кольору та звукового сигналу, однак водій не зупинився, а пришвидшив рух. Надалі автомобіль виїхав на ґрунтову дорогу, після чого зупинився, ОСОБА_1 залишив автомобіль та почав тікати.

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями працівників поліції, які безпосередньо спостерігали подію, а також узгоджуються з поясненнями очевидця, зафіксованими на відеозаписі.

При цьому необхідно розмежовувати обставини, що стосуються невиконання вимоги про зупинку, та обставини, які мають значення для кваліфікації дій за частиною першою статті 130 КУпАП. Саме по собі закриття провадження за частиною першою ст. 122-2 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не означає, що суд позбавлений можливості враховувати встановлені під час розгляду справи фактичні обставини, якщо вони мають значення для вирішення питання про наявність іншого адміністративного правопорушення, провадження щодо якого не закрито.

У цій справі обставини руху автомобіля, невиконання вимоги про зупинку та подальшого залишення автомобіля оцінюються не як самостійна підстава для повторного притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, а в сукупності з іншими доказами, які підтверджують факт керування ним транспортним засобом та обставини подальшого виявлення ознак алкогольного сп`яніння.

За таких умов закриття провадження за ст. 122-2 КУпАП не спростовує встановлених судом фактичних обставин і не створює підстав для автоматичного закриття провадження за частиною першою ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння та не відмовлявся від проходження огляду, також були предметом перевірки суду першої інстанції та обґрунтовано не прийняті ним як підстава для закриття провадження.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 12 травня 2025 року, підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою ст. 130 КУпАП зазначено керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу й у закладі охорони здоров`я.

Відеозапис засвідчує, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував уживання спиртного, пояснюючи цим свою поведінку, а після роз`яснення необхідності проходження огляду та наслідків відмови не висловив чіткого наміру пройти відповідний огляд, натомість погоджувався зі складанням адміністративного протоколу та пропонував неправомірну вигоду за непритягнення до відповідальності у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оцінивши зафіксовані обставини в сукупності. Апеляційний суд не вбачає підстав вважати цей висновок таким, що ґрунтується виключно на припущеннях.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи захисника про відсутність акту огляду та про те, що відмова від проходження огляду не була належним чином зафіксована, не спростовують установлених судом обставин у їх сукупності. Зокрема, за інкримінованою ОСОБА_1 формою правопорушення визначальне значення має встановлення факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду відповідно до встановленого порядку, а не обов`язкова наявність результату позитивного тестування на алкоголь.

Разом із тим відсутність акту огляду не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи була особі належним чином запропонована відповідна процедура та чи підтверджується відмова допустимими доказами. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд першої інстанції дослідив направлення на огляд, відеозапис та пояснення працівників поліції, які брали участь у події, і на підставі їх сукупної оцінки визнав обставини правопорушення доведеними.

Саме по собі посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не погоджується з викладеними в протоколі обставинами, не є достатнім для спростування таких доказів. Апеляційна скарга не містить переконливих даних, які б свідчили про те, що суд першої інстанції проігнорував конкретний доказ, який безумовно спростовує факт керування транспортним засобом або обставини пропонування огляду.

Не є підставою для скасування постанови й посилання захисника на те, що працівники поліції спотворювали фактичні обставини події, діяли незаконно та чинили на ОСОБА_1 фізичний і моральний тиск за участю представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Як убачається з матеріалів справи, сторона захисту подавала заяву щодо можливого перевищення працівниками поліції своїх повноважень, відомості за якою було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Водночас, за поясненнями захисника, на час розгляду справи підозру нікому не вручено, обвинувального вироку немає.

Апеляційний суд звертає увагу, що факт подання заяви про можливе кримінальне правопорушення та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань самі по собі не підтверджують доведеності викладених у заяві обставин і не спростовують автоматично доказів, зібраних у провадженні про адміністративне правопорушення.

Отже, наведені в апеляційній скарзі твердження про свавілля працівників поліції та тиск на ОСОБА_1 не спростовують установлених судом першої інстанції обставин і не дають достатніх підстав для визнання зібраних доказів неналежними або недопустимими.

Щодо доводу апеляційної скарги про незаконність об`єднання справ про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 та частиною ч. 1 ст. 130 КУпАП в одне провадження, то суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, постановою судді Яготинського районного суду Київської області від 23 січня 2026 року справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 було об`єднано в одне провадження. За результатами розгляду суд першої інстанції закрив провадження за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, водночас вирішив питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих суду, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Суд першої інстанції застосував зазначені положення закону та закрив провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, оскільки правопорушення, за обставинами протоколу, було вчинено 12 травня 2025 року, а на момент розгляду справи встановлений законом строк накладення адміністративного стягнення закінчився.

Отже, права та законні інтереси ОСОБА_1 у частині недопустимості накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП після закінчення встановленого законом строку судом першої інстанції дотримано. За цим епізодом адміністративне стягнення на ОСОБА_1 не накладалося.

При цьому довід захисника про те, що строк накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП закінчився ще в серпні 2025 року, не спростовує правильності остаточного висновку суду першої інстанції про закриття провадження за цим епізодом. Навпаки, така обставина була врахована судом і стала безпосередньою підставою для застосування п. 7 ст. 247 КУпАП.

Сам факт об`єднання матеріалів щодо двох адміністративних правопорушень в одне провадження не свідчить про те, що суд неправомірно продовжив строк накладення адміністративного стягнення за одним із них. Строки, визначені ст. 38 КУпАП, застосовуються до відповідного адміністративного правопорушення незалежно від того, чи розглядається воно окремо, чи разом з іншими матеріалами щодо тієї самої особи.

З огляду на зміст оскаржуваної постанови, суд першої інстанції не накладав на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП після закінчення строку, а закрив провадження в цій частині. Тому наведений захисником довід не підтверджує наявності підстав для скасування постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Об`єднання двох адміністративних справ, які перебувають в провадженні одного судді та розглядаються щодо однієї тієї ж особи є доцільним, і жодним чином не порушує як вимог закону, так і прав особи, відносно якої складено два протоколи.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Судом першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Яготинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Полянською Світланою Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Яготинського районного суду Київської області від 11 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О.І. Шкоріна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua