Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №686/22520/26 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №686/22520/26

Суддя: Топчій Т. В.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/22520/26

Провадження № 33/820/684/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (за протоколом серії ЕПР1 №722375 від 18 липня 2026 року) та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,

та закрито провадження у справі ст.130 ч.1 КУпАП (за протоколом серії ЕПР1 №722372 від 18 липня 2026 року) за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення, -

в с т а н о в и л а:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.

Постановою суду встановлено, що 18 липня 2026 біля 03 год. 12 хв. ОСОБА_1 по а/д М-30 272 км сполученням «Стрий-Ізварине» керував належним йому транспортним засобом марки «FIAT PUNTO», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість) та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, згідно якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Окрім того, ОСОБА_1 17 липня 2026 року біля 23 год. 58 хв. по а/д М-30 277 км + 700 м сполученням «Стрий-Ізварине», керував належним йому транспортним засобом марки «FIAT PUNTO», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів) та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, згідно якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2026 року в частині визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (за протоколом серії ЕПР1 №722375 від 18 липня 2026 року), прийняти нову постанову, якою провадження у справі відносно нього закрити на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стверджує, що суд першої інстанції помилково розглянув два протоколи як два абсолютно самостійні та відокремлені епізоди, ігноруючи їх суттєвий часовий, територіальний та службовий зв`язок. Зокрема, перша зупинка транспортного засобу (протокол ЕПР1 №722352) відбулась 17 липня 2026 року о 23:58 год., о 01:23 год. у КНП «ХОРЗНПД» ХОР лікарем було розпочато медичний огляд, оформлення протоколу здійснювалось о 02:35 год. В подальшому, всього через 37 хв. після оформлення матеріалів зазначеного протоколу на відстані 5,7 км. від початкової зупинки транспортного засобу, о 03:13:32 год. поліцейський 1 взводу 3 роти 1 батальйону УПП ОСОБА_2 знову зупинив його транспортний засіб «FIAT PUNTO» та виніс постанову за ст.122 ч.1 КУпАП, за якою було сплачено штраф у сумі 340грн. О 03:12:00 год. в тому ж місці працівником поліції було висунуто повторну вимогу стосовно проходження огляду на стан сп`яніння. Однак, всупереч його твердженням про те, що він уже був у медичному закладі, о 03:41:58 год. працівниками поліції було складено другий протокол. Зазначені обставини, на думку ОСОБА_1 , підтверджують те, що друга зупинка відбулася безпосередньо після завершення дій першого екіпажу того ж підрозділу (1 взвод 3 рта 1 БУПП) та мала характер штучного повторного переслідування за один і той самий фактичний проміжок часу.

Зазначає, що положення ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння встановлюють імперативний обов`язок уповноважених працівників поліції у разі наявності передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, невідкладно відсторонити таку особу від керування транспортним засобом. Отже, якщо працівники поліції під час першої зупинки транспортного засобу о 23 год. 58 хв. дійсно мали обґрунтовані підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, вони були зобов`язані в установленому законом порядку відсторонити його від керування транспортним засобом та вжити передбачених законодавством заходів для встановлення факту можливого сп`яніння. Водночас, після оформлення першого протоколу о 02 год. 35 хв. працівники поліції не здійснили жодних процесуальних дій щодо відсторонення від керування транспортним засобом та фактично допустили його до подальшого керування ним.

Вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином та не надав оцінки його реальному стану здоров`я, хоча ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи. Згідно з медичними документами, у нього встановлено III групу інвалідності, основний діагноз - розсіяний склероз, який має хронічний перебіг та супроводжується, зокрема, вестибуло-атактичним синдромом, порушеннями координації та чутливості, когнітивними розладами, порушеннями зорової функції та парапарезом. Я перебуваю під постійним медичним наглядом та отримую специфічну хворобомодифікуючу терапію. При цьому зазначені працівниками поліції як ознаки наркотичного сп`яніння прояви - порушення координації рухів, блідість, розширені зіниці, особливості поведінки - можуть бути обумовлені саме наявним у нього неврологічним захворюванням та його клінічними проявами. Попри це, суд не надав належної оцінки цим обставинам та не з`ясував, чи могли зафіксовані поліцейськими ознаки мати медичне, а не наркотичне походження.

Крім того, за першим протоколом суд встановив, що від проходження огляду він не ухилявся. За таких обставин повторне висунення працівниками поліції аналогічної вимоги через нетривалий час після повернення з медичного закладу, за відсутності факту належного відсторонення від керування, потребувало окремої оцінки суду на предмет дотримання поліцейськими встановленого законом порядку та обґрунтованості їхніх дій.

Апелянт зазначає і про те, що його заперечувальна реакція на повторну вимогу під час другої зупинки о 03:12 не була юридичною «відмовою від огляду у розумінні п. 2.5 ПДР, а являла собою правомірний захист від неправомірних/ циклічних дій працівників, він був виснажений від дій працівників поліції, одного підрозділу поліції, які, не маючи законних підстав для відсторонення, повторно ініціювали тотожну процедуру щодо особи з важким неврологічним захворюванням та когнітивними розладами, про що було повідомлено працівникам поліції.

Наголошує і на тому, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, позбавивши можливості особисто надати пояснення, подати медичні документи та належним чином реалізувати право на захист. Його неявка була зумовлена об`єктивними та поважними причинами - тимчасовою непрацездатністю та стаціонарним лікуванням, що підтверджується медичними документами. Крім того, з огляду на наявні когнітивні розлади та порушення пам`яті, формальне повідомлення через застосунок Viber не забезпечило реальної можливості підготуватися до розгляду справи та скористатися правничою допомогою. Вважає, що розгляд справи без його участі порушив право на захист та перешкодив суду повно й об`єктивно встановити обставини справи.

Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Отже, участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП в судовому засіданні не є обов`язковою.

Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 08 вересня 2026 року, однак у судове засідання не з`явився. У подальшому, у судове засідання, призначене на 08 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 також не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні. Водночас у судове засідання, призначене на 16 год 00 хв 12 листопада 2026 року, ОСОБА_1 повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

Вважаю, що сторона захисту була належним чином повідомлена про час та місце розгляду провадження, поважних причин неявки у судове засідання не надала, що дає суду підстави для апеляційного перегляду провадження за відсутності сторони захисту, зважаючи на скорочені строки апеляційного розгляду у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 294 ч.4 КУпАП.

Вивчивши матеріали провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисту задоволенню не підлягає та виходить з наступного.

Мотиви суду.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №722375 від 18 липня 2026 року, згідно якого 18 липня 2026 біля 03 год. 12 хв. ОСОБА_1 по а/д М-30 272 км сполученням «Стрий-Ізварине» керував належним йому транспортним засобом марки «FIAT PUNTO», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість) та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, згідно якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с.9,10);

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18 липня 2026 року, згідно якого у водія виявлено ознаки сп`яніння – неприродна блідість, поведінка, що не відповідає обстановці, дуже розширені зіниці, які не реагують на світло (а.с.11);

- відеозапису із нагрудної камери працівників поліції, що додані на диску, з яких вбачається виявлення ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі (а.с.14).

Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

За результатами апеляційного перегляду провадження апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП ( за протоколом серії ЕПР1 №722375 від 18 липня 2026 року).

Апеляційний суд виходить із того, що права, передбачені ст. 268 КУпАП були забезпечені ОСОБА_1 під час апеляційного перегляду справи.

Зокрема, йому було надано можливість реалізувати своє право на захист, викласти доводи та міркування щодо обставин провадження, подати докази на їх підтвердження, а також скористатися правовою допомогою захисника. Водночас він, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду, у судові засідання неодноразово не з`являвся.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 було забезпечено можливість реалізувати передбачені законом процесуальні права та право на захист, однак наданою йому можливістю він не скористався.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув два протоколи як самостійні епізоди, є необґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах провадження протоколи про адміністративні правопорушення стосуються різних фактичних обставин та самостійних епізодів протиправної поведінки ОСОБА_1 .

Зокрема, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722352 від 18 липня 2026 року ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР, а саме відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому порядку, що відбувався в медичному закладі КНП «ХОРзНПД» ХОР. За результатами розгляду даного протоколу судом першої інстанції закрито провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.

Натомість, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722375 від 18 липня 2026 року, ОСОБА_1 інкримінується відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння відповідно до встановленого порядку, яка мала місце 18 липня 2026 року близько 03 год. 12 хв. на 272 км автомобільної дороги М-30 сполученням «Стрий - Ізварине», після окремої зупинки транспортного засобу.

Таким чином, зазначені протоколи фіксують різні епізоди, які відбулися у різний час, у різних місцях та за різних фактичних обставин. При цьому їх часовий та службовий зв`язок не свідчить про тотожність правопорушень, а тому суд першої інстанції обґрунтовано розглянув їх як самостійні епізоди, з цим і погоджується апеляційний суд.

Доводи ОСОБА_1 про те, що виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння могли бути зумовлені наявністю у нього неврологічного захворювання, не спростовують висновків суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до розділу I пункту 4 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, до ознак наркотичного чи іншого сп`яніння віднесено, зокрема, неприродну блідість обличчя, дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, а також поведінку, що не відповідає обстановці.

Отже, виявлення працівниками поліції зазначених ознак було об`єктивною підставою для направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я з метою проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. При цьому наявність у нього неврологічного захворювання, навіть за умови його документального підтвердження, не свідчить про те, що виявлені ознаки були зумовлені виключно цим захворюванням, та не виключає необхідності проведення відповідного медичного огляду. Саме медичний огляд у закладі охорони здоров`я мав забезпечити можливість об`єктивного з`ясування природи виявлених ознак та встановлення наявності або відсутності стану сп`яніння.

Проте, як вбачається із досліджених апеляційним судом відеозаписів, ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився, чим самостійно унеможливив отримання медичного висновку щодо причин виявлених у нього ознак.

Водночас апеляційний суд зазначає, що відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП передбачена не лише за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан такого сп`яніння відповідно до встановленого порядку.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою у формі відмови від проходження огляду не вимагається додаткового встановлення фактичного перебування водія у стані наркотичного сп`яніння. Визначальним у цьому випадку є встановлення факту відмови від проходження огляду за наявності передбачених законом підстав та з дотриманням установленої процедури.

За таких обставин посилання ОСОБА_1 на можливий вплив неврологічного захворювання не спростовує факту його відмови від проходження огляду та не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції й доводи про те, що працівниками поліції його не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Відповідно до ст. 266 ч. 1 КУпАП, водії транспортних засобів, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп`яніння.

Разом із тим невиконання працівниками поліції вимоги щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує встановленого судом факту його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, та не ставить під сумнів достовірність доказів, якими підтверджується факт такої відмови.

Інші доводи апеляційної скарги не беруться до уваги та не можуть бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.

Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 серпня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП (за протоколом серії ЕПР1 № 722375 від 18.07.2026) - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua