Суд: Тернопільський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про відшкодування шкоди, з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №607/15669/25
Суддя: Хома М. В.
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/15669/25Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.
Провадження № 22-ц/817/1166/26Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,
секретар - Панькевич Т.І.
з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Дячук С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Дячук Сніжани Ігорівни на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2026 року, ухвалене суддею Стельмащуком П.Я. у цивільній справі №607/15669/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 45 855 грн майнової шкоди nf 50 000 грн моральної шкоди, завданих залиттям квартири, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 .
9 березня 2025 року відбулося залиття належної їй квартири каналізаційними стоками внаслідок самовільного встановлення штирів у каналізаційному стояку на першому поверсі будинку у квартирі АДРЕСА_2 , власницею якої є ОСОБА_2 .
Внаслідок залиття було пошкоджено паркетне покриття в коридорі та кімнаті, двері туалету, а також килимові покриття у туалеті, ванній кімнаті та коридорі.
Зазначала, що факт залиття квартири, його причини та характер пошкоджень підтверджуються актом від 10 березня 2025 року, затвердженим головою правління ОСББ «Р. Купчинського 9», відповідно до якого ремонт пошкодженого майна необхідно провести за рахунок власника квартири АДРЕСА_2 .
Крім того, листом КП ТМР «Тернопільводоканал» від 19 березня 2025 року № В-1125 підтверджується, що 09 березня 2025 року до аварійної служби надійшло повідомлення про витік каналізації у квартирі АДРЕСА_3 , після чого працівниками підприємства було проведено прочищення внутрішньобудинкової каналізаційної мережі.
Стверджувала, що аналогічна аварійна ситуація вже мала місце 08 червня 2023 року, що підтверджується відповідним актом ОСББ, а тому дії ОСОБА_2 призводять до неодноразового порушення її прав як власниці квартири.
Посилалася на те, що відповідно до висновків про вартість матеріального збитку від 28 березня 2025 року, складених ФОП ОСОБА_3 , вартість пошкодженого рухомого майна становить 4 757 грн, а розмір матеріального збитку, завданого квартирі — 41 098 грн. Загальний розмір майнової шкоди становить 45 855 грн.
Крім того, вважала, що внаслідок залиття квартири їй завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях, стресі, порушенні звичного способу життя, необхідності витрачати час та додаткові зусилля для усунення наслідків залиття. При цьому враховувала характер забруднення квартири каналізаційними нечистотами, повторюваність таких випадків, пошкодження належного їй майна та відмову ОСОБА_2 добровільно відшкодувати завдану шкоду.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — адвокат Дячук С.І. просить скасувати заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Зазначає, що суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири ОСОБА_1 , належність квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та розмір завданої майнової шкоди, безпідставно дійшов висновку про недоведеність причин залиття та вини відповідачки у його спричиненні.
Вказує, що актом ОСББ від 10 березня 2025 року встановлено причину залиття квартири, а саме самовільне встановлення металевих штирів у каналізаційному стояку на рівні квартири АДРЕСА_2 , які перешкоджають проходженню каналізаційних стоків. Зазначені обставини підтверджуються показаннями голови ОСББ ОСОБА_4 , який повідомив про проведення ендоскопічного відеообстеження каналізаційного стояка та виявлення металевих штирів на рівні належної відповідачці квартири, що знаходиться на першому поверсі будинку.
Крім цього, факт виникнення аварійної ситуації та її усунення шляхом прочищення внутрішньобудинкової каналізаційної мережі підтверджується листом КП ТМР «Тернопільводоканал» від 19 березня 2025 року, а акт ОСББ від 08 червня 2023 року свідчить про повторюваність аналогічних аварій внаслідок існування тієї самої перешкоди у каналізаційному стояку.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив наявні у справі докази, не врахував їх взаємного зв`язку та безпідставно надав вирішального значення відсутності судової експертизи щодо встановлення причин залиття квартири.
Посилається на те, що законодавство не передбачає обов`язкового підтвердження причин залиття квартири виключно висновком судового експерта, а акт про залиття та показання свідків є належними засобами доказування відповідних обставин. При цьому сам факт складання акта без участі ОСОБА_2 та відсутність підпису слюсаря не позбавляють його доказового значення.
Зазначає, що суд не врахував передбачену статтею 1166 ЦК України презумпцію вини заподіювача шкоди, оскільки ОСОБА_2 не надала доказів на спростування обставин, викладених в актах ОСББ та підтверджених показаннями свідка, не довела відсутності своєї вини та не навела іншої причини виникнення аварійної ситуації.
Звертає увагу на те, що після ухвалення оскаржуваного рішення, 09 липня 2026 року, було проведено повторне відеообстеження внутрішньобудинкового каналізаційного стояка, за результатами якого складено відповідний акт та здійснено відеозапис. Під час обстеження на ділянці між другим та першим поверхами виявлено штучно встановлені металеві штирі, які звужують прохідний діаметр стояка, спричиняють накопичення сміття та аварійні засмічення.
У зв`язку з цим просить прийняти зазначені докази та дослідити їх під час апеляційного розгляду, оскільки вони були створені після ухвалення рішення суду першої інстанції та не могли бути подані раніше.
Стверджує, що розмір майнової шкоди у сумі 45 855 грн підтверджується відповідними звітами оцінювача, достовірність яких судом першої інстанції не спростована.
Вважає також доведеним факт завдання ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок залиття квартири каналізаційними стоками, пошкодження майна, порушення звичних умов проживання та необхідності докладати додаткових зусиль для усунення наслідків аварії.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідачка ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, однак у судове засідання не з”явилася та не повідомила суд про причину неявки, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Дячук С.І., яка доводи апеляційної скарги підтримала, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Обставини справи.
ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується реєстраційним посвідченням, виданим 06 березня 1992 року Тернопільським обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до технічного паспорта, виготовленого у 1992 році, зазначена квартира розташована на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку.
З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №437212026 від 28 липня 2025 року вбачається, що власницею квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку є ОСОБА_2 .
Квартира АДРЕСА_4 — на другому поверсі над квартирою АДРЕСА_2 .
Згідно з листом КП «Тернопільводоканал» від 19 березня 2025 року № В-1125, 09 березня 2025 року о 21 год. 57 хв. до підприємства надійшло звернення мешканця квартири АДРЕСА_1 щодо витоку каналізації у квартирі. Працівниками аварійної служби аварійну ситуацію було усунено шляхом прочищення внутрішньобудинкової каналізаційної мережі.
Як вбачається з акта від 10 березня 2025 року, складеного комісією у складі голови правління ОСББ «Р. Купчинського, 9» Куцла В.С., мешканки квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_5 , мешканки квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_6 та слюсаря-сантехніка ОСОБА_7 , 09 березня 2025 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_3 через систему каналізації. Внаслідок залиття каналізаційними стоками пошкоджено паркетне покриття в коридорі площею 6,072 кв. м та дитячій кімнаті площею 3,96 кв. м, двері туалету площею 0,12 кв. м, а також виникла необхідність заміни килимових покриттів у туалеті площею 0,56 кв. м, ванній кімнаті площею 0,64 кв. м та коридорі площею 5 кв. м.
У вказаному акті причиною залиття зазначено самовільне встановлення штирів у каналізаційному стояку у квартирі АДРЕСА_2 . За результатами обстеження комісією рекомендовано демонтувати штирі силами квартири АДРЕСА_2 та відшкодувати шкоду, завдану квартирі АДРЕСА_3 .
Акт підписаний головою правління ОСББ Куцлом В.С. та мешканками будинку ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . В акті також міститься відмітка про відмову представників квартири АДРЕСА_2 від його підписання.
Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок - голова правління ОСББ «Р. Купчинського, 9» ОСОБА_4 підтвердив обставини, викладені в акті від 10 березня 2025 року, та пояснив, що під час встановлення причин залиття квартири було проведено обстеження каналізаційного стояка за допомогою ендоскопічної відеокамери, введеної всередину труби.
Свідок зазначив, що під час обстеження було виявлено сторонню решітку у вигляді поперечних металевих штирів, яка створює перешкоду для проходження каналізаційних стоків та може спричиняти засмічення труби і залиття квартир, розташованих вище по каналізаційному стояку. Розташування виявлених штирів на рівні квартири АДРЕСА_2 свідчить про можливість їх встановлення лише мешканцями квартири АДРЕСА_2 .
З листа КП “Тернопільводоканал” від 28.10.2026 року №В-4380 вбачається, що працівники КП “Тернопільводоканал” не встановлювали металевих штирів, стрижнів, кріплень або інших сторонніх конструкцій у каналізаційному стояку у квартирі АДРЕСА_7 .
Відповідно до звіту №67 від 28 березня 2025 року про оцінку матеріального збитку, завданого власниці трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , розмір матеріального збитку становить 41 098 грн.
Згідно зі звітом від 28 березня 2025 року про оцінку рухомого майна, а саме чотирьох килимків, які належать ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку становить 4 757 грн.
Таким чином, загальний розмір майнової шкоди, визначений зазначеними звітами, становить 45 855 грн.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно із частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За змістом частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №369/8038/17.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 383 ЦК України передбачено право власника квартири здійснювати ремонт і зміни у квартирі за умови, що такі зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир і не порушуватимуть санітарно-технічних вимог та правил експлуатації будинку.
Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України устаткування, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, належить до спільного майна співвласників.
Відтак, сам по собі факт розміщення ділянки каналізаційного стояка на рівні певної квартири не є безумовною підставою для покладення відповідальності на її власника. Вирішальне значення має встановлення конкретної причини аварії та зв`язку втручання у мережу з відповідним приміщенням і особою, до якої пред`явлено позов.
Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі аварії та залиття квартир складається відповідний акт. Додатком 4 до цих Правил визначено відомості, які мають відображатися в акті, зокрема обставини, причини залиття, характер пошкоджень та висновки комісії.
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №369/8038/17 зазначив, що акт про залиття є первинним документом, який засвідчує факт відповідної події, а його доказове значення підлягає оцінці з урахуванням інших матеріалів справи.
У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 727/6631/17 Верховний Суд також виходив із того, що складання акта без участі відповідача саме по собі не спростовує його вини та не виключає можливості використання акта як доказу.
За положеннями статей 76, 77, 79, 80, 81 та 89 ЦПК України суд встановлює обставини справи на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, оцінюючи кожен доказ окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
У справі встановлено, що 09 березня 2025 року належна позивачці квартира АДРЕСА_1 була залита каналізаційними стоками.
Зазначена подія підтверджується актом комісії ОСББ від 10 березня 2025 року та листом КП «Тернопільводоканал» від 19 березня 2025 року про надходження повідомлення щодо витоку каналізації і проведення аварійною службою прочищення внутрішньобудинкової каналізаційної мережі.
В акті від 10 березня 2025 року комісія ОСББ зазначила не лише факт і характер пошкоджень квартири АДРЕСА_3 , а й конкретну причину аварії — самовільне встановлення металевих штирів у каналізаційному стояку на рівні квартири АДРЕСА_2 . Комісія рекомендувала демонтувати штирі силами квартири АДРЕСА_2 та відшкодувати шкоду, заподіяну квартирі АДРЕСА_3 .
Наведені в акті обставини підтвердив у судовому засіданні голова правління ОСББ ОСОБА_4 , який входив до складу комісії та з метою з`ясування причин залиття особисто оглядав каналізаційний стояк зсередини за допомогою ендоскопічної відеокамери, де на рівні нижче розміщеної квартири АДРЕСА_2 виявив сторонню решітку у вигляді поперечних штирів, які перешкоджають проходженню каналізаційних стоків. Свідок також повідомив, що розташування цієї перешкоди вказувало на можливість її встановлення виключно з квартири АДРЕСА_2 , а не будь-якими іншими особами, які не мають доступу до цієї квартири.
Отже, показання свідка ОСОБА_4 містять не лише припущення про можливу причину аварії, а й відомості про спосіб виявлення стороннього предмета у стояку, його характер і місце розташування.
Та обставина, що свідок не є експертом в галузі встановлення причин затоплення та не надав суду відеозапис обстеження каналізаційної труби, не позбавляє показання ОСОБА_4 доказового значення, оскільки його пояснення підлягають оцінці у взаємному зв`язку з іншими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що сукупність наведених доказів дає підстави для висновку про виникнення залиття внаслідок стороннього втручання у каналізаційний стояк на рівні квартири АДРЕСА_2 та підтверджує зв`язок такого втручання з належним ОСОБА_2 приміщенням.
При цьому відповідачка, яка є власницею зазначеної квартири, не надала доказів на спростування встановлених комісією обставин, не навела іншого механізму виникнення аварійної ситуації та не довела відсутності своєї вини у заподіянні шкоди.
З урахуванням встановлених обставин, взаємного зв`язку досліджених доказів та передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України презумпції вини заподіювача шкоди колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для покладення на ОСОБА_2 обов`язку відшкодувати шкоду, завдану залиттям квартири ОСОБА_1 .
При цьому, відсутність безпосередніх доказів того, хто саме здійснив монтаж металевих штирів та коли це відбулося, сама собою не виключає можливості встановлення обставин заподіяння шкоди на підставі сукупності непрямих доказів, якщо їх зміст та взаємний зв`язок є достатніми для відповідного висновку.
При цьому колегія суддів враховує, що матеріали справи свідчать про те, що виявлена комісією в каналізаційній трубі на рівні належної відповідачці квартири стороння решітка у вигляді поперечних металевих штирів, яка створює перешкоду для проходження каналізаційних стоків, не встановлювалася ні уповноваженими особами ОСББ “Р.Купчинського, 9” , ні працівниками “Тернопільводоканал”.
Суд першої інстанції, відхиляючи акт від 10 березня 2025 року, послався, зокрема, на те, що його складено без участі відповідачки, він не містить опису способу обстеження каналізаційного стояка, а слюсар-сантехнік ОСОБА_7 його не підписав.
Однак, зазначені обставини самі собою не свідчать про недостовірність зафіксованих відомостей. Акт містить конкретні дані про подію, пошкодження, причину залиття та висновки комісії; спосіб виявлення перешкоди пояснено під час допиту в якості свідка голови ОСББ. Відомостей про недостовірність цих даних або їх спростування іншими доказами суд першої інстанції не навів.
Не можна погодитися і з тим, що для встановлення причини залиття у цій справі обов`язково було необхідно призначити судову експертизу. Згідно зі статтями 76, 89 та 103 ЦПК України висновок експерта є одним із передбачених законом засобів доказування, а експертиза призначається за наявності встановлених процесуальним законом умов.
Закон не передбачає, що факт наявності стороннього предмета в каналізаційному стояку, його локалізація та характер засмічення, можуть встановлюватися виключно висновком експерта. Відсутність експертизи не звільняла суд від обов`язку оцінити вже наявні докази в сукупності.
Так само відсутність у листі КП «Тернопільводоканал» відомостей про винну особу не виключає доказового значення цього документа для підтвердження характеру аварії та способу її усунення.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність причинного зв`язку між встановленою причиною залиття та обставинами, що пов`язують її з квартирою ОСОБА_2 , зроблено без належної оцінки доказів у їх сукупності та з неправильним застосуванням положень частини другої статті 1166 ЦК України щодо презумпції вини заподіювача шкоди.
Визначаючи розмір майнової шкоди, колегія суддів виходить із того, що відповідно до статті 1192 ЦК України розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі звітом від 28 березня 2025 року про оцінку матеріального збитку, завданого квартирі АДРЕСА_3 , його розмір становить 41 098 грн. Відповідно до звіту від 28 березня 2025 року про оцінку пошкоджених рухомих речей вартість матеріального збитку становить 4 757 грн. Ці звіти стосуються різних об`єктів пошкодження — оздоблення квартири та рухомих речей — і в сукупності визначають розмір шкоди у 45 855 грн.
Наведені звіти узгоджуються з характером пошкоджень, відображених в акті від 10 березня 2025 року. Суд першої інстанції не встановив конкретних недоліків розрахунків або недостовірності визначеної у звітах вартості.
Інших даних, які б спростовували зазначений розмір збитків, матеріали справи не містять.
Отже, вимога про відшкодування майнової шкоди у розмірі 45 855 грн підлягає задоволенню повністю.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна. Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю, за наявності вини особи, яка її завдала.
Згідно із частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Відшкодування моральної шкоди не пов`язується арифметично з розміром майнових збитків.
У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 638/7838/16-ц щодо відшкодування шкоди від залиття квартири підтверджено, що під час визначення грошової компенсації моральної шкоди враховуються встановлені обставини заподіяння шкоди, характер і тривалість негативних наслідків та засади розумності й справедливості.
У цій справі пошкодження житла ОСОБА_1 було спричинене витоком каналізаційних стоків, що за своїм характером виходить за межі звичайних побутових незручностей. Пошкодження підлогового покриття, дверей та речей домашнього вжитку, порушення належних умов користування житлом, необхідність усувати наслідки забруднення та вживати заходів для захисту свого права об`єктивно могли викликати душевні переживання і потребували додаткових зусиль для організації повсякденного життя. При визначенні розміру компенсації враховується також підтверджена актами повторюваність подібних аварій.
Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх відомостей для висновку про таку глибину чи тривалість душевних страждань, яка обґрунтовувала б відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі 50 000 грн.
Враховуючи характер порушеного права, обставини та наслідки залиття, обсяг пошкоджень майна, необхідність докладення додаткових зусиль для відновлення звичних умов проживання, а також засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині стягнення з ОСОБА_2 45 855 грн майнової шкоди та 5 000 грн моральної шкоди, а в решті вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Оскільки суд першої інстанції не забезпечив належної оцінки доказів у їх сукупності й дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на зміну результату вирішення спору судові витрати, понесені сторонами у судах першої та апеляційної інстанцій, підлягають розподілу відповідно до статті 141 ЦПК України з урахуванням характеру та обсягу задоволених позовних вимог і документально підтверджених витрат.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Дячук Сніжани Ігорівни — задовольнити частково.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2026 року — скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_9 ) 45 855,00 грн (сорок п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень) матеріальної шкоди та 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень) моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог — відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 3027,90 грн (три тисячі двадцять сім гривень та дев`яносто копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Храпак Н.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua