Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №607/20259/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №607/20259/26

Суддя: Позняк В. М.

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2026 Справа №607/20259/26 Провадження №2/607/8098/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідачки в свою користь заборгованість за кредитним договором №19.10.2025-100001670 від 19.10.2025 у розмірі 26710,77 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.10.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №19.10.2025-100001670 (кредитної лінії), відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн строком на 217 днів. Додатковими договорами від 17.11.2025, 23.11.2025 та 05.03.2026 сторони збільшили суму кредиту, а відповідачці надано другий транш у розмірі 3500 грн, третій транш – 4000 грн, четвертий транш – 3900 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 26710,77 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 14416,50 грн, процентами – 6658,27 грн, комісією (пов`язаною з наданням кредиту) – 351 грн, відсотками, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України, – 5285 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а видача кредитних коштів підтверджується квитанціями про перерахування коштів. Комісію обґрунтовує витратами на переказ коштів із використанням інтернет-еквайрингу, а нарахування відсотків відповідно до статті 625 ЦК України – змінами, внесеними до Закону України «Про споживче кредитування» Законом України № 3498-IX від 22.11.2023. Часткову сплату відповідачкою коштів за договором вважає визнанням нею боргу.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, не повідомила суду про причини своєї неявки, повідомлялася про дату, час та місце судового засідання двічі рекомендованими листами за зареєстрованим місцем проживання. Правом на подання відзиву відповідачка не скористалася, тому суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.10.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №19.10.2025-100001670 (кредитної лінії), відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн, строком на 217 днів, дата повернення (виплати) кредиту – 23.05.2026.

Відповідно до умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4323-34XX-XXXX-8550.

Заявкою, яка є невід`ємною частиною договору, сторони погодили процентну ставку «Стандарт» – 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів, та процентну ставку «Економ» – 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується у наступних чергових періодах; комісію, пов`язану з наданням кредиту, – 9% від суми кредиту, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (пункти 6–9 Заявки). Пунктом 17 Заявки передбачено, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитодавця сплачує 170000% річних від суми заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України.

Сторони погодили графік платежів.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором E521, який було надіслано на телефон НОМЕР_1 .

До укладення договору ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено шляхом отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ (пункт 19 Заявки).

17.11.2025 сторони уклали додатковий договір, яким збільшили суму кредиту до 10500 грн та погодили надання позичальнику другого траншу у розмірі 3500 грн. Додатковий договір підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором K979, паспорт споживчого кредиту – одноразовим ідентифікатором A979.

23.11.2025 сторони уклали додатковий договір, яким збільшили суму кредиту до 14500 грн та погодили надання позичальнику третього траншу у розмірі 4000 грн. Додатковий договір підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором K551, паспорт споживчого кредиту – одноразовим ідентифікатором A551.

05.03.2026 сторони уклали додатковий договір, яким погодили надання позичальнику четвертого траншу у розмірі 3900 грн. Додатковий договір підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором K125, паспорт споживчого кредиту – одноразовим ідентифікатором A125.

Додатковими договорами дату повернення (виплати) кредиту – 23.05.2026 – не змінено.

Відповідно до довідок ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» про проведення платіжних операцій на підставі договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № 4323347390778550: 19.10.2025 17:19:24 на суму 7000 грн (номер транзакції в системі iPay.ua – 896169906, призначення платежу: видача за договором кредиту №19.10.2025-100001670); 17.11.2025 13:51:38 на суму 3500 грн (номер транзакції – 922794689); 23.11.2025 20:01:41 на суму 4000 грн (номер транзакції – 928641744); 05.03.2026 16:41:47 на суму 3900 грн (номер транзакції – 1024269956), з призначенням платежу: видача траншу за додатковим договором до кредитного договору №19.10.2025-100001670.

Номер платіжної картки, на яку перераховано кошти, відповідає реквізитам електронного платіжного засобу, зазначеним у договорі (4323-34XX-XXXX-8550).

Відповідачкою проведена часткова сплата за вищезазначеним кредитним договором на суму 3185 грн 18.11.2025, на суму 1500 грн 19.12.2025, на суму 6022,50 грн 27.12.2025, на суму 6000 грн 19.01.2026, на суму 8392,50 грн 02.03.2026, разом – 25100 грн.

Як видно із розрахунку заборгованості за кредитним договором №19.10.2025-100001670 від 19.10.2025 станом на 17.08.2026, заборгованість відповідачки становить 26710,77 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14416,50 грн, процентів – 6658,27 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 351 грн, відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, – 5285 грн.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 19.10.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №19.10.2025-100001670 (кредитної лінії), відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 7000 грн строком на 217 днів, а також додаткові договори від 17.11.2025, 23.11.2025 та 05.03.2026 про надання чергових траншів.

Відповідачка підписала договір та додаткові договори за допомогою електронного цифрового ідентифікатора, який був надісланий на її телефон НОМЕР_1 .

Копія електронного доказу долучена до позовної заяви, досліджена судом та містить відмітку про підписання електронним цифровим ідентифікатором E521, а додаткові договори – ідентифікаторами K979, K551, K125.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

У договорі наявні особисті дані відповідачки, зокрема, дата народження, номер паспорта, податковий номер, зареєстроване місце проживання, номер платіжної картки, яка їй належить, а ідентифікацію позичальника здійснено через Систему BankID НБУ.

ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у загальному розмірі 18400 грн, що підтверджується інформацією надавача платіжних послуг.

При цьому, суд враховує, що відповідачка частково оплачувала заборгованість за кредитом, що видно із розрахунку, а така її поведінка підтверджує отримання нею кредитних коштів.

Згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, реалізуючи принцип змагальності сторін.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний безоплатно надавати споживачу інформацію про стан його заборгованості. Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору, які обмежують права споживача порівняно з установленими законом, є нікчемними.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зазначила, що умова кредитного договору про щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемною, якщо кредитодавцем не доведено надання позичальнику конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлено таку плату. При цьому плата за дії, що здійснюються кредитодавцем у власних інтересах (ведення договору, облік заборгованості тощо), не може покладатися на споживача.

У цьому випадку позивач не надав доказів надання відповідачці конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які передбачено комісію. Також позивач не довів, що комісія з надання кредиту встановлена за окрему послугу з перерахування кредитних коштів із використанням інтернет-еквайрингу, оскільки така послуга та її вартість договором не визначені.

З огляду на викладене умови кредитного договору щодо сплати зазначених комісій суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а тому є нікчемними у силу закону, а тому їх положення не підлягають застосуванню.

Покликання позивача, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу, не підтверджена умовами договору, оскільки такі послуги та їх вартість сторонами в договорі не обумовлені.

Тому, не підлягає до задоволення вимога про стягнення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) – 351 грн.

Крім того, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відсотки, заявлені позивачем до стягнення відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані за період з 23.03.2026 по 11.04.2026, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Посилання позивача на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє, оскільки зазначеним Законом не внесено змін до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України в частині його застосування до кредитних зобов`язань, у тому числі за договорами споживчого кредиту. Вказана норма є чинною та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Отже, вимога про стягнення 5285 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, як видно із розрахунку заборгованості, із сплачених відповідачкою 25100 грн позивач зарахував 3915 грн на погашення комісій (945 грн – 18.11.2025, 1665 грн – 27.12.2025, 1305 грн – 19.01.2026) та 3915 грн на погашення відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (1522,50 грн – 27.12.2025, 2392,50 грн – 02.03.2026), разом – 7830 грн.

Згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК України суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу. Пунктом 9.2 договору передбачено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу черговість погашення вимог встановлюється законом.

Оскільки умова про сплату комісії є нікчемною, а відсотки відповідно до статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану не підлягали нарахуванню, кошти у розмірі 7830 грн, які позивач зарахував на їх погашення, суд зараховує в погашення процентів за користування кредитом та тіла кредиту у черговості, визначеній статтею 534 ЦК України.

За перерахунком суду платежі відповідачки погасили: 18.11.2025 – 2240 грн процентів та 945 грн тіла кредиту; 19.12.2025 – 1500 грн процентів; 27.12.2025 – 3626,45 грн процентів та 2396,05 грн тіла кредиту; 19.01.2026 – 2566,56 грн процентів та 3433,44 грн тіла кредиту; 02.03.2026 – 1622,36 грн процентів та 6770,14 грн тіла кредиту.

З урахуванням наданих траншів на загальну суму 18400 грн та погашеного тіла кредиту у розмірі 13544,63 грн залишок заборгованості за тілом кредиту становить 4855,37 грн.

Проценти за користування кредитом, нараховані на залишок тіла кредиту за процентною ставкою 0,5 % за день за період з 03.03.2026 по 23.05.2026 (останній день строку кредитування), становлять 1951,70 грн (955,37 грн ? 0,5 % ? 2 дні + 4855,37 грн ? 0,5 % ? 80 днів).

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Суду не надано доказів повернення відповідачкою заборгованості у розмірі 4855,37 гривень за тілом кредиту, 1951,70 грн відсотків, разом – 6807,07 гривень, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення заборгованості за кредитом у цьому розмірі.

При цьому, суд перевірив розрахунок відсотків, які нараховані в межах строку кредитування (з 19.10.2025 по 23.05.2026), не перевищують максимальний розмір, визначений ЗУ «Про споживче кредитування» та враховані суми платежів відповідачки з урахуванням їх зарахування відповідно до статті 534 ЦК України.

Позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень та поштові витрати у розмірі 148,98 грн, разом – 2811,38 грн.

Судом задоволено позов на суму 6807,07 грн із 26710,77 грн, що становить 25,48 %. В силу статті 141 ЦПК України з відповідачки в користь позивача слід стягнути 716,34 (25,48 % від 2811,38) гривень судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 216, 534 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 280–282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 6807 гривень 07 копійок заборгованості за кредитним договором №19.10.2025-100001670 від 19.10.2025 та 716 гривень 34 копійки судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідачці направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , номер засобу зв`язку: НОМЕР_1 .

Головуючий суддяВ. М. Позняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua