Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №607/19250/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №607/19250/26

Суддя: Позняк В. М.

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2026 Справа №607/19250/26 Провадження №2/607/7814/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника позивача – ОСОБА_1 , представників третьої особи – Стецюк Н.В., Клименко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Дочірнє підприємство «Наш дім 3» приватного підприємства «Наш дім», про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що на підставі розпорядження Тернопільської міської Ради народних депутатів Міської адміністрації від 15 грудня 1992 року № 609 її матері ОСОБА_6 , яка разом із членами сім`ї займала двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , дозволено обмін цієї квартири на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Разом із позивачкою у спірній квартирі зареєстровані її сини ОСОБА_3 і ОСОБА_7 та племінник ОСОБА_4 . Відповідачі понад шість місяців без поважних причин у квартирі не проживають:

ОСОБА_3 у 2015 році вибув на постійне місце проживання до російської федерації, має паспорт громадянина російської федерації та зареєстрований у с. Ярке Поле Кіровського району Автономної Республіки Крим;

ОСОБА_4 з 2017 року вибув на постійне місце проживання до російської федерації, має паспорт громадянина російської федерації та зареєстрований у м. Москві;

ОСОБА_7 у 2022 році виїхав на роботу до Республіки Польща, де проживає дотепер.

Відповідачі не сплачують комунальних платежів, участі в утриманні житла не беруть, їхніх особистих речей у квартирі немає, перешкод у користуванні житлом їм ніхто не чинив.

Реєстрація відповідачів у квартирі є формальною та перешкоджає позивачці оформити право власності на квартиру в порядку приватизації.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Представники третьої особи ОСОБА_8 та Клименко Т.І. в судовому засіданні позов підтримали, підтвердили обставини, зафіксовані в актах обстеження житлових умов від 22 січня 2026 року, 09 квітня 2026 року та 10 серпня 2026 року, складених працівниками підприємства, зокрема паспортистом ОСОБА_8 , пояснили, що відповідачі у спірній квартирі не проживають.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи рекомендованими листами за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позов не подали.

З огляду на це, відповідно до частини четвертої статті 223, статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача, суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

Згідно з архівним витягом Державного архіву Тернопільської області від 14 травня 2026 року № 258/04-15 з розпорядження Тернопільської міської Ради народних депутатів Міської адміністрації від 15 грудня 1992 року № 609 «Про розгляд заяв громадян з питань обміну і бронювання жилих приміщень та переоформлення ордерів» (пункт 13) дозволено обмін квартир між ОСОБА_6 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_3 , займала квартиру з двох кімнат площею 25,7 кв. м, склад сім`ї – 5 осіб (вона, дві дочки та два внуки), та ОСОБА_9 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_4 , займала квартиру з трьох кімнат площею 42,9 кв. м, склад сім`ї – 2 особи.

Як вбачається з листа ДП «Наш дім-3» ПП «Наш дім» від 22 квітня 2026 року № 22-04-26-3, обмін на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , відбувся на підставі ордера № 594 від 15 грудня 1992 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 15 грудня 1992 року № 609.

Відповідно до технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» (інвентарна справа № 363), квартира складається з трьох житлових кімнат, її загальна площа становить 58,7 кв. м, житлова – 38,7 кв. м.

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 листопада 2013 року, вбачається, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю є ОСОБА_6 (у свідоцтві – « ОСОБА_10 »). З паспорта громадянина України позивачки вбачається, що з 11 травня 1993 року вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з довідкою ДП «Наш дім 3» ПП «Наш дім» від 13 березня 2026 року № 13-03-26-19 разом із ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: син – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , племінник – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

З копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 (серія НОМЕР_2 ) та його перекладу, справжність підпису перекладача на якому засвідчена 22 червня 2005 року нотаріусом м. Москви, вбачається, що відповідач народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Тернополі, його матір`ю є ОСОБА_11 – сестра позивачки та дочка ОСОБА_6 .

Таким чином, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як онуки наймача ОСОБА_6 входили до складу її сім`ї, зазначеного у розпорядженні від 15 грудня 1992 року № 609, а відповідач ОСОБА_7 набув право користування спірною квартирою як малолітній син позивачки, зареєстрований за місцем проживання матері.

Відповідно до актів обстеження житлових умов від 22 січня 2026 року, 09 квітня 2026 року та 10 серпня 2026 року, складених комісією у складі майстра дільниці ОСОБА_12 та паспортиста ОСОБА_8 , підписаних директором ДП «Наш дім 3» ПП «Наш дім» Дмитришиним А.Є. та скріплених печаткою підприємства, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстровані, але не проживають за адресою: АДРЕСА_4 , що підтвердили мешканці будинку – квартир АДРЕСА_5 ( ОСОБА_13 ) та АДРЕСА_6 ( ОСОБА_14 ).

З копії паспорта громадянина російської федерації, виданого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 30 вересня 2015 року відділом УФМС рф у Кіровському районі так званої «Республіки Крим», вбачається, що з 13 жовтня 2015 року відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 .

З копії паспорта громадянина російської федерації серії НОМЕР_3 , виданого ОСОБА_4 13 квітня 2017 року ТП № 2 ОУФМС рф по Московській області в Чеховському муніципальному районі, та паспорта громадянина російської федерації для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданого 11 січня 2021 року, вбачається, що відповідач має відмітку про реєстрацію місця проживання в АДРЕСА_8 .

Відповідно до наданих позивачкою квитанцій оплата житлово-комунальних послуг за спірною квартирою здійснюється позивачкою ОСОБА_2 , на ім`я якої відкрито особовий рахунок.

Дослідивши та оцінивши докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до статті 65 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди інших членів сім`ї не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням.

Згідно з частиною першою статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача. Факт тимчасової відсутності особи і пов`язані з цим правові наслідки (статті 71, 72 ЖК України) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв`язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення (стаття 107 ЖК України).

При вирішенні спору в порядку статей 71, 72 ЖК України доказуванню підлягають тривалість тимчасової відсутності особи та поважність її причин, тоді як у разі вирішення спору на підставі статті 107 ЖК України значення має доведення обставини вибуття особи на постійне місце проживання в інше жиле приміщення. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання (утворення сім`ї в іншому місці, виїзд до іншого населеного пункту, реєстрація місця проживання в іншому місці тощо).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 758/8097/18-ц та від 29 лютого 2024 року у справі № 761/44727/16-ц.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Суд самостійно здійснює правову кваліфікацію спірних правовідносин та визначає норму права, яка підлягає застосуванню, незалежно від посилання на неї сторін, однак у межах заявлених позовних вимог та обставин, якими вони обґрунтовані (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц). Оскільки позивачка обґрунтовує позов, зокрема, вибуттям відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постійне місце проживання до іншої держави, застосування до цих правовідносин частини другої статті 107 ЖК України не виходить за межі підстав позову.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи акти обстеження житлових умов від 22 січня 2026 року, 09 квітня 2026 року та 10 серпня 2026 року, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними доказами факту і тривалості непроживання відповідачів у спірній квартирі.

Акти складені уповноваженими працівниками підприємства, яке обслуговує житловий будинок, затверджені його керівником та скріплені печаткою, містять підписи та паспортні дані мешканців будинку, які підтвердили зазначені в них обставини.

Акти складалися неодноразово протягом січня – серпня 2026 року, є послідовними і не суперечать один одному, їх зміст підтвердили в судовому засіданні представники третьої особи, у тому числі особа, яка брала участь у їх складенні.

Викладені в актах відомості узгоджуються з іншими дослідженими доказами, зокрема з документами про реєстрацію відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за іншим місцем проживання та з квитанціями про сплату житлово-комунальних послуг виключно позивачкою. Відповідачі зазначених в актах обставин не спростували.

Вирішуючи позовні вимоги до ОСОБА_3 , суд виходить з того, що відповідач у 2015 році отримав паспорт громадянина російської федерації та з 13 жовтня 2015 року зареєстрований у с. Ярке Поле Кіровського району Автономної Республіки Крим. Тимчасова окупація цієї території мала місце до його виїзду, тож переміщення відповідача туди не було вимушеним. Протягом понад десяти років відповідач до спірної квартири не повертався, участі в її утриманні не брав, жодних дій, які б свідчили про збереження інтересу до неї, не вчиняв.

Наведене свідчить про добровільне вибуття відповідача на інше постійне місце проживання, що відповідно до частини другої статті 107 ЖК України є підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Вирішуючи позовні вимоги до ОСОБА_4 , суд враховує, що відповідач щонайменше з 2005 року перебуває в м. Москві, у 2017 році отримав паспорт громадянина російської федерації, у 2021 році – закордонний паспорт громадянина російської федерації, має реєстрацію місця проживання в м. Москві. Повноліття відповідач досягнув ІНФОРМАЦІЯ_7 , однак і після цього до спірної квартири не повертався, інтересу до неї не виявляв, участі в її утриманні не брав.

Відтак, з набуттям повної цивільної дієздатності відповідач самостійно обрав інше постійне місце проживання, що відповідно до частини другої статті 107 ЖК України є підставою для визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Вирішуючи позовні вимоги до ОСОБА_5 , суд виходить з того, що доказів його вибуття на інше постійне місце проживання суду не надано, а тому спір щодо нього підлягає вирішенню на підставі статей 71, 72 ЖК України. Факт непроживання відповідача у спірній квартирі підтверджується актами обстеження від 22 січня 2026 року, 09 квітня 2026 року та 10 серпня 2026 року, поясненнями представника позивача та представників третьої особи. Відповідач не проживає у квартирі понад шість місяців, участі в її утриманні не бере.

Обставин, з якими закон пов`язує збереження за тимчасово відсутньою особою жилого приміщення понад шість місяців, а також доказів поважності причин відсутності відповідача або чинення йому перешкод у користуванні житлом судом не встановлено.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, своїм правом подати відзив і докази на спростування доводів позивачки не скористався. За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач понад встановлений статтею 71 ЖК України строк відсутній у спірній квартирі без поважних причин.

Отже, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. Оскільки у позовній заяві позивачка просила залишити судові витрати за нею, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір з відповідачів не стягується.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 354, 355 ЦПК України, статтями 9, 61, 64, 65, 71, 72, 107 ЖК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Дочірнє підприємство «Наш дім 3» приватного підприємства «Наш дім», про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Дочірнє підприємство «Наш дім 3» приватного підприємства «Наш дім», код ЄДРПОУ 36314207, місцезнаходження: вул. Клима Савури, 3, м. Тернопіль, 46022.

Головуючий суддяВ. М. Позняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua