Суд: Шептицький міський суд Львівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №459/2167/26
Суддя: Мельникович М. В.
Справа № 459/2167/26
Провадження № 2/459/907/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Середницької І. О., представника позивача (у режимі відеоконференції) Кондрат Л. Г., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором № 822/6191883-CK від 01.04.2019 у розмірі 13 270,24 грн та вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову представник зазначив, що 01.04.2019 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») та ОСОБА_1 укладено Договір № 822/6191883-CK (далі - Договір). Підписанням Договору відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй надано всю інформацію, передбачену чинним законодавством. 21.12.2023 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № НІ/11/14-Ф, відповідно до якого АТ «Таскомбанк» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за Договором № 822/6191883-CK. Заборгованість за Договором відповідачка не погашає, у зв`язку з чим станом на день подання позову вона становить 13 270,24 грн, з яких: 7 901,73 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 368,51 грн - заборгованість за процентами, нарахованими на дату відступлення права вимоги. Нарахувань після відступлення права вимоги, а також заборгованості за комісією, пенею, штрафами, інфляційних втрат і трьох процентів річних позивач не заявляє. Також просить стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.
Ухвалою від 04.06.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У письмових поясненнях від 16.09.2026 представник позивача зазначив, що 16.09.2026 відповідачка підписала Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 822/6191883-СК та Паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», які в сукупності становлять кредитний договір; кредит надавався у формі кредитної лінії шляхом встановлення ліміту на платіжну картку; відповідно до реєстру боржників до договору факторингу сума кредиту становила 8 600 грн; згідно з випискою по рахунку відповідачка з використанням платіжної картки № НОМЕР_1 , випущеної на її ім`я, знімала готівкові кошти та здійснювала інші операції за рахунок кредитного ліміту.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що відповідачка власноручно підписала Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 822/6191883-СК та Паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», які в сукупності становлять кредитний договір. При цьому звернув увагу суду на те, що надані відповідачем копії паспорта та картки платника податків містять не лише власноручні підписи відповідачки, а й підпис провідного спеціаліста із зазначенням дати укладення договору. Зазначені копії документів були надані з метою проведення ідентифікації клієнта під час оформлення кредитних правовідносин. Відтак просила позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, заперечила проти його задоволення, пояснила, що договору з АТ «Таскомбанк» не укладала.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 11.11.2026 об 11 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.
Суд, вислухавши пояснення сторін їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 01.04.2019 ОСОБА_1 підписала Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 822/6191883-СК (далі - Заява-договір), у якій зазначено її прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , місце роботи)
Згідно із Заявою-договором відповідачка, ознайомившись із Публічною пропозицією АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та Тарифами Банку, просила відкрити їй поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, та оформити на її ім`я платіжну картку «Велика П`ятірка» типу MasterCard World.
Підписавши Заяву-договір, відповідачка акцептувала Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», беззастережно приєдналася до умов Договору та погодилася з тим, що Заява-договір і Тарифи Банку є невід`ємними частинами Договору.
Того ж дня, 01.04.2019, відповідачка власноручним підписом підписала Паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка» (далі - Паспорт споживчого кредиту), у розділі 3 якого зазначено: тип кредиту - кредитна лінія; сума/ліміт кредиту - від 0 до 100 000 грн (залежно від суми, погодженої у заяві на кредит); строк кредитування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією; мета - споживчі цілі.
У розділі 4 Паспорта споживчого кредиту визначено: пільгова процентна ставка - 0,00001 %, базова процентна ставка - 39,6 % річних; тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до розділу 5 Паспорта споживчого кредиту повернення кредиту здійснюється щомісяця до останнього дня місяця, наступного за звітним, у розмірі 2 % від суми заборгованості.
Своїм підписом відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних нею умов кредитування.
Згідно з випискою по особових рахунках кредитного договору № 822/6191883-CK за період з 01.04.2019 по 21.12.2023 на ім`я ОСОБА_1 випущено платіжну картку № НОМЕР_1 , з використанням якої в період з 23.07.2019 по 02.09.2021 здійснено операції з видачі готівки через банкомати, у період з 20.08.2019 по 28.07.2021 здійснювалось поповнення рахунку через платіжні термінали, з 01.09.2021 банк щомісяця переносив несплачені суми кредиту та процентів на рахунки простроченої заборгованості.
З виписки також вбачається, що 29.03.2023 заборгованість відповідачки за тілом кредиту в сумі 7 901,73 грн та за процентами в сумі 5 368,51 грн списано за рахунок сформованого резерву на позабалансові рахунки, а 21.12.2023 відображено операцію продажу кредиту № 822/6191883-CK згідно з Договором факторингу № НІ/11/14-Ф від 21.12.2023.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Коллект Центр» станом на 14.05.2026, заборгованість відповідачки за Договором становить 13 270,24 грн, з яких: 7 901,73 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 368,51 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги (21.12.2023).
21.12.2023 між АТ «Таскомбанк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (фактор) укладено Договір факторингу № НІ/11/14-Ф (далі - Договір факторингу), відповідно до п. 2.1 якого фактор зобов`язався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт - відступити фактору права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Згідно з п. 2.3 Договору факторингу відступлення права вимоги та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги, але не раніше здійснення оплати фактором згідно з п. 3.1 цього Договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу.
Оплату за Договором факторингу в сумі 564 047,38 грн підтверджено платіжною інструкцією № 0403680000 від 21.12.2023 з призначенням платежу «Оплата лоту згідно договору факторинга № НІ/11/14-Ф від 21.12.2023, без ПДВ».
Відповідно до Акта прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги від 21.12.2023 клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Прав Вимоги кількістю 1995 шт. на загальну суму заборгованості 18 801 579,36 грн. Згідно з Актом прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Прав Вимоги в електронному вигляді від 21.12.2023 клієнт передав фактору інформацію щодо 1995 позичальників.
Згідно з витягом з Реєстру Прав Вимоги (Додаток № 1 до Договору факторингу) до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 822/6191883-СК від 01.04.2019 (сума кредиту - 8 600 грн) на загальну суму 13 270,24 грн, з яких: 7 901,73 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 368,51 грн - заборгованість за процентами.
Оскільки відповідачка свої зобов`язання не виконала, боргу не погасила, позивач просить стягнути з неї наявну заборгованість в примусовому поряду у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
При ухваленні рішення суд керується такими нормами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 01.04.2019 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 шляхом підписання відповідачкою Заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб укладено Договір № 822/6191883-CK, на підставі якого відповідачці відкрито поточний рахунок, випущено платіжну картку «Велика П`ятірка» та встановлено кредитний ліміт.
Відповідачка заперечуючи щодо позову вказувала про те, що вона не укладала договору з АТ «Таскомбанк».
Суд вважає такі доводи відповідачки необґрунтованими такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так, Заява-договір та Паспорт споживчого кредиту підписані відповідачкою власноручно 01.04.2019 у відділенні Банку. Заява-договір містить персональні дані відповідачки, які збігаються з даними, зазначеними у позовній заяві та відомостями про її особу, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону та адресу зареєстрованого місця проживання. Ідентифікацію відповідачки проведено працівником Банку, до кредитної справи долучено копію її паспорта громадянина України.
Крім того, на ім`я відповідачки випущено платіжну картку «Велика П`ятірка» з ім`ям держателя OLHA VYNNYK, з використанням якої протягом понад двох років (з липня 2019 року по вересень 2021 року) здійснено операції з видачі готівки через банкомати, а рахунок регулярно поповнювався через платіжні термінали, за рахунок чого Банк утримував проценти за користування кредитом.
Відповідачка підпису на Заяві-договорі та Паспорті споживчого кредиту належними доказами не спростувала, доказів втрати платіжної картки, звернення до Банку чи до правоохоронних органів з приводу незаконного використання її персональних даних або неправомірних операцій за рахунком не надала, Заява-договір у встановленому законом порядку недійсною не визнана.
З виписки по особових рахунках кредитного договору (рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 ) вбачається, що в період з 20.08.2019 по 28.07.2021 рахунок відповідачки поповнювався готівкою через платіжні термінали з використанням її платіжної картки № НОМЕР_1 , а в період з 30.08.2019 по 31.08.2021 банк щомісяця списував з цього рахунку нараховані проценти за користування кредитом із призначенням «Сплата % по овердрафту згідно договору № 822/6191883-CK від 01.04.2019».
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнанням ним боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Волевиявлення позичальника може підтверджуватися як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц.
Отже, суд вважає, що 01.04.2019 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про комплексне банківське обслуговування з відкриттям поточного рахунку та випуском платіжної картки, у межах якого відповідачці було надано кредит у формі кредитної лінії шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, яким відповідачка користувалася.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Доказів повернення кредитних коштів у повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачкою протилежного не доведено.
Відтак позичальниця (відповідачка) свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, кредит не повернула, що призвело до виникнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 901,73 грн, яка підтверджується випискою по особових рахунках кредитного договору.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 901,73 грн слід задовольнити.
Щодо стягнення заборгованості за процентами в сумі 5 368,51 грн, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно з ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Судом встановлено, що відповідно Паспорта споживчого кредиту строк кредитування становить 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Процентна ставка 39,6% річних.
Відповідно до виписки за особовими рахунками за кредитним договором, відповідачка активно користувалася кредитними коштами, у зв`язку з чим відбувалася пролонгація строку кредитування.
Проценти за користування кредитними коштами нараховувалися Банком у період з 28.08.2019 по 29.03.2023, тобто в межах строку кредитування.
При цьому матеріали справи не містять доказів пред`явлення Банком вимоги про дострокове повернення кредиту. Після відступлення права вимоги позивачем нарахування процентів за користування кредитними коштами не здійснювалося.
Відповідно до виписки по особових рахунках кредитного договору за весь період кредитування первісний кредитор нарахував відповідачці проценти в загальній сумі 9 569,66 грн, з яких з рахунку відповідачки списано в погашення процентів 4 201,15 грн, а несплаченою залишилася сума 5 368,51 грн, яку позивач і просить стягнути.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами підлягає стягненню з відповідачки в сумі 5 368,51 гривень, тобто за процентами, нарахованими у межах строку кредитування.
Щодо переходу до позивача права вимоги до відповідачки суд виходить з такого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Позивачем надано докази переходу до нього права вимоги за Договором, а саме: Договір факторингу № НІ/11/14-Ф від 21.12.2023, Акт прийому-передачі Реєстру Прав Вимоги від 21.12.2023, витяг з Реєстру Прав Вимоги, який містить дані про кредитний договір відповідачки, та платіжну інструкцію № 0403680000 від 21.12.2023 про оплату за Договором факторингу. Перехід права вимоги відображено також у виписці по особових рахунках кредитного договору.
Вищевказаний договір факторингу є дійсним і чинним, відомостей про його оскарження в судовому порядку немає.
Відтак суд погоджується з доводами позивача щодо переходу до ТОВ «Коллект Центр» як до нового кредитора права вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором.
Зважаючи на викладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості.
У зв`язку з наведеним позовні вимоги слід задовольнити, стягнувши з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором у загальному розмірі 13 270,24 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 901,73 грн та заборгованості за процентами в сумі 5368,51 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов таких висновків.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду Договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 801 від 01.04.2026, витяг з Акта № 21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, яким сторони договору погодили надання правових (юридичних) послуг щодо примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором № 822/6191883-СК загальною вартістю 9 000,00 грн.
Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, пов`язаних з наданою адвокатом правничою допомогою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року по справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 26 травня 2020 року по справі № 908/299/18 та від 08 червня 2021 року по справі № 550/936/18, від 07 липня 2021 року по справі № 910/12876/19.
В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, враховуючи викладене, перевіривши зміст наданих документів, суд бере до уваги, що спір, який виник між сторонами, належить до категорії спорів про стягнення заборгованості за порушення грошового зобов`язання. При цьому позовна заява має типовий характер, а матеріали справи не містять значного обсягу документів, дослідження та опрацювання яких потребувало б від адвоката істотних затрат часу.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, обсягу виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то в силу вимог ст. 141 ЦПК України із відповідачки підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, сплачений позивачем при поданні позову (ставка судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 822/6191883-CK від 01.04.2019 у розмірі 13 270 (тринадцять тисяч двісті сімдесят) гривень 24 копійки, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 901,73 грн; заборгованість за процентами - 5 368,51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 2662,00 (Дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 11.11.2026.
Відомості про учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306);
відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя: М. В. Мельникович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua