Вирок від 28 жовтня 2026 р. у справі №523/24251/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Суд: Пересипський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №523/24251/26

Суддя: Шурупов В. В.

Справа № 523/24251/26

Провадження №1-кп/523/2063/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження №12026164490000210, внесеного до ЄРДР 26.07.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Братешки Решетилівського району Полтавської області; громадянина України; зі середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді майстра екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу БАК роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Пересипського районного суду м.Одеси з Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону одночасно із означеним обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку, в якому викладено клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку, також для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження, відповідні заяви потерпілого та сторони захисту.

Приписи ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п`ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.

На виконання наведених вимог закону, вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду у спрощеному провадженні обвинувальний акт й додані до нього матеріали кримінального провадження, суд доходить наступних висновків.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем призваним на військову службу під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді майстра екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу БАК роти охорони військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, 25.07.2026 приблизно о 16:35 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , під час словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_4 , 1963 року народження, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на заподіяння останньому легких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний умисел, обвинувачений ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у той же день і час, перебуваючи у зазначеному вище місці, умисно завдав потерпілому ОСОБА_4 три удари правою рукою, стиснутою в кулак, у ділянку голови та шиї, унаслідок чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді одного садна в правій лобно-скроневій ділянці, одного синця в правій скроневій ділянці, двох синців та одного садна на правій бічній поверхні шиї, які згідно з висновком експерта №811 від 27.07.2026 року та відповідно до п.п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року, належать до категорії легких тілесних ушкоджень.

Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у спричиненні потерпілому ОСОБА_4 умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Відповідно до означених вище заяв, потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 , за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_5 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість.

З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнав свою провину за висунутою підозрою, що ідентична викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем в якості підозрюваного, надав визнавальні покази про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах кримінального провадження та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.

Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об`єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не здійснювалось в судовому засіданні, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.

Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями завдав потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, а відтак дії зазначеного обвинуваченого вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.125 КК України.

Так, з огляду на ч.1 ст.125 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за умисне легке тілесне ушкодження, що карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу і у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним, спосіб і наслідки заподіяних ним потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та те, що в силу ст.12 КК України скоєне вказаним обвинуваченим відноситься до категорії кримінальних проступків та мало місце під час дії воєнного стану в Україні, а також судом враховується стан здоров`я зазначеного обвинуваченого та характеризуючі його особу дані.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому діянні визнав повністю; раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності; неодружений, але має на утримання малолітню дитину 2020 року народження; є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , де характеризується позитивно; за станом здоров`я спроможний виконувати службові обов`язки в повному обсязі (згідно медичної характеристики); на обліку КНП «Одеський обласний центр психічного здоров`я» ООР не перебуває; забезпечений місцем реєстрації в Полтавській області та місцем проживання в м.Одесі, де характеризується позитивно.

Сукупність наведених обставин свідчить про певну схильність обвинуваченого ОСОБА_2 до протиправної поведінки насильницького спрямування, зокрема стосовно осіб похилого віку, про належне виконання ним конституційного обов`язку із захисту Вітчизни в умовах воєнного стану і військової агресії рф проти України, що у аспекті приписів ст.ст.56, 57 КК України та належність обвинуваченого ОСОБА_2 до військовослужбовців Збройних Сил України, обумовлює неможливість призначення йому таких видів покарання як громадські чи виправні роботи, але одночасно доводить доцільність виправлення обвинуваченого в умовах суспільства.

Разом із тим, за обвинувальним актом, органом дізнання та прокурором ОСОБА_3 в якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , визначено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а згідно зі ст.92 цього ж Кодексу, обов`язок доказування перелічених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Проте, з наведеною вище позицією органу дізнання та прокурора, суд погодитись не може, оскільки згідно з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), розкаяння особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом, що має проявлятися активно і певним чином ініціативно (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 року у справі №674/1608/17, від 07.04.2021 року у справі №263/15605/17).

Попри те, як вбачається з матеріалів розглядуваного кримінального провадження викриття обвинуваченого ОСОБА_2 відбулося не у зв`язку з осудом ним своєї поведінки чи самостійним і добровільним з`явленням до поліції із зізнанням або відомостей про відсутність матеріальних претензій до нього з боку потерпілого ОСОБА_4 , не з огляду на намагання виправити виниклу ситуацію іншим чином, зокрема і шляхом принесення вибачень останньому, надання йому медичної чи іншої допомоги безпосередньо після вчинення кримінального проступку, а внаслідок вжитих правоохоронним органом відповідних оперативно-розшукових (слідчих) заходів з викриття підсудного обвинуваченого.

З огляду на викладене, наведені вище і визначені у розглядуваному обвинувальному акті обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом відхиляються як необґрунтовані.

Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, до обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 слід віднести визнання ним своєї провини в межах висунутого обвинувачення, а обставиною, що обтяжує його покарання, як зазначено в обвинувальному акті, належить визнати вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

На підставі сукупності викладеного, дотримуючись принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, при визначенні виду та міри покарання у розглядуваному кримінальному провадженні, зважаючи на характер, обставини, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, наслідки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального проступку, його суспільної небезпечності, ураховуючи наявність пом`якшуючих і обтяжуючих покарання обставин, а також беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого (зокрема, його належність до військовослужбовців ЗСУ), суд за приписами ст.ст.50, 56, 57, 65 КК України та з огляду на презумпцію призначення більш м`якого покарання (ч.2 ст.65 КК) доходить висновку про необхідність призначення вказаному обвинуваченому покарання у виді штрафу у визначеному санкцією ч.1 ст.125 цього Кодексу розмірі, що за переконанням суду є необхідним й достатнім для виправлення вказаного обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Положення ч.ч.1, 2 ст.53 КК України встановлюють, що штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті, а розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Відповідно до ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) України, контроль за виконанням покарання у виді штрафу покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Керуючись ст.ст.91, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

В порядку ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України, контроль за виконанням засудженим ОСОБА_2 вироку в частині призначеного покарання, – покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , а також надіслати для виконання до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та надати для відома іншим заінтересованим особам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для обвинуваченого, – у той же строк з моменту отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua