Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №483/492/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №483/492/26

Суддя: Михайлюк О. А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 483/492/26

провадження № 2/521/7500/26

29 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Тарасюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 14 лютого 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 391091225.

Позивач вказує, що 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. 31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 31.07.2024 року до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 15.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором № 391091225 від 14 лютого 2022 року у розмірі 25683 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 90 (дев`яносто) копійок, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до позовної заяви, просить суд позовні вимоги задовольнити, справу розглянути за відсутності сторони позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала відзив на позов, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та заяву, відповідно до якої позовні вимоги не визнала, просить справу розглянути за її відсутності, вказала, що у випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на один рік.

Відповідно до ч. 5, 9 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір кредитної лінії № 391091225 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п.2.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 22000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Згідно умов Кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 22000 грн. 00 коп. на банківську карту, яку Відповідач вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору, що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України, визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони з належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами Договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що Договір кредитної лінії № 391091225 підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.

Відповідачем не надано суду жодних доказів повернення кредитних коштів, доказів відсутності заборгованості за укладеним договором.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 391091225 від 14 лютого 2022 року.

31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 31/0724-01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024 року до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 391091225 від 14 лютого 2022 року.

15.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 391091225 від 14 лютого 2022 року.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості відповідача складає 25683 (двадцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят три) гривні 90 (дев`яносто) копійок, з яких: 22000 (двадцять дві тисячі) гривень - заборгованість по кредиту; 3683 (три тисячі шістсот вісімдесят три) гривні 90 (дев`яносто) копійок - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Судом встановлено, що згідно з Реєстром № 175 від 05.05.2022 року первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право вимоги заборгованості у розмірі 22804,10 грн (з яких: 22 000,00 грн — тіло кредиту та 804,10 грн — проценти).

З наявного Розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що фактор самостійно нараховував проценти за період з 06.05.2022 року по 13.06.2022 року (по 26,40 грн та 90,20 грн щоденно), штучно збільшивши суму відсотків з 804,10 грн до 3 683,90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, проценти нараховуються за час користування кредитом у межах строку, встановленого договором.

Кредитний договір № 391091225 укладено 14 лютого 2022 року строком на 30 днів.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку розпочався 15 лютого 2022 року і сплив 16 березня 2022 року.

З наданих розрахунків випливає, що як первісний кредитор, так і фактор ТОВ «Таліон Плюс» здійснювали нарахування договорних відсотків у травні та червні 2022 року — тобто поза межами строку дії кредиту. Це є прямим порушенням правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови від 28.03.2018 р. у справі № 233/4508/16-ц та від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц), де зазначено: «припинення акту користування кредитом у зв`язку зі спливом визначеного договором строку кредитування унеможливлює нарахування процентів за наданим кредитом. Після закінчення строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти припиняється».

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 391091225 від 14 лютого 2022 року у розмірі тіла кредиту - 22000 (двадцять дві тисячі) гривень, а в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом у розмірі 3683 (три тисячі шістсот вісімдесят три) гривні 90 (дев`яносто) копійок слід відмовити.

Статтею 133 ЦПК встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок, що підтверджується платіжною інструкцією №45801 від 22 квітня 2026 року.

Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі, то вказана сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень, на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 01.09.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року.

Відповідач у відзиві на позов вказує, що зазначений розмір правової допомоги є завищеним, справа є нескладною, а заявлений розмір витрат не відповідає її характеру та обсягу виконаної роботи, відсутні правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача у заявленому розмірі.

Згідно із ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги.

Стороною позивача суду не надано жодних доказів на підтвердження сплати витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень, тому суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. . Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків (відповідь ДПС від 25.10.2026 року), відповідач не має офіційних доходів у вигляді заробітної плати чи доходів від підприємницької діяльності. Основним джерелом існування є соціальні виплати з відповідних бюджетів у розмірі 2 100,00 – 2 960,00 грн на місяць. На утриманні відповідача перебувають троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим розстрочити виконання рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси у справі №483/492/26 від 29 жовтня 2026 року строком на 12 місяців з дати набрання рішенням законної сили, зі сплатою щомісячно заборгованості за Кредитним договором № 391091225 від 14 лютого 2022 року у розмірі 1833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) копійки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 203, 205, 207, 512, 526, 527, 530, 625-628, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 133, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, буд. 9, каб. 13, Код ЄДРПОУ: 42986956) суму заборгованості за Кредитним договором № 391091225 від 14 лютого 2022 року у розмірі тіла кредиту - 22000 (двадцять дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП – НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, буд. 9, каб. 13, Код ЄДРПОУ: 42986956) 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок сплаченого судового збору.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Розстрочити виконання рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси у справі № 483/492/26 від 29 жовтня 2026 року строком на 12 місяців з дати набрання рішенням законної сили, зі сплатою щомісячно заборгованості за Кредитним договором № 391091225 від 14 лютого 2022 року у розмірі 1833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) копійки на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, буд. 9, каб. 13, Код ЄДРПОУ: 42986956).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк

29.10.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua