Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №947/41577/25 — Київський районний суд м. Одеси

Суд: Київський районний суд м. Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №947/41577/25

Суддя: Огренич І. В.

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/41577/25

Провадження № 2-др/947/155/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2026 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

за участю секретаря Коростій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Резуненко Д.С. про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Споживчого товариства «Будова Бріз» (65012, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25) про розірвання договору асоційованого членства, визнання недійсними пунктів договору та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 02.10.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до СТ «Будова Бріз» про розірвання договору асоційованого членства, визнання недійсними пунктів договору та стягнення грошових коштів, задоволено частково.

13.10.2026 представник ОСОБА_1 - адвокат Резуненко Д.С. надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, та просив стягнути з СТ «Будова Бріз» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 63000 гривень.

Представник СТ «Будова Бріз» надав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги зазначив, що витрати на правову допомогу в розмірі 63000 гривень є неспівмірними та завищеними, а тому просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу виходячи з складності справи, фактичного обсягу наданих послуг, витраченого часу, принципів справедливості та пропорційності.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно до ч.4 ст.270 ЦПК України заява розглядається без виклику сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, рішенням Київського районного суду міста Одеси від 02.10.2026 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено:

розірвати договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 9/181-КР, укладений 18 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Будова Бріз»;

розірвати договір асоційованого членства у споживчому товаристві № 9/14-ДК, укладений 25 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Будова Бріз»;

стягнути з Споживчого товариства «Будова Бріз» (65012, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25, код ЄДРПОУ 41226427) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошові кошти за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 9/181-КР від 18 січня 2022 року в гривні у розмірі, еквівалентному 37 283,25 доларів США, згідно з комерційним курсом «Середній продаж» долара США, встановленим на інтернет-сторінці за адресою http://minfin.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev на дату проведення платежу станом на 09:00 годину за київським часом;

стягнути зі Споживчого товариства «Будова Бріз» (65012, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25, код ЄДРПОУ 41226427) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошові кошти за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 9/14-ДК від 25 січня 2022 року в гривні у розмірі, еквівалентному 3 067,00 доларів США, згідно з комерційним курсом «Середній продаж» долара США, встановленим на інтернет-сторінці за адресою http://minfin.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev на дату проведення платежу станом на 09:00 годину за київським часом.

В іншій частині – відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 п.1 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогуце гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Питання доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29 жовтня 2020 року (справа №686/5064/20), від 05 березня 2021 року (справа №200/10801/19-а), від 16 березня 2021 року (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу.

Така позиція є усталеною і підтверджується також постановами Верховного Суду від 01.09.2021 року у справі №178/1522/18, від 10.11.2021 року у справі №329/766/18, від 23.12.2021 року у справі №923/560/17, від 04.12.2023 року у справі №640/15744/20, від 08.05.2024 року у справі № 759/12082/20, від 13.05.2024 року у справі №638/1556/21, а також від 04.06.2024 року у справі № 808/1564/18.

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу представником відповідача надано договір про надання правової допомоги від 25.08.2025, додаткова угода від 01.12.2025, акт приймання-передачі наданих послуг договором про надання правової допомоги від 12.10.2026, прибутковий касовий ордер від 25.08.2025 на суму 63000 грн.

Разом із тим, на думку суду, розмір витрат на правничу допомогу, визначений представником відповідача в розмірі 63000 грн. є не обґрунтованим та не пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, є не співмірним із складністю справи, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 45000 гривень.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, про задоволення заяви частково та ухвалення додаткового рішення по справі.

Керуючись ст.220 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Резуненко Д.С. – задовольнити частково.

Стягнути зі Споживчого товариства «Будова Бріз» (65012, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25, код ЄДРПОУ 41226427) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 45000 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І. В. Огренич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua