Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №497/2744/26 — Болградський районний суд Одеської області

Суд: Болградський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №497/2744/26

Суддя: Кодінцева С. В.

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.11.2026

Справа № 497/2744/26

Провадження № 3/497/525/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2026 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Мунтянової В.Р.,

представника особи, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 – адвоката Гусятниченка В.В. (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Авдіївка Донецької області, громадянина України, офіційно працевлаштованого слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж 4 розряду цеху теплових мереж АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 виданий органом 1419 від 14.06.2021 року, РНОКПП НОМЕР_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.204-1 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, який складений інспектором прикордонної служби 1 категорії (начальником спеціального приміщення) групи тримання відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) сержантом ОСОБА_2 від 20.09.2026 року ПдРУ №376356 вбачається, що «…о 15:10 годині 20.09.206 року за інформацією від представників оперативного розшукового відділу прикордонним нарядом «Контрольний пост» на в`їзді в м.Болград на відстані 6500 м. від кордону на напрямку с.Табаки (Україна) – с.Мирне (Республіка Молдова) в знаку №0760 було виявлено гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Республіку Молдова.

Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 1 КУпАП».

Справа призначалася до розгляду на 26.10.2026 року о 08:30 годині, на 12.11.2026 року о 14:00 годині про що були сповіщені сторони по справі.

В судовому засіданні 12.11.2026 року

- особа, відносно якої складено протокол ОСОБА_1 – не прибув;

- представник особи відносно якої складено протокол ОСОБА_1 – адвокат Гусятниченко В.В. заперечував проти протоколу серії ПдРУ № 376356 від 20.09.2026 року, просив долучити до матеріалів справи № 497/2744/26 стосовно ОСОБА_1 докази, які вказують на відсутність складу правопорушення, відсутність мотиву та наявності неправомірних дій з боку посадових осіб ДПСУ та ТЦК: копію Довідки АТ «Дніпровська ТЕЦ» № 2059/03 від 02.10.2026 р.; копію Витягу з наказу Міністерства енергетики України № 308 від 25.06.2026 р.; роздруковану копію чинного електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 із системи «Оберіг» від 23.09.2026 р.; копію відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 вих. № 943/32694 від 25.09.2026 р.

Пояснив, що в протоколі значиться місце вчинення правопорушення контрольний пост на в`їзді в м. Болград на відстані 6500 м від державного кордону». Сама по собі відстань у 6,5 кілометрів від лінії державного кордону (що є межею великого населеного пункту) повністю виключає можливість кваліфікації дій особи як «спроби перетину». Спроба (замах) передбачає безпосереднє вчинення дій, спрямованих на перетин лінії кордону (рух до лінії розмежування в обхід КПП, подолання інженерних загороджень тощо). Перебування громадянина України на діючому автомобільному чи пішохідному блокпосту («Контрольний пост») на в`їзді до українського міста Болград є абсолютно законною реалізацією права на свободу пересування територією власної держави та не містить жодної протиправної дії. Прикордонний наряд зупинив маршрутний автобус сполученням «Одеса-Болград», у якому клієнт їхав до міста, що підтверджує його первинні пояснення про відсутність наміру порушувати кордон.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 204-1 КУпАП, може бути вчинене виключно з прямою умисною формою вини, коли особа усвідомлює незаконність своїх дій та бажає настання конкретного результату - перетину державного кордону всупереч встановленому порядку.

Проте, ОСОБА_1 не мав і не міг мати умислу на незаконну втечу чи перетин кордону, оскільки він є заброньованим військовозобов`язаним на стратегічному об`єкті критичної інфраструктури - АТ «Дніпровська ТЕЦ» (працює за основним місцем роботи слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж 4-го розряду в цеху теплових мереж, наказ про прийняття на роботу № 77 від 29.04.2016 р., табельний номер 10830), що підтверджується Довідкою АТ «Дніпровська ТЕЦ» № 2059/03 від 02.10.2026 р.

Згідно з офіційним електронним військово-обліковим документом із системи «Оберіг», сформованим станом на 23.09.2026 року (номер в реєстрі 160520251464438600162), ОСОБА_1 має законну, чинну відстрочку від призову за типом «бронювання», яка є дійсною до 25.06.2027 року на підставі Витягу з наказу Міністерства енергетики України № 308 від 25.06.2026 року. Оскільки ОСОБА_1 володіє офіційним правом на відстрочку від мобілізації та має право на законне перебування в тилу, у нього повністю відсутній будь-який логічний чи правовий мотив для нелегального перетину кордону через «зеленку».

Наявність умислу на правопорушення є виключно суб`єктивним припущенням посадових осіб ДПСУ, а стаття 62 Конституції України чітко зазначає, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з офіційною відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 за підписом полковника ОСОБА_3 (вих. № 943/32694 від 25.09.2026 р.), затримання та тривале утримання ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом двох діб (з вечора 20.09.2026 р.) здійснювалося «за ініціативою представників Державної прикордонної служби України».

Як прямо зазначено у відповіді органу військового управління, доставлення та перебування громадянина у приміщенні РТЦК та СП здійснювалося виключно в рамках взаємодії з органами ДПСУ для забезпечення виконання мобілізаційних процедур та верифікації даних.

Даний факт беззаперечно доводить, що посадові особи ДПСУ, вийшовши за межі своїх законних процесуальних повноважень, замість передачі матеріалів про адміністративне правопорушення безпосередньо до суду (як це імперативно передбачено ст. 221 КУпАП), ініціювали перед органом ТЦК та СП незаконну процедуру примусової мобілізації заброньованого громадянина.

Використовуючи факт складання адмінпротоколу як штучний привід для обмеження волі пересування, представники ДПСУ та ТЦК спільно утримували особу з метою психологічного тиску та примусового проведення ВЛК, що прямо суперечить вимогам Постанови КМУ № 560 (за якою заброньовані особи не підлягають призову та не направляються на ВЛК).

Крім того, тримання особи в приміщенні ТЦК з метою «верифікації даних» за ініціативою ДПСУ є грубим порушенням ст. 29 Конституції України та ч. 2 ст. 263 КУпАП, оскільки ТЦК не є місцем для відбування адміністративного затримання, а органи ДПСУ не мають права делегувати свої повноваження із затримання третім особам (військовим частинам).

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Орган охорони кордону не надав суду жодного об`єктивного доказу, який би підтверджував факт спроби незаконного перетину лінії кордону поза КПП.

А тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З цих підстав просив провадження по справі закрити.

Вивчивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи про адміністративне правопорушення, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Згідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом N 475/97-ВРвід 17.07.97 року, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 278 КУпАП регламентує, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

За частиною другою цієї статті відповідальність настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Структура складу адміністративного правопорушення містить:

1) об`єкт правопорушення суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення;

2) об`єктивну сторону конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил;

3) суб`єкт правопорушення конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку;

4) суб`єктивну сторону складу ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.

Всі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

На підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

З огляду на аналіз вищенаведених правових вимог, відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Разом з цим, з фабули правопорушення, зазначеної в протоколі вбачається, що «…о 15:10 годині 20.09.206 року … прикордонним нарядом «Контрольний пост» на в`їзді в м.Болград на відстані 6500 м. від кордону на напрямку с.Табаки (Україна) – с.Мирне (Республіка Молдова) в знаку №0760 було виявлено гр. України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Республіку Молдова».

Однак до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження здійснення ОСОБА_1 спроби незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Республіку Молдова на відстані 6500 м від державного кордону.

Рапорти уповноважених осіб, які додані до вказаного протоколу також не підтверджують інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, містіть абсолютно ідентичну за змістом інформацію. Більш того в рапорті старшого офіцера (ст.оперуповноваженого) оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ОСОБА_4 зазначено, що особи вчинили правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП. Тому не зрозуміло про яких осіб іде мова у вказаному рапорті.

Факт відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 підтверджується:

- копією довідки АТ «Дніпровська ТЕЦ» № 2059/03 від 02.10.2026 р. про те, що ОСОБА_1 працює за основним місцем роботи в АТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» з 01.05.2026 року по теперішній час наказ №77 від 29.04.2026 року на посаді слюсаря з ремонту устаткування теплових мереж 4 розряду цеху теплових мереж (а.с.28 зворотна сторінка);

- копією Витягу з наказу Міністерства енергетики України № 308 від 25.06.2026 р. про те, що АТ «Дніпровська ТЕЦ» є критично важливим для функціонування економіки підприємства та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (а.с.28);

- роздрукованою копією чинного електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 із системи «Оберіг» від 23.09.2026 р. (а.с.29);

- копією відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 вих. № 943/32694 від 25.09.2026 р. за підписом полковника ОСОБА_3 (вих. № 943/32694 від 25.09.2026 р.), згідно якої слідує, що затримання та тривале утримання ОСОБА_1 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом двох діб (з вечора 20.09.2026 р.) здійснювалося «за ініціативою представників Державної прикордонної служби України». Як прямо зазначено у відповіді органу військового управління, доставлення та перебування громадянина у приміщенні РТЦК та СП здійснювалося виключно в рамках взаємодії з органами ДПСУ для забезпечення виконання мобілізаційних процедур та верифікації даних.

Даний факт беззаперечно доводить, що посадові особи ДПСУ, вийшовши за межі своїх законних процесуальних повноважень, замість передачі матеріалів про адміністративне правопорушення безпосередньо до суду (як це імперативно передбачено ст. 221 КУпАП), ініціювали перед органом ТЦК та СП незаконну процедуру примусової мобілізації заброньованого громадянина.

Використовуючи факт складання адмінпротоколу як штучний привід для обмеження волі пересування, представники ДПСУ та ТЦК спільно утримували особу з метою психологічного тиску та примусового проведення ВЛК, що прямо суперечить вимогам Постанови КМУ № 560 (за якою заброньовані особи не підлягають призову та не направляються на ВЛК).

Крім того, тримання особи в приміщенні ТЦК з метою «верифікації даних» за ініціативою ДПСУ є грубим порушенням ст. 29 Конституції України та ч. 2 ст. 263 КУпАП, оскільки ТЦК не є місцем для відбування адміністративного затримання, а органи ДПСУ не мають права делегувати свої повноваження із затримання третім особам (військовим частинам).

Особа, яка склала даний протокол про адміністративне правопорушення - інспектор прикордонної служби 1 категорії (начальник спеціального приміщення) групи тримання відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) сержант ОСОБА_2 допустив грубі процесуальні порушення та фальсифікація матеріалів протоколу.

Так, на підставі частини 2 статті 256 КУпАП у протоколі обов`язково зазначаються дата, місце його складання, відомості про особу порушника та час і місце вчинення правопорушення. Натомість прикордонна служба допустила процесуальний анахронізм, який повністю нівелює законність документа: На сторінці 2 Протоколу у графі сповіщення зазначено: «Гр. ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться "12" вересня 2026 року о 09 год 00 хв у приміщенні Болградського районного суду». При цьому сам Протокол затримання та правопорушення складено «20» вересня 2026 року. Посадова особа ДПСУ ( ОСОБА_2 ) призначила судове засідання на дату, яка минула за 8 днів до моменту самого нібито «вчинення правопорушення» та складання протоколу.

Це є грубим порушенням вимог ст. 256, 268, 277-2 КУпАП, оскільки позбавляє особу права бути належним чином повідомленою про розгляд справи,

Окрім цього, у графі «Пояснення особи» зафіксовано, що пояснення долучені на окремому аркуші, де клієнт чітко вказав: «Прибув з міста Кам`янське в м. Болград, щоб у подальшому потрапити до офіційного пункту пропуску з Молдовою. Незаконно перетинати границю не збирався. Вину не визнаю». Дані пояснення повністю спростовують фабулу вини, проте були проігноровані посадовою особою ДПСУ.

В судовому засіданні допитано інспектора прикордонної служби 1 категорії (начальник спеціального приміщення) групи тримання відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) сержанта ОСОБА_2 , який пояснив, що при складанні протоколу керувався виключно тими документами, які йому були надані службовими особами ДПСУ, сам особисто нічого не перевіряв. Пояснення у особи не відбирав, так як співробітники ДПС, які його доставили повідомили, що ОСОБА_1 відмовляється надавати пояснення.

Будь-яких інших доказів (протоколу затримання, протоколу особистого огляду речей чи документів, пояснень інших осіб, присутніх при виявленні вказаного правопорушення, тощо) на підтвердження чи спростування наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, а також вини ОСОБА_1 у його вчиненні, суду не надано.

Відповідно до п. 1 постанови КМУ №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», вздовж державного кордону установлена прикордонна смуга завширшки 5 км, де встановлюється прикордонний режим.

Відповідно до п. 2-1 цієї Постанови, для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій прикордонній службі передають земельні ділянки уздовж лінії державного кордону шириною 3-50 метрів.

В цій смузі встановлюється спеціальний прикордонний режим та заборона на вільний в`їзд, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону.

Тому саме перебування у цій 30-50 метровій смузі може свідчити, що чоловік хотів перетнути кордон. При цьому, ще треба доводити умисел. Про нього можуть свідчити непрямі докази.

Особою, яка склала протокол не з`ясовано і в протоколі не відображено чи мав при собі ОСОБА_1 будь-які засоби для перетину кордону: бокорізи, щоб пройти через сітку, чи мав наплічник з речами, гроші, паспорт тощо.

Якщо особа знаходиться від лінії кордону на відстані 6500 метрів, то це не є спроба перетину кордону. Від спроби перетину кордону його відділяли 6500 метрів.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 знаходився на відстані 6500 матерів від лінії державного кордону, то в прикордонній смузі він не був. Прикордонний режим на нього не поширювався. Жодних норм він не порушував.

Відповідальність за ч.1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України …

Разом з цим, матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 було затримано при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону.

З огляду на викладене, вбачається сумнівним той факт, що знаходячись рейсовому автобусі на в`їзді в м.Болград, близько 6500 м., від лінії державного кордону намагався незаконно перетнути кордон.

Із приписів ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.

Виходячи з вище викладеного, суд вважає, що доданими до даного протоколу про адміністративне правопорушення матеріалами вина ОСОБА_1 , яка є складовою частиною будь-якого складу правопорушення і має бути обов`язково встановлена при розгляді адміністративних матеріалів, недоведена та не може бути встановлена судом.

Отже, враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_1 є недоведеною та не встановленою, відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суд вважає, що у діях останнього відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 10, 204-1 ч.2, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Повний текст судового рішення складено і проголошено о 08:00 годині 13.11.2026 року.

Суддя: С.В.Кодінцева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua