Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №493/1297/26 — Балтський районний суд Одеської області

Суд: Балтський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №493/1297/26

Суддя: Тітова Т. П.

Справа № 493/1297/26

Провадження № 2/493/1049/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО-СУДДІ ТІТОВОЇ Т.П.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ СИРОТА О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

23.06.2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалами судді від 30.06.2026 року провадження по даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.08.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір № 197427 про споживчий кредит.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних його умов, зокрема щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру та типу процентної ставки.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «КРЕДІПЛЮС» ініціювало переказ грошових коштів у розмірі 21687 грн безготівковим зарахуванням на платіжну картку відповідача № 5457-08ХХ-ХХХХ-6691, вказану нею при укладанні договору.

10.10.2025 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 197427 про споживчий кредит від 22.08.2025 року в розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги № 6 від 04.03.2026 року та Акті приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 04.03.2026 року до Договору факторингу № 10102025.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 197427 про споживчий кредит становить 33493,10 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18741,12 грн; заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 11349,98 грн; заборгованості за комісією 602,00 грн.; заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) 2800,00 грн. Разом з тим, вимоги щодо стягнення штрафних санкцій позивачем не заявляються.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення існуючої заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 30693,10 грн, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, про те у позовній заяві просила розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Справа тривалий час не призначалась до слухання, оскільки головуючий суддя з 17.07.2026 року по 11.09.2026 року перебувала у черговій щорічній відпустці на підставі наказу № 5-в/с від 30.06.2026 року.

Відповідач в судове засідання, яке було призначено на 22.09.2026 року не з`явилася. Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду повернувся на адресу суду 13.07.2026 року з довідкою Укрпошти з відміткою «адресат відсутній».

В судове засідання, яке було призначено на 16.10.2026 року відповідач не з`явилася. Конверт з судовою повісткою про її виклик до суду повернувся на адресу суду 13.10.2026 року з довідкою Укрпошти з відміткою «адресат відсутній».

Крім того, відповідач повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи призначеної на 16.10.2026 року та на 12.11.2026 року шляхом оголошення на офіційному сайті Судової влади України.

У зв`язку з неявкою відповідача в судові засідання та не повідомленням про поважні причини такої неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано, відповідно до ст. 280 ЦПК України, заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 22.08.2025 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 197427, який складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічні частини договору про споживчий кредит.

На умовах, встановлених договором, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором (п. 2.1.).

Відповідно до умов укладеного договору сума (загальний розмір) кредиту 21687,00 грн, яка надається в наступному порядку: у розмірі 12989,85 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 188621 від 20.06.2025 року укладеним з кредитодавцем; у розмірі 5010,36 грн. на номер рахунку/картки позичальника № 5457-08ХХ-ХХХХ-6691, у національній валюті; у розмірі 3686,79 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5. індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних, тип процентної ставки фіксована. Знижений тариф комісії за обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Строк кредитування складає 126 днів з 22.08.2025 року до 26.12.2025 року (п. 2.2.1.-2.2.6.).

У випадку несплати/неповної сплати періодичного платежу в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 400,00 грн, а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 40,00 грн за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу (п. 2.10.).

Цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця https://finx.com.ua.

Згідно з довідкою ТОВ «КРЕДІПЛЮС» № 1669/09-04 від 09.04.2026 року, ТОВ «Контрактовий Дім» згідно з договором № 1412/22-1 від 14.12.2022 року, укладеного між Установою та ТОВ «КРЕДІПЛЮС», 22.08.2025 року було успішно перераховано кошти у розмірі 5010,36 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача кредиту № 197427 від 22.08.2025 року.

З довідки ТОВ «КРЕДІПЛЮС» № 1667/09-04 від 09.04.2026 року вбачається, що 22.08.2026 року було успішно перераховано кошти у розмірі 12989,85 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 188621 від 20.06.2025 року.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка надійшла на виконання ухвали про витребування № 20.1.0.0.0/7-261006/51338-БТ від 13.10.2026 року на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_1 , на рахунок якої 22.08.2025 року зараховано платіж у розмірі 5010,36 грн., про що також свідчить виписка про рух коштів по картці.

Відповідно до картки обліку виконання договору № 197427 від 22.08.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 01.01.2026 року становить 33493,10 грн, з яких: 18741,12 грн – тіло кредиту; 11349,98 грн – проценти; 2800,00 грн – пеня; 602,00 грн комісія.

10.10.2025 року між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Сторонами погоджено, що права вимоги переходять від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог та акту приймання-передачі реєстру.

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 року Реєстру прав вимоги № 6 від 04.03.2026 року та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 від 04.03.2026 року до Договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 року, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 197427 від 22.08.2025 року в загальному розмірі 33493,10 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 197427 від 22.08.2025 року, заборгованість відповідача ОСОБА_1 не погашена та становить 33493,10 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією в загальному розмірі 30693,10 грн.

Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов`язані з виконанням умов кредитного договору, вирішуючи які, суд виходить з такого.

П. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. 3 цієї статті).

Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Ст. 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що між ТОВ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 існували договірні зобов`язання внаслідок укладання Договору про споживчий кредит № 197427 від 22.08.2025 року.

Ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За правилами ст. ст. 525, 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за договором про споживчий кредит № 197427 від 22.08.2025 року належним чином не виконала.

Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору факторингу підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та відсотками на користь позивача підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення комісії пов`язаної з обслуговуванням кредиту в розмірі 602 грн., то суд зазначає таке.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії пов`язаної з обслуговуванням кредиту в загальному розмірі 602 грн. не підлягає задоволенню.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від первісного кредитора кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернула, проценти у встановленому договором розмірі не сплатила ні на рахунки позивача, ні на рахунки первісного кредитора, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 30091,10 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 18741,12 грн., заборгованість по процентам – 11349,98 грн., в решті позову слід відмовити.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 43355 від 17.06.2026 року, а оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 98,04%, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2610,22 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, стороною позивача подано до суду: Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладеного з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, Додаткову угоду № 25771556795 від 20.04.2026 року до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 року (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року), відповідно до якого надано послуги на загальну суму 7000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн., не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п. 4 ч. 4 ст. 137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача в позові було заявлено клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», оскільки позовні вимоги останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст. 4 ЦПК України.

Тому з відповідача належить стягнути на користь позивача, понесені ним судові витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в сумі 2610,22 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 207, 253, 256, 257, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 274, 279-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163), заборгованість за кредитним договором № 197427 від 22.08.2025 року у розмірі 30091 (тридцять тисяч дев`яносто одна) грн. 10 коп., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 18741,12 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 11349,98 грн.; судовий збір в сумі 2610,22 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього: 35701 (тридцять п`ять тисяч сімсот одна) грн. 32 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 12.11.2026 року.

СУДДЯ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua