Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №711/9901/26
Суддя: Михальченко Ю. В.
Справа № 711/9901/26
Номер провадження 3/711/2304/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: в матеріалах справи відсутній,
до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №985839 від 10.09.2026 року, ОСОБА_1 , 10.09.2026 року близько 08 год. 20 хв., перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Г. Сагайдачного, 168, вчинив адміністративне правопорушення, на неодноразову законну вимогу працівника поліції не виконував, не реагував, чим поводив себе зухвало та нахабно, чим вчинив правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не відомі. Про місце, день та час розгляду справи був належним чином повідомлений.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Хмельницький І.О. в судовому засіданні просив провадження у справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення адвоката Хмельницького І.О., дослідивши матеріали справи та відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 985839 від 10.09.2026 року ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а саме за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.
Так, з долученого до матеріалів справи рапорту ДОП сектору ДОП Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції І. Кутузи вбачається, що 10.09.2026 року о 08 год 30 хв під час несення служби за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками поліції було застосовано фізичну силу відносно гр. ОСОБА_1 . Під час виконання службових обов?язків було помічено вище вказаного громадянина та під час розмови було встановлено, що вказана особа перебуває порушником військового обліку згідно зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 до Національної поліції України було зареєстроване ЄО № 12839 від 19.06.2026 року особа підлягала доставленню вказаної особи до ТЦК та СП складання адміністративних матеріалів за ст. 210-1 КУпАП. Під час спілкування з вище вказаною особою було повідомлено що він є порушником військового обліку та оголошено про потребу у доставлені до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання адміністративних матеріалів. Про те ОСОБА_1 відмовився на добровільній основі їхати до вказаної установи. Після того як йому було повідомлено, що особа є затриманою, під час складання адміністративного протоколу про затримання громадянин почав не виконувати законне розпорядження поліцейського намагався втекти та кричав. З метою затримання особи, яка скоїла адміністративне правопорушення та забезпечення особистої безпеки, оскільки особа після вчинення правопорушення намагалась втекти. У зв?язку з цим, керуючись положеннями Закону України «Про Національну поліцію», з метою припинення правопорушення, подолання протидії законним вимогам поліцейського та забезпечення особистої безпеки і безпеки інших осіб, було прийнято рішення про застосування фізичної сили. Фізична сила застосовувалося виключно в обсязі, необхідному для припинення протиправних дій та подолання опору, після досягнення мети її застосування подальше застосування фізичної сили було припинено.
До матеріалів справи долучено відеозапис з нагрудних камер поліцейських № 967909, які відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. За результатами перегляду зазначених відеозаписів встановлено, що відеозапис під назвою «Кутуза 2» розпочинається з позначки 27 хв 58 сек. На ньому зафіксовано, як працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про його затримання та вимагає сісти до службового автомобіля, на що останній чинить опір. Надалі ОСОБА_1 затримують і поміщають до службового автомобіля, після чого відеозапис обривається.
Оцінюючи наданий відеозапис як доказ у справі, суд зазначає, що його зміст не дає можливості встановити, яку саме законну вимогу працівника поліції не виконав ОСОБА_1 , у чому конкретно полягала його протиправна поведінка та які саме дії останнього стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП.
Зокрема, на відеозаписі зафіксовано лише повідомлення працівника поліції ОСОБА_1 про його затримання та вимогу сісти до службового автомобіля, на яку останній реагує опором. Водночас відеозапис не містить відомостей про обставини, які передували затриманню, причини його застосування, а також про конкретну законну вимогу працівника поліції, невиконання якої могло б свідчити про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.
При цьому сам факт опору під час затримання не може автоматично свідчити про вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, оскільки для кваліфікації дій особи за ст. 185 КУпАП необхідно встановити не лише факт невиконання відповідної вимоги, а й те, що така вимога була законною, зрозумілою для особи, а її невиконання мало характер злісної непокори.
Досліджений відеозапис не підтверджує об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки не дає змоги встановити конкретні обставини висунення законної вимоги працівником поліції, її зміст, правові підстави та характер поведінки особи у відповідь на таку вимогу.
Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки.
Об`єктивна сторона правопорушення виражається у злісній непокорі, тобто у відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, а також у вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку (формальний склад).
Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: м. Черкаси, вул. Г. Сагайдачного, 168, вчинив адміністративне правопорушення, на неодноразову законну вимогу працівника поліції не виконував, не реагував, чим поводив себе зухвало та нахабно, на підтвердження чого, суду було надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 985839 від 10.09.2026 року; рапорт ДОП сектору ДОП Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції І. Кутузи; копію протоколу ВВ №062652 від 10.09.2026 про адміністративне затримання; копію довідки про доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; відеозапис з нагрудних камер працівників поліції № 967909.
В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшлося підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.185 КУпАП. А саме не вказано, яку саме законну вимогу працівника поліції не виконав ОСОБА_1 .
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст.185 КУпАП є саме злісна непокора, тобто у відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку (формальний склад). Оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вищевказаного порушення, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті ст.185 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.185, 247, 254, 256, 279, 283 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 КУпАП України – закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю.В. Михальченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua