Суд: Полтавський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №545/4483/26
Суддя: Стрюк Л. І.
Справа № 545/4483/26
Провадження № 2-а/545/54/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді Стрюк Л.І.
з участю секретаря Коверди М.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
в с т а н о в и в:
Представник позивача – адвокат Гудзь Л.Г. звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24.08.2026 інспектором 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Олександром Ю.С. винесено постанову серії ЕГА №2090328 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову посилалася на те, що ОСОБА_1 у зв`язку з дводенною відсутністю зв`язку з колишнім чоловіком та малолітнім сином, а також через тривалий гострий сімейний конфлікт щодо виховання дитини, звернулася на спецлінію «102» для перевірки безпеки сина. Проте поліція ототожнила непідтвердження підозр заявниці зі складом адміністративного правопорушення. Крім того, під час виклику позивач не мала наміру повідомляти завідомо неправдиву інформацію, а діяла виключно в інтересах дитини. У постанові не доведено наявності прямого умислу, не досліджено первинний аудіозапис виклику, а накладене максимальне стягнення у розмірі 3 400,00 грн є необґрунтованим та без урахування майнового стану безробітної особи. Просила скасувати постанову серії ЕГА №2090328 від 24.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та закрити провадження у справі.
У відзиві на позов представник відповідача – Департаменту патрульної поліції заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що 24.08.2026 о 18 год 15 хв. під час патрулювання екіпажем отримано виклик зі служби «102» про конфлікт, у якому ОСОБА_1 повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_2 дві доби не дає можливості спілкуватися із сином та перебуває у стані алкогольного сп`яніння, через що вона хвилюється за його безпеку, при цьому сама перебуває у АДРЕСА_1 і приїзду туди не потребує. Попередньо ОСОБА_2 було направлено до КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», де за висновком № 208 від 24.08.2026 ознак сп`яніння у нього не виявлено, про що екіпаж нічної зміни особисто повідомив ОСОБА_1 , відібравши в неї пояснення. Крім того, у присутності інспекторів та обох батьків син ОСОБА_3 повідомив на нагрудну бодікамеру, що спілкуватися з матір`ю йому ніхто не забороняє. На думку відповідача, наслідком виклику стало несвоєчасне прибуття екіпажів та збільшення навантаження на патрульну поліцію, ОСОБА_1 на місці було роз`яснено права, та винесено постанову, яку залишено без змін рішенням начальника УПП в Полтавській області ДПП від 03.09.2026. Також представник відповідача вказувала на системність таких звернень: 21.08.2026 ОСОБА_1 вже зверталася на лінію «102» з повідомленням про нібито перебування колишнього чоловіка в стані сп`яніння, яке не підтвердилося, а протягом 2025–2026 років неодноразово телефонувала на «102» з приводу сімейного конфлікту та перешкоджання спілкуванню з дитиною. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, попередньо надавши заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без її участі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Встановлено, що 24.08.2026 о 18 год 15 хв. ОСОБА_1 звернулася на спецлінію «102» з повідомленням про те, що її колишній чоловік ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, дві доби не дає можливості спілкуватися із сином. Направлений на місце події екіпаж патрульної поліції здійснив перевірку, під час якої ОСОБА_2 було направлено до КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради», де згідно з висновком лікаря № 208 від 24.08.2026 будь-яких ознак алкогольного чи іншого сп`яніння у нього виявлено не було.
Відповідно до ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Так, нормами ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним та використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно зі ст. 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов`язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку. При цьому сам факт здійснення телефонного дзвінка на спецлінію "102" не свідчить про те, що виклик неправдивий. Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає наявність умислу щодо усвідомлення неправдивості виклику поліції.
Як встановлено судом, на розгляді Київського районного суду м. Полтави перебуває цивільна справа за №552/9380/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини, що свідчить про те, що виклик поліції був обумовлений хвилюванням за життя і здоров`я дитини, а також існуванням тривалого конфлікту з колишнім чоловіком.
Суд зазначає, що кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов`язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку. При цьому сам факт здійснення телефонного дзвінка на спецлінію 102 не свідчить про те, що виклик неправдивий.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що здійснений позивачем 24.08.2026 дзвінок на лінію 102 не мав ознак завідомої неправдивості, докази про наявність умислу у позивача на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції або зловживання своїми правами, матеріали справи не містять, як і не містять доказів того, що вказаний виклик здійснений з метою зриву або ускладнення нормальної роботи органів поліції, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
У рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що Суд та національні суди відповідної країни при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17 червня 2011 року; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05 травня 2015 року; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі "Єрохін проти України" від 15 лютого 2013 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов`язків або встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Зважаючи на наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено вчинення позивачем адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.183 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова серії ЕГА №2090328 від 24.08.2026 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 286 КАС України,
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії ЕГА № 2090328 від 24.08.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 гривень скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо неї закрити за відсутністю у її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: Л. І. Стрюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua