Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №750/7635/26
Суддя: Куценко М. О.
Справа № 750/7635/26Головуючий у 1 інстанції Григор`єв Р. Г.
Провадження № 33/4823/825/26
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2026 рокумісто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Куценка М.О., за участю захисника – Бредюка О.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2026 року у справі за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, студента 2 курсу Пенітенціарної академії України, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2026 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 липня 2026 року о 00 год. 06 хв. в м. Чернігові по вул. Шевченка, 47, ОСОБА_1 , керував електросамокатом «Giant Wings Pro 2» без д.н.з, що дає від одного колеса електродвигун потужністю двигуна 600 Вт і розвиває максимальну швидкість до 30-50 км/год. в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився із застосуванням приладу Драгер ARНК-0087, результат позитивний 0,64 ‰, з результатом згоден, чим порушив п. 2.9а ПДР.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник Бредюк О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні підтвердження технічного статусу електросамоката «Giant Wings Pro 2» як механічного транспортного засобу з потужністю двигуна понад 3 кВт, що виключає поширення на ОСОБА_1 обов`язків водія за п. 2.5 та п. 2.9а ПДР України, а процедуру огляду на стан сп`яніння проведено з порушенням вимог ст. 266 КУпАП.
У судовому засіданні захисник Бредюк О.М. та особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити у повному обсязі. Крім того, захисник звертає увагу апеляційного суду на обставину, що ОСОБА_1 фактично не має посвідчення водія.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
За змістом статей 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність події та складу адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється судом на підставі внутрішнього переконання, сформованого за результатами їх всебічного, повного, безпосереднього й об`єктивного дослідження у сукупності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні особа, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №711734 від 06.07.2026 року;
- роздруківкою результату тестування з приладу «Драгер» з результатом тесту 0,64 ‰ від 06.07.2026 року, з підписами інспектора та особи, що тестують;
- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 06.07.2026 року;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.07.2026 року;
- рапортом працівника поліції;
- відеозаписом, долученим до протоколу.
Факт керування ОСОБА_1 електросамокатом 06 липня 2026 року в м. Чернігів у апеляційній скарзі не оспорюється. Крім того, вказана обставина також повністю підтверджується й наявним у справі відеозаписом, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до переглянутого відеозапису, який долучено до матеріалів справи, є очевидним, що ОСОБА_1 керував електросамокатом та був зупинений працівниками поліції за обставин зазначених в протоколі. На відеозаписі зафіксовано, що в ході розмови працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 , що вбачає ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує останньому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі. ОСОБА_1 погодився пройти тест на місці, результат позитивний - 0,64 ‰ з яким погодився останній, після чого поліцейський повідомив ОСОБА_1 про те, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника Бредюка О.М., про те, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 не належить до механічних транспортних засобів, є необґрунтованими.
Так, Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року №2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
2) низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії:
1) легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год. (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати);
2) низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год. (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год. не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).
Відтак, з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023), керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.
Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п. 1.10 Правил дорожнього руху України (затверджені Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року зі змінами), не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX (із змінами, внесеними згідно із Законом №3220-IX від 30 червня 2023 року).
Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, і в вузькому - механічний транспортний засіб.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Варто звернути увагу, що ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою в стані сп`яніння. Отже, суб`єктом вказаного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом в стані сп`яніння. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.
З урахуванням того, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування будь-яким «транспортним засобом», а не тільки «механічним транспортним засобом», ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за керування електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння.
Зібрані докази узгоджуються між собою та згідно ст. 251 КУпАП є належними доказами у справі про адміністративні правопорушення.
За встановлених обставин справи, встановлено, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи і були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.
Доводи апеляційної скарги про недотримання встановленого законом порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння також не знайшли свого підтвердження.
Як убачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 проведено із застосуванням приладу «Драгер», за результатами якого встановлено результат 0,64 ‰, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, роздруківкою результату тесту та відеозаписом проведення такого огляду. З результатом ОСОБА_1 погодився, їхати в заклад охорони здоров`я не наполягав, у відповідних документах міститься його підпис. При цьому апеляційна скарга не містить конкретного зазначення, яку саме вимогу ст. 266 КУпАП було порушено працівниками поліції під час проведення огляду, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про порушення встановленого порядку його проведення.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимога працівника поліції щодо проходження огляду була незаконною у зв`язку з тим, що електросамокат не є механічним транспортним засобом, спростовуються тим, що стороною захисту фактично ототожнюється визначення «механічний транспортний засіб», наведене у пункті 1.10 ПДР України, з поняттям «транспортний засіб». Водночас ч.1 ст.130 КУпАП пов`язує настання адміністративної відповідальності саме з фактом керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та не містить положень щодо керування виключно механічними транспортними засобами. Отже, наведене стороною захисту тлумачення пунктів 2.5 та 2.9 ПДР України не може саме по собі свідчити про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. У даному випадку судом встановлено факт керування ОСОБА_1 електросамокатом та перебування під час керування у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених під час розгляду справи.
Перевіряючи аргументи захисника щодо неможливості застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом як до особи, яка такого права не мала, апеляційний суд зазначає наступне.
В рамках цього провадження ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Санкцією вказаної частини статті КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Статтею 30 КУпАП прямо передбачено випадки, коли таке стягнення не застосовується.
Крім того, апеляційний суд зважає на те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8 Конституції України). Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності адміністративного правопорушення і стягнення, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності стягнення вчиненому адміністративному правопорушенню. Категорія справедливості передбачає, що стягнення за адміністративне правопорушення повинно бути домірним. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад адміністративного правопорушення та рамки стягнення відповідатимуть один одному, а й те, що стягнення має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Принцип рівності всіх громадян перед законом конституційна гарантія правового статусу особи, що поширюється, зокрема, на призначення стягнення. Притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до адміністративної відповідальності не лише означає рівність усіх осіб перед законом, а й передбачає встановлення в законі єдиних засад застосування такої відповідальності.
Завданням КУпАП є правове забезпечення охорони прав і свобод громадянина, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, встановленого правопорядку зміцнення законності, запобіганням правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Для здійснення цього завдання КУпАП визначає, які суспільно небезпечні діяння є адміністративними правопорушеннями та які адміністративні стягнення застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.30 КУпАП позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове стягнення призначається на строк до десяти років.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що безпосередньо у ст.30 КУпАП не встановлено обмежень щодо призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) КУпАП особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Положення зазначеної статті не містять також закріплення правових підстав призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно прямо передбачено у санкціях норм КУпАП.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суб`єктом передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Додаткових вимог до суб`єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами ч.1 ст.130 КУпАП не містить.
Відповідно до положень ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до п.20 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм, апеляційний суд вважає, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Позбавлення права керувати транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей принцип, хоча і сформульований щодо кримінального провадження, застосовується за аналогією і в провадженні про адміністративні правопорушення. Апеляційний суд констатує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належним чином, поза розумним сумнівом, на підставі сукупності допустимих та достовірних доказів, та не ґрунтується на припущеннях.
Апеляційний суд також враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ у справах про дорожньо-транспортні правопорушення (зокрема “O’Halloran and Francis v. United Kingdom”) особа, яка свідомо обирає статус учасника дорожнього руху, тим самим погоджується з певними обмеженнями та обов`язками, встановленими законом з метою забезпечення безпеки на дорогах, в тому числі щодо проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу уповноваженого органу.
Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови судді першої інстанції, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу захисника Бредюка О.М. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяМ. О. Куценко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua