Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №750/5415/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №750/5415/26

Суддя: Стельмах А. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/5415/26

Головуючий у першій інстанції – Крапивний Б. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2143/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Стельмаха А.П.,

суддів: Супруна О.П., Шарапової О.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігів у складі судді Крапивного Б.В. від 03.08.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

14.05.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1294262 від 12.12.2019 у розмірі 19 285,50 грн, а також сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 12.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Кредитний договір № 1294262, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 5 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором кредитодавець виконав, однак відповідач належним чином не виконувала зобов`язань, унаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 19 285,50 грн, із яких: 4 850,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 10 935,50 грн – прострочена заборгованість за сумою відсотків, 1 000,00 грн – прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту та 2 500,00 грн – заборгованість по штрафам/пені.

05.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги 48-МЛ від 05.03.2020, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань і набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 03.08.2026 відмовив у позові ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

03.09.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у якій апелянт просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.08.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність факту укладення кредитного договору та надання відповідачу кредитних коштів. Апелянт зазначає, що Кредитний договір № 1294262 від 12.12.2019 укладено в електронній формі шляхом направлення відповідачу одноразового ідентифікатора у вигляді SMS-повідомлення, за допомогою якого остання підписала пропозицію про укладення договору. При цьому, на думку апелянта, відсутність у наданій копії договору електронного підпису не свідчить про недодержання письмової форми правочину.

Також апелянт посилається на те, що факт надання кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 4641275 від 12.12.2019 про перерахування ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн, а також інформацією АТ КБ «ПриватБанк» про зарахування того самого дня на належний відповідачу рахунок коштів у відповідній сумі. Уважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доказам у їхній сукупності та не врахував, що відповідач не надала доказів на підтвердження свого твердження про самостійне готівкове поповнення рахунку.

Окрім того, апелянт зазначає, що не мав можливості ознайомитися з банківською інформацією, наданою сторонами на виконання ухвали суду про витребування доказів, оскільки відповідні документи не відображалися в системі «Електронний суд». У зв`язку з цим просить витребувати в АТ КБ «ПриватБанк» виписку за 12.12.2019 щодо руху коштів на рахунку відповідача для встановлення призначення та способу здійснення спірної банківської операції.

Апелянт уважає, що суд першої інстанції передчасно відмовив у позові, не встановивши дійсних обставин надання кредиту та не надавши належної оцінки доказам на підтвердження переходу до позивача права вимоги за кредитним договором.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини третьої статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Мотивуючи відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем Кредитного договору № 1294262 від 12.12.2019, оскільки надані копія договору та його електронний оригінал не містять електронного підпису відповідача, а довідка кредитора про отримання останньою одноразового ідентифікатора «F26382» не підтверджує його використання для підписання саме цього договору. Окрім того, надані банком відомості про зарахування 12.12.2019 на картковий рахунок відповідача 5 000,00 грн не дають можливості встановити походження цих коштів та підтвердити їх перерахування саме первісним кредитором. Із огляду на недоведеність виникнення кредитного зобов`язання суд дійшов висновку про відсутність підстав уважати, що до позивача перейшло право вимоги за договором відступлення прав вимоги від 05.03.2020.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Суд установив, що, за твердженням позивача, 12.12.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1294262 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи товариства (а.с. 10-12).

За доводами позивача, договір підписано Шульжинською-Космовською Т.В. електронним підписом одноразовим ідентифікатором «F26382». На підтвердження використання відповідачем зазначеного одноразового ідентифікатора та підписання ним акцепту кредитного договору позивач надав довідку ТОВ «Мілоан» № б/н від 10.09.2025 (а.с. 13).

За умовами Кредитного договору № 1294262 позикодавець зобов`язався на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов`язалася повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені цим договором (пункт 1.1 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 1.2 Кредитного договору № 1294262 сума кредиту становить 5 000,00 грн у валюті: Українські гривні.

Пунктом 1.3 цього Кредитного договору встановлено строк, на який надається кредит, – 15 днів із 12.12.2019. Терміном (датою) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом, згідно умов пункту 1.4 Кредитного договору, є 27.12.2019.

У пункті 1.5 Кредитного договору № 1294262 визначено загальну вартість кредиту в розмірі 3 250,00 грн, а також реальну річну процентну ставку – 1 582,00 %. Згідно з підпунктом 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1 000,00 грн та нараховується одноразово за ставкою 20 % від суми кредиту. Відповідно до підпункту 1.5.2 договору проценти за користування кредитом становлять 2 250,00 грн та нараховуються за фіксованою ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним. Пунктом 1.6 договору також установлено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.

Згідно пункту 2.1 Кредитного договору № 1294262 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Відповідно до підпункту 2.2.1 цього договору позичальник зобов`язана сплатити позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у розмірах, визначених підпунктами 1.5.1-1.5.2 та пунктом 1.6 договору. Згідно з підпунктами 2.2.2, 2.2.3 договору нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування; проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6. цього договору, є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом, окрім випадків, коли визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки встановленої пунктом 1.6 договору (за умовами акції, програми лояльності, тощо). Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов цього договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним пунктом 1.4 нараховуються за договором протягом 60 днів, після чого нарахування процентів зупиняється та припиняється товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що у випадку зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство має право вимагати від позичальника відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Підпунктом 2.3.1 Кредитного договору № 1294262 передбачено право позичальника за наявності відповідної пропозиції позикодавця продовжити строк користування кредитом на 3, 7 або 15 днів за умови вчинення передбачених договором дій, зокрема сплати комісії за продовження кредиту та певної частини заборгованості. Максимальний розмір такої комісії залежно від строку продовження становить 3 %, 5 % або 10 % від поточного залишку кредиту відповідно. Відповідно до пункту 2.3.2 договору волевиявлення позичальника на продовження строку кредиту підтверджується здійсненням нею відповідного платежу в порядку, визначеному пунктом 2.5 договору.

Порядок укладення Кредитного договору № 1294262 визначено розділом 6 цього договору. Зокрема, за змістом пунктів 6.1, 6.2 цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника на вебсайті товариства. Акцепт пропозиції позикодавця здійснюється шляхом направлення товариству електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається позичальнику SMS-повідомленням на зазначений ним номер мобільного телефону або передається іншим указаним ним засобом зв`язку. Після укладення договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Згідно з пунктом 6.3 Кредитного договору № 1294262, приймаючи пропозицію, позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору, підтверджує ознайомлення з його умовами та зобов`язується їх дотримуватися. За змістом пункту 6.4 укладення договору в електронній формі прирівнюється до отримання товариством ідентичного за змістом договору, підписаного власноручним підписом позичальника, та породжує для сторін відповідні права й обов`язки.

До матеріалів справи також долучено копію анкети-заяви на кредит № 1294262, датованої 11.12.2019, у якій зазначено погоджені умови кредитування, зокрема суму та строк кредиту, розмір комісії і процентів, а також анкетні дані позичальника – ОСОБА_2 (а.с. 13 зв.-14).

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань за Кредитним договором № 1294262 до позовної заяви долучено копію платіжного доручення 4641275 від 12.12.2019 про перерахування кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 . Отримувачем коштів зазначено ОСОБА_2 , а в призначенні платежу вказано: «кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1294262» (а.с. 14 зв.).

Як убачається із відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 1294262, 12.12.2019 товариством відображено надання кредиту в сумі 5 000,00 грн та нарахування комісії за його надання в розмірі 1 000,00 грн. Із 13.12.2019 щоденно нараховувалися проценти в сумі 150,00 грн за кожен день користування кредитом до 27.12.2019 включно.

28.12.2019 у відомості відображено сплату позичальником 150,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, 150,00 грн у рахунок погашення тіла кредиту та 340,00 грн у рахунок сплати процентів. Того ж дня товариством відображено нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту в сумі 150,00 грн, а також процентів у розмірах 150,00 грн та 100,00 грн.

Надалі, із 29.12.2019 до 29.02.2020, у відомості щоденно відображалося нарахування процентів. При цьому з 29.12.2019 сума щоденного нарахування становила 145,50 грн, а починаючи з 01.01.2020 поряд із цією сумою в окремі дні зазначено додаткове нарахування в розмірі 97,00 грн; 25.01.2020 замість останньої суми відображено 72,00 грн. Інших платежів на погашення кредиту у відомості за цей період не зазначено (а.с. 15).

05.03.2020 ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) уклали Договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).

Відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги до яких відступаються, складає 34 673 514,71 грн станом на дату підписання сторонами цього договору (пункт 6.1 Договору відступлення прав вимоги).

Відповідно до пункту 7.1 Договору відступлення прав вимоги в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги новий кредитор протягом 5 робочих днів сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1 698 895,78 грн без ПДВ. При цьому оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно цього договору, до кожного окремого боржника, визначається згідно Додатку № 1 до даного Договору.

Згідно з пунктом 8.5 Договору відступлення прав вимоги факт здійснення між сторонами приймання-передачі документації підтверджується відповідним актом приймання-передачі (Додаток № 5 до цього договору), підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін.

Із копії підписаного сторонами 05.03.2020 Акта приймання-передачі реєстру боржників від 05.03.2020 до Договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020 убачається, що згідно з вимогами договору кредитор передав а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 05.03.2020, складений за формою згідно з Додатком № 1 до договору (а.с. 24 зв.).

На підтвердження здійснення плати за відступлення права вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020 у матеріалах справи наявна копія платіжної інструкції № 17824 від 05.03.2020 (а.с. 25).

Із Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 48-МЛ від 05.03.2020 убачається, що відповідач є боржником за Кредитним договором № 1294262 від 12.12.2019, сума заборгованості становить 19 285,50 грн, із яких: 4 850,00 грн – залишок по тілу кредиту, 10 935,50 – залишок по відсотках, 1 000,00 грн – залишок по комісії, 2 500,00 грн – заборгованість по штрафах (а.с. 25 зв.)

01.04.2026 позивач направив ОСОБА_1 досудову вимогу про негайне погашення заборгованості за Кредитним договором № 1294262 від 12.12.2019 у розмірі 19 285,50 грн. Оскільки вимога залишилася без реагування, позивач звернувся до суду з цим позовом (а.с. 26).

У ході розгляду справи, з метою перевірки доводів позивача щодо перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, за клопотанням позивача судом першої інстанції витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про надходження коштів у сумі 5 000,00 грн на рахунок, пов`язаний із платіжною карткою № НОМЕР_2 , за період із 12.12.2019 до 19.12.2019.

Згідно з наданою банком випискою за карткою № НОМЕР_2 , власником рахунку є ОСОБА_1 . Виписка містить відомості про зарахування 12.12.2019 на зазначену картку коштів у сумі 5 000,00 грн (а.с. 125-126).

На виконання ухвали Чернігівського апеляційного суду від АТ КБ «ПриватБанк» також надійшла відповідь аналогічного змісту, якою підтверджено належність зазначеного рахунку відповідачу та зарахування на нього 12.12.2019 коштів у сумі 5 000,00 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заперечувала факт укладення саме Кредитного договору № 1294262 та просила суд перевірити обставини його укладення й отримання коштів, пояснюючи, що в той період укладала різні кредитні договори та позичала грошові кошти в різних сумах. Зазначала, що не пам`ятає, чи укладала саме цей договір.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів насамперед має з`ясувати, чи підтверджуються наданими у справі доказами факт укладення між сторонами Кредитного договору № 1294262 та факт отримання відповідачем кредитних коштів. Саме недоведеність цих обставин стала підставою для відмови в позові судом першої інстанції, з висновком якого колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини другої Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

У цій справі позивач на підтвердження укладення відповідачем Кредитного договору № 1294262 від 12.12.2019 посилається на його електронну форму та використання одноразового ідентифікатора «F26382».

Водночас, надані до суду примірники кредитного договору, у тому числі його електронний оригінал, записаний на оптичному диску, не містять відомостей про накладення на нього електронного підпису відповідача. Єдиним доказом, на який позивач посилається на підтвердження використання одноразового ідентифікатора, є довідка ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025, у якій зазначено про отримання відповідачем ідентифікатора «F26382».

Однак, сама лише наявність такої довідки не підтверджує факту акцепту відповідачем пропозиції про укладення саме спірного кредитного договору. Зокрема, у ній не наведено відомостей, які б давали змогу встановити, що одноразовий ідентифікатор «F26382» був використаний для підписання Кредитного договору № 1294262 від 12.12.2019, а не стосувався іншої операції чи електронного правочину. Ні текст договору, ні додана до нього анкета-заява про отримання кредиту таких відомостей не містять.

Наведене не означає, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором обов`язково повинен міститися безпосередньо в тексті електронного договору або бути вбудованим у файл, який його містить.

Так, у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) Верховний Суд звернув увагу на те, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором може технічно існувати окремо від підписуваних даних, однак має бути логічно з ними пов`язаний. Визначальним є те, чи дає спосіб використання такого ідентифікатора можливість установити, що саме ним підписано конкретні електронні дані та що відповідні дії вчинені особою, зазначеною як підписувач.

Верховний Суд зазначив, що факт такого поєднання може підтверджуватися сукупністю обставин, зокрема: ідентифікацією особи в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції та залишенням нею контактних даних; отриманням одноразового ідентифікатора за вказаними контактними даними і введенням його в спеціально відведене поле; зв`язком цих дій із наміром укласти конкретний договір, що, зокрема, може підтверджуватися розміщенням тексту договору або посилання на нього поряд із полем для введення ідентифікатора.

Отже, сама по собі відсутність безпосередньо в тексті електронного договору графічного відображення підпису позичальника або зазначення використаного одноразового ідентифікатора не свідчить про неукладення правочину. Водночас, особа, яка посилається на такий договір як на підставу своїх вимог, повинна надати докази, які дають змогу встановити зв`язок між конкретним одноразовим ідентифікатором, волевиявленням позичальника та змістом правочину, який, за твердженням кредитодавця, був ним підписаний.

У цій справі позивачем такого зв`язку не доведено.

Довідка ТОВ «Мілоан» від 10.09.2025 містить лише відомості про час відправки одноразового ідентифікатора «F26382» та номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор.

Водночас до матеріалів справи не надано електронного повідомлення, журналу подій інформаційно-комунікаційної системи, технічних даних чи інших відомостей, які б підтверджували факт введення відповідачем зазначеного ідентифікатора в інформаційно-комунікаційній системі позивача, його використання для акцепту пропозиції про укладення саме Кредитного договору № 1294262 від 12.12.2019, а також послідовність дій, унаслідок яких відбулося підписання цього договору.

Не містить таких відомостей і анкета-заява на кредит № 1294262 від 11.12.2019. Зазначення в ній персональних даних відповідача та умов кредитування саме по собі не підтверджує факту її волевиявлення на укладення договору, оскільки не засвідчує вчинення нею дій щодо прийняття відповідної пропозиції та її підписання у визначений законом спосіб.

Наявність у довідці кредитора конкретної алфавітно-цифрової послідовності не є самодостатнім підтвердженням її використання для підписання спірного правочину. Такий документ відображає інформацію, сформовану самим кредитодавцем, однак без додаткових об`єктивних даних не дає можливості перевірити, до якої саме операції належить зазначений ідентифікатор та чи було його використано для акцепту договору, умови якого позивач поклав в основу позовних вимог.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, відповідно до якого технічне існування одноразового ідентифікатора окремо від електронного документа не виключає можливості підписання ним договору, однак вимагає встановлення логічного зв`язку між таким ідентифікатором та конкретними даними, які ним підписано.

Таким чином, у цій справі позивач не довів не лише факту введення відповідачем одноразового ідентифікатора «F26382», а й того, що таке введення було здійснене з метою акцепту саме Кредитного договору № 1294262 від 12.12.2019.

Окрім того, у зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що у випадку використання електронного підпису, відмінного від КЕП або УЕП, суд має вжити необхідних процесуальних заходів для перевірки достовірності електронного документа, а також цілісності та незмінюваності його змісту. Зокрема, належить з`ясувати, чи направлявся примірник договору позичальнику, у який спосіб це було зроблено та чи існувала технічна можливість односторонньої зміни його змісту після укладення.

У цій справі наданий на оптичному диску електронний примірник договору не містить даних, які б давали змогу перевірити наведені обставини. Позивач не надав відомостей про направлення відповідачу примірника саме цього договору після його укладення, його розміщення в особистому кабінеті з можливістю ідентифікації відповідного електронного документа, а також технічних даних, які б підтверджували незмінність його змісту.

Отже, наявність у матеріалах справи електронного файлу з текстом договору сама по собі не усуває необхідності доведення обставин його підписання відповідачем та відповідності змісту такого файлу умовам правочину, які були запропоновані їй для акцепту.

Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем документи не дають можливості достовірно встановити факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № 1294262 від 12.12.2019.

Водночас колегія суддів ураховує доводи апеляційної скарги щодо фактичного перерахування відповідачу 5 000,00 грн та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цієї обставини.

Так, копія платіжного доручення № 4641275 від 12.12.2019 містить відомості про перерахування ТОВ «Мілоан» на платіжну картку № НОМЕР_1 коштів у сумі 5 000,00 грн із призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1294262». Відомостями АТ КБ «ПриватБанк» підтверджено, що зазначена платіжна картка належить відповідачу та 12.12.2019 на неї дійсно зараховано 5 000,00 грн.

Отже, наведені докази у своїй сукупності підтверджують факт надходження на рахунок відповідача грошових коштів у зазначеному розмірі саме 12.12.2019. Разом із тим, вони не дають достатніх підстав для висновку, що ці кошти були отримані відповідачем на виконання саме Кредитного договору № 1294262, укладення якого є предметом доказування в цій справі.

Виписка АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує зарахування коштів, однак не містить відомостей про платника та призначення відповідної операції. Натомість зазначення в платіжному дорученні призначення платежу, пов`язаного зі спірним кредитним договором, не може саме по собі підтверджувати волевиявлення відповідача на його укладення, оскільки цей документ відображає зміст платіжної операції з боку її ініціатора, а не обставини погодження сторонами умов кредитування.

Колегія суддів бере до уваги, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувала самого факту надходження на її рахунок 5 000,00 грн, однак пояснювала, що в той період користувалася послугами різних кредитних установ, укладала кредитні договори на різні суми та не пам`ятає, чи укладала саме спірний договір.

За таких обставин, збіг дати та суми зарахування коштів із датою й сумою кредиту, зазначеними в спірному договорі, за відсутності належних доказів його укладення не дає можливості однозначно пов`язати відповідну банківську операцію з виникненням саме того зобов`язання, на яке посилається позивач.

Саме по собі отримання особою грошових коштів не є достатнім для висновку про виникнення в неї обов`язку повернути їх на умовах конкретного кредитного договору, якщо не доведено, що таке отримання відбулося на виконання відповідного правочину та за погодженими сторонами умовами.

Посилання апелянта на те, що відповідач не надала доказів самостійного поповнення рахунку, не спростовує наведених висновків, оскільки відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Відсутність у відповідача доказів іншого походження коштів не звільняє позивача від обов`язку довести факт укладення договору, на підставі якого він вимагає їх повернення.

Не змінює цього висновку й посилання апелянта на ненадання судом першої інстанції належної оцінки банківським документам. Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції за клопотанням позивача було витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» відомості щодо надходження коштів на рахунок відповідача, а відповідь банку та виписка долучені до матеріалів справи. Апеляційним судом також отримано відповідь банку аналогічного змісту.

Таким чином, колегія суддів не заперечує факту надходження на рахунок відповідача 5 000,00 грн, однак уважає, що цей факт за конкретних обставин справи не є достатнім для підтвердження виникнення між сторонами кредитних правовідносин саме на умовах Кредитного договору № 1294262 від 12.12.2019.

Такий підхід відповідає загальним правилам доказування, відповідно до яких суд має встановити не лише наявність окремих обставин, а й їх взаємний зв`язок та достатність для підтвердження тих юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення відповідних прав та обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24) також виходив із необхідності оцінки доказів укладення електронного кредитного договору та фактичного надання коштів у їхній сукупності. У тій справі факт укладення договору та отримання кредитних коштів був установлений судами на підставі конкретних доказів проходження відповідачем процедури оформлення кредиту, використання одноразового ідентифікатора та перерахування коштів на зазначений нею рахунок.

Висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20, також не суперечать наведеному підходу, оскільки можливість укладення кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора не звільняє кредитодавця від обов`язку довести фактичне вчинення позичальником дій, спрямованих на прийняття конкретної пропозиції про укладення договору.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновку суду першої інстанції про недоведеність факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Щодо доводів апеляційної скарги про підтвердження переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.03.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 48-МЛ, на виконання якого підписано акт приймання-передачі реєстру боржників та здійснено оплату за відступлення прав вимоги.

Витяг із реєстру боржників містить відомості про включення ОСОБА_1 до числа боржників за Кредитним договором № 1294262 від 12.12.2019 із зазначенням заборгованості в сумі 19 285,50 грн.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Таким чином, відступлення права вимоги є похідним способом набуття права, а тому передумовою переходу до нового кредитора відповідного права є його існування у первісного кредитора.

У цій справі наявність договору відступлення прав вимоги, акта приймання-передачі реєстру боржників та включення відповідача до такого реєстру підтверджують оформлення між фінансовими установами передачі права вимоги за відповідною позицією портфеля заборгованості. Проте, ці документи самі по собі не доводять виникнення у відповідача грошового зобов`язання за Кредитним договором № 1294262, якщо факт укладення останнього належними доказами не підтверджений.

Інакше кажучи, документи про відступлення права вимоги засвідчують волевиявлення первісного та нового кредиторів щодо передачі заявленої вимоги, але не можуть замінити доказів існування самого зобов`язання боржника, із якого така вимога виникла.

Оскільки позивачем не доведено факту укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Кредитного договору № 1294262 від 12.12.2019, не доведено й виникнення в первісного кредитора права грошової вимоги до відповідача за цим договором, яке могло бути передане позивачу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої заборгованості.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції, однак не спростовують правильності його висновків та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» належить залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.08.2026 – без змін.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.08.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, окрім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий: А.П. Стельмах

Судді: О.П. Супрун

О.Л. Шарапова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua