Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо припинення права оренди
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №478/931/25
Суддя: Кушнірова Т. Б.
12.11.26
22-ц/812/2194/26
Справа №478/931/25 Доповідач апеляційного суду Т. Кушнірова
Провадження №22-ц/812/2194/26
Постанова
Іменем України
12 листопада 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Богуславською О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області, ухвалене 29 липня 2026 року, під головуванням судді Томашевського О.О., повне судове рішення складено судом в цей же день, у цивільній справі за позовом Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, подану в інтересах держави, в особі Казанківської селищної ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Фермерське господарство «Масляного» про дострокове розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2025 року прокурор Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, діючи в інтересах держави, в особі Казанківської селищної ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням 23 сесії 7 скликання Казанківської селищної ради від 12 березня 2020 року за №585/23 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). ОСОБА_1 надано в оренду для сінокосіння та випасання худоби земельну ділянку площею 32,3256 га, з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900, в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області.
Вищевказана земельна ділянка передана відповідачу в оренду терміном на 7 років, із земель сільськогосподарського призначення, без зміни цільового призначення для сінокосіння та випасання худоби.
Пунктом 3 зазначеного рішення, ОСОБА_1 зобов`язано використовувати земельну ділянку лише за цільовим призначенням.
21 липня 2020 року, на підставі вказаного рішення селищної ради між Казанківською селищною радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди землі без номеру.
Згідно з п. 2, п.15 та п.15 вказаного договору в оренду передана земельна ділянка з цільовим призначенням для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900, площею 32,3256 га, з яких: 26,3753 га – пасовища та 5,9503 га – багаторічні насадження.
Змістом п. 34 договору визначено, що дія договору припиняється у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄДРДР за №42023152030000032 від 31 травня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України, встановлено, що у 2023 році орендарем ОСОБА_1 частина земельної ділянки, загальною площею 21,4012 га була розорана та на ній вирощувалися сільськогосподарські культури, зокрема: 17,1928 га засіяні озимою пшеницею, а 4,2084 га – озимим ріпаком.
У 2024 році на розораній частині земельної ділянки, площею 21,4012 га вирощувалася кукурудза, а у 2025 році на даній земельній ділянці вирощувалася озима пшениця.
Посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо використання частини земельної ділянки не за цільовим призначенням, зокрема, пасовища, не у відповідності із видом використання (сінокосіння та випасання худоби), а із фактичною зміною цільового використання земельної ділянки з пасовища на рілля, прокурор просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 32,3256 га від 21 липня 2020 року, укладений між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03 серпня 2020 року за №37683025. Також, зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність Казанківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4823655100:28:000:0900, що знаходиться в межах території Казанківської селищної Баштанського району Миколаївської області у стані, не у гіршому порівняно з тим, якому він одержав її в оренду.
20 жовтня 2025 року ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області залучено до участі у розгляді справи №478/931/25 Фермерське господарство «Масляного», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
29 липня 2026 року рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області позов Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області задоволено.
Розірвано договір оренди земельної ділянки загальною площею 32,3256 га від 21 липня 2020 року, укладений між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03 серпня 2020 року за №37683025.
Покладено обов`язок на ОСОБА_1 повернути на користь Казанківської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4823655100:28:000:0900, що знаходиться в межах території Казанківської селищної ради Баштанського району Миколаївської області у стані, не гіршому порівняно з тим, якому він одержав в оренду.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області судовий збір у розмірі 4 844,80 грн.
Задовольняючи позов прокурора, суд вважав доведеним факт використання відповідачем спірної земельної ділянки всупереч цільового призначення, визначеного умовами договору оренди від 21 липня 2020 року, забезпечуючи на ній вирощування зернових культур. Тобто, в інший спосіб, ніж для сінокосіння та випасання худоби.
Суд погодився з доводами прокурора про порушення інтересів держави, яке полягає в ігноруванні орендарем встановленого порядку використання земельної ділянки (розорювання пасовища, вирощування на земельній ділянці сільськогосподарських культур замість здійснення сінокосіння та випасання худоби).
Оскільки за наявного порушення інтересів держави, Казанківською селищною радою не було вжито жодних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, спрямованих на дострокове розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки у комунальну власність, тому виникла необхідність відповідного реагування органом прокуратури.
Також, суд з посиланням на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, зазначив, що втручання у майнове право відповідача відповідає вимогам законності, переслідує легітимну мету та забезпечує справедливий баланс між інтересами територіальної громади та правами орендаря.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначав, що висновок районного суду про доведеність факту використання відповідачем спірної земельної ділянки всупереч цільового призначення не відповідає вимогам ч. 5 ст. 263 ЦПК України.
Посилається на недопустимість, та таких, що не відповідають критерію належних надані прокурором докази, зокрема протоколи огляду земельної ділянки та акти обстеження земельної ділянки, у зв`язку з наявними у них розбіжностями. Звертав увагу, що до вказаних документів не додано план-схему, відсутні відомості щодо встановлення меж ділянки, яка ним орендується. Під час складання вказаних протоколів огляду спірної земельної ділянки у 2023-2025 рр. слідчим не залучався спеціаліст в галузі агрономії, не відбиралися зразки рослинності, що знаходилася на вказаній земельній ділянці, спосіб обробки ґрунту відповідним спеціалістом теж не досліджувався.
Оскільки рослини та спосіб обробітку ґрунту на обстежуваній земельній ділянці визначалися слідчим та свідками, які не мають спеціальної освіти і керувалися своїми суб`єктивними знаннями щодо побаченого під час огляду, то результати такого огляду не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження факту нецільового використання ним спірної земельної ділянки.
Звертає увагу, що він не був залучений до проведення огляду орендованої земельної ділянки, у зв`язку з чим був позбавлений можливості надати свої пояснення під час проведення слідчих дій. Також, не був допитаний ні в якості свідка, ні в якості підозрюваного в ході досудового слідства у кримінальному провадженні №42023152030000032 за ознаками ч. 1 ст.254 КК України.
Наведене, на думку апелянта, свідчить про вибірковий характер дій прокурора щодо виявлення факту нецільового використання земельної ділянки та забезпечення можливості безперешкодно створювати докази, які б вказували на порушення земельного законодавства та договору оренди.
Суд залишив поза увагою той факт, що на час передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , вона була захаращена залишками плодових дерев, дикорослими чагарниками та з виродженим природним травостоєм, непридатним для сінокосіння та випасання худоби.
Внаслідок виснаження рослинного покриву, орендовану земельну ділянку неможливо було використовувати за цільовим призначенням. На ділянці площею близько 21.4 га ОСОБА_1 та третьою особою по справі було проведено роботи з видалення залишків дерев та чагарників, а частина ділянки площею 5.8661 га, залишилась у стані, що існував у 2021 році.
Засівання земельної ділянки здійснювалося кормовими сільськогосподарськими однорічними культурами (озима пшениця, гірчиця, кукурудза на корм скоту – на зелений корм та заготівлю сінажу з послідуючим випасом скота), що відповідає вимогам загально прийнятої системи обліку культур сільськогосподарських посівів. Також, багаторічними бобовими травами під покрив однорічних сільськогосподарських культур з метою залуження та покращення і відновлення травостою для заготовки кормів та випасу худоби. При цьому традиційний обробіток ґрунту – оранка, боронування, культивація не застосовувався. Покращення властивостей земельної ділянки здійснювалося по системі «ноу тіл» без обробітку, що забезпечує максимальне збереження якісних характеристик ґрунту, пасовища та сінокосу.
Протоколи огляду, покладені прокурором в основу позовних вимог, фіксували стан земельної ділянки лише в конкретний момент та не містили відомостей про повний технологічний цикл вирощування і використання культур. Під час оглядів не встановлювалися спосіб та строки збирання врожаю, факт досягнення зернової стиглості, обмолот, обсяг та оприбуткування зерна, його транспортування, зберігання чи реалізація, а також використання рослинної маси як корму та подальше використання земельної ділянки.
Наявність пшениці чи кукурудзи на земельній ділянці не суперечила зазначеній технології її кормового використання та наступного формування травостою.
Відповідач, також не був завчасно повідомлений про проведення відповідних оглядів, участі в них не брав та не мав можливості надати пояснення щодо господарського призначення посівів.
Вважає, що протоколи огляду складалися виключно за результатами візуального спостереження без дослідження фактичного технологічного процесу використання земельної ділянки.
Таким чином, прокурором не надано об`єктивних доказів вирощування на спірній земельній ділянці сільськогосподарської продукції з метою товарного виробництва. Доведено лише наявність відповідних рослин на земельній ділянці у конкретні дати, але не доведено спосіб, господарське призначення та кінцеву мету їх використання, що не свідчить про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
Звертає увагу, що протоколи одноразових оглядів не можуть самі по собі підтверджувати фактичне використання земельної ділянки як ріллі, без дослідження технології вирощування та способу використання відповідних культур. Проведення одноразових оглядів у різні роки свідчить лише про повторне виявлення відповідних рослин у конкретні дати, але не доводить їх вирощування саме для товарних цілей (на зерно) та систематичного використання земельної ділянки для виробництва товарної продукції.
Висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 порядку використання земельної ділянки без належних та достатніх доказів, фактично ґрунтуючись на припущенні щодо господарського призначення посівів, що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими.
Зазначає, що комплекс аграрних робіт на спірній орендованій відповідачем земельній ділянці, виконувались третьою особою, згідно актів приймання – передачі виконаних робіт протягом 2021 – 2025 років були спрямовані на покращення якісних характеристик самої ділянки.
Здійснення, протягом кількох років, єдиного послідовного технологічного процесу залуження деградованої земельної ділянки, з кінцевим результатом цього процесу - сформування багаторічного травостію люцерни, свідчить про багаторічну програму створення кормового угіддя.
Апелянт вважає, що до спірних правовідносин застосовуються правила встановлені ст. 37 Закону України «Про охорону земель» в редакції Закону №2321-IX від 20 червня 2022 року, за якою зміна угідь спірної земельної ділянки не заборонена.
Крім того, звертає увагу на те, що згідно з «ДСТУ 8631:2016. Угіддя природні умови. Технологічний процес докорінного поліпшення. Загальні вимоги», з дотриманням певних вимог дозволяється земельні ділянки у складі угідь «сіножаті та пасовища» або природні кормові угіддя поліпшувати шляхом їх розорювання з метою посіву та вирощування кормових культур для сінокосіння або випасання тварин. Цей спосіб називається «докорінне поліпшення сіножатей та пасовищ» з виродженим малопродуктивним травостоєм, який передбачає поверхневий обробіток ділянки для можливості проведення посіву кормових культур з метою створення нового травостою з багаторічних кормових трав або їх сумішей, які адаптовані до певних ґрунтово-кліматичних умов.
Відтак, факт засівання пасовища вказує на наміри поліпшення її якості, підсів багаторічних злаково-бобових трав на орендованій земельній ділянці здійснювався без розорювання верхнього шару ґрунту.
При цьому, докази, що висіяні на пасовищі однорічні зернові культури (кукурудза, пшениця) були використані для збору урожаю зернових відсутні, огляд спірної земельної ділянки у різні пори року не здійснювався, а тому твердження прокурора та висновок суду про те, що відповідачем здійснювалось розорювання пасовища та використання його як ріллі є лише припущеннями.
Висновок суду першої інстанції про систематичне неправомірне використання спірної земельної ділянки як розораного пасовища зроблений передчасно, без повного встановлення фактичного складу угідь, без дослідження походження кадастрових відомостей та встановлення просторового зв`язку між історичним природним пасовищем і площами, на яких прокурором були зафіксовані сільськогосподарські культури, відтак не може бути покладений в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи відзиву Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області від 12 березня 2020 року № 585/23 затверджено громадянину ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду для сінокосіння і випасання худоби, площею 32,3256 га, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900 в межах території Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області (за межами населеного пункту смт. Казанка) та передати останньому в оренду, терміном на 7 років вказану земельну ділянку для сінокосіння і випасання худоби.
21 липня 2020 року між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі б/н.
Відповідно до п.п. 1 вказаного договору, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для сінокосіння та випасання худоби, яка знаходиться в межах території Казанківської селищної ради (за межами населеного пункту смт. Казанка), кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, у тому числі: 32,3256 га для сінокосіння та випасання худоби, з них: 26,3753 га категорія угідь – пасовища та 5,9503 га категорія угідь – багаторічні насадження.
Згідно з п. 8 договору, його укладено на 7 років.
Зі змісту п.п. 15,16 договору вбачається, що сторони узгодили, що земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння та випасання худоби. Цільове призначення земельної ділянки – для сінокосіння та випасання худоби.
Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 18 Договору).
У п. 25 Договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором. Згідно з п. 27 Договору орендар має право самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов цього договору.
Згідно з п. 34 Договору дія договору припиняється, зокрема у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а за умовами п. 35 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.
Як видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10 червня 2025 року № 430716325, № 430716945, від 18 березня 2026 року № 468639124, право оренди ОСОБА_1 земельної ділянки зареєстровано 03 серпня 2020 року за номером 37683025, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1943809648236.
В матеріалах технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), міститься заява ОСОБА_1 від 21 жовтня 2019 року, на ім`я Казанківського селищного голови про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду для сінокосіння та випасання худоби; рішення Казанківської селищної ради від 19 грудня 2019 року № 521/21 про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду для сінокосіння та випасання худоби; викопіювання із плану землекористування; план кадастрової зйомки; каталог координат; креслення меж контурів угідь в розрізі землекористування; опис меж земельної ділянки, тощо.
Також вбачається, що земельна ділянка комунальної власності, передана в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби, розташована за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, Казанківська селищна рада, загальною площею 32,3256 га. Вид цільового призначення земельної ділянки: категорія «А» - землі сільськогосподарського призначення – 01.08 – для сінокосіння та випасання худоби. Код угідь згідно КВЗУ: 002.02 – пасовища (сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для випасання худоби), рівномірно вкриті деревиною та чагарниковою рослинністю, площею до 20 відсотків ділянки; 002.03 – багаторічні насадження.
У розділі І «Земельна ділянка. Загальні відомості.», записів Поземельної книги від 28 березня 2019 року № 003, земельна ділянка, площею 32,3256 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення із кодом цільового призначення – 01. Згідно з експлікацією земельних угідь, земельна ділянка 32,3256 га складається з 26,4596 га пасовища та 5,8661 га багаторічних насаджень.
Згідно запису Поземельної книги від 28 березня 2019 року № 005 внесено зміни до відомостей щодо земельної ділянки, площею 32,3256 га, відповідно яких код цільового призначення – 01.08 «Для сінокосіння та випасання худоби».
У розділі 4 Поземельної книги міститься запис про виникнення права від 09 серпня 2020 року № 015 та від 18 листопада 2020 року № 017, а саме, права оренди земельної ділянки, площею 32,3256 га у ОСОБА_1 .
Наведені обставини свідчать про те, що в комунальній власності знаходиться земельна ділянка, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, за кодом цільового призначення - для сінокосіння та випасання худоби, в тому числі: 26,3753 га категорія угідь – пасовища та 5,9503 га категорія угідь – багаторічні насадження, яку на підставі договору оренди, укладеного 21 липня 2020 року між Казанківською селищною радою та ОСОБА_1 орендує відповідач з метою сінокосіння та випасання худоби. Фактичним користувачем земельної ділянки є ФГ «Масляного».
01 червня 2023 року у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження за № 42023152030000032 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 254 КК України за відомостями, що невстановлена особа здійснює вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, призначеній для сінокосіння та випасання худоби, тобто використовує всупереч цільовому призначенню, тим самим здійснює її безгосподарське використання, що може спричиняти/спричинило тривале зниження або втрату її родючості та порушення структури ґрунту.
Згідно протоколу огляду місця події від 16 червня 2023 року, частина земельної ділянки, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, призначеної для сінокосіння та випасання худоби, розорана та використовується для вирощування сільськогосподарських культур, зокрема: 4,2084 га засіяно озимим ріпаком; 17,1928 га засіяно зерновими культурами – озимою пшеницею. До протоколу додано ситуаційний план та фотокопії сільськогосподарських культур.
Протоколом огляду місця події від 19 червня 2024 року встановлено, що частина земельної ділянки, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, призначеної для сінокосіння та випасання худоби, що на розореній частині земельної ділянки площею 21,4012 га зростає рядками кукурудза зеленого кольору. До протоколу додано фотокопії поля.
Як видно з протоколу огляду місця події від 28 червня 2025 року, частина земельної ділянки, кадастровий номер: 4823655100:28:000:0900, загальною площею 32,3256 га, призначеної для сінокосіння та випасання худоби, орієнтовною площею 21,4012 га розорана та на ній вирощується сільськогосподарські культури, а саме – озима пшениця. До протоколу додано фотокопії сільськогосподарської культури та земельної ділянки.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , яка обіймає посаду головного спеціаліста Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_4 , яка обіймає посаду головного спеціаліста Казанківської селищної ради, підтвердили, що були присутні під час обстеження земельної ділянки, наданої в оренду ОСОБА_1 . Обстеження вказаної земельної ділянки було проведено в рамках досудового розслідування та за результатами обстеження було встановлено, що земельна ділянка – пасовища, була оброблена та на ній вирощувалася кукурудза, а у червні 2023 року та у 2025 році земельна ділянка була засіяна пшеницею та рапсом.
З акту обстеження від 28 травня 2025 року вбачається, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Держекоінспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в рамках кримінального провадження № 42023152030000032 від 01 червня 2023 року проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером: 4823655100:28:000:0900 за результатами якого встановлено, що на вказаній земельній ділянці здійснено розорювання та вирощується сільськогосподарська культура (пшениця).
Згідно відповіді Казанківського відділу ветеринарної медицини Баштанської районної лікарні ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 12 серпня 2024 року № 10.2-44/120, за ОСОБА_1 ідентифіковані та зареєстровані тварини відсутні. За ФГ «Масляний» зареєстровано 1 кінь та 136 голів великої рогатої худоби.
З листа Миколаївського національного аграрного університету від 19 лютого 2019 року № 01-19/256 вбачається, що технічні культури такі як соняшник і соя вирощуються в широкорядних посівах та не використовуються для випасання худоби.
Таким чином, протягом 2023-2025 роки, частина земельної ділянки, з кадастровим номером 4823655100:28:000:0900, була розорана та на ній вирощувалися сільськогосподарські культури (ріпак, пшениця, кукурудза).
В матеріалах справи міститься договір про спільну діяльність від 16 січня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Масляного», за умовами якого, сторони домовилися об`єднати свої зусилля та ресурси з метою спільного використання орендованої земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби, з кадастровим номером 4823655100:28:000:0900, площею 32,3256 га, з яких: 26,3753 га – пасовища та 5,9503 га – багаторічні насадження (п. 2 Договору).
Згідно умов п.п 5.1 п. 5 Договору, результати спільної діяльності (врожай, прибуток від реалізації продукції тощо) розподіляються між сторонами порівно - 50/50.
Згідно рішення ФГ «Масляного» від 16 січня 2021 року, земельну ділянку з кадастровим номером 4823655100:28:000:0900 включено до складу земель, що використовуються у господарській діяльності ФГ «Масляного».
Як видно з актів прийому – передачі виконаних робіт від 11 квітня 2025 року № 5, від 21 грудня 2021 року № 1, від 23 грудня 2022 року № 2, від 21 грудня 2021 року № 3, від 26 грудня 2024 року № 4, ФГ «Масляного» за замовленням ОСОБА_1 проведено роботи з посіву кукурудзи, озимих зернових трав, внесення органічних та мінеральних добрив, злакових багаторічних трав, підсів від покрив злакобобових трав, внесення добрив, вирівнювання поля, збирання кукурудзи, трав на сінаж, випасання ВРХ тощо.
Актом обстеження та списання підсіву злаково-бобових трав внаслідок посухи у 2023 році № 1 б/д та актом обстеження та списання підсіву злаково-бобових трав внаслідок посухи у 2024 році встановлено значні пошкодження сходів багаторічних злаково-бобових трав, підсіяних під покрив пшениці, в результаті чого вони були списані та здійснено повторний підсів у наступному сільськогосподарському році.
З фотокопій поля, досліджених судом першої інстанції, встановлено зростання рослин соняшнику та проведення відповідних польових робіт, випасання худоби.
В матеріалах справи міститься висновок №01/2026 від 09 січня 2026 року доктора сільськогосподарських наук, професора, завідувача кафедри землеробства Херсонського державного аграрно-економічного університету Аверчева О.В.
Вказаний висновок складений на замовлення ОСОБА_1 , на підставі наданих останнім документів, які були проаналізовані спеціалістом та підсумовано, що види сільськогосподарських робіт, зафіксовані в актах за 2021-2025 роки (підсів кормових трав, внесення добрив, збирання трав на сіно та зелений корм, рекультивація, випас), цілком відповідають заявленому цільовому призначенню земельної ділянки – «для сінокосіння та випасання худоби». Всі вони спрямовані на створення, підтримання та відновлення кормової бази для худоби. Застосування технології безвідвального підсіву (No-till) для відновлення деградованого пасовища не є порушенням цільового призначення та не перетворює пасовища на ріллю. Проведені заходи є агрономічно обґрунтованими та спрямованими на поліпшення екологічного стану (збереження структури ґрунту, боротьба з деградацією) та підвищення продуктивності пасовищного угіддя, що є обов`язком користувача землі як її доброчинного господаря.
Судом першої інстанції досліджено додаткові матеріали, надані прокурором з яких встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4823655100:28:000:0900 до передачі в оренду ОСОБА_1 використовувалася як пасовища та сади. Зокрема, досліджено копію договору оренди землі від 25 березня 2009 року, копію додаткової угоди про розірвання договору оренди землі від 08 листопада 2019 року, копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18 березня 2026 року № 468639124, копії рішення Казанківської селищної ради від 19 грудня 2019 року № 521/21.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
У частині першій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом частини першої статті 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Положення статті 525 ЦК України встановлює загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
У частині другій статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» від 17 червня 2020 року № 711-IX, зокрема, статтю 19 ЗК України доповнено частиною третьою такого змісту: земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
За змістом частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України (такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19).
Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 у справі № 925/929/19).
Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель.
Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц, від 21 червня 2022 року у справі № 912/1520/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 914/291/22.
Разом з тим, визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2).
Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 зроблено висновок, що «У статтях 31, 33- 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33- 37 ЗК України для такого виду використання».
За змістом статті 34 ЗК України, громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
У постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 473/4413/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 904/1054/19, від 22 січня 2020 року у справі № 468/1498/17-ц зазначено, що «Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Проте, за приписами частини п`ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування». Підстав для відступлення від вказаних висновків Верховний Суд не вбачає.
Суд першої інстанції, встановивши, що за наслідками проведеного обстеження протягом 2023-2025 роках на земельній ділянці сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 4823655100:28:000:0900 на момент обстеження знаходились посіви озимої пшениці, ріпак та кукурудзи, дійшов вірного висновку, що відповідачем порушені умови договору, так як земельна ділянка ОСОБА_5 використовувалася не за цільовим призначенням, тобто не як пасовище, а як рілля, з відхиленням від затвердженого проєкту землеустрою та всупереч договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані прокурором докази не відповідають критерію допустимості через розбіжності, які в них містяться, а під час складання протоколів огляду спірної земельної ділянки у 2023-2025 роках слідчим не залучався спеціаліст в галузі агрономії, не відбиралися зразки рослинності, що знаходилася на вказаній земельній ділянці, спосіб обробки ґрунту відповідним спеціалістом теж не досліджувався, тому не можна вважати, що спірна земельна ділянка використовувалась не за цільовим призначенням, є безпідставними.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доводів на спростування вказаних доказів, відповідачем не надано, хоча відповідно до вимог 76-81 ЦПК України це є його процесуальним обов`язком.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність план-схеми та відомостей щодо встановлення меж ділянки, яка орендується відповідачем, спростовуються наявною в матеріалах справи технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) переданої в оренду ОСОБА_1 , в якій містяться план спірної земельної ділянки з поворотними точками меж та координатами із позначенням площі пасовища, площі багаторічних насаджень, актом прийому – передачі межових знаків, підписаний ОСОБА_1 , їх обрис та місцезнаходження.
Доводи апеляційної скарги про те, що на час передачі земельної ділянки в оренду вона була захаращена залишками плодових дерев та з виродженим природним травостоєм, непридатним для сінокосіння та випасання худоби, а також про те, що внаслідок виснаження рослинного покриву, орендовану земельну ділянку неможливо було використовувати за цільовим призначенням, не відповідають дійсності.
Договором оренди визначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, орендар зобов`язався використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням.
Відповідач без погодження з орендодавцем фактично змінив вид цільового використання спірної земельної ділянки, тобто замість сінокосіння та випасання худоби використовував її під посів сільськогосподарських культур, тим самим порушив умови договору оренди землі, а також вимоги раціонального землекористування та одного з основних принципів державної політики у сфері охорони земель, передбаченого статтею 3 Закону України «Про охорону земель», щодо забезпечення охорони земель, як основного національного багатства Українського народу, тому є підстави для розірвання такого договору оренди та повернення спірної земельної ділянки власнику за позовом орендодавця.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що рослини та спосіб обробітку ґрунту на обстежуваній земельній ділянці визначалися слідчим та свідками, які не мають спеціальної освіти тому не можуть бути належними та допустимими доказами на підтвердження факту нецільового використання ним спірної земельної ділянки, є безпідставними, оскільки при істотному порушені умов договору оренди землі (а саме нецільовому використанню земельної ділянки), для дострокового його розірвання за рішенням суду достатньо встановлення самого факту такого істотного порушення, що і було встановлено судами під час розгляду цієї справи.
Доводи апелянта про те, що він не був залучений до проведення огляду орендованої земельної ділянки, не спростовують факт використання останнім спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушення відповідачем умов договору оренди землі від 21 липня 2020 року.
Наявними у цій справі доказами, зокрема протоколами огляду спірної земельної ділянки, проведеного в рамках досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42023152030000032, актами прийому – передачі виконаних робіт, наведених вище, договором про спільну діяльність від 16 січня 2021 року, пояснень самого відповідача та третьої особи, судом було встановлено, що протягом трьох років поспіль (2023-2025 роки) на земельній ділянці вирощувались сільськогосподарські культури (пшениця, ріпак, кукурудза), мали місце факти розорення земельної ділянки.
Вказані докази суд визнав належними та допустимими, такими, що не спростовані відповідачем та у сукупності свідчать про те, що спірна земельна ділянка, яка була надана відповідачу в оренду за договором для сінокосіння та випасання худоби, використовувалась не з метою короткочасного поліпшення пасовища, а як рілля шляхом системного розорювання та засівання сільськогосподарськими культурами.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне неврахування судом висновку № 01/2026 від 09 січня 2026 року, складеного професором, завідувачем кафедри землеробства Херсонського державного аграрно-економічного університету ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_1 , є безпідставними.
Вказаний висновок не узгоджується з іншими доказами, крім того, не може вважатися належними доказом у справі, так як проведений не атестованим експертом, який має відповідну освіту, необхідну для проведення такої експертизи. Більш того, містить правовий висновок щодо цільового використання відповідачем земельної ділянки, що не входить до компетенції спеціаліста.
Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи з того, що передана в оренду земельна ділянка за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби (пасовище), орендар був зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування, визначених у статях 31, 33-37 ЗК України, а не вирощування пшениці, кукурудзи та рапсу, чим відповідач істотно порушив умови договору оренди землі, та враховуючи, що стосовно факту використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням було внесено відомості до ЄДРДР та відкрито кримінальне провадження № 42023152030000032 від 01 червня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 254 КК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені обставини в сукупності є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди.
За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Оскільки ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 07 вересня 2026 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі, тому з останнього за наслідками розгляду апеляційної скарги підлягає стягненню 7267,20 грн судового збору на користь держави.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2026 року без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 7267,20 грн судового збору на користь держави.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
_____________________
Повне судове рішення складено 13.11.2026 р.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua