Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №484/833/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визначення місця проживання дитини

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №484/833/26

Суддя: Кушнірова Т. Б.

12.11.26

22-ц/812/2210/26

Справа №484/833/26 Доповідач апеляційного суду Т. Кушнірова

Провадження №22-ц/812/2210/26

Постанова

Іменем України

12 листопада 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 06 серпня 2026 року, під головуванням судді Максютенко О.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення місця проживання та визначення способу участі батька у вихованні дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Первомайської міської ради Миколаївської області про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з дитиною, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Орган опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, про визначення місця проживання та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Позов обґрунтовано тим, що з 02 вересня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду.

Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час подачі даного позову, проживає з позивачкою.

Сторони припинили шлюбні відносини, проживають окремо, відповідач ОСОБА_2 сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 .

Між ними почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні дитини, тому вважає, що потрібно визначити місцем проживання дитини з матір`ю.

ОСОБА_2 має неврівноважений характер, вчиняє сварки в присутності дитини, яка його боїться. Він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї. Відповідач інколи приходить до дитини але поводить себе неадекватно, ображає позивачку та її матір, одного разу, кинув дитину на руки матері, дитина дуже злякалась.

Вона гарно доглядає за сином, піклується про дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, матеріально забезпечена. Дитина разом з нею проживає в будинку її батьків, має свою кімнату, забезпечена іграшками, одягом, продуктами.

Вважає, що в інтересах дитини, враховуючи її малолітній вік, потребу у посиленій материнській увазі, догляді, певного режиму дня, а також звички до будинку, в якому постійно проживає, до членів сім`ї, які її оточують, буде найкраще визначити місце проживання з нею.

Також, в позові зазначала, що дитина немає прихильності до батька, який грубий в спілкуванні, хлопчик не знає бабусі та дідуся зі сторони відповідача, тому для нього буде психологічною травмою під час визначення спілкування з батьком забрати з оточення, де дитина звикла знаходитись. Вважає, що спілкування батька з дитиною повинно відбуватись в її присутності кожну суботу з 10:00 год до 14:00 год, оскільки о 14 годині дитина має денний сон.

Посилаючись на викладене, просила визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею за місцем її проживання та визначити спосіб участі відповідача у вихованні дитини, а саме: побачення з сином кожної суботи з 10:00 год до 14:00 год за місцем проживання позивачки у присутності її або матері позивачки ОСОБА_5 .

11 травня 2026 року до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

В позові зазначено, що ОСОБА_1 штучно створює перешкоди стосовно неможливості нормального спілкування та зустрічей з малолітнім сином, налаштовує дитину проти нього, не бажає його присутності у житті дитини.

Намагання мирним шляхом врегулювати питання щодо його участі у спілкуванні, встановлення спільного зв`язку з сином, його виховання є безрезультатними.

Вказує, що регулярно сплачує аліменти, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, а також, на його думку, син поряд з ним буде у безпеці та спокою.

Посилаючись на викладене, з урахуванням віку дитини, її інтересів та можливості забезпечення належного спілкування, просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-встановити порядок побачень для участі у вихованні та спілкуванні батька з сином за місцем проживання батька за адресою: будинок АДРЕСА_1 за наступним графіком: - кожної п`ятниці, суботи та неділі з 09:00 до 18:00 год; - під час його відпустки літньої 15 календарних днів, з яких половину часу дитина проводить разом з батьком і осіння відпустка 15 календарних днів, з яких половину часу дитина проводить з батьком; - день народження сина з 14:00 до 18:00 год (з ночівлею); - день народження батька з 10:00 до 18:00 год; - почергове проведення новорічних свят: у парні роки дитина проводить Новий рік та різдвяні свята з матір`ю, у непарні роки з батьком;

-зобов`язати відповідачку ОСОБА_1 виконувати порядок побачень та спілкування з сином встановлений судом та зобов`язати її передавати дитину у визначені судом дні без чинення будь-яких перешкод.

14 травня 2026 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднавши їх в одне провадження.

06 серпня 2026 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області позовні заяви сторін задоволено частково.

Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 АДРЕСА_2 .

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення графіку побачень:

кожної п`ятниці, суботи та неділі з 10:00 до 13:00 години без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, визначення місця проживання малолітнього сина з матірю буде відповідати найкращим інтересам дитини. Мати здійснює щоденний догляд за хлопчиком, забезпечує його базові потреби, режим дня, безпеку та побутові умови проживання дитини.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні сина, суд врахував неприязні стосунки, які склалися між сторонами, які можуть негативно впливати на ставлення дитини до батька при проведенні його зустрічей з сином у присутності матері та перешкоджати налагодженню їх спілкування. Тому, вважав за доцільне проводити побачення дитини з батьком без присутності матері, що відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками.

Стосовно встановлення графіку спілкування батька з сином, суд виходив з того, що для достатнього спілкування та налагодження контакту з сином необхідно врахувати висновок органу опіки та піклування та з урахуванням характеру стосунків, які склались між батьками дитини, вік дитини, якій виповнилось два роки, бажання батька брати участь у вихованні сина і часткову згоду матері дитини на їх спілкування та проведення зустрічей, тому встановив графік побачень ОСОБА_2 із сином без присутності матері за місцем проживання батька.

Суд, зауважив, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення міськрайонним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині вирішення первісного позову не відповідає обставинам справи, є формальним, ухваленим без детального вивчення ситуації та у відсутність належної оцінки наданим до справи доказам.

Вказує, що суд при ухваленні рішення фактично керувався лише висновком органу опіки та піклування, який є необ`єктивним, таким що не враховує інтереси малолітньої дитини.

Вважає запропонований нею варіант порядку і способу участі батька у вихованні та спілкуванні з сином найбільш сприятливим, безпечним для дитини та таким що буде відповідати її інтересам. Не заперечує проти спілкування батька з сином. В разі прояву зі сторони відповідача бажання спілкуватися в інший день, це питання можливо вирішити індивідуально.

Зазначає про помилковість висновку суду про визначення графіку спілкування батька з дитиною без присутності матері, оскільки установлений судом спосіб участі батька у вихованні шкодить інтересам дитини, не враховує розпорядок його дня та її психоемоційний стан. У зв`язку з вчиненням ОСОБА_2 домашнього насильства по відношенню до позивачки та видачу поліцією обмежувального припису відносно нього, який стосується як її так і дитини, вона має побоювання щодо безпечності знаходження сина з відповідачем без її присутності.

У судовому засіданні суду першої інстанції неодноразово звертала увагу суду на агресивний характер ОСОБА_2 , неодноразові випадки виклику працівників поліції у зв`язку з його неправомірною поведінкою у сім`ї в присутності дитини, часте вживання алкогольних напоїв та, як наслідок, вчинення скандалів, які супроводжуються нецензурними образами та рукоприкладством в присутності дитини, що підтверджується відповідними доказами.

Враховуючи вказані обставини, суд не встановив чи існують між батьком та дитиною стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні, не врахував постійне проживання разом з позивачкою та тісний психоемоційний зв`язок дитини саме з нею. Не з`ясував чи буде відповідати найкращим інтересам дитини, враховуючи його режим дня, встановлений графік спілкування дитини з батьком без присутності матері. Встановивши графік спілкування відповідача з сином три дні на тиждень (п`ятницю, суботу, неділю) з 10:00 до 13:00 год, суд не з`ясував можливість батька такий час проводити з дитини, який є військовослужбовцем та протягом вказаного часу може перебувати на службі, а також не врахував відвідування дитиною дошкільного закладу в робочий день.

Доводи відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Зміст та доводи апеляційної скарги свідчать про те, що рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 серпня 2026 року в частині визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю не оскаржується, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України, не є предметом апеляційного перегляду.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 02 вересня 2023 року, який розірвано за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області суду 03 лютого 2026 року.

Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Станом на час розгляду справи батьки проживають окремо, а дитина проживає разом з матір`ю.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 04 травня 2026 року визначено доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини проживати з матір`ю ОСОБА_1 . Також вважав за доцільне визначити спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина щосуботи та щонеділі з 10:00 до 13:00 години за місцем проживання батька дитини.

Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 акцентував увагу і просив суд визначити порядок і спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином без присутності матері.

За змістом статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із частинами першою, другою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце, час і порядок їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних й світових історичних і культурних цінностей, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Водночас відновлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком перебуває у площині належного виконання обома батьками своїх обов`язків з виховання дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та багатьох інших.

Також висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини викладені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).

Дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням віднайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Оскільки обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у його вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного та зустрічного позову та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Водночас, графік спілкування батька з сином без присутності матері, визначений судом першої інстанції без урахування всіх обставини справи та інтересів малолітньої дитини.

Визначаючи дні та години побачень кожної п`ятниці, суботи та неділі з 10:00 до 13:00 години без присутності матері ОСОБА_1 за місцем проживання батька АДРЕСА_1 , суд не врахував вік дитини (2 роки), особливості розвитку хлопчика в такому віці та встановив графік зустрічей, який може порушити його режим, відірвати від нормального, звичайного для дитини середовища та заважати розвитку внаслідок відвідування дитячого садка, а згодом і школи.

Більш того, судом першої інстанції не в повній мірі враховано об`єктивні обставини, зокрема те, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем ЗС України і через характер служби (ротації, бойові чергування, відрядження) у нього може бути відсутня можливість чітко дотримуватися жорсткого графіку зустрічей з дитиною. Тому, такий графік має бути наближений до реального його виконання.

Крім того, суд не надав належної правової оцінки схильності батька до насильства та до правопорушень, про що свідчать судові рішення, які додані як докази до матеріалів справи, де задокументовані належним чином факти вчинення домашнього насильства відповідачем за первісним позовом.

Зокрема, постановами Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 серпня 2025 року, 20 серпня 2024 року, 11 лютого 2026 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, якими ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства відносно дружини ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини вказав, що «питання домашнього насильства, яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального, економічного, емоційного або словесного насильства,- виходить за межі обставин конкретної справи. Це загальна проблема, яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів, і не завжди очевидна, оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем (див. згадане рішення у справі «Володіна проти Росії» (Volodina v. Russia), пункт 71). Хоча це явище може найчастіше стосуватися жінок, Суд визнає, що чоловіки також можуть бути потерпілими від домашнього насильства і насправді прямо чи опосередковано діти теж часто стають жертвами. Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання, якими б незначними не були окремі епізоди, національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом, у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), заява № 1870/05, пункти 71 і 89, від 13 жовтня 2016 року). Серед іншого, ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих, які часто емоційно, економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників, а також психологічний ефект, який може мати загроза повторного знущання, залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого (див., mutatis mutandis, згадані рішення у справах «Хайдуова проти Словаччини» (<...>), пункт 46, та «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само). Якщо встановлено, що конкретна особа була постійним об`єктом знущань, і є вірогідність продовження жорстокого поводження, окрім реагування на конкретні інциденти, органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі та запобіганню майбутньому жорстокому поводженню (див. рішення у справі «Джорджевіч проти Хорватії» (<...>), заява № 41526/10, пункти 92 і 93 та 147-149, ЄСПЛ 2012, та згадане рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» (Irina Smirnova v. Ukraine), там само) (LEVCHUK v. UKRAINE, № 17496/19, § 78, 80, ЄСПЛ, від 03 вересня 2020 року).

За наведеного, з метою уникнення негативного впливу на психоемоційний стан дитини, враховуючи, що між ОСОБА_2 та малолітньою дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок, а хлопчик, з огляду на його вік та проживання з матір`ю, не може тривалий час перебувати без неї й повноцінно не сприймає позивача, як батька, а також беручи до уваги активне бажання останнього брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, колегія суддів вважає за доцільне зустрічі батька з дитиною спочатку розпочати та проводити у присутності матері.

У свою чергу мати дитини, з урахуванням установлених у цій справі обставин, за якими між сторонами склались неприязні стосунки, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з нею, буде мати можливість морально підготувати хлопчика до зустрічей з батьком та сприяти встановленню психоемоційного зв`язку між батьком і дитиною.

Визначаючи дні та години побачень, колегія суддів вважає, що спілкування батька із своїм сином має відбуватися протягом трьох годин кожну першу та третю суботу місяця, з 10.00 год до 14.00 год та кожну другу та четверту неділю місяці з 10:00 год до 14:00 год..

Всі зустрічі проводити з урахуванням можливості батька, як військовослужбовця, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини гр. ОСОБА_1 за її місцем проживання та у її присутності.

Такий порядок та час спілкування батька з дитиною відповідатиме інтересам малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дозволить налагодити психологічний контакт дитини з батьком і не порушить звичайних для нього умов життя та розпорядку дня.

Апеляційний суд роз`яснює сторонам, для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності сина до батька.

У подальшому, з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітнього сина, що буде відповідати, насамперед його інтересам.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі батька ОСОБА_2 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Виходячи з наведеного та вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги підлягає стягненню 1996,80 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 серпня 2026 року в частині визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною змінити.

Визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом встановлення зустрічей для спілкування батька із малолітньою дитиною з 10:00 год до 14:00 год кожну першу та третю суботу місяця, а також кожну другу та четверту неділю місяця з 10:00 год до 14:00 год, за попередньою домовленістю та у присутності матері дитини гр. ОСОБА_1 за її місцем проживання.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 1996,80 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

__________________

Повне судове рішення складено 13.11.2026 р.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua