Рішення від 11 листопада 2026 р. у справі №750/9881/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Суд: Деснянський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №750/9881/26

Суддя: Григор'єв Р. Г.

Справа № 750/9881/26

Провадження № 2/750/4677/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі головуючого судді Григор`єва Р.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернулося до суду через свого представника Дідуха Є.О. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором №3788067 про надання споживчого кредиту від 08.03.2021 року, в загальному розмірі 65600,00 грн, що складається із: 20000,00 грн тіло кредиту; 45600,00 грн відсотки. Також позивач просить стягнути судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 08.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3788067 про надання споживчого кредиту, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 20000,00 грн строком на 30 днів, із стандартною процентною ставкою у розмірі 1,90 % які нараховується щоденно у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 Договору.

18.10.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уклали Договір факторингу №18/10/2021 від 18.10.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за Договором №3788067 від 08.03.2021.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Чернігова Григор`єва Р.Г. від 18.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; встановлено сторонам строк для подачі суду заяв по суті справи, визначених частиною другою статті 174 ЦПК України.

Позивач в прохальній частині позову просив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

05.10.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає. Вказує, що позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме електронним цифровим підписом відповідачем підписано кредитні договори, оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомості про особистий ключ, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Відповідач ніколи не отримував електронно-цифровий підпис, відповідно, ніколи їм не підписувався. Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. У наданих копіях договору відсутній підпис відповідача, в оспорюваному договорі відсутні наступні істотні умови, передбачені законодавством: не вказано мету отримання кредиту; не зазначено порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту. З матеріалів справи вбачається, що не дотримано порядку укладення електронного договору, встановленого статтею 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, порядок акцептування пропозиції ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не відповідає положенням абзацу третього частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно з яким відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, як зазначалося вище і що не було зроблено сторонами. Таким чином, вважає, що матеріали справи не містять жодних підтверджень, що спірний кредитний договір був акцептований сторонами, в порядку, передбаченому законом, що цей договір підписав відповідач, що саме цей договір розумів відповідач та ознайомився і погодився з отриманням грошових коштів на умовах, визначених у договорі, що договір взагалі містив умови щодо кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки у зазначеному в цьому договорі розмірах і порядках нарахування. Також вказує, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження дійсного отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором. Не надано інформації з приводу відкриття рахунку для зарахування кредиту, відсутні докази користування відповідачем кредитними коштами, відсутня інформація про рух коштів (якщо такі були). Позивач не довів обставину набрання чинності кредитним договором, а відповідно і зобов`язання за таким договором виконуватися не можуть, оскільки невиконані обов`язки банку. Також в позові та доданих до нього матеріалів немає жодного доказу, який би підтверджував ту обставину, що Відповідач отримав якусь картку або йому було відкрито рахунок. Жодних дій, які б свідчили про визнання заборгованості, відповідач ОСОБА_1 не вчиняв, доказів на підтвердження його дійсного волевиявлення на укладення договору позивачем не надано. За договором позики вбачається, що позивачем не було вчинено дій, направлених на їх погашення. Таким чином, позивачем взагалі не доведено дійсної наявності правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». При цьому враховуючи відсутність зі сторони ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на отримання кредиту, вважає, що кредитні договори є такими, що не укладалися, а права та обов`язки за ним не виникали у сторін. З договору про надання фінансового кредиту вбачається, що кредит надався, строком на 30 днів, тобто до 06 квітня 2021 року. Іншого строку договору сторони не узгоджували. При цьому з картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) ТОВ «АВЕНТУС УКРАIНА» до Договору №3788067 від 08.03.2021 року, вбачається що нарахування відсотків здійснювалось до 17.10.2021, тобто до моменту продажу да Договором факторингу кредиту. Нарахування процентів кредитор здійснював як в межах встановленого строку користування позикою, так і поза межами такого строку. При цьому, матеріали справи не містить умов щодо пролонгації/ автопролонгації строку користування позикою з ініціативи ОСОБА_1 . Згідно з розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна», кожен день на тіло заборгованості нараховувались 1,90% відсотки, а саме 380 грн по останній день строку договору. Тобто 380 грн нараховуються на 30 днів до моменту спливу терміну строки договору № 3788067 від 08.03.2021 та загальна сума нарахованих відсотків за кредитним договором складає 11 400 грн. Потім почали нараховуватись відсотки, які не відповідають вказаним відсоткам кредитного договору № 3788067 від 08.03.2021 року. Так, у вказаному договорі сторони правочину остаточно визначили строк користування позикою у 30 днів, а відсотки нараховувались понад пів року, що є грубим порушенням строків договору. Інших доказів узгодження сторонами договору позики вказаних умов матеріали справи не містять. Тобто, за період з 06 квітня 2021 року до 17 жовтня 2021 року проценти є такими, що фактично нараховані поза межами строку користування позикою. позивач просить стягнути з Відповідача за договором (основною сумою боргу) 20 000 грн., при цьому, заборгованість за відсотками позивач просить стягнути у розмірі 45 600, яка майже у 3 рази перевищує розмір боргу. Вважаємо, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування позикою і кредитами не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Враховуючи наведене, просив суд відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнути з позивача на користь відповідача всі понесені процесуальні витрати, в тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

06.10.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що відповідач не враховує правове регулювання банківської та фінансової установи. Первісний кредитор є фінансовою установою та не відкривав рахунок для зарахування кредитних коштів позичальнику. Зарахування коштів відбулось за реквізитами наданих позичальником, докази про що долучені до позовної заяви. Окрім того, судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ КБ «ПриватБанк». Позивач звертає увагу суду на правову позицію Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.04.2026 р. у справі № 368/1257/21: «Тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця лежить на позичальнику, який за допомогою ексцепції заперечує проти позову». Разом з тим, відповідачем не надано жодних доказів на спростування позовних вимог. Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового пароля ідентифікатора, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (постанова Верховного Суду від 08.04.2026 р. у справі №705/1938/25). Позичальник приймаючи рішення про укладення угоди про отримання коштів на умовах оплатності визначених договором, усвідомлював наслідки за неналежне виконання зобов`язань, однак припустив порушення платіжної дисципліни, через що спір переданий до суду. Відповідач фактично стверджує, що кредитний договір не укладав і кошти в сумі 20 000 грн не отримував. Однак, умисно не надає виписку за картковим рахунком № НОМЕР_1 банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» і докази, що отримані кошти були повернуто, як безпідставно набуде майно у порядку ст. 1212 ЦК України. Станом на дату виникнення спірних правовідносин – 08.03.2021 були відсутні законодавчі обмеження суми денної відсоткової ставки. Кредитний договір за правовим режимом є консенсуальним договором. Просив позов ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити повністю, розгляд справи проводити у відсутність представника позивача, судові витрати відповідача зменшити до 1 000 грн.

12.10.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.

Від сторін не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.03.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3788067 про надання споживчого кредиту, шляхом підписання електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) С726604.

Відповідно до договору ОСОБА_1 надано кредит на наступних умовах: сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000,00 гривень; тип кредиту - кредит; строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору; стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору за стандартною ставкою 693,50% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою 31 400,00 грн.

Згідно п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Пунктом 3.1. договору визначено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

Відповідно до п. 9.8. Договору, підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що: - перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; - він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА», (далі – Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; - дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не пливають на зобов`язання Споживача, передбачені цим Договором; - він погоджується, що у випадку передбаченому пп.2 п.5.1. Договору для Товариства не наступає прострочення кредитора.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, строк кредиту може бути продовжено: - за ініціативою Споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2. (пп. 4.2.1.-4.2.4.) Договору; або - в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) Договору.

Згідно до пп. 4.3.1 п.4.3. Договору, сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

У пп. 4.3.2. п. 4.3 Договору передбачено, що Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору.

У п. 6.1. Договору зазначено, що сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.6.1.1 Договору. Якщо відбулося продовження строку користування кредитом в порядку автопролонгації, повернення кредиту, здійснюється не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається Споживачу в Особистому кабінеті, а сплата процентів, що нараховуються за день автопролонгації, здійснюється в день такої автопролонгації, крім випадку визначеного в пп.6.1.1 Договору.

Кошти кредиту надавалися у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок відповідача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 , вказаний ним у п.2.1 Договору.

Кредитодавець на виконання умов договору позики №3788067 від 08.03.2021, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18.01.2023, у якій зазначено про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020, зокрема: номер транзакції 920135381, сума 20 000.00, валюта UAH, дата прийняття 08.03.2021 10:12, номер замовлення 15725028, номер картки НОМЕР_1 , статус прийнято.

Згідно інформації з АТ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). По вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 20000 UAH за період 08.03.2021-13.03.2021: від 08.03.2021 р., призначення: Зарахування переказу.

Тобто ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, в свою чергу останній зі свого боку не виконав умови кредитного договору.

18.10.2021 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАІЇ» уклали Договір факторингу №18/10/2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором №3788067 від 08.03.2021.

Так, на підтвердження факту набуття позивачем права вимоги у даній справі до матеріалів позову долучено докази, а саме: Договір факторингу №18/10/2021 від 18.10.2021; Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді за Договором Факторингу №18/10/2021 від 18.10.21; Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників за Договором Факторингу №18/10/2021 від 18.10.21; додаток №1 до Договору Факторингу №18/10/2021 від 18.10.2021 Реєстр боржників; докази здійснення оплати за Договором Факторингу №18/10/2021 від 18.10.2021 (платіжне доручення №6020 від 18.10.2021).

Відповідно до картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за Договором №3788067 про надання споживчого кредиту та реєстру боржників у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 65600,00 грн, що складається із: 20000,00 грн тіло кредиту; 45600,00 грн відсотки.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 270 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Суд констатує, що у даному випадку договір про надання споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора С726604, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 08.03.2021 правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , з урахуванням особливостей укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 08.03.2021 уклав Договір №3788067 про надання споживчого кредиту з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Судом встановлено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн., що підтверджено повідомленням ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18.01.2023.

Зокрема, у повідомленні ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18.01.2023 зазначено про успішність наступної операції, згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020, зокрема: номер транзакції 920135381, сума 20 000.00, валюта UAH, дата прийняття 08.03.2021 10:12, номер замовлення 15725028, номер картки НОМЕР_1 , статус прийнято.

Крім того, згідно інформації з АТ КБ «Приватбанк», отриманої на запит суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). По вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 20000 UAH за період 08.03.2021-13.03.2021: від 08.03.2021 р., призначення: Зарахування переказу.

Доказів того, що на рахунок НОМЕР_2 не було перераховано суму у розмірі 20000 грн відповідачем не надано.

Також відповідач не надав суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок, враховуючи, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не є банківськими установами. Тобто ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

За таких обставин, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20000 грн.

Згідно Карти обліку Договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором № 3788067 від 08.03.2021 за користування кредитними коштами з 08.03.2021 по 06.07.2021 (без урахування 08.03.2021 - 120 днів) нараховувалася відсоткова ставка у розмірі 1,9 % в день, тобто 380, 00 грн.

Представником відповідача оспорюється період нарахування відсотків понад тридцять днів, передбачених кредитним договором.

У даній справі за умовами Договору (пп. 4.3.1 п. 4.3) визначено, що сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп. 4.3.1 договору; споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2 договору (пункт 4.3.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання у визначений договором 30-денний строк щодо повернення кредиту (07.04.2021) не виконав, а строк дії договору на підставі його положень було продовжено до 90 днів. Останній день нарахування процентів - 06.07.2021.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання грошових коштів у позику. Зазначений договір недійсним не визнано. Отже, нарахування відсотків за період 120 днів (30 дн +90дн) є цілком правомірним.

Заборгованість за процентами за даний період (120 днів) становить 45 600 грн. ( 120 дн. х 380 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин заявлена позивачем сума боргу за кредитним договором у розмірі 65600,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 20000 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 45600 грн є обґрунтованою та доведеною.

Посилання у відзиві на те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які мають відповідати Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року №75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

При цьому, згідно з п. 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Водночас, позивач, як фінансова установа, не є банком, та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19).

В матеріалах справи міститься повідомленням «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18.01.2023, яке надає відомості щодо суми перерахованих коштів та реквізитів рахунку позичальника, а також отримана на запит суду інформація з АТ КБ «ПриватБанк», що на ім`я ОСОБА_1 емітована карта № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), з зарахуванням на неї 08.03.2021 грошових коштів в сумі 20000 грн.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є такими, що підлягають до задоволення повністю.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано: договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024 року; додаткову угоду №1 від 09.12.2025 до Договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024; довіреність від 05.12.2025 року, якою ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» уповноважує Дідуха Є.О. представляти інтереси в судах України, з усіма правами, які надано законом зокрема й позивачу; Акт №3788067 від 27.05.2025 прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) №3788067 від 27.05.2026; заявку №3788067 від 01.07.2025 на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024; рахунок на оплату №3788067-2025 від 27.05.2026.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін, ціну позову, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи є завищеними та підлягають частковому задоволенню, в розмірі 5000 грн 00 коп.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією №1621 від 14.08.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 215, 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (м. Київ, вул. Глибочицька, 32 В, приміщення №154, код ЄДРПОУ: 40966896) заборгованість за Договором №3788067 від 08 березня 2021 року у розмірі 65 600 (шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., з яких 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 45 600, 00 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (м. Київ, вул. Глибочицька, 32 В, приміщення № 154, код ЄДРПОУ: 40966896) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12.11.2026.

Суддя: Р.Г. Григор`єв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua