Суд: Роменський міськрайонний суд Сумської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №585/2496/26
Суддя: Шульга В. О.
Справа № 585/2496/26
Номер провадження 2/585/1606/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О. Шульги, за участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Пархомчук Сергія Валерійовича ,який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Пархомчук С.В. ,який діє в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить: Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №275200 від 21.01.2025 р., в розмірі 15241,60 гривень та судові витрати у розмірі 2 662,40 гривень. Справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження. В обґрунтування позову вказано , що 19.12.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі – Первісний кредитор) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу №19122025/1 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від «19» грудня 2025 року до договору факторингу №19122025/1, ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (далі – Відповідач). 21.01.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 275200 (далі - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: Сума виданого кредиту: 8000,00 грн. Дата надання кредиту: 21.01.2025 року Строк кредиту : 90 днів Валюта кредиту: UAH Відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20.02.2026 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 15241,60 грн., яка складається з: Прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8000,00 грн.; Прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 5241,60 грн. Послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 2000,00 грн. Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Згідно норм кредитного договору, Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. На підтвердження видачі Первісним кредитором кредитних коштів позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 21.01.2025 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 8000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що, у свою чергу, є доказом видачі кредитних коштів. Умовами Договору передбачено що Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивач повідомляє, що останнім на адресу Відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена Відповідачем без виконання. Орієнтовний розмір судових витрат ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» понесених на професійну правничу допомогу підчас розгляду справи в суді щодо стягнення заборгованості за кредитним договором складає 15 500 грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 25 червня 2026 року провадження у справі відкрито і на підставі ч.5 ст. 279 ЦПК України, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
23 липня 2026 року від відповідача надійшла заява в якій відповідач просив долучити до матеріалів справи документи на підтвердження, що він військовослужбовець та врахувати їх до розгляду справи.
За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З матеріалів справи вбачається, З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 275200 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 15–19).
Згідно з довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 275200 від 21 січня 2025 року, був ідентифікований товариством в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua (а.с. 11).
Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів 21 січня 2025 року ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» перерахувало на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», грошові кошти в сумі 8000,00 грн із призначенням платежу «Видача кредита # НОМЕР_3 » (а.с. 29).
19 грудня 2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив фактору за плату належні йому права грошової вимоги до боржників (а.с. 21–23).
Відповідно до реєстру боржників від 19 грудня 2025 року до договору факторингу № 19122025/1 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 275200 від 21 січня 2025 року в загальному розмірі 15241,60 грн (а.с. 10).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 15241,60 грн, яка складається з: 8000,00 грн — заборгованість за основною сумою кредиту, 5241,60 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом та 2000,00 грн — плата за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту відповідно до пункту 1.4 договору (а.с. 9).
17 березня 2026 року ТОВ «ФК «Венера Фінанс» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором.
На підтвердження проходження військової служби та наявності пільгового статусу відповідачем надано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , видане 19 травня 2021 року.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_5 № 800 від 12 червня 2026 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 з 16 липня 2020 року по теперішній час.
Крім того, відповідно до довідки про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України від 05 червня 2026 року № 290, виданої командиром військової частини НОМЕР_5 полковником ОСОБА_3 , майор ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України в такі періоди: з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року, з 28 липня 2024 року по 21 жовтня 2024 року, з 14 лютого 2025 року по 06 червня 2025 року та з 15 грудня 2025 року по 17 грудня 2025 року.
Зазначені завдання виконувалися на території Сумської області, зокрема в м. Суми, смт Краснопілля, с. Боромля, а також на території Донецької області — у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Підставою для видачі довідки стали бойові розпорядження, журнал бойових дій та відповідні накази командира військової частини НОМЕР_5 .
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач проходить військову службу за контрактом з 16 липня 2020 року по теперішній час та безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК України встановлює принцип обов`язковості виконання договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За таких обставин, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов обґрунтованим і доходить висновку про можливість його задоволення.
Матеріалами справи доведено, що 21.01.2025 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 275200 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору KL7994. За умовами якого Товариство надає ОСОБА_1 грошові кошти у кредит у розмірі 8000,00 грн. Право вимоги за даним договором перейшло до ТОВ «ФК «Венера Фінанс».
Вирішуючи питання про наявність у позивача права на стягнення процентів за користування кредитом, суд враховує спеціальні гарантії соціального захисту військовослужбовців, передбачені законодавством України.
Так, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь у відповідних заходах із забезпечення оборони України, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім визначених законом винятків щодо окремих кредитних договорів.
Зазначена законодавча гарантія поширюється не лише на військовослужбовців, призваних під час мобілізації, а й на інших військовослужбовців, зокрема тих, які проходять військову службу за контрактом, за умови їх безпосередньої участі у відповідних заходах.
При цьому сам по собі факт проходження військової служби або наявність посвідчення учасника бойових дій не є достатнім для застосування цієї пільги до військовослужбовців, які проходять службу за контрактом. Визначальним є підтвердження їх безпосередньої участі у відповідних заходах із забезпечення оборони України.
Аналогічне роз`яснення щодо застосування пункту 15 статті 14 Закону міститься в інформаційно-довідкових матеріалах Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, відповідно до яких право на зазначену пільгу мають також військовослужбовці, які проходять службу за контрактом та брали безпосередню участь у відповідних заходах.
У цих роз`ясненнях зазначено, що для таких військовослужбовців пільга надається з першого дня першого періоду безпосередньої участі у відповідних заходах і надалі на весь час проходження військової служби під час дії особливого періоду. При цьому наявність перерв між окремими періодами безпосередньої участі не припиняє права на таку пільгу, якщо військовослужбовець продовжує проходити військову службу.
З огляду на встановлені обставини судом підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом з 16 липня 2020 року та безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України в період з 24 лютого 2022 року по 30 квітня 2022 року.
Надалі відповідач продовжив проходження військової служби, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_5 від 12 червня 2026 року, та повторно брав безпосередню участь у відповідних заходах у періоди, зазначені в довідці № 290.
Отже, на момент укладення кредитного договору 21 січня 2025 року відповідач уже мав право на пільгу, передбачену пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону, оскільки перший період його безпосередньої участі у заходах із забезпечення оборони України розпочався 24 лютого 2022 року, а військову службу за контрактом він продовжував проходити і на момент укладення договору.
При цьому суд враховує, що перерва між періодами безпосередньої участі відповідача у відповідних заходах не свідчить про припинення права на пільгу, оскільки відповідач не звільнявся з військової служби, а продовжував її проходити.
Таким чином, положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а нарахування процентів за користування кредитом у період дії зазначеної пільги не допускається.
За таких обставин суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за процентами в розмірі 5241,60 грн. не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення 2000,00 грн. плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець зобов`язаний надавати споживачу інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, а також іншу інформацію, необхідну для прийняття ним усвідомленого рішення щодо укладення кредитного договору.
Згідно зі статтею 12 цього Закону в договорі про споживчий кредит мають бути визначені, зокрема, розмір процентної ставки, порядок її обчислення, а також інші платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.
При цьому встановлення плати за дії, які не є самостійною послугою споживачу, а здійснюються кредитодавцем у власних інтересах, не може бути підставою для покладення на споживача відповідного грошового обов`язку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення 2000,00 грн. за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, посилаючись на пункт 1.4 кредитного договору.
Однак самого лише посилання на умови договору та відображення зазначеної суми у виписці з особового рахунку недостатньо для висновку про наявність у відповідача обов`язку сплатити такий платіж.
Позивачем не надано належних доказів того, які саме окремі послуги були надані відповідачу, у чому полягав їх зміст, чи мав відповідач можливість відмовитися від їх отримання та чи становили вони самостійну споживчу цінність.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведено правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача 2000,00 грн. плати за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, а тому в цій частині позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Разом із тим суд враховує, що факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн. підтверджується належними та допустимими доказами, а доказів повернення зазначеної суми кредиту матеріали справи не містять.
При цьому встановлена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільга стосується ненарахування процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені, однак не звільняє військовослужбовця від обов`язку повернути фактично отриману суму кредиту.
Отже, обов`язок відповідача повернути отримані кредитні кошти в розмірі 8000,00 грн. зберігається, а вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та набуття позивачем права вимоги за цим договором.
Водночас позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 5241,60 грн. та плати за послуги в розмірі 2000,00 грн.
За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення основної суми кредиту в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. ч. 4-5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи вимогу про стягнення судових витрат суд вважає, що витрати в розмірі 15 500 грн. на правничу допомогу є значно завищеними, оскільки з приводу розгляду таких позовів в Україні вже склалася стала судова практика, а тому адвокат, при складанні позову та зібранні доказів, не міг витратити скільки часу, який міг би коштувати 15 500 грн. При цьому суд також враховує ступінь складності справи, обсяг наданих доказів, обґрунтування заявлених вимог та інші обставини. За таких обставин дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що розмір судових втрат які суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача – 2000 грн.
Оскільки судом позов задоволено частково в сумі 8000,00 грн., що становить 52,49 % від заявленої до стягнення суми 15241,6 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1397,44 грн.
Керуючись статтями 11, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 627, 629, 1048, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1080 Цивільного кодексу України, статтями 12, 76, 77, 81, 89, 133, 140, 141, 279 Цивільного процесуального кодексу України, -
В И Р І Ш И В:
Позов Пархомчука С.В., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ: 43561872, юридична адреса: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703) заборгованість за Кредитним договором № 275200 від 21.01.2025 року в розмірі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок), судовий збір у розмірі 1397,44 грн. (одна тисяча триста дев`яносто сім гривень 44 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п. 15.5.) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга
Оригінал: reyestr.court.gov.ua