Суд: Зарічний районний суд м. Сум
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про спонукання виконати або припинити певні дії
Дата: 12 листопада 2026 р.
Справа: №591/7091/26
Суддя: Зеря Ю. О.
Справа № 591/7091/26
Провадження № 2/591/2618/26
РІШЕННЯ
Іменем України
13 листопада 2026 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника - адвоката Сідельника Кирила Олеговича до Сумської міської ради, майдан Незалежності, 2, м. Суми, код ЄРДПОУ 23823253, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 про зобов`язання вчинити дії щодо приватизації,
установив:
У провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває цивільна справа про визнання відмови незаконною та зобов`язати вчинити дії.
В обґрунтування позову представник позивача вказує, що ОСОБА_1 , якій був виданий ордер на спірне житлове приміщення, звернулась до Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради із заявою щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 . Листом від 27.05.2026 їй було повідомлено про відсутність законних підстав для задоволення заяви. Представник позивачки вказує, що разом із ОСОБА_1 зареєстрований її син ОСОБА_2 , однак останній не планує брати участі у приватизації, так як фактично проживає у м. Черкаси, про що надав відповідну відмову від участі у приватизації, засвідчену приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. Як вказує представник позивачки, позивачка вселена до спірного житлового приміщення на законних підставах, незаконність її проживання ніхто не оспорює. Таким чином, відмова відповідача позбавляє позивачку можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.10.2026.
30.06.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, не визнає позовні вимоги, зазначає у відзиві, що позивачкою не було надано доказів на підтвердження факту невикористання нею житлових чеків у період з 1992 року по 01.08.1995.
Ухвалою суду від 23.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу № 591/7091/26 до розгляду по суті на 13.11.2026.
Позивачка та її представник у судове засідання не прибули, згідно поданої заяви від 13.11.2026 представник позивачки просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Від представника відповідача надійшла заява про проведення судового засідання без її участі.
Відповідно до положень частини другої статті 247 ЦПК України суд не здійснював фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступна обставини та дійшов наступного висновку.
19.12.1994 позивачці був виданий ордер №1021 на житлове приміщення в гуртожитку № НОМЕР_3 на сім`ю із трьох осіб: позивачка - ОСОБА_1 , чоловік - ОСОБА_3 , син – ОСОБА_2 за адресою: кв. АДРЕСА_2 , що підтверджується ордером, копія якого наявна у матеріалаз справи, свідоцтвом про шлюб позивачки та ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , батьками якого записані позивачка та ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . t
Відповідно до поквартирної картки на житлове приміщення за адресою: кв. АДРЕСА_2 загальною площею 11,6 м2, Інформаційної довідки на запит №96/3797, відомостей про місце проживання ОСОБА_1 (позивачка) зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 01.08.1995 по теперішній час разом із сином ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 подав письмову відмову від участі у приватизації вказаного вище житла, засвідчену приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Михайловською А.А. 26.03.2026.
ОСОБА_1 зверталась до Управління комунального майна Сумської міської ради із заявою, на яку 05.02.2026 була надана відповідь про те, що житлове приміщення будинку АДРЕСА_3 , в тому числі житлове приміщення №147 перебуває у комунальній власності Сумської міської територіальної громади.
31.03.2026 ОСОБА_4 видана довідка ТВБВ №10018/0145 філії - Сумське обласне управління AT «Державний ощадний банк України» про те, що вона за адресою: АДРЕСА_1 в основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів не значиться. Житловий чек не використаний.
Згідно довідок Департаменту забезпечення ресурсних платежів СМР від 07.05.2026 ІУ-1359/06.01.-13 станом на 31.12.2012, інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відсутня.
Позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо приватизації АДРЕСА_1 .
Листом від 27.05.2026 № 14.01-15/839 їй було повідомлено про відсутність законних підстав для задоволення заяви, оскільки разом із ОСОБА_1 у гуртожитку зареєстрований її син ОСОБА_2 , який не дав згоду на приватизацію кімнати, надавши до органу приватизації нотаріальну засвідчену заяву про відмову у приватизації, а позивачка не надала довідку з органу приватизації (за попереднім місцем проживання) в період з кінця 1992 року по 01.08.1995. У зв`язку з цим відсутні законні підстави для передачі у власність позивачці квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до листа Управління «ЦНАП у м. Суми» Сумської міської ради № 14.01-15/281 від 19.02.2026 інформація про реєстрацію проживання ОСОБА_1 з 21.07.1989 по 01.08.1995 у відділі реєстрації місця проживання відсутня.
Наявність вказаної вище відмови у проведені приватизації кімнати у гуртожитку порушує права позивачки на отримання у власність вказаного житлового приміщення, що обумовило звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За правилами статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
У частині третій статті 9 ЖК України (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Зазначені норми є загальними, оскільки відсилають до спеціального законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Статтею 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.
Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» прийняття гуртожитків (як цілісних майнових комплексів) у власність територіальної громади здійснюється за рішенням відповідної місцевої ради (або за рішенням виконавчого органу місцевої ради з наступним затвердженням цією радою).
Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 5 вказаного вище Закону після прийняття гуртожитку у власність територіальної громади згідно з цим Законом та відповідно до Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад місцева рада приймає на сесії в межах своєї компетенції відповідне рішення щодо подальшого його використання, а саме:
а) залишити житловий комплекс гуртожитку у статусі гуртожитку та дозволити приватизацію його жилих і нежилих приміщень. У такому разі здійснюється приватизація приміщень гуртожитку його законними мешканцями в порядку, передбаченому цим Законом;
б) надати цілісному майновому комплексу статус «соціальне житло» та не дозволяти приватизацію його жилих приміщень. У цьому випадку приватизація житлових приміщень гуртожитку не здійснюється (у тому числі й у випадках, передбачених цим Законом), а колишнім законним мешканцям гуртожитку, за їх згодою, надається відповідне соціальне або інше житло;
в) перепрофілювати гуртожиток та використовувати цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку за іншим призначенням. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;
г) знести цілісний майновий комплекс колишнього гуртожитку та вжити заходів щодо будівництва на звільненій земельній ділянці соціального житла або продажу земельної ділянки на аукціоні згідно із земельним законодавством. У цьому випадку рада одночасно приймає рішення щодо забезпечення законних мешканців такого гуртожитку іншим житлом згідно із законодавством;
ґ) знести колишній гуртожиток (відповідний цілісний майновий комплекс) та вивільнити земельну ділянку з наступним її продажем на аукціоні. У цьому випадку особи, на яких поширюється дія цього Закону, підлягають переселенню в інше придатне для проживання людей житло, що належить на праві власності або на праві користування відповідній місцевій раді. Таким особам, за їх згодою, виконавчим органом місцевої ради може бути видана грошова компенсація за взяття ними (їх сім`ями) житла в оренду на певний строк (але не більше одного року). Розмір і порядок видачі зазначеної компенсації визначає кожна місцева рада самостійно відповідно до вимог чинного законодавства та виходячи із власних можливостей.
Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що право на приватизацію мешканцями гуртожитків може бути реалізоване лише при наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування - рішення відповідної ради.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» у статті 2 встановлено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.
Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутися до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений законодавством.
Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Спори, що виникають під час приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частини десята, одинадцята статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, а саме: відсутність у особи права на приватизацію; заборона приватизувати конкретне приміщення.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
Якщо органи приватизації зволікають із прийняттям відповідних рішень, вони мають бути зобов`язані вжити усіх визначених законодавством заходів щодо приватизації та розглянути заяву про передання спірного житла у приватну власність позивача.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 06 листопада 2023 року у справі № 296/8558/21 (провадження № 61-1311сво23).
На переконання суду позивачка на законних підставах вселилася, зареєстрована та постійно проживає у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 , законність видачі ордеру та проживання позивачки за вказаною адресою ніким не оспорюється, тому ОСОБА_1 цілком правомірно звернулася до Управління «Центр надання адміністративних послуг у місті Суми» Сумської міської ради із заявою про приватизацію спірного житлового приміщення, на що отримала відмову, обґрунтовану тим, що законодавством не надала доказів невикористання житлових чеків за попереднім місцем проживання.
У частинах першій, другій статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), такий спосіб захисту у разі порушення права під час приватизації майна, як визнання безпідставної відмови органу приватизації передати у приватну власність таке майно з державного житлового фонду з покладенням обов`язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення є належним.
З урахуванням висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року (справа № 759/1426/22 провадження № 61-15198сво23) органи приватизації, органи місцевого самоврядування мають право відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, лише у випадку відсутності у них права на приватизацію та/або заборони приватизувати конкретне приміщення; зазначення в ордері, що він видається на житлову площу у гуртожитку, а не на житлове приміщення державного житлового фонду, не впливає на його законність як підстави на вселення особи до житла, крім випадку, якщо він скасований або визнаний недійсним; зміна власника житлового фонду, категорії житла (будинку, гуртожитку) не може бути підставою для відмови мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла; неналежне виконання обов`язку щодо обліку житлових приміщень (квартир) державного житлового фонду, що перешкоджає їх приватизації громадянами, які на законних підставах вселилися та проживають у цих приміщеннях (квартирах) та відповідно до закону мають право на їх приватизацію, не може покладати на цих громадян негативні наслідки такої бездіяльності уповноважених органів державної влади / місцевого самоврядування та тягар ризиків відмови у приватизації житлових приміщень (квартир) з цих підстав.
Аналізуючи наявні у справі докази, суд погоджується з доводами представника позивачки та вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 12, 13, 77, 81, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити дії щодо приватизації, задовольнити.
Визнати незаконною відмову Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради, оформлену листом від 27.05.2026 за №14.01-15/839.
Зобов`язати Сумську міську раду Сумської міської ради в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради вчинити дії щодо приватизації житлового приміщення - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Сумська міська рада, майдан Незалежності, 2, м. Суми, код ЄРДПОУ 23823253.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2
Суддя Ю.О. Зеря
Оригінал: reyestr.court.gov.ua