Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №348/3479/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №348/3479/26

Суддя: Бурдун Т. А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/3479/26

Провадження № 3/348/779/26

12 листопада 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Бурдун Т.А., за участю захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності Бабича В.І., розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли із Надвірнянського РВП ГУНП України в Івано-Франківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера, РНОКПП НОМЕР_1 на якого протягом року не накладали адміністративне стягнення,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Надвірнянського районного суду надійшли матеріали від Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739443 від 10.11.2026 вбачається, що 06.11.2026 близько 12:00 год. ОСОБА_1 за місцем проживання дочки за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дочки ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягало у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на словах, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_3 є його рідною дочкою, останні декілька років вона зловживає алкогольними напоями та веде аморальний спосіб життя. На минулому тижні він привіз її з лікувального закладу на «Чукалівці», де вона проходила курс лікування від алкогольної залежності, при цьому вона обіцяла та запевняла його, що алкоголь вона вживати більше не буде. 06 листопада йому подзвонили онуки та сказали, що ОСОБА_4 кричить та кидається на них битися, при цьому діти плакали. Коли він приїхав до дочки додому, то побачив, що донька вчинила в квартирі безлад, кричала і кидалася битися на своїх неповнолітніх дітей. Він просив ОСОБА_4 заспокоїтися, подумати за дітей та поводитися гідно, але донька його не слухала. Натомість говорила, що вона вже доросла і її повчати не потрібно та викликала поліцію. Він не висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, тим більш не погрожував їй фізичною розправою. У жовтні місяці донька пропала на декілька днів, та коли знайшлася, її довелося забирати з м. Бурштин. На теперішній час він збирає документи для позбавлення доньки батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей.

Суддя, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно з ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне вмотивоване рішення.

Так, на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суду були надані такі докази:

- протокол серії ВАД № 739443 від 10.11.2026 про адміністративне правопорушення (а.с.1);

- витяг з бази «Армор» від 10.11.2026, з якого вбачається що 06.11.2026 о 19:04 надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що він просить прийняти міри до ОСОБА_3 , яка неналежно виховує своїх дітей; 15.10.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява пр. те, що його дочка ОСОБА_2 , яка зловживає алкогольними напоями, неодноразово покидала місце проживання, пішла з дому, та 10.10.2026 вийшла на зв`язок, і повідомила, що перебуває в м. бурштин, повідомила, що пізніше приїде додому, однак на даний час її немає (а.с.2);

- рапорт від 06.11.2026 по те, що 06.11.2026 о 12:07 надійшла заява від ОСОБА_2 про те, що її батько застосовує фізичну силу, вчинив з нею словесний конфлікт, словесно ображав її та висловлювався нецензурно (а.с.4);

- заяву потерпілої ОСОБА_2 від 06.11.2026, в якій вона просить вжити заходів щодо її батька ОСОБА_1 який вчинив з нею словесний конфлікт, в ході якого ображав її та висловлювався нецензурно (а.с.5);

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 06.11.2026, з яких вбачається, що 06.11.2026 близько 12:00 год до неї додому прийшов батько ОСОБА_1 , вчинив з нею словесний конфлікт, виражався в її сторону нецензурною лайкою, спричинив їй фізичний біль, принижував її честь та гідність (а.с.6);

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 06.11.2026, з яких вбачається, що 06.11.2026 близько 12:00 год він прийшов додому до своєї доньки ОСОБА_2 , яка знаходилася вдома в стані алкогольного сп`яніння. Остання проживає з трьома дітьми, двоє з яких є неповнолітніми. Остання неодноразово перебуває в стані алкогольного сп`яніння та не здійснює за дітьми догляд, через що в них постійно виникають конфлікти (а.с.7).

Оцінивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, приходжу до такого висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КупАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

Суддя за результатами розгляду справи дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ході судового розгляду не здобуто переконливих доказів на підтвердження його вини у вчиненні правопорушення.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 739443 від 10.11.2026, 06.11.2026 близько 12:00 год. ОСОБА_1 за місцем проживання дочки за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дочки ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягало у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на словах, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до п.п. 4, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

При цьому дослідженими доказами у справі не підтверджено належним чином вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_5 , зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення ВАД № 739443 від 10.11.2026.

Так у протоколі про адміністративне правопорушення нечітко викладено об`єктивна сторона правопорушення. Зокрема вказано, що ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дочки ОСОБА_2 умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою на словах, чим завдав шкоди її психічному здоров`ю. При цьому, у судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження таких обставин. Навпаки, з наданих доказів вбачаються ознаки неправомірної поведінки саме в діях ОСОБА_2 .

Таким чином, фабула адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до КУпАП та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами № 3733-IX від 22.05.2024.

При цьому встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення, є прямим обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП.

Крім того саме по собі висловлення образ на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону № 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Проте у даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному (психологічному) здоров`ю ОСОБА_2 , хоча й відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, ці доводи ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.

Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди фізичному та психічному здоров`ю особи.

Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що саме внаслідок зловживання алкогольними напоями та неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 протягом тривалого часу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існують неприязні відносини.

Тому сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Під час розгляду справи переконливих доводів, які б безумовно підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, при розгляді справи не було здобуто.

Суддя відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вище наведене суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не підтверджена належними до об`єктивними доказами по справі. Тому провадження відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 23, 33, 40-1, ч.1 ст. 173-2, 283, 284, 247 КУпАП, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 12.11.2026.

Суддя Т.А.Бурдун

Оригінал: reyestr.court.gov.ua