Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №910/5580/26
Суддя: Багай Н.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 910/5580/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючої, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 (колегія суддів: Владимиренко С. В. - головуюча, Демидова А. М., Ходаківська І. П.) у справі
за первісним позовом Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод"
про стягнення 19 703 216,79 грн,
та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод"
до Приватного підприємства "Торгова компанія "Молімпекс"
про стягнення 2 743 898,86 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст обставин справи, що передували постановленню оскаржуваної ухвали
1.1. Приватне підприємство "Торгова компанія "Молімпекс" (далі - ПП "Торгова компанія "Молімпекс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" (далі - ТОВ "Буський консервний завод") про стягнення з відповідача на користь позивача 19 703 216,79 грн, з яких: 14 564 668,26 грн - основної заборгованості, 4 218 338,07 грн - пені, 278 245,46 грн - інфляційних втрат, 641 964,86 грн - 3 % річних.
1.2. Позовні вимоги ПП "Торгова компанія "Молімпекс" обґрунтовані порушенням ТОВ "Буський консервний завод" узятих на себе зобов`язань, передбачених договором поставки товару від 01.12.2024 № МС-011224, щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
1.3. ТОВ "Буський консервний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ПП "Торгова компанія "Молімпекс", у якому просило стягнути з ПП "Торгова компанія "Молімпекс" на користь ТОВ "Буський консервний завод" 2 743 898,86 грн збитків у вигляді штрафних санкцій.
1.4. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Буський консервний завод" обґрунтовані тим, що ПП "Торгова компанія "Молімпекс" протягом 2025 року неодноразово допускало порушення строків, обсягів і якості поставленої молочної продукції.
1.5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 задоволено первісні позовні вимоги ПП "Торгова компанія "Молімпекс" і відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Буський консервний завод".
1.6. Частково не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26, до Північного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ "Буський консервний завод" із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення первісних позовних вимог ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про стягнення з ТОВ "Буський консервний завод" пені в розмірі 4 218 338,07 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПП "Торгова компанія "Молімпекс". ТОВ "Буський консервний завод" також просило скасувати рішення господарського суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ "Буський консервний завод" про стягнення з ПП "Торгова компанія "Молімпекс" збитків у вигляді штрафних санкцій у розмірі 1 371 949,43 грн і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "Буський консервний завод".
1.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Буський консервний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26.
1.8. Під час апеляційного перегляду рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, до Північного апеляційного господарського суду звернулося ПП "Торгова компанія "Молімпекс" із заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ "Буський консервний завод", у тому числі на грошові кошти, які обліковуються на рахунках: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , а також на будь-яких інших рахунках ТОВ "Буський консервний завод" у банках та інших фінансових установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду, в межах суми, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26. Крім того, ПП "Торгова компанія "Молімпекс" у заяві про забезпечення позову просило накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Буський консервний завод", у межах суми 19 939 655,25 грн.
1.9. Заява ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову обґрунтована існуванням ризику невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26. При цьому ПП "Торгова компанія "Молімпекс" зазначало, що ТОВ "Буський консервний завод" відповідно до прохальної частини апеляційної скарги, поданої на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26, не оскаржує це рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Буський консервний завод" 14 564 668,26 грн основної заборгованості, 278 245,46 грн інфляційних втрат, 641 964,86 грн 3 % річних. Тобто, як стверджувало ПП "Торгова компанія "Молімпекс", рішення щодо переважної частини стягнутої з ТОВ "Буський консервний завод" суми не є предметом апеляційного перегляду за апеляційною скаргою ТОВ "Буський консервний завод". Проте, за доводами ПП "Торгова компанія "Молімпекс", ТОВ "Буський консервний завод" протягом тривалого часу не здійснює сплату неоскарженої заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26.
ПП "Торгова компанія "Молімпекс" також зазначало, що воно здійснює діяльність на умовах субпідряду щодо виконання державних контрактів, зокрема виключно власними силами поставляє продукти харчування військовим частинам у всі регіони України, переважно військовим частинам, що знаходяться в Харківській, Донецькій, Запорізькій областях. За доводами заявника, придбання продуктів харчування ПП "Торгова компанія "Молімпекс" здійснюється виключно на умовах попередньої оплати постачальникам, у зв`язку із чим обігових грошових коштів у ПП "Торгова компанія "Молімпекс" не вистачає. Заборгованість ТОВ "Буський консервний завод" є значною, а її непогашення має критичний характер для подальшої господарської діяльності ПП "Торгова компанія "Молімпекс", спрямованої на виконання на умовах субпідряду державних контрактів з продовольчого забезпечення Збройних Сил України.
Крім того, за доводами ПП "Торгова компанія "Молімпекс", відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває інша аналогічна справа № 910/6499/26 за позовом іншого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Профітрейд" до ТОВ "Буський консервний завод" про стягнення з ТОВ "Буський консервний завод" 4 269 680,86 грн заборгованості за іншим договором поставки. Тому, на думку ПП "Торгова компанія "Молімпекс", наявність кількох одночасних судових проваджень про стягнення значних грошових сум з одного й того самого боржника додатково підтверджує реальність ризику ускладнення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26.
2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 у справі № 910/5580/26 частково задоволено заяву ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26.
Вирішено накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Буський консервний завод", що обліковуються на його рахунках у банках та інших фінансових установах, які будуть виявлені під час виконання цієї ухвали, в межах ціни позову, а саме 19 939 655,25 грн. В іншій частині заяви ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26 відмовлено.
2.2. Апеляційний господарський суд, частково задовольняючи заяву ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26, виходив із того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 задоволено первісні позовні вимоги ПП "Торгова компанія "Молімпекс" і вирішено стягнути з ТОВ "Буський консервний завод" на користь ПП "Торгова компанія "Молімпекс" 19 703 216,79 грн, з яких: 14 564 668,26 грн - основної заборгованості, 4 218 338,07 грн - пені, 278 245,46 грн - інфляційних втрат, 641 964,86 грн - 3 % річних. При цьому, як установив апеляційний господарський суд, ТОВ "Буський консервний завод" в апеляційній скарзі, поданій на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26, не оскаржує рішення в частині стягнення з нього основної заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних, а також не заперечує правомірності нарахування пені. Водночас ТОВ "Буський консервний завод", обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає про незаконну відмову в зменшенні судом першої інстанції розміру пені на 99 % та стверджує про незаконну відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Буський консервний завод".
Крім того, апеляційний господарський суд, перевіряючи доводи, викладені в заяві ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26, установив, що ТОВ "Буський консервний завод" останню оплату здійснило 21.11.2025. При цьому, як зазначив суд, ТОВ "Буський консервний завод" не подало доказів добровільного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 у неоскарженій частині. Оскільки ТОВ "Буський консервний завод" із 22.11.2025 не вчиняє дій із погашення перед ПП "Торгова компанія "Молімпекс" основної заборгованості, стосовно наявності якої не заперечує, то це, за висновком апеляційного господарського суду, позбавляє ПП "Торгова компанія "Молімпекс" значного обсягу обігових грошових коштів, необхідних для здійснення господарської діяльності з придбання продуктів харчування для поставки за державними контрактами до військових частин Збройних Сил України, що є вкрай необхідним в умовах воєнного стану в Україні.
За таких обставин апеляційний господарський суд із покликанням на адекватність вимог ПП "Торгова компанія "Молімпекс" щодо забезпечення позову у справі № 910/5580/26, збалансованість інтересів сторін, співмірність та наявність зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, дійшов висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Буський консервний завод" у межах ціни позову з урахуванням судового збору, оскільки, за висновком суду, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, як установив апеляційний господарський суд, у цьому випадку задоволення заяви ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 19 939 655,25 грн, що належать ТОВ "Буський консервний завод", не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Буський консервний завод", а також інших осіб, які не є учасниками цього судового процесу, та не створить перешкод у господарській діяльності ТОВ "Буський консервний завод", оскільки накладення арешту на грошові кошти є тимчасовим заходом. Разом із тим, за висновком апеляційного господарського суду, накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Буський консервний завод" у межах ціни позову - 19 939 655,25 грн і накладення арешту на рухоме та нерухоме майно ТОВ "Буський консервний завод" також у межах ціни позову - 19 939 655,25 грн є подвійним забезпечення позову, що призведе до дисбалансу інтересів сторін. За таких обставин апеляційний господарський суд виснував про наявність підстав для часткового задоволення заяви ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26 та накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Буський консервний завод", що обліковуються на його рахунках у банках та інших фінансових установах, які будуть виявлені під час виконання цієї ухвали, в межах ціни позову, а саме 19 939 655,25 грн. В іншій частині заяви ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26 суд відмовив.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 у справі № 910/5580/26, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Буський консервний завод" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Буський консервний завод" зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. ТОВ "Буський консервний завод" також вважає, що апеляційний господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, викладені в постановах від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21, від 20.06.2025 у справі № 911/2073/24, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 18.06.2025 у справі № 918/73/25, від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21, від 08.09.2025 у справі № 902/515/25, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24, від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24, від 11.09.2026 у справі № 910/80/26, від 14.09.2026 у справі № 910/16578/25, які стосуються наявності підстав для забезпечення позову.
3.4. ТОВ "Буський консервний завод" із покликанням на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, стверджує, що недоведення дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання в разі застосування конкретних заходів забезпечення позову критеріїв співмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови в задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову.
Однак, за доводами скаржника, апеляційний господарський суд помилково не врахував того, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема, й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, як зазначає ТОВ "Буський консервний завод", обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язане вирішення питання про забезпечення позову. Проте, як стверджує скаржник, апеляційний господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, протиправно врахував доводи ПП "Торгова компанія "Молімпекс", які є надуманими та необґрунтованими. ТОВ "Буський консервний завод" наголошує на тому, що жодних невиконаних рішень суду про стягнення коштів з ТОВ "Буський консервний завод" на користь третіх осіб не існує.
Крім того, ТОВ "Буський консервний завод" зазначає, що дійсно воно є стороною (відповідачем) у декількох господарських справах про стягнення заборгованості. Проте в усіх провадженнях ТОВ "Буський консервний завод" бере участь і доводить свою позицію, зокрема, стверджуючи про вплив на ТОВ "Буський консервний завод" обставин непереборної сили, або звертається із заявами про розстрочення виконання рішення суду. Крім того, за доводами ТОВ "Буський консервний завод", усі судові рішення, в яких ТОВ "Буський консервний завод" є боржником, не набрали законної сили, а тому не є обов`язковими в розумінні приписів законодавства.
Наведене, на думку скаржника, свідчить про відсутність з боку ТОВ "Буський консервний завод" недобросовісної поведінки, а наявність судових процесів зі стягнення з ТОВ "Буський консервний завод" грошових коштів не може автоматично свідчити про наявність у ТОВ "Буський консервний завод" заборгованості станом на момент подання заяви про забезпечення позову. Крім того, скаржник зазначає про помилкове недослідження апеляційним господарським судом доказів і обставин справи стосовно того, що ТОВ "Буський консервний завод" в умовах воєнного стану здійснює господарську діяльність щодо забезпечення сил оборони України продуктами харчування.
3.5. ПП "Торгова компанія "Молімпекс" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "Буський консервний завод" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. ПП "Торгова компанія "Молімпекс" стверджує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 задоволено первісні позовні вимоги ПП "Торгова компанія "Молімпекс" і вирішено стягнути з ТОВ "Буський консервний завод" на користь ПП "Торгова компанія "Молімпекс" 19 703 216,79 грн, з яких: 14 564 668,26 грн - основної заборгованості, 4 218 338,07 грн - пені, 278 245,46 грн - інфляційних втрат, 641 964,86 грн - 3 % річних. При цьому ТОВ "Буський консервний завод", подавши апеляційну скаргу на це рішення, зазначало тільки про незаконну відмову в зменшенні судом першої інстанції розміру пені на 99 % та про незаконну відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Буський консервний завод". ПП "Торгова компанія "Молімпекс" також зазначає, що ТОВ "Буський консервний завод" останню оплату здійснило 21.11.2025, тобто боргове зобов`язання не виконується понад одинадцять місяців. За таких обставин ПП "Торгова компанія "Молімпекс" вважає, що апеляційний господарський суд у цьому випадку обґрунтовано наклав арешт на грошові кошти ТОВ "Буський консервний завод". Крім того, ПП "Торгова компанія "Молімпекс" зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які ПП "Торгова компанія "Молімпекс" очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, складає 15 000,00 грн.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4.2. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного господарського суду про часткове задоволення заяви ПП "Торгова компанія "Молімпекс" щодо забезпечення позову у справі № 910/5580/26.
При цьому колегія суддів установила, що ТОВ "Буський консервний завод" у прохальній частині касаційної скарги просить скасувати оскаржувану ухвалу в повному обсязі. Таким чином, предметом касаційного перегляду є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 у справі № 910/5580/26. Разом із тим у касаційній скарзі ТОВ "Буський консервний завод" немає доводів щодо незгоди скаржника з висновками апеляційного господарського суду про часткову відмову в задоволенні заяви ПП "Торгова компанія "Молімпекс" щодо забезпечення позову у справі № 910/5580/26.
Отже, Верховний Суд із урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України під час касаційного провадження здійснює перегляд оскаржуваної ухвали в межах доводів і вимог касаційної скарги ТОВ "Буський консервний завод", які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.3. За змістом частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.4. Переглянувши оскаржувану ухвалу, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
4.5. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
4.6. Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
4.7. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
4.8. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 10.08.2026 у справі № 916/800/26, від 10.07.2026 у справі № 924/335/26, від 27.05.2026 у справі № 906/1663/25, від 14.04.2026 у справі № 907/992/25.
4.9. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав і охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.08.2026 у справі № 916/800/26, від 30.07.2026 у справі № 910/14001/25, від 29.09.2026 у справі № 910/2694/26, від 04.02.2026 у справі № 927/730/25.
4.10. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову в разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
4.11. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.08.2026 у справі № 916/800/26, від 30.07.2026 у справі № 910/14001/25, від 10.07.2026 у справі № 924/335/26, від 29.06.2026 у справі № 910/2694/26.
4.12. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
4.13. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
4.14. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.08.2026 у справі № 916/800/26, від 10.07.2026 у справі № 924/335/26, від 27.05.2026 у справі № 906/1663/25.
4.15. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
4.16. Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
4.17. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.08.2026 у справі № 916/800/26, від 10.07.2026 у справі № 924/335/26, від 27.05.2026 у справі № 906/1663/25, від 28.04.2026 у справі № 916/1194/25.
4.18. Водночас колегія суддів зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.08.2026 у справі № 916/800/26, від 30.07.2026 у справі № 910/14001/25, від 10.07.2026 у справі № 924/335/26, від 27.05.2026 у справі № 906/1663/25.
4.19. Верховний Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.08.2026 у справі № 916/800/26, від 10.07.2026 у справі № 924/335/26, від 27.05.2026 у справі № 906/1663/25, від 30.07.2026 у справі № 906/1155/24.
4.20. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02.09.2026 у справі № 904/6364/25, від 10.08.2026 у справі № 916/800/26.
Основним, за висновком Великої Палати Верховного Суду, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду із заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
4.21. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться в нього чи в інших осіб.
4.22. Отже, накладення арешту в межах ціни позову на грошові кошти, які належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться в нього чи в інших осіб, є одним із визначених законом способів забезпечення позову. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.05.2021 у справі № 911/8/21, від 24.02.2021 у справі № 916/2364/20, від 07.09.2020 у справі № 921/634/19.
4.23. За змістом висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 29.10.2026 у справі № 911/880/23, від 16.10.2026 у справі № 910/8163/26, від 14.10.2026 у справі № 915/626/26.
4.24. При цьому у випадку арешту грошових коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів із його рахунків та уникнення виконання судового рішення в майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення в разі задоволення позову. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.08.2025 у справі № 910/3279/25, від 05.08.2024 у справі № 910/13325/21.
4.25. Верховний Суд також зазначає, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен установити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
5.26. Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
4.27. Апеляційний господарський суд, розглянувши заяву ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26, дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. При цьому суд виходив із того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 задоволено первісні позовні вимоги ПП "Торгова компанія "Молімпекс" і вирішено стягнути з ТОВ "Буський консервний завод" на користь ПП "Торгова компанія "Молімпекс" 19 703 216,79 грн, з яких: 14 564 668,26 грн - основної заборгованості, 4 218 338,07 грн - пені, 278 245,46 грн - інфляційних втрат, 641 964,86 грн - 3 % річних. При цьому, як установив апеляційний господарський суд, ТОВ "Буський консервний завод" в апеляційній скарзі, поданій на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26, не оскаржує рішення в частині стягнення з нього основної заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних, а також не заперечує щодо правомірності нарахування пені. Водночас ТОВ "Буський консервний завод", обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає про незаконну відмову в зменшенні судом першої інстанції розміру пені на 99 % та стверджує про незаконну відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Буський консервний завод".
Крім того, апеляційний господарський суд, перевіряючи доводи, викладені в заяві ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26, установив, що ТОВ "Буський консервний завод" останню оплату здійснило 21.11.2025. При цьому, як зазначив суд, ТОВ "Буський консервний завод" не подало доказів щодо добровільного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 у неоскарженій частині.
Оскільки ТОВ "Буський консервний завод" із 22.11.2025 не вчиняє дій із погашення перед ПП "Торгова компанія "Молімпекс" основної заборгованості, стосовно наявності якої не заперечує, то це, за висновком апеляційного господарського суду, позбавляє ПП "Торгова компанія "Молімпекс" значного обсягу обігових грошових коштів, необхідних для здійснення господарської діяльності з придбання продуктів харчування для поставки за державними контрактами до військових частин Збройних Сил України, що є вкрай необхідним в умовах воєнного стану в Україні.
За таких обставин апеляційний господарський суд із покликанням на адекватність вимог ПП "Торгова компанія "Молімпекс" щодо забезпечення позову у справі № 910/5580/26, збалансованість інтересів сторін, співмірність і наявність зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, дійшов висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Буський консервний завод" у межах ціни позову з урахуванням судового збору, оскільки, за висновком суду, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, як установив апеляційний господарський суд, у цьому випадку задоволення заяви ПП "Торгова компанія "Молімпекс" про забезпечення позову у справі № 910/5580/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 19 939 655,25 грн, що належать ТОВ "Буський консервний завод", не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Буський консервний завод", а також інших осіб, які не є учасниками цього судового процесу, а також не створить перешкод у господарській діяльності ТОВ "Буський консервний завод", оскільки накладення арешту на грошові кошти є тимчасовим заходом.
4.28. Верховний Суд зазначає, що доводи, викладені в касаційній скарзі ТОВ "Буський консервний завод", не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
4.29. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи ТОВ "Буський консервний завод" про відсутність з боку ТОВ "Буський консервний завод" недобросовісної поведінки, оскільки, за встановленими судом обставинами, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26 задоволено первісні позовні вимоги ПП "Торгова компанія "Молімпекс" і вирішено стягнути з ТОВ "Буський консервний завод" на користь ПП "Торгова компанія "Молімпекс" 19 703 216,79 грн, з яких: 14 564 668,26 грн - основної заборгованості, 4 218 338,07 грн - пені, 278 245,46 грн - інфляційних втрат, 641 964,86 грн - 3 % річних. При цьому, як установив апеляційний господарський суд, ТОВ "Буський консервний завод" в апеляційній скарзі, поданій на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26, не оскаржувало судове рішення в частині стягнення з нього основної заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних, а також не заперечувало щодо правомірності нарахування пені, а тільки зазначало про незаконну відмову в зменшенні судом першої інстанції розміру пені на 99 % та про незаконну відмову в задоволенні зустрічного позову ТОВ "Буський консервний завод". Проте станом на момент постановлення апеляційним господарським судом оскаржуваної ухвали (18.09.2026) суд не встановив наявності доказів щодо погашення ТОВ "Буський консервний завод" неоскарженої до апеляційного господарського суду заборгованості, стягнутої рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2026 у справі № 910/5580/26.
4.30. Колегія суддів також не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, грошових коштів чи інших активів, а також підготовчих дій до такого відчуження з метою уникнення виконання майбутнього рішення суду, оскільки у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
4.31. Колегія суддів також визнає необґрунтованими доводи ТОВ "Буський консервний завод" про те, що апеляційний господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, викладені в постановах від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21, від 20.06.2025 у справі № 911/2073/24, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 18.06.2025 у справі № 918/73/25, від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, від 20.02.2019 у справі № 923/558/18, від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21, від 08.09.2025 у справі № 902/515/25, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24, від 20.01.2025 у справі № 916/2907/24, від 11.09.2026 у справі № 910/80/26, від 14.09.2026 у справі № 910/16578/25, які стосуються наявності підстав для забезпечення позову, оскільки суд у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин, наведених у заяві про забезпечення позову, оцінює доводи, які наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, та робить висновок про наявність або відсутність підстав для забезпечення позову у справі.
4.32. Отже, ТОВ "Буський консервний завод", звертаючись із касаційною скаргою, не довело порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
4.33. За таких обставин колегія суддів визнає необґрунтованими доводи ТОВ "Буський консервний завод" про те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.
4.34. Крім того, деякі доводи скаржника фактично стосуються вирішення справи по суті позовних вимог, а тому не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції під час перегляду ухвали про забезпечення позову.
4.35 Інші доводи скаржника не спростовують висновків апеляційного господарського суду і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
4.36. Таким чином, за результатами перегляду оскаржуваної ухвали в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини апеляційним господарським судом, із правильним застосуванням норм процесуального права. Підстав для скасування чи зміни ухвали, що оскаржується, Верховний Суд не встановив.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
5.2. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.3. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
5.5. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
6. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2026 у справі № 910/5580/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua