Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду
Інстанція: Касаційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: підряду, з них
Дата: 10 листопада 2026 р.
Справа: №921/730/25
Суддя: Бакуліна С. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2026 року
м. Київ
cправа № 921/730/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
за участю: секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Віцентий А.І.,
відповідача - Шунтов О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 (головуючий - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 (суддя Удалова О.Г.)
у справі №921/730/25
за позовом Приватного підприємства "Західенергомонтаж"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд"
про стягнення 1 818 577,83 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Західенергомонтаж" (далі за текстом також - ПП "Західенергомонтаж") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" (далі за текстом також - ТОВ "Форвард Агро Трейд") про стягнення 1 818 577,83 грн, з яких: 1 706 268 грн - основний борг, 88 398,71 грн - пеня, 8 554,71 грн - три проценти річних, 15 356,41 грн - інфляційні втрати.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання електромонтажних робіт від 25.07.2024 №98/24 в частині своєчасної оплати виконаних робіт, визначених в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в №98/24-1, №98/24-2 та №98/24-3 за липень 2025 року.
3. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказує, що:
(1) сторони не погодили вартість робіт, їх перелік, матеріали, а проєктної документації та комерційних пропозицій позивач не надав;
(2) він перерахував позивачеві передоплату в розмірі 1 000 050 грн, проте в призначенні платежу помилково зазначено номер договору 96 замість 98.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
4. 25.07.2024 ПП "Західенергомонтаж" (виконавець) та ТОВ "Форвард Агро Трейд" (замовник) уклали договір на виконання електромонтажних робіт №98/24 (далі за текстом також - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується, використовуючи власні матеріали, виконувати власними силами або силами та засобами залучених субпідрядників в установлені цим договором строки електромонтажні роботи на об`єктах замовника, а останній - прийняти роботи та оплатити їх на умовах, встановлених договором.
5. Вартість робіт, їх перелік погоджуються сторонами попередньо та зазначаються в комерційних пропозиціях виконавця, які надаються замовнику для погодження виконання робіт. Кінцева вартість робіт визначається по кожному окремому замовленню в актах здачі-прийняття виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору (пункт 3.1 договору).
6. Згідно з пунктом 3.2 договору, оплата виконаних робіт за цим договором здійснюється замовником у безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
7. У пункті 4.4 договору сторони погодили, що у будь-якому випадку акт приймання-передачі виконаних робіт повинен бути підписаний та повернутий замовником підряднику протягом 7 робочих днів з дня його одержання від виконавця або в цей же строк замовник повинен надати виконавцю мотивовану відмову від прийняття робіт. У випадку неодержання виконавцем у вказаний строк підписаного акта приймання-передачі виконаних робіт або мотивованої відмови від прийняття робіт, замовник вважається таким, що погодився з належним виконанням робіт за цим договором.
8. За умовами пункту 4.5 договору, у випадку наявності у замовника претензій до виконаних робіт, останній у строки, визначені у цьому договорі для розгляду та підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, надає виконавцю мотивовані зауваження з переліком недоліків/дефектів у роботах. У такому випадку сторонами складається дефектний акт із зазначенням необхідних доопрацювань та строків на їх усунення. У випадку наявності у підрядника мотивованих заперечень, через які він відмовляється від підписання дефектного акта, сторони залучають компетентну організацію (незалежного експерта) для підтвердження недоліків та вирішення спірних питань.
9. Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками і діє до 31.12.2024 включно, а в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх завершення. Закінчення строку дії чи припинення договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань, прийнятих до виконання в період дії договору, та від відповідальності за його порушення (пункт 8.1 договору).
10. На виконання умов спірного договору позивач виконав роботи, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року: №98/24-1 на суму 692 398,80 грн, №98/24-2 на суму 459 912 грн, №98/24-3 на суму 553 957,20 грн.
11. 05.08.2025 позивач направив лист від 04.08.2025 №296/1 з довідками та вищенаведеними актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року на загальну суму 1 706 268 грн на адресу відповідача, в якому просив замовника підписати в строк, передбачений договором (7 робочих днів), довідки та акти, а також повернути підписані документи на адресу виконавця.
12. Факт направлення та отримання зазначеного листа з довідками та актами приймання виконаних будівельних робіт за липень 2025 року підтверджується фіскальним чеком від 05.08.2025, накладною №4600700129332, описом вкладення у лист з оголошеною цінністю від 05.08.2025, інформацією з трекінгу Укрпошти про відстеження поштового відправлення.
13. Відповідач у визначений договором строк вказані вище акти не підписав, позивачу не повернув і про мотивовану відмову не повідомив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
14. Ухвалою від 04.12.2025 Господарський суд Тернопільської області справу №921/730/25 передав за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.06.2026 у справі №921/730/25, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 23.09.2026, позов задовольнив; стягнув з ТОВ "Форвард Агро Трейд" на користь ПП "Західенергомонтаж" 1 706 268 грн основного боргу, 88 398,71 грн пені, 15 356,41 грн інфляційних втрат, 8 554,71 грн трьох процентів річних та 27 278,67 грн судового збору.
15. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:
(1) укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, на виконання умов якого позивач виконав роботи, що підтверджується актами за липень 2025 року;
(2) оскільки відповідач у визначений договором строк акти не підписав, позивачу не повернув і про мотивовану відмову не повідомив, роботи в силу пункту 4.4 договору вважаються прийнятими відповідачем;
(3) доводи відповідача про непогодження вартості робіт є безпідставними, оскільки позивач надав суду договірну ціну та локальні кошториси, в яких узгоджено вартість робіт, а згідно з умовами договору кінцева вартість робіт визначається в актах здачі-прийняття виконаних робіт;
(4) позивач звертався до відповідача з листом від 27.11.2025 №584/1 з проханням уточнити призначення платежу в низці платіжних доручень, який відповідач залишив без відповіді, а представники сторін під час розгляду справи зазначили, що відповідні платежі стосуються інших правовідносин та є предметом дослідження в інших судових провадженнях;
(5) оскільки позивач належним чином виконав роботи, а відповідач заявлених вимог не спростував і доказів на підтвердження своїх заперечень не подав, вимога про стягнення 1 706 268 грн основного боргу є обґрунтованою;
(6) розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем, є правильними.
16. Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважив, що:
(1) специфіка предмета договору підряду та місцезнаходження об`єкта повністю виключають можливість проведення електромонтажних робіт з реконструкції мереж на об`єктах замовника без його відома, безпосереднього допуску та погодження, а під час виконання робіт жодних заперечень, претензій чи вимог про припинення допуску працівників підрядника на об`єкт не надходило;
(2) посилання відповідача на закінчення строку дії договору 31.12.2024 як на підставу для звільнення від оплати робіт, пред`явлених в актах за липень 2025 року, є безпідставним, оскільки за пунктом 8.1 договору в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов`язань він діє до їх завершення, а відповідач продовжив приймати виконання робіт та здійснювати оплату в січні - березні 2025 року;
(3) повернувшись ухвалою від 26.03.2026 зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження, суд першої інстанції не порушив норм процесуального права, оскільки діяв з метою повного та об`єктивного встановлення всіх обставин спору та всебічного розгляду справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
17. ТОВ "Форвард Агро Трейд" звернулось 02.10.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема:
(1) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №921/730/25 в повному обсязі та ухвалити нове рішення (постанову), яким відмовити повністю в позові ПП "Західенергомонтаж" до ТОВ "Форвард Агро Трейд" про стягнення 1 818 577,83 грн;
(2) стягнути з ПП "Західенергомонтаж" на користь ТОВ "Форвард Агро Трейд" витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн за розгляд справи в суді першої інстанції, 20 000 грн за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції та 20 000 грн за розгляд касаційної скарги в суді касаційної інстанції.
18. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК), зазначаючи, що суди попередніх інстанцій:
(1) не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23, щодо застосування статей 837, 843, 844, 853, 882 Цивільного кодексу України (далі за текстом також - ЦК);
(2) не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на основі недопустимих і односторонніх документів/доказів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).
19. Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) суди безпідставно звели підстави задоволення позову виключно до факту відсутності своєчасної мотивованої відмови замовника від підписання односторонніх актів, повністю проігнорувавши обов`язок перевірки реальності виконання робіт, узгодження їх предмета, ціни та договірних підстав;
(2) за пунктами 1.2, 3.1 та 4.1 договору перелік робіт, їх вартість та умови попередньо погоджуються лише в комерційних пропозиціях виконавця, проте позивач не надав жодної двосторонньо погодженої комерційної пропозиції, а тому в нього не виникло права приступати до виконання робіт, і суди, застосувавши пункти 3.2, 4.4 договору без урахування пунктів 1.2, 3.1, 4.1, порушили статті 629, 637 ЦК;
(3) наявні у справі кошториси підписані лише позивачем, договірні ціни від 15.08.2024 на загальну суму 1 332 036 грн не містять посилання на договір, а різниця з актами в розмірі 374 232 грн не має документального обґрунтування;
(4) проєктної документації, обов`язкової за частиною першою статті 875 ЦК та Законом України "Про ринок електричної енергії", у справі немає;
(5) акти складено після закінчення строку дії договору, тобто суди неправильно витлумачили статтю 631 ЦК та пункт 8.1 договору, а посилання апеляційного суду на платежі, здійснені в липні 2024 року - березні 2025 року, суперечить його ж висновку про те, що ці платежі стосуються інших правовідносин;
(6) висновок апеляційного суду про неможливість виконання робіт без відома замовника є припущенням, оскільки скаржник користувався лише частиною приміщень, а між сторонами існувало п`ять договорів з однаковим предметом;
(7) суд першої інстанції безпідставно повернувся до підготовчого провадження і прийняв докази позивача з пропуском строку без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21;
(8) скасування рішень у частині основного боргу є підставою для їх скасування в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
20. ПП "Західенергомонтаж" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
21. Доводи позивача зводяться до того, що:
(1) суди дослідили всі подані сторонами докази відповідно до процесуального закону;
(2) скаржник не заперечує факту виконання робіт, а лише вказує на відсутність у позивача права їх розпочинати;
(3) договір твердої ціни не передбачає, а попередню вартість робіт визначено договірною ціною, погодженою сторонами;
(4) за другим реченням пункту 8.1 договору закінчення строку його дії не звільняє сторони від виконання зобов`язань, прийнятих до виконання в період дії договору;
(5) реальність виконання робіт підтверджують, зокрема, погодинні графіки навантаження оператора системи розподілу, показання свідків та інші докази, долучені до матеріалів справи;
(6) суд першої інстанції правомірно повернувся до стадії підготовчого провадження;
(7) понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу нічим не підтверджено.
Позиція Верховного Суду
Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК
22. Касаційне провадження у цій справі Верховний Суд відкрив, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
23. Отже, за положеннями цієї норми касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
24. При цьому Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
25. Тобто оскільки з огляду на принцип диспозитивності сам скаржник у касаційній скарзі визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, покладається на скаржника.
26. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
27. Відповідно до імперативних приписів частини другої статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
28. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою є незастосування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, які мали бути застосовані з огляду на подібність правовідносин у справі, в якій їх сформульовано, і у справі, яка переглядається.
29. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
30. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
31. Суд враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
32. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що "на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими" (пункт 39).
33. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що:
"термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші" (пункт 24);
"таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема … пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями" (пункт 25).
"з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт" (пункт 97).
34. Надаючи оцінку доводам скаржника в контексті визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній ним справі, Суд виходить з такого.
35. У справі №910/8652/23 предметом розгляду були вимоги підрядника про стягнення із замовника вартості додаткових робіт, не передбачених договором підряду, включених до акта приймання-передачі виконаних робіт, який підрядник підписав в односторонньому порядку і надіслав замовникові разом із проєктом додаткової угоди про приведення ціни договору у відповідність до фактично виконаних робіт після фактичного виконання таких робіт, а також похідні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.
36. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив, мотивуючи своє рішення відсутністю в матеріалах справи доказів мотивованої відмови замовника підписати акт виконаних робіт, з огляду на що замовник зобов`язаний прийняти та оплатити зазначені в акті роботи.
37. Верховний Суд постановою від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 рішення судів попередніх інстанцій скасував і ухвалив нове рішення про відмову в позові, зокрема з огляду на те, що:
(1) позивач під час розгляду справи не довів належне виконання ним обов`язку, визначеного частиною п`ятою статті 844, статтями 847, 848 ЦК, положеннями пунктів 1.2, 2.2 договору, щодо повідомлення замовника про необхідність виконання додаткового обсягу робіт та збільшення кошторису;
(2) суди попередніх інстанцій не встановили, що сторони в установленому законом і договором порядку погодили обсяг та ціну вказаних в акті приймання-передачі додаткових робіт, не передбачених договором;
(3) суди помилково виходили із приписів статей 853, 882 ЦК, а також з того, що підрядникові у випадку виконання додаткового обсягу робіт, не передбаченого умовами договору і не погодженого із замовником, достатньо направити підписаний в односторонньому порядку акт приймання-передачі виконаних робіт і додаткову угоду до договору після фактичного виконання робіт, оскільки обов`язок щодо оплати таких додаткових непогоджених робіт у замовника не виникає.
38. Ухвалення Верховним Судом такого рішення про відмову в позові, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо погодження сторонами договірної ціни та підписання на підставі договору акта приймання виконаних будівельних робіт на відповідну суму (пункти 8, 9 постанови від 14.05.2024 у справі №910/8652/23), було зумовлено насамперед тим, що предметом позову у справі №910/8652/23, на відміну від цієї справи, були вимоги про стягнення вартості саме додаткових робіт, не передбачених договором, повідомлення замовника про необхідність виконання яких, як і про збільшення твердого кошторису, до фактичного виконання цих робіт позивач як підрядник не довів, як не довів і виникнення в замовника обов`язку оплатити ці роботи.
39. Тобто саме заявлення вимог про стягнення вартості додаткових робіт, не передбачених договором, зумовило застосування Верховним Судом у справі №910/8652/23 частини п`ятої статті 844, статей 847, 848 ЦК, а також висновку щодо застосування цих норм, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, з якого, як зазначив Верховний Суд, вбачається, що "повідомлення підрядником замовника про необхідність виконання додаткових робіт та збільшення твердого кошторису повинно передувати фактичному виконанню додаткових робіт, інакше підрядник не може вимагати від замовника оплати таких робіт" (пункти 52, 54 постанови від 14.05.2024 у справі №910/8652/23).
40. Натомість у цій справі позивач заявив вимоги про стягнення вартості робіт, які, як встановили суди, виконані на підставі укладеного між сторонами договору на виконання електромонтажних робіт від 25.07.2024 №98/24, визначені в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за липень 2025 року і з огляду на умови пункту 4.4 договору вважаються прийнятими відповідачем.
41. Заперечуючи проти таких вимог, скаржник не спростовує висновків, з яких виходили суди, зокрема в аспекті того, що суди в межах цієї справи не встановили обставин, які б свідчили про невиконання визначених у цих актах робіт, їх виконання за іншими договорами, укладеними між сторонами, або про те, що такі роботи є додатковими щодо робіт, які позивач мав виконати за договором.
42. Доводи скаржника зводяться до того, що за встановленого сторонами в договорі порядку формування та виконання кожного окремого замовлення, який, зокрема, передбачає надання виконавцем комерційної пропозиції із переліком, ціною та іншими умовами робіт, та її подальше погодження замовником, якого позивач не дотримався, так як не надав жодної двосторонньої погодженої та підписаної відповідачем комерційної пропозиції, у позивача взагалі не виникло права приступати до виконання робіт за договором, оскільки не було визначено його предмет та ціну.
43. Тобто такі доводи скаржника фактично зводяться до заперечення права позивача як підрядника приступити до виконання робіт, яке ґрунтується на власному тлумаченні скаржником погоджених сторонами умов договору, а не до заперечення висновків судів попередніх інстанцій щодо обов`язку замовника оплатити виконані роботи, які суди з огляду на умови пункту 4.4 договору вважали прийнятими відповідачем.
44. Проте у постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 Верховний Суд не виснував, що недотримання сторонами визначеного договором порядку формування та виконання кожного окремого замовлення, зокрема щодо підписання та погодження комерційної пропозиції, внаслідок чого, як вказує скаржник, обсяг та предмет робіт не були попередньо погоджені сторонами, нівелює можливість підрядника приступити до виконання робіт за укладеним сторонами договором та, відповідно, його право вимагати від замовника оплати виконаних робіт, якщо умовами такого договору передбачено, що кінцева вартість робіт визначається в актах здачі-прийняття виконаних робіт (пункт 3.1 договору), а у випадку неодержання виконавцем у визначений строк підписаного акта приймання-передачі виконаних робіт або мотивованої відмови від прийняття робіт замовник вважається таким, що погодився з належним виконанням робіт за цим договором (пункт 4.4 договору).
45. Наголошуючи на тому, що за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23, якщо обсяг чи предмет робіт не був попередньо погоджений сторонами, відсутність своєчасної відмови від одностороннього акта не створює у замовника обов`язку їх оплачувати, скаржник фактично намагається довести, що в силу таких висновків Верховного Суду за недотримання сторонами погоджених ними умов договору, які передбачають, зокрема, попереднє погодження вартості та переліку робіт в комерційних пропозиціях виконавця (пункт 3.1), відсутність своєчасної відмови від одностороннього акта не створює в замовника обов`язку їх оплачувати.
46. Тобто фактично в межах посилання на постанову Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 скаржник намагається довести, що недотримання умов договору щодо попереднього погодження вартості та переліку робіт в комерційних пропозиціях виконавця виключає застосування до спірних у цій справі правовідносин інших умов укладеного між сторонами договору, за якими у випадку неодержання виконавцем у визначений строк підписаного акта приймання-передачі виконаних робіт або мотивованої відмови від прийняття робіт, замовник вважається таким, що погодився з належним виконанням робіт за цим договором (пункт 4.4), що відповідно передбачає оплату ним таких робіт згідно з умовами пункту 3.2 договору.
47. Проте у зазначеній постанові Верховний Суд не виснував, що за визначених сторонами умов договору, за яких кінцева вартість робіт визначається по кожному окремому замовленню в актах здачі-прийняття виконаних робіт, непогодження попередньо вартості та переліку робіт до їх виконання в комерційних пропозиціях виконавця виключає обов`язок замовника оплатити виконані за таким договором роботи, як і не формулював висновків щодо застосування статей 629, 637 ЦК, на порушення яких у цьому світлі посилається скаржник.
48. При цьому в аспекті доводів скаржника про неврахування судами висновків щодо застосування статті 844 ЦК, викладених у постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23, Суд враховує, що наведений у пункті 39 цієї постанови висновок щодо застосування частини п`ятої статті 844, статей 847, 848 ЦК (пункти 52, 54 тієї постанови) стосувався правовідносин, у яких сторони погодили договірну ціну, яка є додатком до договору, і визначили, що загальна сума договору дорівнює договірній ціні, до якої також включено всі витрати та платежі, пов`язані з виконанням робіт, а всі зміни в обсягах та видах робіт, що внесені сторонами і які призведуть до зміни вартості та строків виконання робіт, підлягають узгодженню між підрядником та замовником і будуть предметом додаткової угоди до договору (пункти 37, 38 постанови від 14.05.2024 у справі №910/8652/23).
49. З огляду на ці умови договору Верховний Суд у пункті 40 постанови від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 зазначив, що "сторонами погоджено, що вартість виконаних робіт визначається згідно з договірною ціною, ціна договору є твердою, розмір ціни чітко визначений у договорі", а з урахуванням пунктів 1.2, 2.2 договору "внесення змін до Договору можливе лише за згодою сторін, оформлюється додатковою угодою".
50. Тобто вимоги про стягнення вартості додаткових робіт Верховний Суд оцінював за умов твердої ціни договору та визначеного сторонами порядку її зміни, з огляду на що й застосував зазначені в пункті 39 цієї постанови частину п`яту статті 844, статті 847, 848 ЦК (пункти 49- 52 постанови від 14.05.2024 у справі №910/8652/23).
51. Водночас у цій справі суди встановили, що за умовами пункту 3.1 договору вартість робіт та їх перелік погоджуються сторонами попередньо та зазначаються в комерційних пропозиціях виконавця, а кінцева вартість робіт визначається по кожному окремому замовленню в актах здачі-прийняття виконаних робіт, тоді як обставин погодження сторонами твердої ціни договору, змінити яку можна лише додатковою угодою, як у справі №910/8652/23, суди не встановлювали, а відтак і не застосовували до спірних правовідносин частину п`яту статті 844, статті 847, 848 ЦК, щодо застосування яких Верховний Суд сформулював висновки у зазначеній постанові.
52. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій у межах встановлених обставин застосували до спірних правовідносин частину першу статті 837 та частину першу статті 853 ЦК, проте у постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 Верховний Суд не формулював висновків щодо застосування статті 837 ЦК, а лише навів її зміст у межах загального викладу правового регулювання договору підряду (пункт 35 тієї постанови), що, як зазначено в пункті 29 цієї постанови, не є висновком щодо застосування норми права в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК.
53. Висновок же про помилковість застосування судами статей 853, 882 ЦК Верховний Суд у зазначеній постанові зробив з огляду на те, що предметом позову у справі №910/8652/23, на відміну від цієї справи, була вартість додаткових робіт, не передбачених договором і не погоджених із замовником (пункт 67 тієї постанови).
54. Інших норм, на застосування яких без урахування висновків Верховного Суду посилається скаржник, зокрема статей 843, 882 ЦК та інших положень статті 844 ЦК, суди попередніх інстанцій не застосовували, що свідчить про відсутність щодо цих норм однієї зі складових, визначених у пункті 23 цієї постанови, як умови касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК.
55. Посилаючись на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної в наведеній постанові, скаржник також стверджує, що суди безпідставно звели підстави задоволення позову виключно до факту відсутності своєчасної мотивованої відмови замовника від підписання односторонніх актів, повністю проігнорувавши обов`язок перевірки реальності виконання робіт, узгодження їх предмета, ціни та договірних підстав (пункти 72- 75 постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/8652/23).
56. Проаналізувавши зміст зазначеної постанови, зокрема пункти 72- 75, на які посилається скаржник, Суд зазначає, що наведене у цих пунктах є висновками за результатами касаційного перегляду оскаржуваних у тій справі рішень судів попередніх інстанцій, зокрема в контексті наданої оцінки доводів скаржника стосовно того, що стягнення за актом, підписаним в односторонньому порядку, можливе лише у разі узгодження таких робіт у договорі, реального їх виконання та неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором, а в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують реальність виконання додаткових робіт (пункти 27- 29 постанови від 14.05.2024 у справі №910/8652/23).
57. Навівши у пункті 72 висновок, викладений в інших постановах Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором, Верховний Суд у постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 констатував, що, процитувавши наведений висновок, суди попередніх інстанцій не дослідили реальність виконання підрядних робіт, натомість виходили з того, що відповідач не надав мотивованих заперечень проти акта приймання-передачі виконаних робіт, отже такі роботи (у тому числі додаткові) вважаються прийнятими (пункт 73).
58. Разом з тим, як зазначив Верховний Суд у пункті 74, обставини виникнення у замовника обов`язку оплати додаткових робіт, не передбачених договором підряду, проаналізовані в тій постанові, у сукупності із тим, що позивач під час розгляду справи не довів погодження із замовником додаткового обсягу робіт, не передбаченого умовами договору, свідчать про безпідставність висновків судів про виникнення у замовника обов`язку щодо оплати таких робіт.
59. Звідси посилання скаржника на недослідження судами реальності виконання додаткових робіт, не передбачених умовами договору, Верховний Суд вважав такими, що не мають вирішального значення для правильного вирішення того спору, зауваживши, що, окрім наведеного, відповідно до встановлених у тій справі обставин, а також позиції позивача, якою обґрунтовані його позовні вимоги, на підтвердження виконання робіт за договором позивачем долучено до матеріалів справи лише акт виконаних робіт (пункт 75).
60. Тобто, зазначивши про недослідження судами попередніх інстанцій реальності виконання підрядних робіт, Верховний Суд у постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 виснував про необхідність попереднього погодження із замовником обсягу та ціни робіт саме щодо додаткових робіт, не передбачених договором підряду з твердою ціною. Висновку про те, що за відсутності вмотивованої відмови замовника від підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт у нього не виникає обов`язку оплатити роботи, які виконані за договором, вартість яких, як встановили суди, сторони узгодили, та кінцева вартість яких за умовами договору визначається по кожному окремому замовленню в актах здачі-прийняття виконаних робіт, зазначена постанова не містить, як не містить і висновку про обов`язок судів у таких правовідносинах перевіряти в сукупності не лише реальність виконання робіт, а й узгодження їх предмета, ціни та договірних підстав, на чому наполягає скаржник.
61. При цьому Суд враховує, що, на відміну від справи №910/8652/23, у якій на підтвердження виконання робіт позивач долучив лише акт виконаних робіт, у цій справі суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком про виконання позивачем робіт, зазначив також, що специфіка предмета договору підряду та місцезнаходження об`єкта повністю виключають можливість проведення таких робіт без відома, безпосереднього допуску та погодження з боку замовника і що під час виконання робіт жодних заперечень, претензій чи вимог про припинення допуску працівників підрядника на об`єкт не надходило (підпункт 1 пункту 16 цієї постанови), тоді як скаржник, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23, фактично з метою застосування цих висновків до спірних у цій справі правовідносин намагається ототожнити виконані позивачем роботи за договором з додатковими роботами, не передбаченими договором.
62. Доводи ж скаржника про те, що вартість робіт не була погоджена сторонами, суперечать встановленій судами попередніх інстанцій обставині узгодження вартості робіт у договірній ціні та локальних кошторисах (підпункт 3 пункту 15 цієї постанови), переоцінка якої виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених частиною другою статті 300 ГПК.
63. Доводи скаржника про неправильне тлумачення судами статті 631 ЦК та пункту 8.1 договору, порушення частини першої статті 875 ЦК та Закону України "Про ринок електричної енергії", а також про суперечливість висновків суду апеляційної інстанції щодо платежів, здійснених відповідачем, не охоплюються викладеними у постанові від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 висновками Верховного Суду, на неврахування яких вказує скаржник у межах визначеної ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, оскільки щодо застосування цих норм права та тлумачення таких умов договору Верховний Суд у цій постанові висновків не формулював.
64. Наведене свідчить, що доводи скаржника за змістом його касаційної скарги в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК) наведені безвідносно до дійсного змісту правових висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведеній постанові, тоді як для спростування висновків судів попередніх інстанцій, наведених в оскаржуваних судових рішеннях, скаржнику в межах визначеної ним підстави касаційного оскарження недостатньо лише посилатися на відповідну постанову Верховного Суду або на певну правову позицію, він повинен довести, що зазначена ним правова позиція Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права у подібних правовідносинах є свідченням порушення судами саме в цій справі норм матеріального та процесуального права, яке полягає в неправильному їх тлумаченні, застосуванні норм, які не підлягали застосуванню, або незастосуванні норм, які підлягали застосуванню, чого скаржник не зробив.
65. З огляду на наведене, проаналізувавши зміст визначеної скаржником постанови у контексті доводів касаційної скарги та висновків судів, які стали підставою для задоволення позову, Суд зазначає, що правовідносини у справі №910/8652/23 та у цій справі не є подібними насамперед за змістовим критерієм, оскільки у справі №910/8652/23 спірні правовідносини виникли щодо оплати додаткових робіт, не передбачених договором із твердою ціною, змінити яку можна було лише за погодженням сторін, оформленим додатковою угодою, а вирішальним було питання про попереднє, до виконання таких робіт, повідомлення підрядником замовника про їх необхідність і збільшення твердого кошторису, тоді як у цій справі правовідносини сторін виникли щодо оплати робіт, виконаних, як встановили суди, на підставі договору, вартість яких сторони узгодили в договірній ціні та локальних кошторисах, кінцева вартість яких за пунктом 3.1 договору визначається в актах здачі-прийняття виконаних робіт і які з огляду на пункт 4.4 договору вважаються прийнятими замовником. Однаковий суб`єктний склад (підрядник і замовник) за такої відмінності змісту правовідносин їх подібності не зумовлює.
66. Відтворений у пункті 72 постанови від 14.05.2024 у справі №910/8652/23 висновок про умови виникнення прав та обов`язків за актом, підписаним в односторонньому порядку, такої оцінки не змінює, оскільки, як зазначено в пункті 59 цієї постанови, питання реальності виконання робіт Верховний Суд у тій справі не вважав вирішальним для правильного вирішення спору, а відмову в позові зумовило недоведення погодження із замовником додаткового обсягу робіт.
67. Наведене свідчить, що визначена скаржником - ТОВ "Форвард Агро Трейд" підстава касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №921/730/25, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження з огляду на неподібність правовідносин, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині.
Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК
68. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
69. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
70. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК, яку скаржник визначив як одну з підстав касаційного оскарження, достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
71. Такий підхід до застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК є сталим і послідовним у практиці Верховного Суду та, зокрема, відображений у постановах від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20, від 13.01.2022 у справі №922/2447/21.
72. Проте, як зазначалося, визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, у цьому випадку після відкриття касаційного провадження не отримала свого підтвердження, а тому доводи скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК), не заслуговують на увагу, оскільки умовою застосування пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
73. При цьому Суд враховує, що, стверджуючи про недослідження судами зібраних у справі доказів, а саме про те, що висновок суду апеляційної інстанції про неможливість виконання робіт без відома замовника ґрунтується на припущеннях, оскільки відповідач користувався лише частиною приміщень, а на об`єкті відсутні власна охорона чи пропускний режим, про наявність між сторонами інших договорів з однаковим предметом, за якими відповідач визнає виконання робіт, а також про те, що локальні кошториси підписано лише позивачем, а договірні ціни не містять посилання на договір і не відповідають сумі актів, скаржник фактично заперечує надану судами попередніх інстанцій оцінку доказів, на підставі яких суди, зокрема, дійшли висновку про виконання позивачем робіт та узгодження їх вартості (підпункт 3 пункту 15, підпункт 1 пункту 16 цієї постанови), і спонукає суд касаційної інстанції здійснити їх переоцінку, що виходить за межі його повноважень, визначених частиною другою статті 300 ГПК.
74. Водночас, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
75. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
76. Зважаючи на викладене, Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних у цій справі судових рішень на підставі визначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК.
77. При цьому Суд враховує, що, посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК, скаржник одночасно стверджує, що суди встановили обставини на основі недопустимих і односторонніх документів, що за змістом відповідає підставі, передбаченій пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК, водночас не зазначає, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та не обґрунтовує такого твердження, як і не зазначає, які саме обставини встановлено на підставі цих доказів, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.
78. Не доводить скаржник у межах пункту 4 частини другої статті 287 ГПК і порушення норм процесуального права, яке, на його думку, полягало в поверненні судом першої інстанції до стадії підготовчого провадження, зокрема не зазначає, яким чином це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
79. Так само скаржник не обґрунтовує, яким чином поновлення судом першої інстанції строку на подання доказів унеможливило встановлення таких обставин, з огляду на те, що після повернення до стадії підготовчого провадження суд першої інстанції прийняв та долучив до матеріалів справи докази, подані обома сторонами, а в підготовчому засіданні 07.05.2026 представники обох сторін зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження.
80. Не спростовує скаржник і висновку суду апеляційної інстанції, який, перевіривши відповідні доводи з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття за наявності вагомих обставин, дійшов висновку, що ухвалу суду першої інстанції про повернення до стадії підготовчого провадження постановлено правомірно, з метою повного та об`єктивного встановлення всіх обставин спору та всебічного розгляду справи.
81. Незгода скаржника з таким висновком апеляційного суду також не може свідчити про порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а його твердження про неврахування висновків, викладених у постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, не узгоджується зі змістом постанови суду апеляційної інстанції, який ці висновки навів і застосував.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
82. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК).
83. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
84. Згідно з частинами першою, другою статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
85. З огляду на те, що правовідносини у справі №910/8652/23 та у цій справі не є подібними, касаційне провадження у справі №921/730/25 за касаційною скаргою ТОВ "Форвард Агро Трейд" в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, підлягає закриттю, а в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Розподіл судових витрат
86. У зв`язку із закриттям касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Форвард Агро Трейд" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, та відмовою в її задоволенні в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №921/730/25, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард Агро Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №921/730/25 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, що корелюється з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №921/730/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Бакуліна
Судді О.Р. Кібенко
В.І. Студенець
Оригінал: reyestr.court.gov.ua