Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №904/2332/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №904/2332/25

Суддя: Чумак Ю.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 904/2332/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Сідько І. О.,

за участю представників:

позивача (прокуратури) - Колодяжної А. В. (за посвідченням),

відповідача-1 - Сови Ю. В. (у порядку самопредставництва),

відповідача-2 - Акулова Є. В. (адвокат),

відповідача-3 - Акулова Є. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі

за позовом керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави

до: 1) Криворізької міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд КР",

3) фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича

про зобов`язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації, визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору оренди.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 15.05.2025 керівник Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (у редакції уточненої позовної заяви від 26.05.2025) до Криворізької міської ради (далі - Криворізька міськрада, Міськрада, відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд КР" (далі - ТОВ "АС-Трейд КР", Товариство, відповідач-2) і фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича (далі - ФОП Присяжнюк В. Ю., Підприємець, відповідач-3) про:

1) скасування державної реєстрації права довірчої власності ФОП Присяжнюка В. Ю. на об`єкт нерухомого майна - будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 77,1 м2 (далі - спірний магазин, спірний об`єкт, спірне нерухоме майно), яка складається з: будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів літ. "А" площею 46,7 м2, будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів літ. "Б" площею 30,4 м2, проведеної 21.11.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С. В. за номером запису про право власності 57672452, шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 349693512110;

2) визнання незаконним та скасування рішення Криворізької міськради від 28.07.2023 № 2106 (далі - рішення від 28.07.2023 № 2106, оспорюване рішення) у частині затвердження ТОВ "АС-Трейд КР" проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,0260 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177 (далі - спірна земельна ділянка), розташованої за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл, та надання її в оренду з можливістю поновлення договору оренди з урахуванням вимог статті 1261 Земельного кодексу України (далі - ЗК України);

3) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.08.2023 № 2023529 (далі - договір оренди від 30.08.2023, договір № 2023529, оспорюваний договір), укладеного між Міськрадою та Товариством щодо спірної земельної ділянки;

4) зобов`язання ТОВ "АС-Трейд КР" і ФОП Присяжнюка В. Ю. усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути її шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину, посилаючись на положення статей 13, 16, 21, 203, 215, 216, 319, 328, 331, 375, 376, 391, 5971 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12, 83, 122, 152, 155 ЗК України, статей 26, 34, 36, 37, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", статті 18 Закону України "Про основи містобудування", статей 10, 16, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 3, 5, 9, 15, 18, 24, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 4, 53, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що спірний об`єкт фактично збудований на земельній ділянці комунальної власності, яка первісно надавалася не для капітального будівництва, а для розміщення тимчасової споруди, тому подальша державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно, рішення Криворізької міськради про передачу земельної ділянки в оренду та договір оренди від 30.08.2023 є похідними від первісного незаконного оформлення права на самочинно збудований об`єкт.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11.05.2026 (суддя Мілєва І. В.), залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (головуючий - Андрейчук Л. В., судді Вінніков С. В., Висоцький А. М.), у задоволенні позову відмовив у повному обсязі. Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2025, а саме щодо заборони Товариству, Підприємцю та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав і державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження спірного магазину, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, здійснення його поділу та об`єднання тощо.

Рішення аргументоване необґрунтованістю позовних вимог з огляду на те, що:

1) ТОВ "АС-Трейд КР" є добросовісним останнім набувачем спірного нерухомого майна, який покладався на відомості державних реєстрів, у яких не містилося будь-яких заборон на відчуження спірного об`єкта, тоді як знесення самочинного будівництва є крайньою мірою впливу та можливе лише за умови використання всіх передбачених законодавством заходів реагування і притягнення винної особи до відповідальності;

2) матеріали справи не містять доказів щодо неможливості перебудови спірного об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови;

3) вимога про скасування державної реєстрації права довірчої власності Присяжнюка В. Ю. не підлягає задоволенню, позаяк довірчу власність за договором про встановлення довірчої власності від 21.11.2024 припинено у зв`язку з повним виконанням Товариством основного зобов`язання, тоді як відомості щодо припинення довірчої власності не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно з огляду на дію заборони, встановленої ухвалою про забезпечення позову від 09.05.2025 у цій справі;

4) рішення від 28.07.2023 № 2106 вичерпало свою дію виконанням, а саме шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, тому його скасування не є ефективним способом захисту прав позивача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21);

5) позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023 пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки спірна земельна ділянка є комунальною власністю, а право розпорядження нею належить територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради, яка в цьому спорі мала би виступати позивачем, а не відповідачем.

4. Разом із тим, на відміну від рішення місцевого господарського суду, постанова суду апеляційної інстанції мотивована тими обставинами, що:

1) скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.03.2014 № ДП 142140710043 та недоліки первісного землекористування мають істотне значення для оцінки походження первісної будівлі літ. "А" площею 43,8 м2, однак самі по собі ці обставини не доводять самочинності усього нинішнього об`єкта площею 77,1 м2, до складу якого входять змінена будівля літ. "А" та окрема будівля літ. "Б", оформлені на підставі документів 2022 року (технічного паспорта від 31.08.2022, технічного паспорта від 19.07.2022, декларації від 01.08.2022 № ДП101220720838 та декларації від 31.08.2022 № ДП101220819183 щодо нового будівництва будівлі магазину). Договір особистого сервітуту від 28.10.2013 № 12013118, який не надавав первісному власнику тимчасової споруди права на капітальну забудову земельної ділянки площею 0,0056 га, та недостовірні відомості в декларації 2014 року, яку надалі було скасовано, не є достатніми для висновку про самочинність усього спірного об`єкта, що існував на час звернення з позовом;

2) добросовісність останнього набувача не перетворює самочинне будівництво на законний об`єкт, тому апеляційний суд не покладає в основу відмови в позові саму лише добросовісність Товариства або чинність реєстраційного запису. Визначальним є те, що прокурор не довів самочинного характеру нинішнього об`єкта заявленою площею 77,1 м2 і не спростував правового значення документів, на підставі яких у 2022 році зареєстровано зміну технічних характеристик спірного магазину;

3) ураховуючи викладений в постанові від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23 усталений висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що скасування виконаного ненормативного акта органу місцевого самоврядування не відновлює порушене право, якщо правові наслідки виникли на підставі укладеного договору, вимога про скасування оспорюваного рішення не є ефективним способом захисту прав територіальної громади;

4) прокурор належними доказами не довів надмірності площі спірної земельної ділянки, що є об`єктивно необхідною для обслуговування будівель магазинів загальною площею 77,1 м2, зокрема, не надав висновку землевпорядної, будівельно-технічної або іншої експертизи, не спростував відомостей проєкту землеустрою;

5) прокурор не довів як того, що на 30.08.2023 не існувало передбаченого частиною 2 статті 134 ЗК України винятку із земельних торгів, так і того, що зміст договору оренди від 30.08.2023 безпосередньо суперечив імперативним нормам закону. При цьому факт скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.03.2014 № ДП 142140710043 не є достатнім для висновку про недійсність оспорюваного договору, оскільки об`єктом оренди є земельна ділянка під будівлями з іншими зареєстрованими характеристиками, оформленими у 2022 році на підставі окремих декларацій, правове значення яких прокурором не спростовано;

6) для задоволення вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва прокурор повинен довести, що саме об`єкт, який існує на час розгляду справи і знесення якого вимагається, є самочинним будівництвом, а його існування становить триваючу неправомірну перешкоду у здійсненні прав на земельну ділянку. Однак, ці передумови позивачем не доведено, оскільки надані прокурором докази стосуються передусім первісної будівлі літ. "А" площею 43,8 м2 і декларації 2014 року, тоді як предметом знесення є об`єкт нерухомості загальною площею 77,1 м2, що включає змінену в 2022 році будівлю літ. "А" площею 46,7 м2 та новозбудовану будівлю літ. "Б" площею 30,4 м2. При цьому належними доказами не визначено межі частини будівлі літ. "А", до якої можуть стосуватися первісні порушення, і не доведено незаконність будівництва будівлі літ. "Б".

Водночас апеляційний суд зауважив, що на час звернення з позовом спірна земельна ділянка перебувала в оренді Товариства на підставі договору, чинного до 30.08.2028. Оскільки підстави недійсності цього договору не доведено, саме існування будівель на орендованій для їх розміщення земельній ділянці не може вважатися неправомірною перешкодою лише на підставі дефектів декларації, оформленої в 2014 році.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті принципу залежності правового порядку знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва), викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20;

2) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм статті 134 ЗК України у подібних правовідносинах (у контексті неможливості набуття права власності на самочинно збудовані об`єкти, що унеможливлює набуття земельних ділянок під цими об`єктами у неконкурентний спосіб на підставі частини 2 статті 134 ЗК України), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20;

3) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті відсутності набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 18.09.2024 у справі № 914/1785/22 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23;

4) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті незмінності правового режиму об`єкта самочинного будівництва у разі державної реєстрації права власності на нього), викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17;

5) апеляційний суд не врахував висновку щодо застосування положень статей 26, 39, 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах (у контексті необхідності дотримання забудовником порядку здійснення будівництва та відповідальності щодо достовірності даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації), викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 199/2943/20, від 14.11.2023 у справі № 521/1193/21, від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20, від 13.03.2024 у справі № 522/3835/22, від 05.06.2024 № 521/13158/19, від 28.08.2024 у справі № 521/14346/20;

6) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування норм статей 134, 135 ЗК України у подібних правовідносинах (у контексті того, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу розміщеної на ній будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19;

7) апеляційний суд не врахував викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 висновку про те, що належним відповідачем за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва є останні набувачі такого об`єкта;

8) суд апеляційної інстанції не врахував висновку щодо застосування положень статей 76, 79, 86 ГПК України у подібних правовідносинах (у контексті необхідності надання судом оцінки належним, допустимим і достовірним доказам, які підтверджують факт самочинного будівництва спірного майна на земельній ділянці, яка не виділялася для таких цілей, за відсутності будь-яких дозвільних документів), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20, від 16.06.2022 у справі № 910/23713/16, від 14.11.2023 у справі № 904/2063/20, від 05.06.2024 у справі № 910/12823/21.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

7. Криворізька міськрада, ТОВ "АС-Трейд КР" і ФОП Присяжнюк В. Ю. у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 904/2332/25 та призначив розгляд цієї справи в судовому засіданні на 13.10.2026.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13.10.2026 відкладав розгляд касаційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 904/2332/25 на 03.11.2026.

9. 02.11.2026 через систему "Електронний суд" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "АС-Трейд КР" про зупинення провадження у справі № 904/2332/25 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/1414/20, яке (клопотання) аргументоване тим, що ураховуючи подібність предмета та підстав заявленого позову, правові висновки Верховного Суду у справі № 922/1414/20 матимуть суттєве значення для вирішення цієї справи та формування єдиної правозастосовної практики, зокрема, щодо питань відсутності у прокуратури правових підстав для представлення інтересів держави відокремленого від інтересів Криворізької міськради, неправильного визначення суб`єктного складу, пред`явлення неафективного способу захисту порушених прав у цих справах.

Проте Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, від 13.05.2026 у справі № 456/252/22 зауважила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин і надавати оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Виходячи зі змісту положень статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права. При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення подібних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 10.12.2025 у справі № 296/704/21 розглядалися вимоги керівника прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру до міської ради та фізичної особи про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, скасування записів про реєстрацію прав, знесення самочинного будівництва. У цій справі, посилаючись у тому числі на власний висновок, викладений у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, Велика Палата Верховного Суду вказала, що позов у цій справі поданий з метою захисту інтересів держави загалом, а саме права власності Українського народу на землю, яка є основним національним багатством та є під особливою охороною держави. А поданий у цій справі позов спрямований на захист інтересів держави, які збігаються з інтересами територіальної громади, від порушення, вчиненого, за твердженням прокурора. міською радою. Отже, у ситуації, коли уповноважений державою чи територіальною громадою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, визначення цього органу позивачем суперечило би принципу розумності. У такому разі статус позивача має належати прокурору, хоча фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є сама держава, а уповноважений орган - міська рада має бути відповідачем.

Водночас заявник правильно зауважує, що в ухвалі від 01.07.2026 про повернення справи № 922/1414/20 колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що її постанови у справах № 925/1133/18, № 296/704/21 і № 922/5241/21 формують послідовний та несуперечливий підхід, згідно з яким процесуальний статус органу місцевого самоврядування залежить від того, чиї інтереси захищає прокурор. Якщо це інтереси держави в цілому, то орган місцевого самоврядування є відповідачем. Якщо ж позов прокурора спрямований виключно на захист інтересів територіальної громади, то орган місцевого самоврядування є позивачем незалежно від того, що саме цей орган порушив інтереси територіальної громади, яку він представляє.

Більше того, колегія суддів наголошує, що в ухвалі від 11.09.2025 чітко зазначено, що підставою передачі справи № 922/1414/20 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду складі Верховного Суду є не питання визначення підстав представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем (на чому наголошує заявник), а необхідність відступлення від викладених у постановах Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 922/4250/19, від 04.12.2024 у справі № 922/801/21, від 13.11.2024 у справі № 922/2008/21, від 16.10.2024 у справі № 922/979/21, від 09.10.2024 у справі № 922/4361/19 висновків про те, що до позовів прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного в процесі його приватизації до 07.03.2018, що подані до суду після 07.03.2018 (включно) та перебіг позовної давності по яким розпочався (за встановленими судами обставинами) після 07.03.2018 (включно) підлягає застосуванню загальна, а не спеціальна позовна давність, передбачена частиною 2 статті статі 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", незалежно від дня, визначеного початком перебігу позовної давності.

Натомість, досліджуючи підстави представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у цій справі, апеляційний суд, ураховуючи висновки щодо застосування положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (у контексті розмежування випадків представництва прокурором інтересів держави в особі компетентного органу та звернення прокурора як самостійного позивача), викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, дійшов правильного висновку про те, що у цій справі прокурор посилається не лише на необхідність повернення земельної ділянки територіальній громаді, а й на порушення публічного порядку розпорядження землями комунальної власності, конкурентних засад набуття права користування землею, містобудівних вимог і правил державної реєстрації речових прав. При цьому прокурор визначив Криворізьку міськраду відповідачем, оскільки саме Міськрада прийняла оспорюване рішення і є стороною оспорюваного договору.

Разом із тим об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначені ГПК України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (схожий висновок викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 (пункти 9.27, 9.28, від 16.08.2024 у справі № 925/80/23 (пункт 35), від 17.01.2025 у справі № 916/4954/23 (пункт 43)).

Наведене в сукупності свідчить про необхідність залишення без задоволення клопотання ТОВ "АС-Трейд КР" про зупинення провадження у справі № 904/2332/25 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 922/1414/20, оскільки за наявності послідовних і несуперечливих висновків Великої Палати Верховного Суду щодо представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у випадках, коли такі інтереси чи інтереси територіальної громади порушуються органом місцевого самоврядування, заявник належним чином не обґрунтував і не довів того, як сформульований в майбутньому Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду висновок у справі № 922/1414/20 може мати істотне значення та вплинути на правильне вирішення цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Рішенням Криворізької міськради від 24.04.2013 № 1944 Товариству з обмеженою відповідальністю "Мережа Напівфабрикатів КР" (далі - ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР") затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частин земельних ділянок під тимчасовими спорудами торговельних павільйонів, на які поширюється право сервітуту.

Згідно з додатком до цього рішення тимчасовий об`єкт перебував за адресою: вул. Лісового, біля буд. № 22-а у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу; площа земельної ділянки становила 56 м2, площа забудови однієї споруди - 30 м2.

На підставі вказаного рішення 28.10.2013 між Міськрадою (розпорядник) і ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" (сервітуарій) укладено договір особистого сервітуту № 12013118, за умовами якого розпорядник встановив межі зони дії особистого сервітуту щодо частини земельної ділянки житлової та громадської забудови, а сервітуарій розміщував у цих межах торговельний павільйон. Частина земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, розташована за адресою: вул. Лісового, біля будинку № 22а у Довгинцівському р-ні м. Кривого Рогу, її площа становила 0,0056 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0137.

Пунктом 2.2 договору особистого сервітуту від 28.10.2013 № 12013118 передбачено, що на земельній ділянці, щодо якої встановлюється особистий сервітут, відсутні будинки, будівлі, споруди та інші об`єкти.

Умови цього договору не передбачали капітального будівництва або перетворення тимчасової споруди на об`єкт нерухомого майна.

Отже, первісно земельна ділянка площею 0,0056 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0137, передавалася не для будівництва об`єкта нерухомого майна, а для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

11. 12.03.2014 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області зареєструвала за № ДП 142140710043 декларацію ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" про готовність до експлуатації об`єкта за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл, код 1230.1, категорія складності - II, вид будівництва - реконструкція торговельного павільйону під магазин продовольчих та непродовольчих товарів.

У декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 12.03.2014 № ДП 142140710043 зазначено, що ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" здійснило реконструкцію торговельного павільйону під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. Водночас відповідно до рішення Довгинцівської районної в місті ради від 16.04.2014 № 216 присвоєння поштової адреси відбулося 16.04.2014, тобто після реєстрації цієї декларації.

У пункті 111 зазначеної декларації документом, що посвідчує право користування земельною ділянкою, визначено договір оренди від 11.12.2013 № 93816412110, укладений стосовно земельної ділянки площею 0,0056 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0137.

Разом із тим із матеріалів справи вбачається, що між Криворізькою міськрадою та ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" щодо цієї земельної ділянки було укладено договір особистого сервітуту від 28.10.2013 № 12013118 для розміщення тимчасового об`єкта на вул. Лісового, біля будинку 22а у Довгинцівському р-ні м. Кривого Рогу.

Умови цього договору не передбачали права ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" (сервітуарія) на капітальне будівництво на зазначеній земельній ділянці або перетворення розміщеної на ній тимчасової споруди на об`єкт нерухомого майна.

На підставі вказаної декларації державним реєстратором реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Молчановим С. О. 25.04.2014 вперше здійснено державну реєстрацію за ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" права власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю продовольчих та непродовольчих товарів літ. "А-1" загальною площею 43,8 м2, розташовану за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 349693512110, номер відомостей про речове право 5503281. Також видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 29.04.2014 серії САЕ № 994563 за індексним № 21070632.

Водночас матеріали справи містять відомості, що у реєстраційній справі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 349693512110 відсутня електронна копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.04.2014 № 21070632.

Із листа Державної інспекції архітектури та містобудування України від 19.11.2024 № 7254/03/13-24 убачається, що за результатами перевірки відомостей, які містяться в архівній складовій частині Реєстру будівельної діяльності, встановлено, що декларацію № ДП 142140710043 про готовність об`єкта до експлуатації щодо реконструкції торговельного павільйону під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл, було скасовано 18.08.2017.

12. Надалі на підставі договору купівлі-продажу будівлі від 06.05.2014, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рисіною С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1386, ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Преміум Бізнес Груп" (далі - ТОВ "Преміум Бізнес Груп") будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів літ. "А-1" загальною площею 43,8 м2, розташовану за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що згідно зі статтею 377 ЦК України до покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщений предмет договору, загальною площею 0,0056 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0137, відповідно до договору особистого строкового сервітуту від 28.10.2013 № 12013118, укладеного між Криворізькою міськрадою та ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР".

Розглянувши звернення ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" і враховуючи акти приймання-передачі (повернення) земельних ділянок, Криворізька міськрада рішенням від 24.06.2015 № 3762 припинила право комунальної власності територіальної громади м. Кривого Рогу в особі Міськради на земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:03:633:0137, для подальшого закриття у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно розділів на зазначений об`єкт.

13. Згідно з актом приймання-передачі майна до статутного капіталу від 20.05.2019, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С. В. і зареєстрованим у реєстрі за № 1432, ТОВ "Преміум Бізнес Груп" передало у власність ТОВ "АС-Трейд КР" будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів літ. "А-1" загальною площею 43,8 м2, розташовану за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 349693512110.

Державну реєстрацію за Товариством права власності на вказану будівлю проведено 21.05.2019, номер відомостей про речове право - 31700534.

14. Після набуття права власності на спірний об`єкт ТОВ "АС-Трейд КР" звернулося до Криворізької міськради із заявою про оформлення права користування земельною ділянкою під належним йому об`єктом нерухомого майна.

Криворізька міськрада рішенням від 22.04.2020 № 4685 затвердила проєкт землеустрою щодо відведення Товариству земельної ділянки площею 0,0084 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177, розташованої на вул. Лісового, 22-д у Довгинцівському р-ні м. Кривого Рогу за цільовим призначенням - землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, код 03.07, для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів.

Цим рішенням Міськрада надала ТОВ "АС-Трейд КР" із земель комунальної власності в оренду строком до 10.09.2020 земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0084 га на вул. Лісового, 22-д у Довгинцівському р-ні м. Кривого Рогу, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177, для розміщення будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів.

26.05.2020 між Криворізькою міськрадою (орендодавець) та ТОВ "АС-Трейд КР" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 2020287, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Міськради від 22.04.2020 № 4685 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови за цільовим призначенням - землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, код 03.07, площею 0,0084 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177, розташовану на вул. Лісового, 22-д у Довгинцівському р-ні м. Кривого Рогу, строком до 10.09.2020.

Таким чином, станом на 2020 рік право власності на спірний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за Товариством, а право користування земельною ділянкою, кадастровий номером 1211000000:03:633:0177 оформлено шляхом укладення договору оренди земельної ділянки з Криворізькою міськрадою.

Надалі Криворізька міськрада рішенням від 23.09.2020 № 5054 поновила договори оренди земельних ділянок, у тому числі щодо земельної ділянки площею 0,0084 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177, розташованої на вул. Лісового, 22-д у м. Кривому Розі.

На виконання зазначеного рішення 22.10.2020 між Криворізькою міськрадою та ТОВ "АС-Трейд КР" укладено договір оренди земельної ділянки № 2020539 строком на 5 років, тобто до 22.10.2025.

15. 08.08.2022 проведено державну реєстрацію зміни характеристик належної Товариству будівлі магазину літ. "А" зі збільшенням її загальної площі із 43,8 м2 до 46,7 м2. Підставами такої реєстрації зазначено технічний паспорт від 19.07.2022 ТІ01:5717-4555-9694-7066 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 01.08.2022 № ДП101220720838, номер відомостей про речове право - 47564844.

31.08.2022 Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міськради зареєстрував декларацію № ДП101220819183 про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1), в якій вид будівництва визначено як нове будівництво будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг.

05.09.2022 на підставі технічного паспорта від 31.08.2022 ТІ01:6873-0906-8206-2080 та декларації № ДП101220819183 проведено державну реєстрацію за ТОВ "АС-Трейд КР" спірного магазину (загальною площею 77,1 м2), що складається з будівлі літ. "А" площею 46,7 м2 і будівлі літ. "Б" площею 30,4 м2, номер відомостей про речове право - 47785313.

16. Після цього Криворізька міськрада рішенням від 24.03.2023 № 1853 надала згоду Товариству на поділ раніше сформованої земельної ділянки комунальної власності площею 0,0084 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177, розташованої на вул. Лісового, 22-д у м. Кривому Розі, та на розроблення технічної документації із землеустрою щодо її поділу.

Згодом Міськрада рішенням від 28.04.2023 № 1925 припинила шляхом розірвання чинний договір оренди земельної ділянки площею 0,0084 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177.

05.05.2023 між Криворізькою міськрадою та ТОВ "АС-Трейд КР" укладено угоду № 42023023 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 22.10.2020 № 2020539 та складено акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки площею 0,0084 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177.

17. Криворізька міськрада рішенням від 28.07.2023 № 2106 затвердила проєкт землеустрою щодо відведення Товариству спірної земельної ділянки (площею 0,0260 га) на вул. Лісового, 22-д у м. Кривому Розі, зареєструвала за Криворізькою міською територіальною громадою право комунальної власності на цю земельну ділянку та надала її відповідачу-2 в оренду для розміщення існуючої будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів.

30.08.2023 між Криворізькою міськрадою (орендодавець) і ТОВ "АС-Трейд КР" (орендар) укладено договір № 2023529, за умовами якого орендодавець на підставі рішення від 28.07.2023 № 2106 надав, а орендар прийняв у строкове платне користування спірну земельну ділянку за цільовим призначенням - землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, код 03.07, розташовану на вул. Лісового, 22-д у Довгинцівському р-ні м. Кривого Рогу, для розміщення існуючих будівель магазинів продовольчих та непродовольчих товарів літ. "А" і літ. "Б".

Строк дії договору оренди від 30.08.2023 визначено на 5 років, тобто до 30.08.2028.

18. 21.11.2024 між ТОВ "АС-Трейд КР" (довірчий засновник) і Присяжнюком В. Ю. (довірчий власник) було укладено договір про встановлення довірчої власності на спірний об`єкт - будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 77,1 м2, розташовану за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 349693512110.

Зазначений договір, який укладено з метою забезпечення виконання зобов`язання довірчого засновника за договором позики від 20.11.2024 № 01/24-П, посвідчено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С. В. і зареєстровано в реєстрі за № 2392.

За умовами цього договору довірчий засновник передає спірне нерухоме майно довірчому власнику на праві довірчої власності для забезпечення виконання основного зобов`язання, а довірчий власник набуває право довірчої власності на майно у межах та на умовах, визначених договором.

На підставі договору про встановлення довірчої власності 21.11.2024 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рисіною С. В. проведено державну реєстрацію права довірчої власності Присяжнюка В. Ю. на спірне нерухоме майно, номер запису про право власності - 57672452.

Довірчий власник до укладення цього договору передав у власність довірчого засновника строком до 31.10.2025 включно грошові кошти у сумі 1 500 000 грн шляхом перерахування їх на рахунок довірчого засновника безготівковим переказом, що підтверджується платіжною інструкцією від 21.11.2024 № 1, а довірчий засновник (позичальник) прийняв на себе зобов`язання повернути довірчому власнику (позикодавцеві) таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених договором позики.

Згідно з пунктами 13, 16 договору про встановлення довірчої власності від 21.11.2024 передбачено, що протягом п`яти робочих днів з дня припинення, у тому числі у зв`язку з повним виконанням, основного зобов`язання довірчий власник зобов`язаний передати право власності на об`єкт довірчої власності довірчому засновнику. Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення, а його дія припиняється у разі виконання довірчим засновником усіх умов договору позики, передбаченого пунктом 1 цього договору, умов договору про встановлення довірчої власності та переходу права власності на об`єкти довірчої власності до довірчого засновника. У разі невиконання відповідного зобов`язання передбачено перехід права власності на об`єкти довірчої власності до покупця.

Судом встановлено, що довірча власність за договором про встановлення довірчої власності від 21.11.2024 є припиненою у зв`язку з повним виконанням Товариством основного зобов`язання шляхом повернення Присяжнюку В. Ю. 1 500 000 грн за договором позики від 20.11.2024 № 01/24-П, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.11.2025 № 1948.

Однак відомості про припинення права довірчої власності не було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку з дією заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2025 у цій справі.

Зазначеною ухвалою заяву Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову було задоволено частково та заборонено Товариству, Підприємцю та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та державним кадастровим реєстраторам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження спірного нерухомого майна, передачі його в оренду, здійснення поділу, об`єднання та інших реєстраційних дій.

Позиція Верховного Суду

19. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

20. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про те, що для задоволення вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва прокурор повинен довести, що саме об`єкт, який існує на час розгляду справи і знесення якого вимагається, є самочинним будівництвом, а його існування становить триваючу неправомірну перешкоду у здійсненні прав на земельну ділянку. Однак, ці передумови позивачем не доведено, оскільки надані прокурором докази стосуються передусім первісної будівлі літ. "А" площею 43,8 м2 і декларації 2014 року, тоді як предметом знесення є об`єкт нерухомості загальною площею 77,1 м2, що включає змінену в 2022 році будівлю літ. "А" площею 46,7 м2 та новозбудовану будівлю літ. "Б" площею 30,4 м2. При цьому належними доказами не визначено межі частини будівлі літ. "А", до якої можуть стосуватися первісні порушення, і не доведено незаконність будівництва будівлі літ. "Б".

Водночас на час звернення з позовом спірна земельна ділянка перебувала в оренді Товариства на підставі договору, чинного до 30.08.2028, а оскільки прокурор не довів підстав недійсності цього договору, то саме існування будівель на орендованій для їх розміщення земельній ділянці не може вважатися неправомірною перешкодою лише на підставі дефектів декларації № ДП 142140710043 про готовність об`єкта до експлуатації, оформленої в 2014 році.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023 і зобов`язання Товариства та Підприємця усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути її шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину

21. Колегія суддів зазначений висновок судів передчасним у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023 і зобов`язання Товариства та Підприємця усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути її шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину, водночас погоджуючись із доводами скаржника в частині неврахування апеляційним судом: 1) висновків щодо застосування положень статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті дотримання принципу залежності правового порядку знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва), викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20; 2) висновку щодо застосування норм статті 134 ЗК України у подібних правовідносинах (у контексті недопустимості набуття права власності на самочинно збудовані об`єкти, що унеможливлює набуття земельних ділянок під цими об`єктами у неконкурентний спосіб на підставі частини 2 статті 134 ЗК України), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20; 3) висновків щодо застосування положень статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті відсутності набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23; 4) висновку щодо застосування норм статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті незмінності правового режиму об`єкта самочинного будівництва у разі державної реєстрації права власності на нього), викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, з огляду на таке.

22. Стаття 375 ЦК України врегульовує право власника на забудову належної йому земельної ділянки, тобто можливість власника земельної ділянки здійснювати на ній будівництво в порядку, встановленому законом. Власник має право здійснювати на належній йому земельній ділянці нове будівництво, створюючи будівлі та споруди, яких раніше не існувало.

Статтею 331 ЦК України визначається порядок набуття права власності на новостворене майно. За змістом цієї норми право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Водночас можуть існувати ситуації, коли особа, не маючи прав на земельну ділянку (не будучи власником або користувачем земельної ділянки), здійснює на ній будівництво або здійснює будівництво без відповідного документа, проєкту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Такі правовідносини врегульовані статтею 376 ЦК України, в якій визначено правовий режим самочинного будівництва.

23. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 376 ЦК України, об`єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований або будується: 1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту; 3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Наявність хоча б однієї з наведених ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

24. Будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, охоплює ситуації, коли особа отримала у встановленому порядку земельну ділянку для забудови, але порушує мету використання такої земельної ділянки, а також коли особа здійснює будівництво, не маючи юридичних прав на земельну ділянку.

Мова може йти про самовільне зайняття земельної ділянки, що є правопорушенням відповідно до статті 211 ЗК України. Самовільним зайняттям земельної ділянки є активні протиправні дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння чи/та використання земельної ділянки або її частини за відсутності рішення уповноваженого органу чи волевиявлення власника про її відчуження чи надання в користування.

Відсутність в особи прав на земельну ділянку за загальним правилом унеможливлює отримання такою особою документів, необхідних для виконання будівельних робіт, оскільки, як зазначалося вище, право на забудову земельної ділянки належить власнику або особі, яка має відповідні речові права на земельну ділянку.

Отже, якщо об`єкт будується або збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, це є самостійною та достатньою підставою для кваліфікації його судом об`єктом самочинного будівництва.

25. У разі здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, найбільшого порушення зазнає право власника користуватися земельною ділянкою, яке слід розглядати як юридично гарантовану правовими нормами можливість власника самостійно господарювати на земельній ділянці, використовувати її корисні властивості для задоволення власних соціальних, економічних, духовних та інших потреб, тобто можливість її господарської експлуатації та, як наслідок, отримання доходу від неї.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що їй не належить, своїми протиправними діями позбавляє власника можливості належним чином вільно користуватися земельною ділянкою.

У разі самочинного будівництва особа своїми діями також створює й інші перешкоди власнику. Йдеться, зокрема, про порушення права розпорядження земельною ділянкою, яке належить лише її власнику і полягає в юридично забезпеченій можливості визначати юридичну або фактичну долю земельної ділянки, тобто можливість вчиняти різні дії із земельною ділянкою, у тому числі й щодо її відчуження іншим особам.

26. Відносини власника земельної ділянки із особою, яка вчинила самочинне будівництво на його земельній ділянці, регулюються частинами 4- 6 статті 376 ЦК України. Такі відносини, як і будь-які інші відносини власності, є абсолютними, в яких праву власника кореспондує обов`язок усіх і кожного утримуватися від будь-яких посягань на це право.

27. Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Схожі за змістом висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92- 94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35), від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (пункт 103), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 569/11522/19 і в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 29.09.2021 у справі № 910/15989/16, від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17 (916/2791/13), від 04.07.2023 у справі № 910/16848/21, від 10.01.2024 у справі № 916/619/22, від 20.02.2024 та від 26.06.2024 у справі № 910/15124/19, від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23.

28. Особливістю об`єктів самочинного будівництва є те, що відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Самочинне будівництво як майно має визначений правилами статті 376 ЦК України спеціальний правовий режим, елементом якого є умови та порядок визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, а також наслідки відмови у такому визнанні. Цей механізм ґрунтується на судовому порядку вирішення питань, пов`язаних як із рішенням про визнання права власності, так і з наслідками цього рішення та захистом осіб, права яких порушено самочинним будівництвом.

За умови дотримання чіткого алгоритму дій, передбаченого статтею 376 ЦК України, претендувати на отримання самочинно збудованого майна у власність може як особа, яка його побудувала, так і власник земельної ділянки, на якій воно споруджено (такий висновок сформульовано у пункті 110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

З огляду на викладене самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, є порушенням прав власника відповідної земельної ділянки.

29. У пункті 84 постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

У постанові від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123).

При цьому термін "визнання", який вживається в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та нормах статті 376 ЦК України, має різне змістовне значення. У контексті регулювання відносин, пов`язаних із самочинним будівництвом, термін "визнання" має чітко визначений зміст - визнання судом права власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці за тією чи іншою особою. Самою по собі реєстраційною дією передбачений статтею 376 ЦК України судовий порядок не може бути підмінений.

30. Як убачається зі змісту частини 3 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво, не може звертатися за підтвердженням належного їй права власності або вимагати визнання належного їй права в іншому, позасудовому порядку.

Способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Визнання права власності в порядку частини 3 або 5 статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина 3 статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина 5 статті 376 ЦК України).

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником або користувачем земельної ділянки).

Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, державна реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, норм частини 4 цієї статті (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31- 6.33), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункти 53- 56), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 46), від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 (пункт 125)).

31. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній станом на 21.05.2019, тобто на час державної реєстрації за ТОВ "АС-Трейд КР" права власності на будівлю магазину продовольчих та непродовольчих товарів літ. "А-1" загальною площею 43,8 м2) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, перехід права власності чи користування земельною ділянкою до набувача будівлі чи споруди відбувається за умови наявності відповідного речового права у попереднього землекористувача.

Разом із тим Верховний Суд зауважує, що статус об`єкта самочинного будівництва виключає перехід до його нового власника права користування земельною ділянкою під таким об`єктом за правилами статті 120 ЗК України, позаяк у силу вимог частини 2 статті 376 ЦК України навіть ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" і ТОВ "Преміум Бізнес Груп" як попередні користувачі земельної ділянки площею 0,0056 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0137, будучи відповідно забудовником і відчужувачем об`єкта самочинного будівництва на користь ТОВ "АС-Трейд КР" (відповідача-2), не могли набути та не набули права власності на такий об`єкт (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23).

32. Водночас у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20 викладено такі усталені висновки щодо застосування положень частин 4, 7 статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах (у контексті дотримання принципу залежності правового порядку знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва):

1) правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини 7 статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва;

2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови;

3) за обставин, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об`єктів, зокрема й самочинного будівництва, навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.

33. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

34. Як убачається зі змісту оскаржуваних рішення та постанови, суд першої інстанції взагалі не спростовував доводи прокурора про наявність у спірного магазину ознак об`єкта самочинного будівництва, обмежившись посиланням на те, що ТОВ "АС-Трейд КР" є останнім набувачем спірного нерухомого майна, який добросовісно покладався на відомості державних реєстрів, у яких не містилося будь-яких заборон на відчуження спірного об`єкта, тоді як знесення самочинного будівництва є крайньою мірою впливу та можливе лише за умови використання всіх передбачених законодавством заходів реагування і притягнення винної особи до відповідальності.

35. У свою чергу, апеляційний суд спочатку обґрунтовано зазначив, що ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" як забудовник і первісний власник будівлі літ. "А" загальною площею 43,8 м2 не мав права на капітальну забудову земельної ділянки площею 0,0056 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0137, оскільки укладений між Криворізькою міськрадою та ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" договір особистого сервітуту від 28.10.2013 № 12013118 (для розміщення тимчасового об`єкта) не передбачав права сервітуарія (ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР") як на капітальне будівництво на зазначеній земельній ділянці, так і на перетворення розміщеної на ній тимчасової споруди на об`єкт нерухомого майна.

36. Тим більше, що декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 12.03.2014 № ДП 142140710043, згідно з якою ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" здійснило реконструкцію торговельного павільйону під магазин продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, і на підставі якої державним реєстратором реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Молчановим С. О. 25.04.2014 вперше здійснено державну реєстрацію за ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" права власності на спірний об`єкт, було скасовано 18.08.2017.

37. Ураховуючи наведені вище усталені правові висновки Великої Палати Верховного Суду в їх сукупності, згідно з якими формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником або користувачем земельної ділянки), колегія суддів наголошує, що всупереч положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не спростували доводів прокурора про те, що:

1) фактично спірне нерухоме майно збудовано на місці тимчасової споруди та на земельній ділянці, кадастровий номер 1211000000:03:633:0137, яка перебувала у користуванні ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" на підставі договору особистого сервітуту без права її забудови;

2) оскільки спірний об`єкт збудовано на земельній ділянці, яку не було відведено для цієї мети, об`єкт нерухомості в експлуатацію не введено, будівля магазину продовольчих і непродовольчих товарів за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, є об`єктом самочинного будівництва;

3) набуття відповідачем-2 права користування на умовах оренди земельною ділянкою у неконкурентний спосіб (у порядку абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України) та на підставі зареєстрованого права власності на спірний об`єкт за жодних обставин не може свідчити про легітимізацію раніше самочинно збудованого на такій земельній ділянці об`єкта нерухомості;

4) суди не надали належної оцінки факту самочинного будівництва спірного майна на земельній ділянці, яка для вказаних цілей не виділялася, а спірний об`єкт побудовано за відсутності будь-яких дозвільних документів.

38. Адже з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та відповідачами не доведено того, чи до виникнення спору в цій справі зверталися ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР" і ТОВ "Преміум Бізнес Груп" (попередні власники спірного майна) до суду з вимогами про визнання права власності на спірну будівлю як самочинно збудоване нерухоме майно на підставі положень частин 3 і 5 статті 376 ЦК України відповідно з метою легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно.

39. Разом із тим відповідно до частини 3 статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

40. Таким чином, у розумінні норми частини 3 статті 376 ЦК України особою, яка може претендувати на визнання в судовому порядку права власності на об`єкт самочинного будівництва, є саме забудовник чужої земельної ділянки, а не Товариство, яке, що достовірно встановлено судами, набуло право власності на спірний об`єкт лише в травні 2019 року.

41. У зв`язку з наведеним не виключається наявність достатніх підстав вважати, що послідовна державна реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва (спочатку за ТОВ "Мережа Напівфабрикатів КР", а потім за ТОВ "Преміум Бізнес Груп" і ТОВ "АС-Трейд КР" як останнім набувачем) жодним чином не змінює правового режиму такого об`єкта як самочинного будівництва незалежно від його правомірної подальшої реконструкції (шляхом збільшення первісної площі магазину із 43,8 м2 до 77,1 м2), оформленої чинними деклараціями про готовність об`єкта до експлуатації від 01.08.2022 № ДП101220720838 і від 31.08.2022 № ДП101220819183 про готовність до експлуатації об`єкта, а також незважаючи на подальше оформлення права користування Товариством спірною земельною ділянкою шляхом укладення з Міськрадою договорів оренди.

42. Крім того, суди попередніх інстанцій належним чином не відхилили доводів прокурора про те, що:

1) право оренди земельної ділянки площею 0,0260 га для нового будівництва Товариство могло набути лише за результатами проведення земельних торгів, які в порушення вимог статей 134, 135 ЗК України не проводилися;

2) відведення під забудову спірної земельної ділянки (із неспівмірною площею відносно розташованого на ній нерухомого майна) поза конкурентними засадами є нераціональним розпорядженням землею територіальної громади міста Кривого Рогу та свідчить про порушення інтересів держави.

43. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів із урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

44. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що оскаржувані рішення та постанова не відповідають положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки ухвалені без дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, без урахування правових позицій Верховного Суду в подібних правовідносинах, а тому передчасним є висновок місцевого та апеляційного господарських судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023 і зобов`язання Товариства та Підприємця усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину.

45. Наведене в сукупності свідчить про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваних рішення і постанови у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023 і зобов`язання Товариства та Підприємця усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути її шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину, та передачі справи на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.

46. Разом із тим колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника про неврахування апеляційним судом: 1) висновку щодо застосування положень статей 26, 39, 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах (у контексті необхідності дотримання забудовником порядку здійснення будівництва та відповідальності щодо достовірності даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації), викладеного у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 199/2943/20, від 14.11.2023 у справі № 521/1193/21, від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20, від 13.03.2024 у справі № 522/3835/22, від 05.06.2024 № 521/13158/19, від 28.08.2024 у справі № 521/14346/20; 2) висновку щодо застосування норм статей 134, 135 ЗК України у подібних правовідносинах (у контексті того, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу розміщеної на ній будівлі, для нового будівництва передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19; 3) висновку щодо застосування положень статей 76, 79, 86 ГПК України у подібних правовідносинах (у контексті необхідності надання судом оцінки належним, допустимим і достовірним доказам, які підтверджують факт самочинного будівництва спірного майна на земельній ділянці, яка не виділялася для таких цілей, за відсутності будь-яких дозвільних документів), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20, від 16.06.2022 у справі № 910/23713/16, від 14.11.2023 у справі № 904/2063/20, від 05.06.2024 у справі № 910/12823/21, позаяк за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та в зазначених скаржником справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаної правової позиції під час вирішення цього господарського спору.

47. Крім того, суд касаційної інстанції зауважує, що насправді постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 199/2943/20, від 14.11.2023 у справі № 521/1193/21, від 14.02.2024 у справі № 523/8263/20, від 13.03.2024 у справі № 522/3835/22, від 05.06.2024 № 521/13158/19, від 28.08.2024 у справі № 521/14346/20 не містять цитованого скаржником висновку щодо застосування положень статей 26, 39, 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

48. Водночас зміст оскаржуваної постанови свідчить, що апеляційний суд якраз врахував викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 висновок про те, що належними відповідачами за вимогою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва є останні набувачі такого об`єкта, позаяк розглядав відповідну позовну вимогу, звернуту до ТОВ "АС-Трейд КР" і ФОП Присяжнюка В. Ю. як останніх набувачів спірного магазину;

49. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження, оскільки саме суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду не відповідно, а всупереч правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 10.04.2020 у справі № 344/4319/16-а, в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.01.2024 у справі № 680/1009/16-ц, від 29.01.2024 у справі № 587/517/21, від 07.02.2024 у справі № 306/947/20 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, від 11.06.2024 у справі № 910/12441/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 04.09.2024 у справі № 910/8317/23, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані рішення та постанову - скасувати у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023 і зобов`язання Товариства та Підприємця усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути її шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину, а справу - направити на новий розгляд у цій частині позову до суду першої інстанції.

50. Із наведених раніше мотивів Верховний Суд відхиляє необґрунтовані доводи відповідачів частково (у зазначеній частині позову), викладені у відзивах на касаційну скаргу.

Щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог

51. Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права довірчої власності ФОП Присяжнюка В. Ю. на спірний магазин і про визнання незаконним та часткове скасування рішення Криворізької міськради від 28.07.2023 № 2106 з огляду на таке.

52. У пунктах 111- 113 постанови від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала про таке:

"111. Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.

112. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

113. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно".

Схожі за змістом висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2024 та від 26.06.2024 у справі № 910/15124/19, від 12.03.2024 у справі № 904/3504/22 і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.07.2024 у справі № 212/43/20.

53. Відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду: 1) у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права; 2) діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції; 3) аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики; 4) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 03.07.2019 у справі № 127/2209/18, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

54. У пунктах 139- 141, 144- 146 постанови від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21 (предмет позову - скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомого майна), у якій (справі) вирішувалося питання про можливе відступлення від висновків (у контексті того, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва є не забудовник, а саме останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво), викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування положень статей 391, 376 ЦК України та статей 152, 212 ЗК України у подібних правовідносинах, які наразі є її останньою правовою позицією при вирішенні зазначеної категорії спорів:

"139. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстроване за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

140. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi № 916/1174/22).

141. Таким чином, усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва заявлені позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора є неналежними та такими, що не спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача.

144. Велика Палата звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові [див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.13)].

145. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що у справі, яка розглядається, належним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, є вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України.

146. Зазначений спосіб захисту відповідає характеру правопорушення, є таким, що встановлений законом, реально захищає та відновлює права та інтереси позивача".

55. Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, виснував, що вимоги про скасування державної реєстрації права довірчої власності Підприємця на спірний об`єкта є неефективним способом захисту, оскільки жодним чином не відновить порушені на думку прокурора права та законні інтереси держави.

56. У свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та часткове скасування рішення Криворізької міськради від 28.07.2023 № 2106, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 (пункти 10.64, 10.66, 10.67) наголошувала на тому, що:

1) вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння майном;

2) натомість, у випадку, якщо протиправний акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування не виконано, тобто він не створив наслідків для прав, інтересів, обов`язків особи (на його виконання не укладено правочин), він мав би бути визнаний недійсним органом, який його видав;

3) якщо ж такий протиправний акт було реалізовано шляхом укладення на його підставі правочину з розпорядженням майном громади, то він вичерпав свою дію виконанням, і надалі належний захист прав територіальної громади здійснюється у спорі з іншою стороною правочину, укладеного на виконання вказаного вище акта.

57. Схожі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.67), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.13).

58. Таким чином, колегія суддів зауважує, що покладений в основу оскаржуваних рішення та постанови (у частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права довірчої власності ФОП Присяжнюка В. Ю. на спірний магазин та про визнання незаконним і часткове скасування рішення Криворізької міськради від 28.07.2023 № 2106) висновок судів попередніх інстанцій щодо неефективності зазначених способів захисту прав територіальної громади міста Кривого Рогу (власника спірної земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво) цілком відповідає останнім правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, які (правові позиції) фактично врахували суди при вирішенні цього господарського спору.

59. Отже, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у частині скасування державної реєстрації права довірчої власності ФОП Присяжнюка В. Ю. на спірний магазин та про визнання незаконним і часткове скасування рішення Криворізької міськради від 28.07.2023 № 2106, а тому оскаржувані рішення та постанову в цій частині необхідно залишити без змін.

60. Із наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідачів частково (у зазначеній частині позову), викладеними у відзивах на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

61. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

63. За наведених обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову повністю не відповідає положенням статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам із урахуванням фактичних підстав позовних вимог і заперечень проти них суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023 і про зобов`язання Товариства та Підприємця усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути її шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину.

64. Отже, зважаючи на те, що неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права допустили суди першої та апеляційної інстанцій, а зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувані рішення та постанову - скасувати у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023 і про зобов`язання Товариства та Підприємця усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути її шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину, а справу - передати на новий розгляд у зазначеній частині позову до Господарського суду Дніпропетровської області.

65. Разом із тим у частині відмови у задоволенні решти позовних вимог оскаржувані рішення та постанову слід залишити без змін.

66. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

67. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд у частині двох позовних вимог немайнового характеру (визнання недійсним договору оренди від 30.08.2023; зобов`язання Товариства та Підприємця усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міськради у праві користування та розпорядження спірною земельною ділянкою та повернути її шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - спірного магазину), колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Водночас судовий збір у загальній сумі 9689,60 грн, сплачений за подання касаційної скарги у частині відмови в задоволенні інших двох позовних вимог немайнового характеру (скасування державної реєстрації права довірчої власності ФОП Присяжнюка В. Ю. на спірний магазин; визнання незаконним і часткове скасування рішення Криворізької міськради від 28.07.2023 № 2106), на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 904/2332/25 скасувати у частині відмови в задоволенні позовних вимог:

- про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.08.2023 № 2023529, укладеного між Криворізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд КР";

- про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Трейд КР" та фізичної особи - підприємця Присяжнюка Віктора Юрійовича усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою загальною площею 0,0260 га, кадастровий номер 1211000000:03:633:0177, розташованою за адресою: вул. Лісового, 22-д, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл, та повернути цю земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 77,1 м2, яка складається з: будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів літ. "А" площею 46,7 м2, будівлі магазину продовольчих та непродовольчих товарів літ. "Б" площею 30,4 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 349693512110).

Справу № 904/2332/25 передати на новий розгляд у зазначеній частині позову до Господарського суду Дніпропетровської області.

У частині відмови в задоволенні решти позовних вимог рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 904/2332/25 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай

Оригінал: reyestr.court.gov.ua