Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №915/1711/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №915/1711/23

Суддя: Кондратова І.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 915/1711/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Баранця О. М., Вронської Г. О.,

за участю секретаря судового засідання: Гнідобор А. В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Іноземцева Є. С. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025

(суддя Мавродієва М. В.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026

(головуюча - Принцевська Н. М., судді: Діброва Г. І., Ярош А. І.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз"

до ОСОБА_1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2 ;

2) ОСОБА_3 ;

3) ОСОБА_4 ;

4) ОСОБА_5 ;

5) ОСОБА_6 ;

про стягнення 11 180 200,00 грн збитків,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник, ОСОБА_1 ) про стягнення 11 180 200,00 грн збитків.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, виконуючи обов`язки голови правління Товариства, прийняв наказ № 653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії" на підставі рішення, оформленого протоколом наглядової ради Товариства № 12/05-2023 від 12.05.2023, яке прийняте неправомочним складом наглядової ради, чим спричинив Товариству збитки у загальному розмірі 11 180 200,00 грн.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Згідно із пунктом 10.4.4 статуту Товариства порядок прийняття наглядовою радою рішень шляхом проведення заочного голосування (опитування) визначається Положенням про наглядову раду.

Засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь, а при заочному голосуванні надали бюлетені, не менше ніж 3 (три) члена наглядової ради (пункт 10.4.5 статуту Товариства).

Відповідно до Положення про наглядову раду Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", затвердженого протоколом загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" № 21 від 23 квітня 2021 (далі - Положення про наглядову раду), це положення визначає правовий статус наглядової ради, порядок обрання її членів, організації роботи , виплати винагороди та відповідальність членів наглядової ради, а також прийняття ними рішень стосовно діяльності Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз".

Так, згідно із пунктом 4.1 Положення про наглядову раду кількісний склад наглядової ради складає 5 (п`ять) осіб.

Пунктом 8.13 Положення про наглядову раду передбачено, що засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь, а при заочному голосуванні надали бюлетені, не менше ніж 3 (три) члена наглядової ради.

Відповідно до пункту 8.21 Положення про наглядову раду рішення наглядової ради у разі заочного голосування (опитування) приймаються простою більшістю голосів членів наглядової ради від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами.

Згідно із протоколом № 12/05-2023 засідання наглядової ради Товариства від 12.05.2023 було проведено у формі заочного голосування (опитування).

У заочному голосуванні взяли участь члени наглядової ради ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), ОСОБА_9 (ОСОБА_9) та ОСОБА_10 . З огляду на участь трьох із п`яти обраних членів наглядової ради, засідання було визнано правомочним.

На розгляд наглядової ради було винесено питання "Про виплату голові та членам правління Товариства премії (заохочення)", за результатами розгляду якого прийнято рішення про виплату голові та членам правління товариства премії за перші чотири місяці 2023 року у визначених протоколом розмірах.

Згідно із протоколом, за прийняття зазначеного рішення проголосували ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ) та ОСОБА_9 (ОСОБА_9), а ОСОБА_10 утримався від голосування. Протокол підписано головою наглядової ради ОСОБА_7) та секретарем наглядової ради ОСОБА_10 .

Крім того, відповідно до бюлетенів заочного голосування наглядової ради Товариства ОСОБА_7) та ОСОБА_12 (ОСОБА_9) у графі "за" проставлено підписи, тоді як у бюлетені ОСОБА_10 підпис міститься у графі "утримався".

На виконання зазначеного рішення наглядової ради наказом № 653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії", було здійснено нарахування та виплату премій голові та членам правління Товариства за підсумками роботи за перші чотири місяці 2023 року на загальну суму 11 180 200,00 грн.

Зазначений наказ підписано виконувачем обов`язків голови правління ОСОБА_1 , який у відповідний період виконував повноваження голови правління Товариства, згідно із наказом Товариства № 327-вд від 15.05.2023.

Листом від 11.09.2023, підписаним ОСОБА_10 , як секретарем наглядової ради Товариства, на адресу Товариства були направлені бюлетені заочного голосування членів наглядової ради ОСОБА_7 ( ОСОБА_7 ), ОСОБА_9 (ОСОБА_9) та ОСОБА_10 , а також оригінал бюлетеня ОСОБА_9 (ОСОБА_9) від 05.05.2023 для долучення до матеріалів засідання наглядової ради від 12.05.2023 з питання щодо виплати премії голові та членам правління Товариства.

У зазначеному листі повідомлено про помилкове направлення бюлетеня заочного голосування від 22.03.2022 та необхідність його віднесення до іншого протоколу засідання наглядової ради.

Листом від 14.11.2023 ОСОБА_10 повідомив голову правління Товариства про те, що в протоколі засідання наглядової ради Товариства № 12/05-2023 від 12.05.2023 була допущена описка та помилково вказано запис напроти варіанта голосування: "утримався", тоді як дійсно він мав намір проголосувати: "за", а тому просив вважати його голос у протоколі наглядової ради від 12.05.2023 щодо виплати голові та членам правління Товариства премії замість: "утримався" - "за".

До вказаного листа додано виправлений протокол засідання наглядової ради Товариства від 12.05.2023 щодо виплати голові та членам правління товариства премії (заохочення) та бюлетень заочного голосування ОСОБА_10 , з підписом в графі "за", з датою розсилки - 05.05.2023, та містить запис: "виправлено член наглядової ради ОСОБА_10 14.11.2023".

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026, позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства 11 180 200,00 грн збитків та 167 703,00 грн судового збору.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення у діях відповідача, а відтак і про наявність підстав для відшкодування Товариству збитків.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати й передати справу на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункти 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.

На обґрунтування скаржник посилається на порушення стандарту доказування судами попередніх інстанцій, недослідження судом першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, в яких діяв відповідач (моменту виправлення описки, інформування наглядової ради щодо можливих дефектів протоколу наглядової ради), що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та є порушенням принципу вірогідності доказів й приписів частини другої статті 87 ГПК України у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 79, частини першої статті 86 та статті 269 ГПК України, і відсутній висновок Верховного Суду щодо цього питання, у сфері правовідносин відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі її керівником, що відповідно до пункту 3 та пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України є підставою касаційного оскарження передбаченою пунктами1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України, а саме недослідження та, відповідно, відсутність оцінки:

- доручення членам наглядової ради Товариства Компанії "Песнеро Інвестмент Лімітед" та "Сольвоторе Ентерпрайзес Лімітед", викладені в листах даних компаній;

- показань свідків та пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , які підтвердили виправлення допущеної описки та обізнаність відповідача стосовно цього і, відповідно, прийняття рішення від 12.05.2023;

- відсутність правових підстав для реєстрації протоколу засідання наглядової ради від 12.05.2023, в системі діловодства, канцелярії позивача;

- службової записки, наданої суду та складеної в рамках проведеного службового розслідування Товариства, яка підтверджує відсутність правових підстав для реєстрації протоколу засідання наглядової ради від 12.05.2023, в системі діловодства, канцелярії позивача;

- приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" № 1639, який передбачає, що заборгованість перед постачальниками газу має бути погашена за рахунок видатків державного бюджету, а не за рахунок статті витрат пункту 2.1.2 структури тарифу "Витрати на оплату праці".

Скаржник зазначає, що одним із основних питань, яке суди повинні були встановити при здійснені розгляду справи, є встановлення того, чи здійснив відповідач за наявності ознак очевидної протиправності рішення (протоколу наглядової ради), зокрема, відсутності необхідної кількості голосів для його прийняття, реалізуючи свої фідуціарні обов`язки з метою виявлення належної обачності, інформування наглядової ради про можливі дефекти такого рішення. Вказана позиція щодо необхідності дослідження даного питання кореспондується із висновками, викладеними Верховним Судом в постанові від 11.09.2024 у справі № 911/3853/23 за фактично аналогічних обставин і правовідносин.

Скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції порушив право на справедливий суд, а саме участі відповідача в судовому засіданні, що унеможливило надання ним власних пояснень та заперечень під час розгляду справи, неврахування поважності причини відсутності в засіданні - наявність онкологічного захворювання та необхідність лікування, а отже і встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є порушенням приписів пункту 2 частини першої статті 42, пункту 1 частини третьої статті 202 ГПК України, за відсутності висновку Верховного Суду щодо права учасника на участь в судовому засіданні за наявності онкологічної хвороби та перебування на лікуванні, у сфері правовідносин відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі її керівником, що відповідно до пунктів 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 5 частини першої статті 310 ГПК України, з огляду на недослідження судом апеляційної інстанції: копії консультативного висновку спеціаліста гематолога від 29.05.2026 з призначенням на дату судового засідання чергової "хіміотерапії", а також копії виписки від 15.06.2026.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить: закрити касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України; відмовити ОСОБА_1 у задоволені касаційної скарги в повному обсязі.

Відзив обґрунтовано наступним:

- Верховним Судом вже висловлена правова позиція щодо питання у сфері відшкодування шкоди заподіяної юридичній особі її керівником, за результатами розгляду господарських справ з аналогічними предметом та підставами, у постановах від 10.09.2025 у справі № 906/127/24, від 05.08.2025 у справі № 904/5499/23 та від 11.09.2024 у справі № 911/3853/23;

- у діях скаржника наявні всі елементи складу правопорушення;

- суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволені клопотання про відкладення розгляду справи.

5. Розгляд клопотань

03.11.2026 від представника відповідача ОСОБА_15 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтоване тим, що представник відповідача 03.11.2026 буде брати участь у розгляді справи № 308/12569/25, яку розглядатиме Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, зважаючи на те, що: - явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась; - відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України); - матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права; - позиція відповідача викладена у касаційній скарзі; - представник відповідача - адвокат Ткаченко С. О. 13.10.2026 брав участь у судовому засіданні та надавав свої пояснення щодо касаційної скарги; - суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; - про наявність у представника відповідача додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути касаційну скаргу по суті, Суду не повідомлялося.

6. Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Здійснюючи касаційне провадження, Суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини четвертої статті 92 ЦК України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно із частиною другою статті 89 ГК України посадові особи несуть цивільно-правову, адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність за шкоду та збитки, завдані ними господарському товариству, у порядку та у випадках, передбачених законом.

За статтею 89 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи товариства повинні діяти: 1) в інтересах товариства; 2) добросовісно та розумно; 3) у межах повноважень, наданих їм статутом акціонерного товариства та законодавством.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).

Зміст частини другої статті 1166 ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

При застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже, навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Частинами другою, третьою статті 75 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу, за умови, що інше не передбачено статутом акціонерного товариства. Рішення наглядової ради приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради від їх загальної кількості, які мають право голосу, якщо для прийняття такого рішення статутом акціонерного товариства не передбачено більшої кількості голосів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що статутом та Положенням про наглядову раду визначено можливість прийняття наглядовою радою рішень шляхом заочного голосування (опитування), кількісний склад наглядової ради, правомочність засідань наглядової ради, порядок прийняття рішень, у тому числі, шляхом заочного голосування (опитування).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 12.05.2023 прийнято рішення наглядової ради Товариства, яке оформлено протоколом від 12.05.2023 №12/05-2023, про виплату голові та членам правління Товариства премії (заохочення) за перші чотири місяці 2023 року.

Як зазначено у відповідному протоколі засідання наглядової ради, на засіданні присутні три члена наглядової ради.

Тому, враховуючи пункт 10.4.5 статуту, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що засідання наглядової ради було правомочним, оскільки відбувалось заочне голосування - бюлетені надали не менше як три члена наглядової ради.

Водночас, за прийняття рішення щодо виплати премії проголосувало: "за" - 2 члени наглядової ради (ОСОБА_7, ОСОБА_12) та "утримався" - 1 член ( ОСОБА_10 ), тобто менше 3 членів наглядової ради. При цьому, у відповідному протоколі зазначено, що рішення з цього питання прийнято.

Отже, в порушення пункту 8.21 Положення про наглядову раду та частини третьої статті 75 Закону України "Про акціонерні товариства", за прийняття рішення не проголосувала проста більшість голосів членів наглядової ради від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами.

Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що рішення щодо виплати премії у вигляді протоколу наглядової ради від 12.05.2023 № 12/05-2023 є таким, що не прийнято.

При цьому судами спростовано твердження відповідача про те, що обставина прийняття рішення про виплату премії (заохочення) підтверджується наданими доказами, а саме: листом від 14.11.2023, яким на адресу Товариства направлені виправлені протокол засідання наглядової ради від 12.05.2023 та бюлетень голосування; листами компаній PESNERO INVESTMENTS LIMITED та SOLVOTORE ENTERPRISES LIMITED від 03.12.2024, у яких зазначалося про надання відповідних доручень представникам голосувати «за» з питання виплати грошових коштів членам правління; показання свідків.

Так, судом першої інстанції відхилено показання та пояснення третіх осіб щодо виявлення помилки в протоколі №12/05-2023 від 12.05.2023 та бюлетені від 05.05.2023, її виправлення та направлення виправленого варіанту документів для виконання на адресу Товариства до підписання відповідачем наказу № 653-ос від 17.05.2023 "Про нарахування та виплату премії", з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення таких дій.

Водночас, відхиляючи пояснення ОСОБА_10 про те, що при створенні протоколу засідання наглядової ради від 12.05.2023 та бюлетенів, у зв`язку з копіюванням текстів створюваних документів з інших документів, останнім помилково залишено запис навпроти варіанта голосування "утримався", суди зазначили, що ОСОБА_10 не надавав жодних мотивів щодо власноруч поставленого підпису у бюлетені від 05.05.2023 навпроти графи "утримався".

При цьому, суди констатували, що "свій намір" утриматись від голосування ОСОБА_10 зафіксував двічі: у бюлетені заочного голосування наглядової ради Товариства від 05.05.2023 та у протоколі №12/05-2023 від 12.05.2023.

До того ж, суди зауважили, що ОСОБА_10 в подальшому також підтвердив результати свого голосування "утримався", що вбачається із надісланого на адресу Товариства листа від 11.09.2023, до якого додано, зокрема, оригінали протоколу №12/05-2023 від 12.05.2023 та бюлетня ОСОБА_10 від 05.05.2023 з підписом навпроти графи "утримався". У листі не зазначено про те, що в протоколі наявна помилка/описка.

Щодо листа від 14.11.2023, яким ОСОБА_10 направив виправлений протокол засідання та бюлетень заочного голосування суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що вказаний лист був підписаний ОСОБА_10 , як секретарем наглядової ради Товариства, проте, повноваження ОСОБА_10 як секретаря наглядової ради Товариства були припинені ще 08.06.2023, тому суди першої та апеляційної інстанцій оцінили такі "виправлення" у протоколі та бюлетені як переголосування. Однак, таке переголосування було здійснено ОСОБА_10. 14.11.2023, тобто вже не маючи повноважень члена наглядової ради Товариства.

Щодо посилання відповідача на листи компаній PESNERO INVESTMENTS LIMITED та SOLVOTORE ENTERPRISES LIMITED, у яких зазначалося про надання відповідних доручень представникам голосувати «за» з питання виплати грошових коштів членам правління Товариства, суд апеляційної інстанції зазначив таке: - як було встановлено, на момент прийняття відповідачем рішення про погодження виплат та видання наказу про преміювання, у нього були відсутні належні правові підстави для його прийняття, оскільки відповідне рішення наглядової ради фактично не було прийняте з огляду на вимоги пункту 8.21 Положення про наглядову раду, за таких обставин відповідач міг і повинен був усвідомлювати, що кількість голосів, поданих за відповідне рішення, є недостатньою для його належного прийняття; - у цьому контексті ключовим є те, що станом на момент видання наказу у відповідача були відсутні правові підстави для його прийняття, а видавши його, він фактично реалізував рішення, яке не було належним чином ухвалене уповноваженим органом Товариства; - вказані листи компаній PESNERO INVESTMENTS LIMITED та SOLVOTORE ENTERPRISES LIMITED не спростовують встановленого факту відсутності у відповідача на момент видання наказу належних правових підстав для його прийняття.

Таким чином, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи стандарт "вірогідності доказів" та наявні в матеріалах справи докази, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що надані відповідачем докази на підтвердження того, що член наглядової ради Товариства ОСОБА_10 голосував "за" прийняття рішення про виплату голові та членам правління премії є менш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на спростування таких обставин. Тобто, за прийняття рішення не проголосувала проста більшість голосів членів наглядової ради від кількісного складу наглядової ради, встановленого загальними зборами.

В свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.05.2023 відповідач видав наказ № 653-ос "Про нарахування та виплату премії", згідно з яким наказав нарахувати та виплатити у травні 2023 року премію за перші чотири місяці 2023 року, голові та членам правління Товариства, в розмірі, зазначеному у протоколі засідання наглядової ради Товариства від 12.05.2023 № 12/05-2023.

На виконання наказу № 653-ос було виплачено премії голові та членам правління Товариства за підсумками роботи за перші чотири місяці 2023 року на загальну суму 11 180 200,00 грн.

Водночас, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідний наказ відповідачем прийнято на виконання такого, що не прийнято (нелегітимного) рішення наглядової ради Товариства від 12.05.2023 № 12/05-2023.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач, як посадова особа, ознайомлений з положеннями статуту, Положенням про наглядову раду, внутрішніми розпорядчими документами підприємства та володіє таким рівнем знань, професійності та досвіду, що міг критично оцінити належність протоколу наглядової ради Товариства від 12.05.2023 № 12/05-2023, та дійти висновку, що останній не відповідає вимогам установчих документів.

Враховуючи наведене, встановивши у діях відповідача наявність всіх елементів складу правопорушення, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Згідно із частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 73 ГПК України).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас у статті 79 ГПК України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони процесу.

В силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний. Подібні за змістом висновки викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019, від 18.11.2019 у справі №908/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.03.2020 у справі №129/1033/13, від 19.11.2024 у справі №910/3070/21, від 21.11.2024 у справі №925/1577/20, від 28.11.2024 у справі №925/181/20.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам статті 79, 86, 87, 269 ГПК України.

Обґрунтування у касаційній скарзі підстав для формування висновків Верховного Суду фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування ухваленого судом апеляційної інстанції рішення, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Водночас, колегія суддів відхиляє аргументи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про наявність підстав для закриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки постанови Верховного Суду у справах №№ 906/127/24, 904/5499/23, 911/3853/23 хоч і ухвалені у подібних правовідносинах, однак у них відсутні висновки щодо застосування норм, які на думку скаржника неправильно застосовано судами першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається.

Щодо доводів скаржника про необґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини одинадцятої статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

За змістом частини дванадцятої статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 виклав правову позицію, відповідно до якої судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права.

Колегія суддів також звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

У розгляді клопотання представника відповідача апеляційним судом враховано, що: - на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, представником відповідача було надано консультаційний висновок спеціаліста гематолога, зі змісту якого неможливо достеменно встановити факт перебування відповідача саме 15 червня 2026 року на лікуванні чи проходженні медичних процедур у відділенні гематології КНП "Міська клінічна лікарня № 4" Дніпровської міської ради; - зазначене клопотання подане представником відповідача, який відповідно до наданих повноважень має право представляти інтереси відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. При цьому будь-яких відомостей про неможливість участі представника у судовому засіданні клопотання не містить; - наведені у клопотанні обставини самі по собі не свідчать про неможливість розгляду справи за участю представника відповідача та не містять належного обґрунтування необхідності обов`язкової особистої участі відповідача у судовому засіданні; - явка в судове засідання учасників справи судом апеляційної інстанції не визнавалася обов`язковою.

За сукупністю вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність достатньо обґрунтованих підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги у цій справі на підставі поданого клопотання.

Інші аргументи, твердження та заперечення скаржника не охоплюються визначеними ним підставами касаційного оскарження, а отже і не можуть бути досліджені та оцінені Верховним Судом.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

8. Судові витрати

З метою забезпечення права на касаційний перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 915/1711/23 Верховний Суд ухвалою від 09.09.2026 відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 268 324,80 грн до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи диспозицію частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" про те, що суд саме за клопотанням сторони може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, відстрочена сплата судового збору за розгляд касаційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно із статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 у справі № 915/1711/23 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України 268 324,80 грн (двісті шістдесят вісім тисяч триста двадцять чотири гривні 80 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді О. Баранець

Г. Вронська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua