Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №910/5275/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суд: Касаційний господарський суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №910/5275/25

Суддя: Студенець В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 року

м. Київ

cправа № 910/5275/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Бондарчук В.В.)

від 09.02.2026

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді:, Буравльов С.І., Шапран В.В.)

від 25.05.2026

у справі № 910/5275/25

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 891 213 599,77 грн,

та за зустрічним позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про визнання недостовірними даних, визнання дій неправомірними, скасування актів та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - Шатарська Т.Н.,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Засядьвовк А.І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до суду із позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") про стягнення 891 213 599,77 грн, у тому числі:

- 871 893 755,07 грн основного боргу,

- 2 410 472,42 грн 3% річних та

- 16 909 372,28 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.05.2019.

1.2. ДПЗД "Укрінтеренерго" подало зустрічну позовну заяву до ПрАТ "НЕК "Укренерго", в якій просило:

1) визнати недостовірними та такими, що не підлягають використанню в розрахунках між учасниками ринку даних комерційного обліку, використаних ПрАТ "НЕК "Укренерго" в розрахунках з ДПЗД "Укрінтеренерго" за договором про врегулювання небалансів від 03.05.2019 та сплати інших платежів:

- за актом від 31.01.2025 №СВБ_02_2025_01_0044 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів на загальну суму 433 702 278,43 грн (а також актом корегування від 24.03.2025 №СВБ_К_03_2025_01_0044 на суму 413 082 048,16 грн) за січень 2025 року - в обсязі 51 829,675 МВт/год;

- за актом від 28.02.2025 №СВБ_02_2025_02_0044 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів на загальну суму 458 811 706,91 грн (а також актом корегування від 25.04.2025 №СВБ_К_03_2025_02_0044 на суму 456 852 746,52 грн) за лютий 2025 року - в обсязі 51 342,000 МВт/год;

2) визнати неправомірними дії ПрАТ "НЕК "Укренерго", як адміністратора розрахунків, щодо використання в розрахунках з ДПЗД "Укрінтеренерго" актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 03.05.2019 та скасування наступних актів:

- акта від 31.01.2025 №СВБ_02_2025_01_0044 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів на загальну суму 433 702 278,43 грн (а також акта корегування від 24.03.2025 №СВБ_К_03_2025_01_0044 на суму 413 082 048,16 грн) за січень 2025 року - в обсязі 51 829,675 МВт/год;

- акта від 28.02.2025 №СВБ_02_2025_02_0044 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів на загальну суму 458 811 706,91 грн (а також акта корегування від 25.04.2025 №СВБ_К_03_2025_02_0044 на суму 456 852 746,52 грн) за лютий 2025 року - в обсязі 51 342,000 МВт/год;

3) зобов`язати ПрАТ "НЕК "Укренерго", як адміністратора розрахунків, здійснити перерахунок небалансів електричної енергії ДПЗД "Укрінтеренерго" шляхом виключення негативних небалансів за січень 2025 року в обсязі 51 829,675 МВт/год, за лютий 2025 року в обсязі 51 342,000 МВт/год, а також шляхом повторного перерахунку небалансів.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначає, що звіти споживання електроенергії, надані позивачем за первісним позовом, містять обсяги електричної енергії, що спожита споживачами, по яким ДПЗД «Укрінтеренерго» ініційовано процедури припинення електропостачання (в тому числі в Датахаб), після дати припинення, зазначеної у вимозі постачальника «останньої надії» на балансуючу групу постачальника «останньої надії»; такі споживачі безпідставно знаходилися на споживанні ДПЗД «Укрінтеренерго» більше 90 днів. Тобто, за твердженнями ДПЗД «Укрінтеренерго», велика кількість споживачів (обсяги споживання яких було включено у розрахункові дані відповідача за первісним позовом) не обліковуються за ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії», як користувачем системи передачі в інформаційно-телекомунікаційній платформі Датахаб.

За таких обставин дії ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо визнання даних комерційного обліку придатними для розрахунків на ринку електричної енергії та формування на їх підставі зобов`язань постачальника «останньої надії» є порушенням вимог чинного законодавства та законних прав ДПЗД «Укрінтеренерго».

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі №910/5275/25 провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 134 548687,90 грн закрито. Позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 737 345 067,17 грн, 3% річних у розмірі 2 410 472,42 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 909 372,28 грн задоволено. Стягнуто з ДПЗД "Укрінтеренерго" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" 737 345 067, 17 грн основного боргу, 2 410 472,42 грн 3% річних та 16 909 372,28 грн інфляційних втрат. У задоволенні зустрічного позову ДПЗД "Укрінтеренерго" відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 у справі № 910/5275/25 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №910/5275/25, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд; у разі якщо Верховний Суд не виявить підстав для направлення справи на новий розгляді - скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №910/5275/25, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» відмовити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ДПЗД «Укрінтеренерго» задовольнити у повному обсязі.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що судами попередніх інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 17.02.2025 у справі №910/10020/24, від 20.12.2024 у справі №910/8832/24, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 17.11.2023 у справі №910/12832/21, від 13.02.2024 у справі №910/14138/22, від 02.10.2024 у справі №910/3532/23 (щодо застосування положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20 ЦК України з урахуванням принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, передбаченого статтями 8, 129 Конституції України, статті 11 ГПК України, статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Також підставою касаційного оскарження позивач за зустрічним позовом визначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

3.2.1. У поданій касаційній скарзі скаржник наголошує на такому:

- суд першої та апеляційної інстанції має обов`язок розглянути суперечку щодо розбіжностей (доводи та докази іншого учасника справи) при розгляді справи про стягнення боргу і не має права допускати суперечливу поведінку як орган держави, так як така поведінка призводить до правової невизначеності правовідносин учасників судового спору;

- більшість обсягів розбіжностей по небалансам за спірний період, яку не погодив в актах ДПЗД «Укрінтеренерго» з ПрАТ «НЕК «Укренерго», не підтверджується інформацією із Датахаб про ЕІС-коди споживачів відповідача за первісним позовом та даними комерційного обліку із звітів операторів системи;

- електропостачальник не має нести фінансову відповідальність за обсяги, що не споживалися його споживачами; а що ж стосується рішень АКО, ухвалених не на користь ДПЗД «Укрінтеренерго», то закон не передбачає обов`язкового оскарження таких рішень в НКРЕКП у порядку досудового врегулювання, а право на звернення до Суду може бути реалізовано відповідачем за первісним позовом протягом загального строку позовної давності (три роки з моменту порушення права);

- суди обох інстанцій не навели жодного положення закону, який забороняє подання зустрічного позову або заперечень на первісний позов через неоскарження відповідачем за первісним позовом розбіжностей до первинних документів позивача за первісним позовом;

- суд першої інстанції замість здійснення оцінки доводів та доказів, які надано позивачем за зустрічним позовом, навів у рішенні деякі положення Кодексу комерційного обліку електричної енергії та інших актів НКРЕКП, зазначивши що у разі незгоди з даними комерційного обліку та розрахунком зобов`язання (предмет спору у справі), що сформовані ПрАТ «НЕК «Укренерго», ДПЗД «Укрінтеренерго» мало право оскаржити ці дії в НКРЕКП або в суді (що до речі і зробив позивач за зустрічним позовом);

- суд першої інстанції не дав оцінки всім поданим відповідачем доказам, які є ключовими для розгляду розбіжностей та допустимими, серед яких: погодинні технічні та цифрові дані з MMS та ІТС «Датахаб» щодо реального споживання електроенергії та ЕІС-кодів площадок вимірювання (об`єктів) споживачів відповідача за первісним позовом; звіти операторів системи розподілу (ОСР) та оператора системи передачі (ОСП), які фіксують фактичний обсяг споживання споживачів по ЕІС-кодам у визначені спірні періоди; розрахунки небалансів, підготовлені з використанням офіційних систем обліку та погодинних графіків споживання; виписки, листування, первинні документи, що засвідчують суттєві розбіжності між заявленою заборгованістю та фактичним електроспоживанням;

- суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у задоволенні обґрунтованого клопотання відповідача про витребування документів у позивача щодо надання сертифікованих даних комерційного обліку по ТКО споживачів відповідача, що унеможливило підтвердження правомірності розрахунків та обсягів постачання небалансів електричної енергії.

3.3. Відзив на касаційну скаргу до Суду не надходив.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень

4.1. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» є оператором системи передачі (ОСП) та адміністратором розрахунків (АР) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» наказом від 03.04.2019 №204 затвердило умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів НЕК «Укренерго» від 08.07.2019 №366, від 07.08.2019 №423, від 06.03.2020 №85, від 26.11.2020 №634, від 21.12.2020 №709, від 05.01.2021 №6, від 25.02.2021 №111, від 16.03.2021 №141, від 01.06.2021 и№303, від 31.01.2022 №58, від 21.04.2022 №161, від 16.05.2022 №176, від 09.06.2022 №236, №27.01.2023 №58, від 01.03.2024 №117, від 24.06.2024 №360, від 08.07.2024 №393.

4.2. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулося до позивача за первісним позовом із заявою-приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

НЕК «Укренерго» 03.05.2019 надіслало ДПЗД «Укрінтеренерго» повідомлення про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, ідентифікатор договору - №0044-01022, дата акцептування - 03.05.2019.

Отже, 03.05.2019 між НЕК «Укренерго» (далі - оператор системи передачі/ОСП) та ДПЗД «Укрінтеренерго» (далі - сторона відповідальна за баланс/СВБ) укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0044-01022 (далі - Договір).

За цим Договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (пункт 1.3 Договору).

ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне врегулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (пункт 1.4 Договору).

Згідно із пунктом 1.5 Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.

У пункті 2.2 Договору зазначено, що порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

У відповідності до пункту 5.1 Договору формування ОСП декадних звітів СВБ, місячних звітів СВБ, позапланових звітів СВБ, звітів про коригування, забезпечення СВБ коштів на рахунку ескроу СВБ відповідно до них, формування актів та списання ОСП коштів з рахунків ескроу СВБ на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ОСП здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку та цим договором.

Згідно із пунктом 5.2 Договору СВБ, що є електропостачальником, повинна відкрити в одному з уповноважених банків поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Учасник ринку повинен укласти необхідні угоди з розрахунковим банком для здійснення платежів у відповідності до процедур та графіків, визначених Правилами ринку.

За умовами пункту 5.3 Договору СВБ, у якої виникли зобов`язання перед ОСП щодо оплати за небаланс електричної енергії, вносить плату за електричну енергію виключно на рахунок ескроу СВБ. Кошти з рахунку ескроу СВБ в подальшому перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ОСП, зазначені у реквізитах цього договору. Виконання зобов`язання з оплати небалансів, що виникли після розірвання договору про врегулювання небалансів та закриття рахунку ескроу СВБ, забезпечується стороною шляхом перерахування СВБ коштів на рахунок зі спеціальним режимом використання ОСП; перерахування ОСП коштів на рахунок СВБ, зазначений у заяві СВБ про повернення коштів.

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.

Пунктами 5.7 та 5.8 Договору встановлено, якщо СВБ має заперечення до інформації, яка міститься у первинному документі, то вона зобов`язана повідомити про це ОСП протягом двох робочих днів з дня його виставлення. Наявність заперечень СВБ не є підставою для несвоєчасного забезпечення СВБ наявності коштів на рахунку ескроу та не може бути підставою для обмеження ОСП щодо вимоги платежу фінансової гарантії, що надається СВБ ОСП. Надані заперечення враховуються ОСП при обчисленні платежів у порядку, передбаченому Правилами ринку.

Відповідно до пункту 5.9 Договору ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладенням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ.

У відповідності до пункту 5.10 Договору СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП примірник підписаного зі своєї сторони акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладенням КЕП).

Цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1 Договору).

Пунктом 9.2 Договору передбачено, якщо жодна із сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

4.3. На виконання умов цього Договору 11.02.2025 позивач за первісним позовом сформував звіт (ідентифікатор звіту 1102202500562) за січень 2025 року на загальну суму 433 702 278,43 грн з ПДВ, який направив на електронну пошту ДПЗД «Укрінтеренерго».

Також НЕК «Укренерго» склало та підписало акт №СВБ_02_2025_01_0044 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.01.2025, відповідно до якого СВБ отримала, а ОСП поставив електричну енергію для врегулювання небалансів з 01.01.2025 по 31.01.2025 в обсязі 51 829,675 МВт/год на загальну суму 433 702 278,43 грн, який направлений відповідачу за первісним позовом через систему управління ринком.

Крім того, НЕК «Укренерго» склало та підписало акт коригування №СВБ_К_03_2025_01_0044 від 24.03.2025 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.01.2025 №СВБ_02_2025_01_0044, відповідно до якого відповідач за первісним позовом отримав, а позивач за первісним позовом поставив електричну енергію для врегулювання небалансів з 01.01.2025 по 31.01.2025 в обсязі 49 439,042 МВт/год на загальну суму 413 082 048,16 грн з ПДВ (розмір корегування вартості у бік зменшення: -20 620 230,27 грн).

11.03.2025 НЕК «Укренерго» сформувало звіт (ідентифікатор звіту 1103202500034) за лютий 2025 року на загальну суму 458 811 706,91 грн з ПДВ, який направив на електронну пошту ДПЗД «Укрінтеренерго».

Також НЕК «Укренерго» склало та підписало акт №СВБ_02_2025_02_0044 купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 28.02.2025, відповідно до якого СВБ отримала, а ОСП поставив електричну енергію для врегулювання небалансів з 01.02.2025 по 28.02.2025 в обсязі 51 342,000 МВт/год на загальну суму 458 811 706,91 грн, який направлений відповідачу за первісним позовом через систему управління ринком.

Надалі НЕК «Укренерго» склало та підписало акт коригування №СВБ_К_03_2025_02_0044 від 25.04.2025 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 28.02.2025 №СВБ_02_2025_02_0044, відповідно до якого відповідач за первісним позовом отримав, а позивач за первісним позовом поставив електричну енергію для врегулювання небалансів з 01.02.2025 по 28.02.2025 в обсязі 51 103,248 МВт/год на загальну суму 456 852 746,52 грн з ПДВ (розмір коригування вартості у бік зменшення: -1 958 960,39 грн).

Проте відповідач за первісним позовом не забезпечив на рахунку ескроу кошти для оплати небалансів відповідно до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за січень та лютий 2025 року з урахуванням актів коригування, внаслідок чого у ДПЗД «Укрінтеренерго» утворилась заборгованість у розмірі 869 934 794,68 грн.

4.4. Разом із тим після звернення до суду із цим позовом НЕК «Укренерго» склало та підписало акти коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за січень та за лютий 2025 року, зокрема:

- Акт коригування від 26.08.2025 №СВБ_К_04_2025_01_0044 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 31.01.2025 №СВБ_02_2025_01_0044, Акта корегування від 24.03.2025 №СВБ_К_03_2025_01_0044, відповідно до якого відповідач за первісним позовом отримав, а позивач за первісним позовом поставив електричну енергію для врегулювання небалансів з 01.01.2025 по 31.01.2025 в обсязі 41 609,003000 МВт/год загальною вартістю 347 984 156,10 грн з ПДВ (розмір коригування вартості у бік зменшення: - 65 097 892,06 грн);

- Акт коригування від 26.09.2025 №СВБ_К_04_2025_0044 до Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів від 28.02.2025 №СВБ_02_2025_02_0044, Акта коригування від 25.04.2025 №СВБ_К_03_2025_02_0044, відповідно до якого відповідач за первісним позовом отримав, а позивач за первісним позовом поставив електричну енергію для врегулювання небалансів з 01.02.2025 по 28.02.2025 в обсязі 43 399,305012 МВт/год загальною вартістю 389 360 911,07 грн з ПДВ (розмір коригування вартості у бік зменшення: - 67 491 835,45 грн).

Отже, з наведеного вбачається, що згідно з актами коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за січень та лютий 2025 року загальна заборгованість ДПЗД «Укрінтеренерго» перед НЕК «Укренерго» за отриману електричну енергію для врегулювання небалансів у січні та лютому 2025 року становить 737 345 067,17 грн (347 984 156,10 грн + 389 360 911,07 грн).

4.5. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з такого:

(1) щодо вимог первісного позову:

- з огляду на те, що після звернення до суду із цим позовом, ПрАТ «НЕК «Укренерго» здійснило коригування обсягів та вартості отриманої відповідачем за первісним позовом електричної енергії для врегулювання небалансів у січні та лютому 2025 року, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 134 548 687,90 (871 893 755,07 грн - 737 345 067,17 грн), у зв`язку із відсутністю предмету спору;

- суд розглядає позовні вимоги за первісним позовом ПрАТ «НЕК «Укренерго» до ДПЗД «Укрінтеренерго» про стягнення 737 345 067,17 грн - основного боргу, 2 410 472,42 грн - 3% річних та 16 909 372,28 грн - інфляційних втрат;

- ДПЗД «Укрінтеренерго» отримало, а ПрАТ «НЕК «Укренерго» поставила електричну енергію для врегулювання небалансів у січні та лютому 2025 року на загальну суму 737 345 067,17 грн, проте відповідач за первісним позовом в порушення умов пункту 7.3.2 Правил ринку та пункту 5.3 Договору не забезпечив на рахунку ескроу кошти для оплати за отриману електричну енергію для врегулювання небалансів за спірний період, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в цій сумі;

- ДПЗД «Укрінтеренерго» порушило умови Договору та Правила ринку, а також положення статті 526 ЦК України, що має наслідком задоволення позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення заборгованості за отриману електричну енергію для врегулювання небалансів за спірний період із відповідача за первісним позовом у сумі 737 345 067,17 грн;

- перевіривши наданий НЕК «Укренерго» розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановлено, що нарахування цих сум обчислено без урахування складених актів коригування від 26.08.2025 на суму 347 984 156,10 грн та від 26.09.2025 на суму 389 360 911,07 грн, внаслідок чого невірно здійснено розрахунок цих сум, разом із тим, оскільки їх розмір не перевищує сум, обчислених судом, відповідно, ці позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі;

(2) щодо вимог зустрічного позову:

- дані щодо обсягів, що покладаються на ДПЗД «Укрінтеренерго» в результаті діяльності балансуючої групи на ринку електричної енергії, вносяться ОСР як ППКО на основі відповідних діючих між ними договорів. Ці дані в подальшому опрацьовуються відповідачем за зустрічним позовом відповідно до пункту 7.3.1 глави 7.3 розділу VII Правил ринку: АР на щоденній основі надсилає платіжний документ через систему управління ринком кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду;

- збір, керування та адміністрування на платформі ММS даних щодо комерційного обліку СВБ здійснюють його ППКО, що є оператором системи розподілу (ОСР), на основі зібраних ними облікових даних;

- обов`язок зі сплати за електричну енергію з врегулювання небалансів виникає не з моменту підписання акта купівлі - продажу електричної енергії, а через два робочих дні після виставлення рахунків в системі управління ринком відповідно до вимог Договору та Правил ринку електричної енергії;

- доводи позивача за зустрічним позовом про те, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» складало акти купівлі-продажу електричної енергії в результаті некоректних даних, які містяться в системі управління ринком, та які здійснені на підставі не погоджених між ПОН та ОСР звітів, є безпідставними;

- з матеріалів справи вбачається, що розбіжності між об`єктивними даними та фактичними звітами ОСР за період січень-лютий 2025 року були відображені в претензіях ДПЗД «Укрінтеренерго». У свою чергу, як встановлено судом, ПрАТ «НЕК «Укренерго» розглянуто звернення позивача за зустрічним позовом щодо розбіжностей в даних фактичного обсягу за період січень-лютий 2025 року та складено акти коригування від 26.08.2025 №СВБ_К_04_2025_01_0044 і від 26.09.2025 №СВБ_К_04_2025_0044;

- Кодексом комерційного обліку встановленго порядок вирішення суперечок між АКО та Регулятором; прийняття до розгляду суперечки не зупиняє використання спірних даних у розрахунках на ринку до вирішення суперечки по суті; якщо сторону не влаштовує рішення АКО, вона має право звернутись до Регулятора;

- ДПЗД «Укрінтеренерго» має доступ до системи управління ринкком, як учасник такого ринку;

- ураховуючи наведене, суд не погоджується із твердженнями позивача за зустрічним позовом про неможливість використання даних комерційного обліку платформи ММS.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №910/5275/25 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2026 відкрито касаційне провадження у справі №910/5275/25 за касаційною скаргою ДПЗД «Укрінтеренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026; справу призначено до судового розгляду.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №910/5275/25, якими первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

6.3.1. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 17.02.2025 у справі №910/10020/24, від 20.12.2024 у справі №910/8832/24, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 05.10.2023 у справі № 911/1981/20, від 17.11.2023 у справі №910/12832/21, від 13.02.2024 у справі №910/14138/22, від 02.10.2024 у справі №910/3532/23.

Що ж до визначення «подібності правовідносин», то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Також колегія суддів відзначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

6.3.2. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, колегія суддів виходить з такого.

Так, у справі, що переглядається, предметом спору за первісним позовом є вимоги про стягнення заборгованості за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії, укладеного між сторонами, що утворилась у січні та лютому 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" вказало, що відповідач за первісним позовом не забезпечив на рахунку ескроу кошти для оплати небалансів відповідно до підписаних актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за січень та лютий 2025 року з урахуванням актів коригування (від 24.03.2025 та від 25.04.2025), внаслідок чого у ДПЗД «Укрінтеренерго» утворилась заборгованість у розмірі 869 934 794,68 грн.

Не погоджуючись з наведеним, ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулось із зустрічною позовною вимогою, в якій просило: визнати недостовірними дані, використані ПрАТ "НЕК "Укренерго" у розрахунках (в актах купівлі-продажу електричної енергії від 28.02.2025, від 31.01.2025, а також актах коригування від 24.03.2025 та від 25.04.2025) з ДПЗД "Укрінтеренерго" за договором про врегулювання небалансів від 03.05.2019; визнати неправомірними дії ПрАТ "НЕК "Укренерго" щодо використання в розрахунках з ДПЗД "Укрінтеренерго" актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за Договором та скасувати спірні акти; зобов`язати НЕК "Укренерго" здійснити перерахунок небалансів електричної енергії ДПЗД "Укрінтеренерго" шляхом виключення негативних небалансів за січень 2025 року та лютий 2025 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ДПЗД «Укрінтеренерго» зазначало, що велика кількість споживачів (обсяги споживання яких було включено у розрахункові дані відповідача за первісним позовом) не обліковуються за ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальником «останньої надії» (щодо них ініційовано процедури припинення електропостачання), як користувачем системи передачі в інформаційно-телекомунікаційній платформі Датахаб.

На переконання ДПЗД «Укрінтеренерго», після дати припинення постачання електроенергії, зазначеної у вимозі постачальника «останньої надії», включення обсягів споживання таких споживачів до ДПЗД «Укрінтеренерго» є неправомірним.

За результатом розгляду позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ДПЗД «Укрінтеренерго» у порушення умов пункту 7.3.2. Правил ринку, пункту 5.3 Договору, а також положень статті 526 ЦК України не забезпечило на рахунку ескроу кошти для оплати за отриману електричну енергію для врегулювання небалансів за спірний період часу, що має наслідком задоволення позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго». У свою чергу, суди визнали доводи ДПЗД «Укрінтеренерго» про те, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» склало акти купівлі-продажу електричної енергії в результаті некоректних даних, які містяться в системі управління ринком, та які здійснені на підставі непогоджених між ПОН та ОСР звітів, - безпідставними. Адже з матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» розглянуло звернення позивача за зустрічним позовом щодо розбіжностей в даних фактичного обсягу за період січня-лютого 2025 року та складено акти коригування від 26.08.2025 №СВБ_К_04_2025_01_0044 та від 26.09.2025 №СВБ_К_04_2025_0044.

6.3.3. Оцінюючи висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах на предмет їх подібності до правовідносин у справі, що переглядається, колегія суддів ураховує, що:

- у справі №522/1528/15-ц, на яку посилається скаржник, предметом розгляду було визнання договору поруки припиненим та частково недійсним у частині укладення третейської угоди у формі третейського застереження.

Звертаючись з даним позовом, позивачка вважала, що оскільки банк звертався до суду з позовом до позичальника та поручителів про повернення простроченої заборгованості 30.10.2009, тоді як кінцевий термін, до якого мала бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом, відповідно до умов кредитного договору визначено 04.12.2008, то порука була припинена у зв`язку з недотриманням банком строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, ухвалених по суті спору, Верховний Суд, зокрема вказав, що саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення. Ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості;

- у справах №910/10020/24 та №910/8832/24 предметом спору було стягнення заборгованості за договорами, укладеними учасниками ринку електричної енергії, у тому числі, 3% річних та інфляційних втрат.

Предметом касаційного перегляду були ухвали суду першої інстанції, залишені без змін судом апеляційної інстанції, якими зустрічну позовну заяву ДПЗД "Укрінтеренерго" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити дії разом з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Верховний Суд, скасовуючи оскаржувані судові акти та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, вказав, що суди не врахували, що зміст зустрічної позовної заяви є близьким до наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень стосовно здійснених позивачем за первісним позовом розрахунків за небаланси електричної енергії у спірному періоді з посиланням на те, що перед формуванням рахунків фактур та подальших актів купівлі-продажу ПрАТ "НЕК "Укренерго" як АКО не виконала функцію належної сертифікації даних, завантажених у платформу ММS, та пред`явила позов про стягнення такої заборгованості на підставі недостовірних даних у розрізі конкретних споживачів та обсягів споживання. Суд зауважив, що за умови, коли позивач за зустрічним позовом намагається довести неправомірність дій відповідача за зустрічним позовом щодо сертифікації та покладення в систему управління ринком (платформа MMS) обсягів електричної енергії для врегулювання небалансів у розрізі конкретних споживачів та обсягів споживання, та, як наслідок, неправомірність здійснених у розрізі конкретних споживачів та обсягів споживання розрахунків за небаланси електричної енергії у спірний період, надані на підтвердження підстав за первісним та зустрічним позовами докази можуть бути різними. У цьому аспекті важливим є надання доказів, які можуть підтвердити або спростувати обставини, які виходять до предмету доказування за цими позовами;

- у справі №905/1926/16 розглядався спір за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про зобов`язання останнього виконати умови договору, а саме: прийняти виконання зобов`язань позивача за договором шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії.

Позов мотивовано тим, що відповідач своєчасно не підготовив, не підписав та не передав позивачу акти приймання-передачі електричної енергії за період з травня 2015 року по квітень 2016 року, чим порушено права та охоронювані законом інтереси ПАТ «Донбасенерго», як виробника за договором.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у вказаній справі, вказав, що спори про зобов`язання надати чи підписати акти прийому-передачі не можуть бути розглянуті ні в порядку господарського судочинства, ні в межах іншої юрисдикції, адже за своєю суттю акти прийому-передачі лише підтверджують факт передання предмета договору та є одним з можливих, а не єдиним доказом виконання обов`язків у правовідносинах. Отже, позовна вимога про зобов`язання надати акт приймання-передачі електроенергії не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не приводить до поновлення порушеного права позивача;

- у справі №911/1981/20 розглядався спір за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до фермерського господарства про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних та 3% річних, а також за зустрічним позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів (переплати за Договором), інфляційних втрат, 3% річних, а також про стягнення відшкодування витрат, пов`язаних з усуненням недоліків робіт, виконаних позивачем.

Позовні вимоги за первісним позовом у вказаній справі обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду щодо оплати вартості виконаних будівельних робіт.

Верховний Суд, залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, яким первісний позов був задоволено частково, а у задоволенні зустрічного - відмовлено повністю, вказав, що зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції свідчить про те, що апеляційний господарський суд у застосуванні положень статей 882, 853 ЦК України не врахував висновків Верховного Суду та неналежним чином оцінив наявні у матеріалах справи докази подані сторонами на обґрунтування своєї позиції та безпідставно (невмотивовано) відхилив як належний, достатній та достовірний доказ висновок судової будівельно-технічної експертизи. При цьому фактично суд апеляційної інстанції в цій частині без законодавчо визначених підстав вдався лише до оцінки дій експерта при повідомленні сторони щодо проведення натурного дослідження об`єкта експертизи та можливості / неможливості проведення судовим експертом дослідження об`єкта протягом 30 хвилин, безпідставно залишив поза увагою факти встановлені експертом у дослідницькій частині експертного висновку та висновків судового експерта за результатом проведеного експертного дослідження викладених у заключній частині висновку;

- у справі №910/12832/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Д.Трейдінг" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, а саме здійснити перерахунок небалансів електричної енергії шляхом виключення негативних небалансів, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, вказав, що обраний позивачем спосіб захисту про зобов`язання здійснити перерахунок небалансів лише спрямований на встановлення певного факту, тому не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, тобто, в цьому випадку, є неефективним, що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, виснував, що у спорі учасників ринку електричної енергії щодо перерахунку небалансів електричної енергії такими, що відповідають змісту порушеного права сторони відповідальної за небаланс, характеру його порушення, наслідкам, які спричинило порушення та забезпечує ефективний захист її прав, інтересів з урахуванням положень статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" є способи захисту порушених прав та інтересів у вигляді:

- визнання відсутності в особи відповідальної за небаланс обов`язку з оплати спірних обсягів небалансів або визнання відсутності в оператора системи передачі права вимагати такої оплати від особи, відповідальної за небаланс;

- зобов`язання оператора системи передачі вчинити дії з "анулювання" власних попередніх односторонніх дій, які протиправно створюють фактичні (не правові - адже дії оператора системи передачі як носія секундарного права є протиправними) наслідки у вигляді безпідставних майнових втрат.

Втім, оскільки апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив лише з підстав неналежності та неефективності обраного способу захисту порушеного права позивача та не здійснював по суті перегляд рішення місцевого господарського суду у цій справі, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд справу №910/12832/21 направив на новий апеляційний розгляд;

- у справі №910/14138/22 розглядався спір за позовом ДПЗД "Укрінтеренерго" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про визнання неправомірними дії та припинення дій, що порушують право.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що протягом значного періоду часу (в період з 04.02.2022 по 31.10.2022) відповідач порушує права позивача на достовірні дані комерційного обліку, здійснюючи безпідставні та протиправні записи в системі управління ринком електричної енергії щодо купівлі-продажу зазначеної електричної енергії ДПЗД "Укрінтеренерго" нібито для споживача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", незважаючи на факт зупинення постачальником "останньої надії" купівлі-продажу електричної енергії для зазначеного споживача з 03.02.2022.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог із прийняттям нового рішення про відмову у позові, виходив з того, що повідомлення, направлені операторами системи розподілу на адресу постачальника "останньої надії" щодо дати переведення споживача на постачальника "останньої надії" не є договором постачальника "останньої надії" у розумінні статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ. Відтак є помилковим висновок суду першої інстанції щодо віднесення вказаних повідомлень до окремих договорів постачальника "останньої надії".

Верховний Суд, залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, вказав, що суд апеляційної інстанції, фактично дійшовши висновку про те, що споживач постачальника "останньої надії", безакцептно поновлює договірні відносини з постачальником "останньої надії", приєднуючись згідно з положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" повторно до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", не врахував сукупності як законодавчих положень щодо регулювання спірних правовідносин, так і особливостей договірних відносин із постачальником "останньої надії". Зміст статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" жодним чином не вказує на безакцептне поновлення попередніх договірних відносин з постачальником "останньої надії", а навпаки зумовлює необхідність кожного разу укладення нового договору із постачальником "останньої надії". У спірний період ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії". Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем і третьою особою, що у січні 2022 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не мало підписаного договору на постачання електричної енергії з енергоспочальником, тому відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії здійснювалось постачальником "останньої надії", яким є ДПЗД "Укрінтеренерго" на умовах публічного договору. Початок споживання електричної енергії від позивача в січні 2022 року, як постачальника "останньої надії", в силу вимог законодавства свідчить про нове акцептування споживачем умов нового приєднання до публічного договору, а саме - договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який діє протягом строку, що не може перевищувати 90 днів;

- у справі №910/3532/23 предметом спору було визнання неправомірними дій та припинення дій, що порушують право, за позовом ДПЗД "Укрінтеренерго" до ПрАТ "НЕК "Укренерго".

В обґрунтування позову ДПЗД "Укрінтеренерго" вказувало, що з 01.02.2022 по 31.01.2023 відповідач порушив права позивача на достовірні дані комерційного обліку, здійснюючи безпідставні та протиправні записи в системі управління ринком щодо купівлі-продажу електричної енергії позивачем для Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат", незважаючи на припинення постачальником "останньої надії" електропостачання споживача з 01.02.2022.

Суд першої інстанції, з яким погодилась і апеляційна інстанція, позовні вимоги задовольнив, вказавши, що з огляду на наявність неодноразових повідомлень позивача про припинення електропостачання, направлених оператору системи розподілу і споживачу через заборгованість останнього, після 01.02.2022 немає правових підстав вважати споживання електричної енергії Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано-магнієвий комбінат" віднесеним до постачання балансуючої групи постачальника "останньої надії"; а обсяги електричної енергії, використані споживачем після вказаної дати, повинні покладатись на втрати ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, відзначив, що зміст статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" жодним чином не вказує на безакцептне поновлення попередніх договірних відносин з постачальником "останньої надії", а навпаки зумовлює необхідність щоразу укладення нового договору із постачальником "останньої надії". У свою чергу, наявність заборгованості за попереднім договором не може бути автоматично перенесена на нові договірні відносини, у тому числі з урахуванням необхідності дотримання порядку щодо своєчасного повідомлення про припинення відповідного постачання електроенергії (постанова Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22).

6.3.4. Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду у справах №522/1528/15-ц, №905/1926/16, №911/1981/20, на які посилається скаржник, ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність вказаних справ зі справою, що переглядається, адже останні визначально різняться предметами, підставами позову, способами захисту, нормативно-правовим регулюванням правовідносин, що виникли з різних підстав, а також фактичними обставинами та доказами, які досліджувалися судами.

Колегія суддів відзначає, що у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні зустрічного позову з підстав його необґрунтованості, а не з підстав обрання позивачем за зустрічним позовом неналежного чи неефективного способу захисту, як про це помилково стверджує скаржник.

З огляду на наведене посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України, у тому числі і у справі №910/12832/21, за неподібності правовідносин, є безпідставним.

Суд також відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права, які викладені у постановах у справах №910/10020/24 та №910/8832/24, адже у справі, що перегадається, предметом касаційного оскарження не є питання правомірності прийняття до розгляду / повернення зустрічного позову.

Надаючи оцінку доводам ДПЗД "Укрінтеренерго" щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, означених у справах №910/14138/22 та №910/3532/23, необхідно зазначити, що відповідні правові позиції Верховного Суду пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Тобто у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування.

Справи, на які посилається скаржник, демонструють очевидну різноманітність обставин (підстав та чинників), які бралися судами до уваги та вплинули на рішення Верховного Суду, що ухвалені за наслідками перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій та які не корелюються з обставинами, встановленими судами у справі.

Колегія суддів ураховує, що у справах №910/14138/22 та №910/3532/23 суди встановили факт припинення постачальником "останньої надії" постачання електричної енергії конкретному споживачу з певної дати і саме з огляду на цю обставину дійшли всиновку про безпідставність віднесення подальшого споживання такого споживача до балансуючої групи позивача. У справі, що переглядається, суди ж таких обставин не встановили. Натомість суди встановили, що за зверненнями споживача відповідач за зустрічним позовом скоригував обсяги електричної енергії за спірний період часу у звязку з розбіжностями. Наведене свідчить про відмінність фактичних обставин справи, тобто про неподібність правововідносин у цих справах за змістовним критерієм.

Судові рішення у даній справі ухвалені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу (подані сторонами докази), які не є аналогічними як у наведених скаржником справах (№910/14138/22 та №910/3532/23).

Варто зауважити, що у пункті 7.10. постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо».

З огляду на сукупність встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі та зміст правових висновків, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду, аргументи скаржника щодо неврахування судом цих правових висновків, в контексті цієї конкретної справи фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, адже суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, проаналізувавши зміст наведених вище постанов Верховного Суду за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в тому числі крізь призму наявності / відсутності підстав вважати, що має місце неврахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах (у інший спосіб), колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами наявності підстав для відмови у задоволенні зустрічного позову, що свідчить про неподібність цих справ зі справою, що переглядається з точки зору фактично-доказової бази, юридично-значущих фактів та обставин справи, встановлених судами, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Колегія суддів також виходить з того, що за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 68), від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження №12-13гс22, пункт 149), від 04.07.2023 у справі №373/626/17 (провадження №14-201цс21, пункт 51)).

Отже, касаційна інстанція відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права, викладених у зазначених скаржником постановах Верховного Суду за відсутності подібності правовідносин.

6.3.5. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДПЗД "Укрінтеренерго", оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України Судом встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, за змістовним критерієм є неподібними.

6.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

6.4.1. Так, скаржник вказує, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, зокрема на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, з огляду на що Суд відзначає таке.

У контексті наведеного Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстави касаційного оскарження у цій частині.

За таких обставин Суд відхиляє доводи касаційної скарги у цій частині.

Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин.

6.4.2. Також скаржник вказує, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, відповідно до якого підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник зазначає, що ним було заявлено клопотання про витребування доказів, яке було необґрунтовано відхиленого судом апеляційної інстанції.

У розрізі наведеного Суд ураховує, що апеляційний господарський суд, відхиляючи вказане клопотання, вказав, що скаржник мав процесуальну можливість заявити клопотання про витребування зазначених доказів на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції, проте не зробив цього, чим проявив процесуальну пасивність. При цьому судом врахована усталена практика Верховного Суду про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Водночас прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених критеріїв матиме наслідком порушення положень статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, основним елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Щодо доводу скаржника про безпідставну відмову у призначенні у справі експертизи, колегія суддів відзначає, що зі змісту оскаржуваних судових рішень та матеріалів справи не вбачається, що останній заявляв таке клопотання у встановленому процесуальним законом порядку. Скаржник не зазначив, коли саме він заявляв відповідне клопотання та якою ухвалою судом було відмовлено у його задоволенні. Відтак доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються як необґрунтовані.

З огляду на викладене покликання скаржника на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України є необґрунтованим. Сама лише незгода відповідача з результатами розгляду клопотання не може свідчити про порушення судом процесуальних норм при його вирішенні.

6.4.3. Отже, у Суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

6.5. З урахуванням наведеного вище, доводи касаційної скарги у своїй сукупності не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених по суті позовних вимог, з цих підстав.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №910/5275/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2026 у справі №910/5275/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua