Рішення від 10 листопада 2026 р. у справі №922/2072/26 — Господарський суд Харківської області

Суд: Господарський суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №922/2072/26

Суддя: Шатерніков М.І.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2072/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Проектний та науково-дослідний інститут "Харківський ПромбудНДІіпроект" (61022, м. Харків, майдан Свободи, 8; ідент. код 33412963)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-Форте" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 2; ідент. код 43302745)

про стягнення 43931,44 грн

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПрАТ "Проектний та науково-дослідний інститут "Харківський ПромбудНДІіпроект", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-Форте", в якій просить стягнути з останнього заборгованість за Договором на виконання проектних робіт № 122-20 від 01.07.2020 р., яка складається з суму боргу за Договором у розмірі 19642,32 грн; інфляційних витрат у розмірі 17 989,98 грн; 3% річних у розмірі 3344,72 грн та пені у розмірі 2954,42 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026 прийнято до розгляду позовну заяву ПрАТ "Проектний та науково-дослідний інститут "Харківський ПромбудНДІіпроект", відкрито провадження у справі № 922/2072/26; постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.06.2026 року по справі № 922/2072/26 направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 2).

Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" від 23.06.2026 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, 5 частини 6 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2072/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 08.07.2026 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.06.2026.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Суд враховує, що за приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.

Суд констатує, що м. Харків розташоване близько до Державного кордону з російською федерацією, яка 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Місто Харків постійно знаходиться під ворожим обстрілом, в місті по декілька годин на день оголошують повітряну тривогу, що зумовлює необхідність вимушеного перебувати в укритті задля збереження життя та здоров`я людей, через що відсутня можливість мешканців Харкова повноцінно працювати та отримувати постійний доступ до мережі Інтернет.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом, та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, з урахуванням режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (із внесеними в подальшому змінами), судом було визнано за можливе розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, але у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення судом спору.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, а також приймаючи до уваги перебування судді Шатернікова М.І. у відрядженні та відпустці, а також знаходження на лікарняному, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

01.07.2020 між Приватним акціонерним товариством "ПРОЕКТНИЙ ТА НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ "ХАРКІВСЬКИЙ ПРОМБУДНДІПРОЕКТ" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТП-Форте" (замовник, відповідач) було укладено договір № 122-20 на виконання проектних робіт, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов`язання розробити за завданням Замовника науково-проектну документацію «Реабілітація приміщень 3-го поверху пам`ятки архітектури місцевого значення – «Жилий будинок» (охоронний номер № 7046-Ха), розташований за адресою м. Харків, вул. Гоголя, 2», а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 2.1 договору, сторонами погоджено, що за виконані роботи згідно з даним договором Замовник перераховує Виконавцю відповідно до протоколу про договірну ціну 260720,40 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору, замовник здійснює оплату з авансовим платежем у розмірі – 40 % від вартості кожного етапу робіт, визначеного календарним планом робіт, впродовж 3-х календарних днів з дня підписання цього договору. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання проектної документації за кожним етапом робіт.

Сторонами підписано додатки до договору № 122-20 від 01.07.2020, а саме:

- додаток № 1 Протокол згоди про договірну ціну на виконання науково-проектних робіт, яким погоджено, що загальна вартість робіт складає 260 720,40 грн з ПДВ;

- додаток № 2 Зведений кошторис на проектні і вишукувальні роботи;

- додаток № 3 Календарний план виконання робіт по об`єкту.

На виконання умов договору, позивачем виконані та передані відповідачу відповідні роботи на суму 32 737,20 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним представниками обох сторін актом № ОУ-0000040 від 23.09.2020 р. здачі-приймання проектної документації до договору.

Згідно зі змістом акта № ОУ-0000040 від 23.09.2020 р., загальна вартість послуг склала 32737,20 грн; виконавцем отримано аванс у розмірі 13094,88 грн; всього до сплати 19642,32 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Як зазначає позивач, відповідачем належним чином не виконані зобов`язання в частині своєчасної оплати виконаних робіт в погоджені сторонами строки, у зв`язку з чим заборгованість відповідач на час розгляду справи складає у розмірі 19642,32 грн.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості суду не надано.

Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, здійснено розрахунок 3 % річних у розмірі 3344,72 грн за період з 04.10.2020 по 07.06.2026 та інфляційних втрат у розмірі 17989,98 грн за період з 04.10.2020 по 31.05.2026; а також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2954,42 грн за період з 01.12.2025 по 30.05.2026.

Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт (стаття 887 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на день прийняття даного рішення в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості по договору № 122-20 від 01.07.2020 за надані та прийняті без зауважень послуги по акту № ОУ-0000040 від 23.09.2020 в сумі 19642,32 грн.

Відповідно до пункту 2.2. договору, замовник здійснює оплату з авансовим платежем у розмірі – 40 % від вартості кожного етапу робіт, визначеного календарним планом робіт, впродовж 3-х календарних днів з дня підписання цього договору. Остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання проектної документації за кожним етапом робіт.

Згідно зі змістом акту № ОУ-0000040 від 23.09.2020 його підписано сторонами 23.09.2020 року, тобто остаточний розрахунок по акту № ОУ-0000040 від 23.09.2020 повинен був бути здійснений відповідачем до 03 жовтня 2020 року, натомість фактично оплата за прийняті роботи у сумі 19642,32 грн не була здійснена.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору та керуючись приписами ст. 610, ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, відповідач визнається судом таким, що з 04.10.2020 прострочив виконання зобов`язання з оплати робіт на суму 19642,32 грн.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що факт надання позивачем послуг по договору № 122-20 від 01.07.2020 підтверджено матеріалами, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості в сумі 19642,32 грн та не надано суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в розмірі 19642,32 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо сум 3 % річних та інфляційних втрат

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано за загальний період з 04.10.2020 по 07.06.2026 розрахунок 3 % річних у розмірі 3344,72 грн та інфляційних втрат за період з 04 жовтня 2020 по 31 травня 2026 у розмірі 17989,98 грн.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків та встановлено, що розрахунки здійснено арифметично правильно.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3344,72 грн за період з 04.10.2020 по 07.06.2026 та інфляційних втрат у розмірі 17989,98 грн за період з 04 жовтня 2020 по 31 травня 2026 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2954,42 грн пені.

Пунктом 4.2 договору, сторонами передбачено, що за недотримання вимог, зазначених у пункті 2.2 договору, замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених робіт за кожен день прострочення.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування пені за неналежне виконання умов договору № 122-20 від 01.07.2020 здійснено позивачем у сумі 2954,42 грн за період з 01.12.2025 по 30.05.2026, що притирічить нормі частини 6 статті 232 ГК України. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою унормовано, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, та враховуючи те, що за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань по зазначеному договору, відповідач зобов`язаний сплатити пеню, нарахування якої припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (до 04.04.2021), суд не знаходить правових підстав для стягнення пені, нарахованої за період визначений поза межами строку встановленого законом. А відтак суд визнає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Згідно з приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір вник внаслідок неправомірних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов`язань, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ПрАТ "Проектний та науково-дослідний інститут "Харківський ПромбудНДІіпроект" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТП-Форте" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 2; ідент. код 43302745) на користь Приватного акціонерного товариства "Проектний та науково-дослідний інститут "Харківський ПромбудНДІіпроект" (61022, м. Харків, майдан Свободи, 8; ідент. код 33412963) 19642,32 грн основного боргу, 3344,72 грн три відсотки річних, 17989,98 грн інфляційних втрат, а також витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "11" листопада 2026 р.

СуддяМ.І. Шатерніков

Оригінал: reyestr.court.gov.ua