Рішення від 12 листопада 2026 р. у справі №481/1320/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Суд: Заводський районний суд м. Миколаєва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №481/1320/25

Суддя: Сухаревич З. М.

Справа № 481/1320/25

Провадження № 2/487/594/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2025 року до Заводського районного суду міста Миколаєва за підсудністю з Новобузького районного суду Миколаївської області надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі також - відповідач), ОСОБА_2 (далі також - відповідач), ОСОБА_3 (далі також - відповідач), в якій позивач просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму 3% річних в розмірі 10 285,97 доларів США.

Позов обґрунтований тим, що 20.10.2010 рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №2-4018/10 задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк», стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором №11219713000 від 21.09.2007 у сумі 69953,06 доларів США, сплачене держмито у сумі 566,66 грн., сплачені витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 40,00 грн. За договором факторингу № 1 від 12.12.2011 р. ТОВ «Кей-Колект» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2022 року замінено сторону виконавчого провадження на ТОВ «Кей-Колект». Відповідачами рішення суду не виконано, тому позивач має право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат на підставі ст. 625 ЦК України за період з 02.04.2017 до 23.02.2022.

05 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

02 січня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний ОСОБА_3 . У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач набув статусу кредитора з 06 червня 2022 року, згідно ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва, тому не має права нараховувати 3% річних з 02.04.2017 до 23.02.2022. Крім цього, відповідача вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності за цими вимогами, тому просить застосувати строки позовної давності.

23.02.2026 надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача з моменту укладення договору факторингу № 1 від 12.12.2011 року між первісним кредитором ПАТ «Укрсиббанк» та позивачем. Відповідно, саме з 12.12.2011 року у відповідачів виникло зобов`язання перед позивачем як новим кредитором. Ухвала суду від 06.06.2022 року підтверджує виключно процесуальне правонаступництво позивача як стягувача у виконавчому провадженні та не впливає на момент виникнення у нього матеріального права вимоги, яке перейшло до позивача ще 12.12.2011 року на підставі договору факторингу. Щодо позовної давності, представник позивача зазначив, що під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. Надалі, 24.02.2022 було введено воєнний стан і Законом України від 15.03.2022 строк позовної давності продовжено на строк його дії. Законом України від 08 листопада 2023 року (набрав чинності 30 січня 2024 року) перебіг позовної давності зупинено. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер. Поновлення строку позовної давності відбулося 4 вересня 2025 року (на підставі Закону № 4434-IX, що був опублікований 3 червня 2025 року, а набрав чинності через три місяці, тобто з 4 вересня 2025 року). Отже, оскільки в цій справі станом на 02.04.2020 року строк позовної давності, щодо заявлених вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 02.04.2017 р. по 23.02.2022 р. не сплив (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу до 04.09.2025 р.), то звернувшись з позовом 03.09.2025 р. позивачем не пропущено трирічний строк позовної давності.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача – Вишневська О.І. подала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідачі в судове засідання не прибули, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у ній даних і доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Суд встановив, що 20 жовтня 2010 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення у справі №2-4018/2010, яким вирішено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11219713000 від 21.09.2007 у сумі 69953,06 доларів США, сплачене держмито у сумі 566,66 грн, сплачені витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 40,00 грн.

12.12.2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кей-Колект" було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ТОВ "Кей-Колект" набуло право вимоги заборгованості за договором № 11219713000 від 21.09.2007 та договорами поруки до нього.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2022 у справі № 487/7313/21 замінено стягувача у цивільній справі № 2/4018/10 з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11219713000 від 21.09.2007.

Відповідно до загальнодоступних відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчий документ щодо боржника ОСОБА_1 та стягувача ТОВ КЕЙ-КОЛЕКТ» перебуває на виконанні у ВПВР УЗПВР у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського МУ Міністерства юстиції України. Виконавче провадження № 51234802 відкрито 26.05.2016; щодо ОСОБА_2 – в Заводському відділі ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, виконавче провадження № 46319753, відкрите 05.02.2015.

Відповідно до довідки ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» від 20.08.2025, залишок заборгованості станом на 20.08.2025 становить 69 953,06 доларів США.

У частині 1 статті 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. У частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачами рішення суду, а тому позивач має право на стягнення відповідно до статті 625 ЦК України трьох процентів річних унаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Відповідачами існування заборгованості не заперечувалось.

Згідно з наданим позивачем розрахунком за ч. 2 ст. 625 ЦК України, 3% з 02 квітня 2017 р. по 23 лютого 2022 року становлять 10 285,97 доларів США.

Стороною відповідача вказаний розрахунок не спростований, доказів погашення заборгованості у більшому розмірі суду не надано.

Водночас суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, оскільки позивачем не враховано, що 2020 рік мав 366 календарних днів, замість звичайних 365 днів.

Розрахувавши заборгованість, з урахуванням вказаного, суд встановив, що заборгованість відповідачів становить 10 280,23 доларів США.

Оскільки договірні правовідносини відповідачів трансформувалися у зобов`язальні, пов`язані із стягненням грошових коштів на підставі рішення суду, невиконання якого зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у сумі 10 280,23 доларів США.

Доводи відповідача щодо набуття позивачем статусу кредитора з 06.06.2022 року на підставі ухвали суду та у зв`язку з цим відсутність у нього права вимоги з 02.04.2017 до 23.02.2022 суд відхиляє, оскільки відповідно до умов договору факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року (пункт 3.1.) права вимоги переходять від клієнта до фактора у дату відступлення, після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов`язань за первинними договорами і договорами забезпечення.

Ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.0.2022 лише фіксує процесуальне правонаступництво з метою реалізації правонаступником своїх прав на стадії виконання судового рішення. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним правонаступництвом, яке у даній справі виникло 12.12.2011 на підставі договору факторингу.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

За таких обставин, ухвала суду про заміну стягувача не впливає на момент виникнення у позивача матеріального правонаступництва - права вимоги, яке перейшло до нього 12.12.2011.

Щодо строків позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року №127/15672/16 погодилася з висновками Касаційного господарського суду на складі Верховного Суду, викладеними в постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах N 910/16945/14 та N 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі N 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах N 905/2324/17 та N 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі N 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Оскільки позивач звернувся до суду 04.09.2025, позивач мав право на стягнення коштів на підстав ст. 625 ЦК України з 04.09.2022.

Однак, законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 України редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625 ЦК України, які не спливли на момент набрання чинності Законом №540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину.

Такі висновки щодо застосування Закону № 540-ІХ викладені в пункті 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22), а також в постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22), від 16 листопада 2023 року в справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23), від 20 квітня 2023 року в справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, згідно із Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-ІХ), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон №2120-ІХ виключив можливість нарахування сум за статтею 625 ЦК України з 24 лютого 2022 року, однак не змінив положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону №540-ІХ щодо продовження строку давності, зокрема за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих до 24 лютого 2022 року, на період дії карантину.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

У цій справі позовна давність за вимогами з 02 квітня 2017 року станом на 02 квітня 2020 року не спливла.

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Враховуючи наведене, позовна давність не застосовується судом.

Підсумовуючи викладене, суд задовольняє позов частково, а саме в розмірі трьох процентів річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 - 10 280,23 доларів США.

Розглядаючи розподіл судових витрат, оскільки суд задовольняє позов частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (99,9%), що становить 5 090,63 грн.

Керуючись ст. ст. 81, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми – задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ-КОЛЕКТ» три проценти річних в сумі 10 280,23 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ-КОЛЕКТ» судовий збір в розмірі по 1 696,88 грн з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЕЙ-КОЛЕКТ», ЄДРПОУ: 37825968, адреса: м. Київ, вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 листопада 2026 року.

Суддя: З. М. Сухаревич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua