Суд: Теплицький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №144/1048/26
Суддя: Бондарук О. П.
Справа № 144/1048/26
Провадження № 2/144/780/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" листопада 2026 р. с-ще Теплик
Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бондарук О.П.,
з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та жінки, яка не перебуває у шлюбі з чоловіком, до досягнення дитиною трьох років,
в с т а н о в и в :
Позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем проживала в незареєстрованому шлюбі з 2022 року. Від спільного проживання сторони мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 2025 року сторони проживають окремо. Донька ОСОБА_3 проживає разом з позивачем, відповідач не надає коштів на її утримання. Тому позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2026 року і до досягнення нею повноліття, також стягнути аліменти на її утримання в розмірі 2500 грн щомісячно і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином. У поданій до суду заяві позивач вказала про підтримання позовних вимог, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки на адресу за його місцем реєстрації. Однак, як вбачається з інформації поштових повідомлень повістка суду відповідачеві вручена не була у зв`язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Тому судом здійснено оголошення про виклик ОСОБА_2 у судове засідання шляхом розміщення його на офіційному веб-сайті судової влади України.
Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі між собою не перебувають.
У сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 82, де зазначено, що її батьком є ОСОБА_2 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 7).
Дитина проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на її повному утриманні, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (а.с. 9).
Згідно з довідкою Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.07.2026 №147/0200-0213-11, позивачка перебуває на обліку як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, зокрема і на дитину ОСОБА_3 (а.с. 10).
Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Отримання позивачкою державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку утримувати власну дитину, оскільки такий обов`язок батьків є первинним. Водночас призначення зазначеної соціальної допомоги свідчить про скрутне матеріальне становище сім`ї та об`єктивну потребу дитини в додатковому матеріальному забезпеченні з боку батька.
З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги, що відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав і доказів надання матеріальної допомоги на утримання дитини суду не надав, позовна вимога в частині стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання позивачки, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 91 СК України, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім`єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої — четвертої статті 84 цього Кодексу.
Системний аналіз положень статті 91 СК України дає підстави для висновку, що обов`язковою правовою передумовою для виникнення у жінки, яка не перебуває у зареєстрованому шлюбі, права на утримання від батька дитини (до досягнення дитиною трьох років) є встановлений факт їхнього проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу (ведення спільного господарства, наявність спільного побуту, бюджету, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю).
Згідно з частинами першою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка не заявляла вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а відповідне судове рішення в матеріалах справи відсутнє. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони тривалий час проживали однією сім`єю та вели спільний побут, позивачкою суду не надано.
Касаційний цивільний суд у складі ВС неодноразово наголошував, що для задоволення позову про стягнення аліментів на підставі ст. 91 СК України позивач має довести сукупність юридичних фактів:
1. Факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
2. Наявність умов, визначених у частині першій або другій цієї статті (зокрема, проживання з позивачкою їхньої спільної дитини до досягнення нею трьох років).
За відсутності першого елемента (сімейних відносин між сторонами) другий елемент (проживання дитини з матір`ю) не породжує права жінки на власне утримання.
Сам по собі факт народження у сторін спільної дитини та зазначення відповідача її батьком у свідоцтві про народження, а також скрутне матеріальне становище позивачки (отримання допомоги малозабезпеченим сім`ям) не є безумовними доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю у розумінні статті 3 та статті 91 СК України (Постанови КЦС ВС від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22).
Частина друга статті 91 СК України застосовується у нерозривному системному зв`язку з частиною першою цієї статті. Проживання з матір`ю спільної дитини до досягнення нею трьох років є додатковою умовою виникнення права на утримання, яка діє виключно за наявності базового юридичного факту — перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах (проживання однією сім`єю)(Постанова КЦС ВС від 14 лютого 2018 року у справі № 127/15294/16-ц, Постанова КЦС ВС від 22 січня 2020 року у справі № 344/14635/17).
З огляду на викладене, доводи позивачки про те, що підставою для стягнення аліментів на її утримання за частиною другою статті 91 СК України є сам лише факт проживання з нею спільної дитини до досягнення нею трьох років, суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.
Неявка відповідача в судове засідання та розгляд справи в заочному порядку (стаття 280 ЦПК України) не звільняє позивачку від процесуального обов`язку доведення обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги.
За таких обставин, у зв`язку з недоведеністю факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивачки на підставі статті 91 СК України відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за обома вимогами (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), судовий збір у частині задоволених вимог (стягнення аліментів на дитину) стягується з відповідача в дохід держави, а в частині відмовлених вимог (аліменти на матір) — компенсується за рахунок держави (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
На підставі наведеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 91, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 12, 13, 76, 141, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та жінки, яка не перебуває у шлюбі з чоловіком до досягнення дитиною трьох років задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.07.2026 року і до досягнення нею повноліття.
У задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 в розмірі 2500 грн щомісячно і до досягнення донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , трьох років, відмовити.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Теплицьким районним судом Вінницької області за письмовою заявою, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд — якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 12.11.2026 року.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua