Рішення від 03 листопада 2026 р. у справі №903/783/26 — Господарський суд Волинської області

Суд: Господарський суд Волинської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 03 листопада 2026 р.

Справа: №903/783/26

Суддя: Якушева Інна Олександрівна

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 листопада 2026 рокуСправа № 903/783/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/783/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман інвест", м.Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандпостач", с.Пальче, Луцький район

про стягнення 1 591 434,07 грн

за участю представників:

від позивача: Ковальчук Д. Ю. - адвокат (ордер серія АЕ № 1525417 від 14.07.2026),

від відповідача: Шевчук В. В. - адвокат (ордер серія АС № 1196743 від 22.07.2026),

в с т а н о в и в:

19.08.2026 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальність «Леман Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» про стягнення 1 364 273,36 грн, з них: 1 069 862,85 грн штрафу, 217 054,72 грн пені, 56 262,37 грн збитків, завданих інфляцією, 21 093,42 грн процентів річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів поставки № 19/01/2023-1 від 19.01.2023 та № 15/01/2025 від 15.01.2025 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.09.2026; запропоновано відповідачу подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив.

09.09.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити розмір неустойки на 99 %, а саме: штраф з 1 069 862,85 грн до 10 698,63 грн, пеню з 217 054,72 грн до 2 170,55 грн, проти стягнення збитків, завданих інфляцією та процентів річних не заперечує, у решті позовних вимог просить відмовити. На обґрунтування зменшення розміру неустойки до 99% відповідач посилається на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та на ту обставину, що ним повністю виконане основне грошове зобов`язання, просить також врахувати тривале продовження господарських відносин між сторонами після виникнення прострочення, укладення нових договорів поставки, відсутність доказів завдання позивачу істотних збитків, а також явну непропорційність заявлених до стягнення штрафних санкцій наслідкам порушення зобов`язання.

15.09.2026 позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, у якій просить позовні вимоги задовольнити повністю та заперечує проти зменшення неустойки на 99 %, звертає увагу суду на те, що період прострочення був значним за більшістю видаткових накладних (більше одного місяця). Відповідач не навів жодних обґрунтувань, які б свідчили про неможливість своєчасної оплати вартості поставленого товару з певних об`єктивних непереборних обставин, а повна оплата суми заборгованості, відсутність доказів наявності у позивача збитків, період воєнного стану, статус відповідача як критично важливого для функціонування економіки та життєдіяльності населення допускає зменшення розміру штрафних санкцій не більше, ніж на 30-50%, виходячи з усталеної судової практики Верховного Суду, а не на 99%.

У судовому засіданні 16.09.2026 представник позивача та представник відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.09.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.10.2026.

В судовому засіданні 14.10.2026 було оголошено перерву до 04.11.2026.

04.11.2026 у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі; представник відповідача просив зменшити розмір неустойки на 90%.

У процесі розгляду справи встановлено, що 19.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леман Інвест» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» (покупець) було укладено договір поставки № 19/01/2023-1, за умовами якого постачальник зобов`язався у порядку та строки, встановлені цим договором постачати (передавати у власність) покупцю металопродукцію (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар, у порядку та строки встановлені цим договором оплатити вартість товару (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору кожна партія товару визначається специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1) в якій зазначається: найменування (асортимент, номенклатура за сортами, марками, типами, розмірами), кількість, ціна за одиницю, загальна сума товару, що поставляється за цим договором, а також умови, терміни поставки та оплати.

Згідно з п. 4.4. договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-приймання товару на складі постачальника або передачі товару перевізнику покупця. Факт передачі товару засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної, або підписання постачальником та представником (водієм) перевізника покупця або покупцем товарно-транспортної накладної. Дата отримання партії товару покупцем вказується у видатковій накладній, або у товарно-транспортній накладній.

Пунктом 5.1. договору визначено, що ціна товару визначається на підставі узгодженої сторонами у специфікації і може бути змінена за попереднім узгодженням сторін та зазначається у специфікації до цього договору.

Згідно з п.6.3. договору покупець здійснює оплату за цим договором на умовах і у терміни передбачені у відповідних специфікаціях до цього договору.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що якщо специфікацією до цього договору на конкретну партію товару передбачена попередня оплата, постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати, при цьому покупець зобов`язаний оплатити поставлений товар у повному обсязі в термін не пізніше 1 (одного) банківського дня від дати поставки. Моментом оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі та/або рахунку-фактурі постачальника (п.6.6. договору). У платіжному дорученні обов`язково зазначаються: призначення платежу, номер і дата цього договору та номер рахунку, за яким здійснюється оплата (п.6.8 договору).

Відповідно до п. 8.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за цим договором він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати, сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплачує штраф у розмірі 20% відсотків від суми заборгованості.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п.12.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

На виконання умов договору між сторонами було підписано ряд специфікацій,за якими позивачем поставлено, а відповідачем оплачено товар, однак оплата була проведена останнім з простроченням встановленого строку, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

10.01.2025 року між сторонами було підписано специфікацію № 1, за умовами якої постачальник повинен поставити покупцю товар загальною вартістю 935 015,72 грн. Умови оплати – оплата на протязі 30 календарних днів з дня поставки товару.

13.01.2025 відповідно до видаткової накладної № 7 та товарно-транспортної накладної № Р7 від 13.01.2025 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 532 333,13 грн; 13.01.2025 відповідно до видаткової накладної № 10 та товарно-транспортної накладної № Р10 від 13.01.2025 було поставлено покупцю товар загальною вартістю 443 880,00 грн, а всього на суму 976 213,13 грн.

Відповідачем вартість товару була оплачена з порушенням встановленого строку (після 17 лютого 2025 року), а саме: 02.04.2025 у сумі 57 733,94 грн, 16.04.2025 у сумі 200 000,00 грн, 02.05.2025 у 150 000,00 грн, 06.05.2025 у сумі 550 000,00 грн, 23.05.2025 у сумі 18 479,19 грн.

У позовній заяві позивач пояснює, що між сторонами існували договірні відносини за договором № 19/12/2019 від 19.12.2019. Позивачем було поставлено за договором поставки № 19/12/2019 від 19.12.2019 та договором поставки № 19/01/2023-1 від 19.01.2023 до 31.12.2024 року загалом товару на суму 32699200,19 грн, а оплачено відповідачем вказаний товару було останнім платежем 02.04.2025 на суму 242 266,06 грн з 300 000,00 грн сплачених. Залишок коштів у сумі 57 733,94 грн з платіжної інструкції від 02.04.25 № 6009 була зарахована в рахунок оплати товару за видатковою накладною № 7 від 13.01.2025. Залишок грошових коштів у сумі 31 520,81 грн (50 000,00 грн – 18 479,19 грн) за платіжною інструкцію № 6675 від 23.05.2025 зараховано в рахунок оплати вартості поставленого товару на підставі видаткової накладної № 13 від 17.01.2025 на підставі договору поставки № 15/01/2025 від 15.01.2025 у сумі 1 440,00 грн та 30 080,81 грн в рахунок оплати вартості поставленого товару на підставі видаткової накладної № 57 від 27 лютого 2025 згідно з договором поставки № 15/01/2025 від 15.01.2025.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару за вказаними видатковими накладними позивачем нараховано штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 195 242,62 грн (976 213,13 грн заборгованість станом на 18.02.2025 х 20%), пеню за період з 18.02.2025 по 22.05.2025 у сумі 57 717,94 грн, проценти річних за період з 18.02.2025 по 22.05.2025 у сумі 5673,74 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості за період з 18.02.2025 по 22.05.2025 у сумі 14 905,03 грн, а всього 273 539,33 грн.

15.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Леман Інвест» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпостач» (покупець) було укладено договір поставки № 15/01/2025, умови якого є аналогічні умовам договору поставки № 19/01/2023-1 від 19.01.2023.

На виконання умов договору від 15.01.2025 № 15/01/2025 між сторонами було підписано ряд специфікацій,за якими позивачем поставлено, а відповідачем оплачено товар, однак оплата була проведена останнім з простроченням встановленого строку, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

07.02.2025 між сторонами було підписано специфікацію № 2, за умовами якої позивач повинен поставити відповідачу товар загальною вартістю 1 326 572,40 грн. Умови оплати – оплата на протязі 30 календарних днів з дня поставки товару.

27.02.2025 відповідно до видаткової накладної № 57 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 469 925,58 грн; відповідно до видаткової накладної № 58 від 27.02.2025 та товарно-транспортної накладної № Р58 від 27.02.2025 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 848 667,30 грн; відповідно до видаткової накладної № 59 від 27.02.2025 було поставлено покупцю товар загальною вартістю 465,00 грн, а всього на суму 1 319 057,88 грн.

Вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку (після 31 березня 2025 року, а саме: 23.05.2025 у сумі 30 080,81 грн, 06.06.2025 у сумі 50 000,00 грн, 13.06.2025 у сумі 400 000,00 грн, 17.06.2025 у сумі 600 000,00 грн, 04.07.2025 у сумі 100 000,00 грн, 10.07.2025 у сумі 138 977,07 грн.

Залишок грошових коштів у сумі 61 022,93 грн (200 000,00 грн – 138 977,07 грн) за платіжною інструкцію № 7449 від 10.07.2025 зараховано позивачем в рахунок оплати вартості поставленого товару на підставі видаткової накладної № 117 від 09.05.2025.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару за вказаними видатковими накладними позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 263 811,57 грн (131 9057,88 грн заборгованість станом на 01.04.2025 х 20%), пеню за період з 01.04.2025 по 09.07.2025 у сумі 87 956,69 грн, проценти річних за період з 01.04.2025 по 09.07.2025 у сумі 8 511,94 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості за період з 01.04.2025 по 09.07.2025 у сумі 33 213,01 грн, а всього 393 493,21 грн.

06.05.2025 між сторонами було підписано специфікацію № 3, за умовами якої постачальник повинен поставити покупцю товар загальною вартістю 1 044 862,58 грн. Умови оплати – оплата на протязі 30 календарних днів з дня поставки товару.

09.05.2025 відповідно до видаткової накладної № 117 та товарно-транспортної накладної № Р117 від 09.05.2025 позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 806 407,56 грн; відповідно до видаткової накладної № 120 від 09.05.2025 та товарно-транспортної накладної № Р120 від 09.05.2025 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 240 631,34 грн, а всього на суму 1 047 038,90 грн.

Вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку (після 09 червня 2025 року), а саме: 10.07.2025 у сумі 61 022,93 грн, 18.07.2025 у сумі 200 000,00 грн, 24.07.2025 у сумі 786 015,97 грн.

Залишок грошових коштів у сумі 13 984,03 грн (800 000,00 грн – 786 015,97 грн) за платіжною інструкцію № 7660 від 24.07.2025 зараховано позивачем в рахунок оплати вартості поставленого товару на підставі видаткової накладної № 121 від 09.05.2025.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару за вказаними видатковими накладними позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 209 407,78 грн (1 047 038,90 грн - заборгованість станом на 10.06.2025 х 20%), пеню за період з 10.06.2025 по 23.07.2025 у сумі 37 382,94 грн, проценти річних за період з 10.06.2025 по 23.07.2025 у сумі 3 617,70 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості за період з 10.06.2025 по 23.07.2025 у сумі 6 404,28 грн, а всього 256 812,70 грн.

06.05.2025 між сторонами було підписано специфікацію № 4, за умовами якої позивач повинен поставити відповідачу товар загальною вартістю 221 351,40 грн. Умови оплати – оплата на протязі 30 календарних днів з дня поставки товару.

09.05.2025 відповідно до видаткової накладної № 121 та товарно-транспортної накладної № Р121 від 09.05.2025 позивач передав відповідачу товар загальною вартістю 223 678,50 грн.

Вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку (після 09 червня 2025 року), а саме: 24.07.2025 у сумі 13 984,03 грн, 31.07.2025 у сумі 200 000,00 грн, 01.08.2025 у сумі 9 694,47 грн.

Залишок грошових коштів у сумі 90 305,53 грн (100 000,00 грн – 9694,47 грн) за платіжною інструкцію № 7780 від 01.08.2025 зараховано позивачем в рахунок оплати вартості поставленого товару на підставі видаткової накладної № 181 від 20.06.2025.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару за вказаною видатковою накладною позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 44 735,70 грн (223 678,50 грн - заборгованість станом на 10.06.2025 х 20%), пеню за період з 10.06.2025 по 31.07.2025 у сумі 9 613,74 грн, проценти річних за період з 10.06.2025 по 31.07.2025 у сумі 930,36 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості за період з 10.06.2025 по 31.07.2025 у сумі 1 338,49 грн, а всього 56 618,29 грн.

10.06.2025 між сторонами було підписано специфікацію № 5, за умовами якої постачальник повинен поставити покупцю товар загальною вартістю 1 294 583,40 грн. Умови оплати – оплата на протязі 30 календарних днів з дня поставки товару.

20.06.2025 відповідно до видаткової накладної № 181 та товарно-транспортної накладної № Р181 від 20.06.2025 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 712 023,48 грн; відповідно до видаткової накладної № 183 від 20.06.2025 та товарно-транспортної накладної № Р183 від 20.06.2025 передав товар загальною вартістю 529 689,60 грн., а всього на суму 1 241 713,08 грн.

Вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку (після 21 липня 2025 року), а саме: 01.08.2025 у сумі 90 305,53 грн, 08.08.2025 у сумі 300 000,00 грн, 12.08.2025 у сумі 600 000,00 грн, 13.08.2025 у сумі 251 407,55 грн.

Залишок грошових коштів у сумі 131 758,83 грн (383 166,38 грн – 251 407,55 грн) за платіжною інструкцію № 7919 від 13.08.2025 позивачем зараховано в рахунок оплати вартості поставленого товару згідно з видатковою накладною № 187 від 26.06.2025 у сумі 107 759,64 грн, в рахунок вартості транспортних послуг у сумі 6 000,00 грн згідно з актом № 187 від 26.06.2025, в рахунок вартості поставленого товару у сумі 17 999,19 грн на підставі видаткової накладної № 226 від 31.07.2025.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару за вказаними видатковими накладними позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 248 342,61 грн (1 241 713,08 грн - заборгованість станом на 22.07.2025 х 20%), пеню за період з 22.07.2025 по 12.08.2025 у сумі 20 497,38 грн, проценти річних за період з 22.07.2025 по 12.08.2025 у сумі 1 983,61 грн, а всього 270 823,61 грн.

25.06.2025 між сторонами було підписано специфікацію № 6, за умовами якої постачальник повинен поставити покупцю товар загальною вартістю 113 089,20 грн. Умови оплати – оплата на протязі 30 календарних днів з дня поставки товару.

26.06.2025 відповідно до видаткової накладної № 187 та товарно-транспортної накладної № Р187 від 26.06.2025 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 107 759,64 грн.

26.06.2025 між сторонами було підписано акт надання послуг № 187, за яким позивачем були надані транспортні послуги у сумі 6 000,00 грн.

Вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку (після 28 липня 2025 року), а саме: 13.08.2025 у сумі 107 759,64 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару за вказаною видатковою накладною позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 21 551,92 грн (107 759,64 грн - заборгованість станом на 29.07.2025 х 20%).

25.07.2025 між сторонами було підписано специфікацію № 7, за умовами якої позивач повинен поставити відповідачу товар загальною вартістю 431 913,06 грн. Умови оплати – оплата на протязі 30 календарних днів з дня поставки товару.

31.07.2025 відповідно до видаткової накладної № 226 та товарно-транспортної накладної № Р226 від 31.07.2025 позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 451 851,94 грн.

31.07.2025 між сторонами було підписано акт наданих послуг № 226 щодо відшкодування транспортних послуг на суму 18 500,00 грн.

Вартість вказаного товару була оплачена відповідачем з порушенням встановленого строку (після 01 вересня 2025 року), а саме: 13.08.2025 у сумі 17 999,19 грн, 05.09.2025 у сумі 100 000,00 грн, 12.09.2025 у сумі 200 000,00 грн, 19.09.2025 у сумі 133 852,75 грн.

Залишок грошових коштів у сумі 36 499,19 грн (170 351,94 грн – 133 852,75 грн) за платіжною інструкцію № 8423 від 19.09.2025 позивачем було зараховано в рахунок оплати вартості транспортних послуг у сумі 18 500,00 грн згідно з актом № 226 від 31.07.2025, в рахунок оплати вартості товару у сумі 17 999,19 грн на підставі видаткової накладної № 265 від 30.09.2025.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку оплати вартості поставленого товару за вказаною видатковою накладною позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 86 770,55 грн (433 852,75 грн - заборгованість станом на 02.09.2025 х 20%), пеню за період з 02.09.2025 по 18.09.2025 у сумі 3 886,03 грн, проценти річних за період з 02.09.2025 по 18.09.2025 у сумі 376,07 грн, суму інфляційного збільшення заборгованості за період з 02.09.2025 по 18.09.2025 у сумі 401,56 грн, а всього 91 434,21 грн.

Отже, відповідно до розрахунків позивача загальна сума штрафу становить 1 069 862,85 грн, пені – 217 054,72 грн, збитків, завданих інфляцією – 56 262,37 грн, процентів річних - 21 093,42 грн, які останній просить стягнути з відповідача.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі – продажу.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач відповідно до поданого розрахунку нарахував відповідачу 21 093,42 грн процентів річних та 56262,37 грн збитків, завданих інфляцією.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав, однак у відзиві на позовну заяву вказав, що не заперечує проти стягнення збитків, завданих інфляцією та процентів річних.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про правильність здійснених розрахунків та правомірність заявлених до стягнення 56 262,37 грн збитків, завданих інфляцією, та 21 093,42 грн процентів річних, які нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а тому позов у цій частині підлягає до задоволення.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, визначеного договором поставки, позивач просить також стягнути з відповідача 217 054,72 грн пені та 1 069 862,85 грн штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Як передбачено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Правова природа штрафу є відмінною від пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штраф є одноразовим платежем, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.2. договорів сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов`язань по оплаті за цим договором він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення заборгованості до дня фактичної оплати, сплачує заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також сплачує штраф у розмірі 20% відсотків від суми заборгованості.

Судом встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за товар згідно із розрахунком позивач нарахував і заявив до стягнення штраф у розмірі 1 069 862,85 грн та 217 054,72 грн пені.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 217 054,72 грн та штраф у розмірі 1 069 862,85 грн, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідач у процесі розгляду справи просив зменшити розмір неустойки на 99 %.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 №910/12876/19.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

У чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Зокрема, Верховний Суд зазначав, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Застосовуючи цю норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у пункті 13 постанови від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі №2908/1453/14.

Враховуючи повне виконання відповідачем основного зобов`язання, короткостроковий характер прострочки платежів та наявність об`єктивних причин її виникнення, в тому числі в період дії карантинних обмежень, тривале продовження господарських відносин з позивачем до початку 2026 року, відсутність доказів заподіяння збитків позивачу простроченням оплати, з метою збереження балансу інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, підлягає до задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 50 % та стягнення у зв`язку з цим з відповідача на користь позивача 534 931,43 грн штрафу та 108 527,36 грн пені.

У зв`язку із зменшенням розміру заявленої до стягнення неустойки на 50 % в позові про стягнення 534 931,42 грн штрафу та 108 527,36 грн пені слід відмовити.

Звертаючись з позовом до суду, позивач сплатив 20 464,11 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 420 від 13.08.2026.

Висновки про застосування ст. 129 ГПК України про розподіл судового збору у справах, за результатами розгляду яких суд зменшив розмір неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19.

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку про те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору на підставі ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача у повній сумі – 20 464,11 грн, оскільки, позивач заявив правомірні вимоги про стягнення пені та штрафу, а зменшення судом їх розміру не впливає на відшкодування відповідачем позивачу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Грандпостач” (вул.Перемоги,2б, с.Пальче, Луцький район, Волинська область, 45252, код ЄДРПОУ 37887249) на користь Товариства з обмеженою відповідальність “Леман інвест” (вул.Гоголя,26, інше поверх 5, м.Дніпро, Дніпропетровська область, 49044, код ЄДРПОУ 43049704):

- 534 931 грн 43 коп. штрафу;

- 108 527 грн 36 коп. пені;

- 56 262 грн 37 коп. збитків, завданих інфляцією;

- 21 093 грн 42 коп. процентів річних;

- 20 464 грн 11 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. У задоволенні позову про стягнення 534 931 грн 42 коп. штрафу та 108 527 грн 36 коп. пені відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду продовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 13.11.2026

Суддя І. О. Якушева

Оригінал: reyestr.court.gov.ua