Суд: Господарський суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №903/805/26
Суддя: Шум Микола Сергійович
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
10 листопада 2026 рокуСправа № 903/805/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОЗБУТ”, місто Хмельницький
до відповідача: Державного підприємства “ВОЛИНЬВУГІЛЛЯ”, місто Нововолинськ Волинської області
про стягнення 2 769 435,49 грн
Суддя Шум М.С.
Секретар судового засідання Харкевич О.О.
Представники сторін: н/з
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОЗБУТ” в позовній заяві від 26.08.2026 до Державного підприємства “ВОЛИНЬВУГІЛЛЯ” просить суд стягнути з Державного підприємства “ВОЛИНЬВУГІЛЛЯ” (45400, Україна, Волинська обл., місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Хмельницькенергозбут”, (код ЄДРПОУ: 42035266, 29019, м. Хмельницький, вул. С. Бандери, 1/1) 2 769 435,49 грн.- заборгованості за спожиту електричну енергію; 33 233,23 грн.- витрат по сплаті судового збору.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс, складається із суми судового збору та становить 33 233,23 грн.
Ухвалою суду від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 29.09.2026 об 11:15 год.
16.09.2026 через підсистему “Електронний суд” від відповідача надійшла заява про визнання позову, повернення позивачу 50% судового збору, розгляд справи без участі представника відповідача.
У поданій заяві представник відповідача повідомляє, що заявлена позивачем заборгованість у розмірі 2 769 435,49 грн підтверджується даними бухгалтерського обліку підприємства, у зв`язку з чим визнає позовні вимоги у повному обсязі. Також враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, просить вирішити питання про повернення позивачу 50% сплаченого при поданні позову судового збору.
Заява підписана керівником Лигачем Дмитром Юрійовичем (виконуючий обов`язки генерального директора), не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
У відповідності до ч.ч. 1,2,4,5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, заявлено повноважною особою, суд прийняв визнання позову відповідачем.
28.09.2026 через підсистему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника.
Протокольною ухвалою від 29.09.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.10.2026 відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України.
Ухвалою суду від 29.09.2026 розгляд справи по суті призначено на 13.10.2026 о 12:30 год.
12.10.2026 через підсистему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Ухвалою суду від 13.10.2026 розгляд справи по суті відкладено на 10.11.2026 на 12:00 год.
10.11.2026 через підсистему “Електронний суд” від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
Представники сторін у судове засідання 10.11.2026 не з`явились.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи визнання позову відповідачем,
встановив:
07.05.2026 між позивачем та відповідачем укладено договір № 7271 про постачання електричної енергії постачальником Споживачу (надалі – Договір).
Згідно з п. 2.1. Договору, предмет закупівлі за цим Договором: Електрична енергія, без розподілу, код за ЄЗС ДК 021:2015:09310000-5 Електрична енергія.
За цим Договором Постачальник бере на себе зобов`язання постачати електричну енергію без розподілу (далі – товар або електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (поставленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 2.3. Договору, прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії: 550 000 кВт/год.
Згідно з п. 5.1. загальна вартість цього Договору становить - 3 703 975,00 грн (три мільйони сімсот три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять грн. 00 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 740 795 грн (сімсот сорок тисяч сімсот дев`яносто п`ять грн. 00 коп.), всього з ПДВ – 4 444 770,00 грн (чотири мільйони чотириста сорок чотири тисячі сімсот сімдесят грн. 00 коп.).
Споживач сплачує Постачальнику за фактично поставлені протягом строку дії Договору обсяги електричної енергії (п. 5.3. Договору).
Пунктом 5.7. Договору передбачено, що Постачальник складає рахунок на оплату та/або акт приймання-передачі електричної енергії і не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, надає Споживачу. Споживач до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі електричної енергії, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати у письмовій формі вмотивовану відмову від підписання. Вмотивована відмова надсилається рекомендованим листом на поштову адресу Постачальника, що вказана у Розділі 17 цього Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін».
Підставами для надання вмотивованої відмови від підписання акту приймання-передачі електричної енергії Сторони визнають:
- фактичні обсяги споживання надані Постачальником в акті приймання-передачі електричної енергії не відповідають даним комерційного обліку;
- ціна за одиницю товару, зазначена в акті приймання-передачі електричної енергії не відповідає умовам Договору.
У разі отримання вмотивованої відмови Споживача від підписання акту приймання-передачі, Постачальник зобов`язується розглянути її протягом 3 (трьох) робочих днів та надати Споживачу письмову відповідь по суті вказаних зауважень. Письмова відповідь Споживачу надсилається Постачальником на офіційну електронну адресу Споживача, що вказана у Розділі 17 цього Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін».
При відсутності письмової вмотивованої відмови та факту надсилання підписаного примірника акту приймання-передачі Постачальнику, акт приймання-передачі вважається прийнятим Споживачем без зауважень.
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.8. Договору).
Відповідно до п. 5.9. Договору оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у Договорі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.
Оплата вважається здійсненою після того, як на рахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Рахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Оплата Актів за спожиту електроенергію здійснюється Споживачем у 100% розмірі протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання (п. 5.10. Договору).
Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно умовами цього Договору (п.п. 6.2.1. п. 6.2 Договору).
Постачальник має право отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію (п.п. 7.1.1 п. 7.1 Договору).
Відповідно до п. 16.1. Договір набирає чинності з 07.05.2026 та діє до 31.05.2026 (включно), в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у Додатку № 1 до цього Договору, а в частині взятих на себе фінансових зобов`язань Сторонами – до їх повного виконання.
Сторони погоджуються з тим, що документи, які відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для Сторін. Всі повідомлення, направлені Постачальником на електронні адреси Споживача, зазначені у цьому Договорі, вважаються отриманими Споживачем у момент відправлення відповідного повідомлення (п. 16.7. Договору).
Позивачем з 01.05.2026 по 31.05.2026 в межах дії договору поставлено відповідачу електричну енергію в кількості 374 314 кВт/год на суму 2 769 435,49 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 7271 та інформацією щодо обсягів фактично спожитої електричної енергії, наданої оператором системи розподілу ДП «Регіональні електричні мережі» відповідно до звіту щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за ТКО з ЕІС-кодом: 62Z6646866413780.
01.06.2026 на офіційну електронну адресу відповідача було направлено рахунок-фактуру №7271 від 01.06.2026 та акт прийняття-передавання товарної продукції за травень 2026 року.
05.08.2026 позивач на адресу відповідача направив претензію № 0101-1410, однак, як зауважує позивач, відповідь на претензію не отримано.
Таким чином, відповідач взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати фактично спожитої електричної енергії не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2 769 435,49 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами укладено договір № 7271 від 07.05.2026 про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 620 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частин 1-2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та визнання відповідачем позовних вимог господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 769 435,49 грн заборгованості.
Як визначає ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Згідно з ст.130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Товариством з обмеженою відповідальністю “ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОЗБУТ” при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 33 233,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9134 від 25.08.2026.
Таким чином, 50% сплаченого судового збору в розмірі 16 616,62 грн підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю “ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОЗБУТ” на підставі ст.130 ГПК України, у зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті.
Решта витрат по сплаті судового збору в розмірі 50% – 16 616,62 грн слід покласти на відповідача, відповідно до ст.129, 130 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 129, 130, 191, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства “ВОЛИНЬВУГІЛЛЯ” (45400, Волинська обл., місто Нововолинськ, вулиця Луцька, будинок 1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОЗБУТ”, (29019, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 1/1, код ЄДРПОУ 42035266) 2 769 435,49 грн заборгованості за спожиту електричну енергію та 16 616,62 грн витрат по сплаті судового збору.
3. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути із Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “ХМЕЛЬНИЦЬКЕНЕРГОЗБУТ”, (29019, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, 1/1, код ЄДРПОУ 42035266) 16 616,62 грн судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №9134 від 25.08.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 12.11.2026.
Суддя Микола ШУМ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua