Суд: Господарський суд Волинської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Господарське
Категорія: спори щодо інших вимог до боржника
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №903/534/23 (903/530/26)
Суддя: Гарбар Ігор Олексійович
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
12 листопада 2026 рокуСправа № 903/534/23 (903/530/26)
Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/534/23 (903/530/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” до ОСОБА_1 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Рєалтрейд» та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів та стягнення коштів, в межах справи №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
01.06.2026 зареєстрована позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон +” до ОСОБА_1 , в якій ліквідатор ТОВ “Авіон +” просить суд:
1.Визнати порушеними органами управління Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” строки подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявністю ознак неплатоспроможності боржника.
2. Покласти на керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” (ЄДРПОУ: 40110917) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+”.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” (ЄДРПОУ: 40110917) 302 344 754,38 грн.
4. Стягнути з відповідача понесені Позивачем судові витрати.
Заява обґрунтована порушенням керівником Боржника – ОСОБА_1 , встановлених КУзПБ вимог щодо звернення до суду у місячний строк із заявою відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, оскільки, перебуваючи на посаді директора Боржника всупереч вимогам частини шостої статті 34 КУзПБ, не звернувся в місячний строк до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
19.06.2026 представниця ОСОБА_1 сформувала в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.
01.07.2025 представниця ТОВ «Рєалтрейд» сформувала в системі «Електронний суд» заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ «Рєалтрейд».
В обгрунтування вказаної заяви заявник вказує, в провадженні Господарського суду Волинської області перебуває справа № 903/534/23 про банкрутство ТОВ «Авіон+». Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.03.2024 року у справі №903/534/23 визнано грошові вимоги ТОВ «Рєалтрейд» до ТОВ «Авіон+» в загальній сумі 886 612,59 грн.
Отже, ТОВ «Рєалтрейд» є стороною та учасником справи № 903/534/23 про банкрутство ТОВ «Авіон+».
Рішення у даній справі може вплинути на права ТОВ «Рєалтрейд» відносно ТОВ «Авіон+», а саме призвести до зміни розміру задоволення його вимог.
Таким чином, прийняте за результатами розгляду справи № 903/534/23 (903/530/26) рішення суду може вплинути на права та обов`язки ТОВ «Рєалтрейд» як кредитора у справі № 903/534/23 про банкрутство ТОВ «Авіон+».
Ухвалою суду від 06.07.2026 заяву представника ТОВ «Рєалтрейд`про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, задоволено. Залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ «Рєалтрейд». Зобов`язано позивача протягом 3-х днів направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, про що докази надати суду (квитанція про доставку документів в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 ГПК України). Запропоновано третій особі відповідно до ст. 168 ГПК України подати письмове пояснення на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) протягом трьох днів з моменту отримання копії позовної заяви з додатками; одночасно надіслати позивачу та відповідачам – копію пояснень та доданих документів, докази такого направлення надати суду.
07.07.2026 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон +” подав докази надіслання позовної заяви з додатками третій особі.
10.07.2026 зареєстровано письмові пояснення третьої особи, в яких представниця просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
14.09.2026 та 15.09.2026 в системі «Електронний суд» сформовано заяву/клопотання представниці ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», в яких остання просить суд:
1. Поновити ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» процесуальний строк на подання заяви про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору від 14 вересня 2026 у справі №903/534/23 (903/530/26)
2. Залучити ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні Позивача у справі № 903/534/23 (903/530/26) за позовом ТОВ «Авіон+» до ОСОБА_1 про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів та стягнення коштів, в межах справи №903/534/23 за заявою ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до Боржника про банкрутство.
3. Встановити ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» процесуальний строк для надання пояснень третьої особи щодо позову.
Ухвалою суду від 21.09.2026 клопотання ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» про поновлення процесуального строку на подання заяви про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору від 14 вересня 2026 у справі №903/534/23 (903/530/26), задоволено. Поновлено ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» процесуальний строк на подання заяви про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору від 14 вересня 2026 у справі №903/534/23 (903/530/26). Заяву ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, задоволено. Залучено до участі в справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ «Партнер Дістрібьюшн». Зобов`язано позивача протягом 5-ти днів направити на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками, про що докази надати суду (квитанція про доставку документів в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень ст. 42 ГПК України). Запропонувано третій особі відповідно до ст. 168 ГПК України подати письмове пояснення на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) протягом семи днів з моменту отримання копії позовної заяви з додатками; одночасно надіслати позивачу та відповідачам – копію пояснень та доданих документів, докази такого направлення надати суду. Запропонувано позивачу, відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Рєалтрейд» у разі наявності пояснень/заперечень на пояснення ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» надати їх до суду в строк протягом 7 (семи) днів з моменту їх отримання.
28.09.2026 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон +” подав докази надіслання позовної заяви з додатками третій особі.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що тривалий розгляд справи в спрощеному провадженні зумовлено тим, що основна справа №903/534/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Партнер Дістрібьюшн” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авіон+” про банкрутство відсутня у Господарському суду Волинської області у зв`язку з надісланням останньої до Північно-західного апеляційного господарського суду, а в подальшому до Верховного суду.
З метою виконання передбачених у статті 2 ГПК України завдань господарського судочинства, виконання яких здійснюється з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів на засадах, серед іншого, неприпустимості зловживання процесуальними правами, суд у цій справі має дослідити обставини та надати оцінку доказам, які містяться в основній справі №903/534/23.
Провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів є однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство (висновок наведений у постановах від 10.08.2023 у справі №918/246/23, від 26.11.2024 у справі № 908/2519/22, від 19.11.2024 у справі №911/4610/15).
Поряд з цим, між учасниками цивільного обороту може мати місце використання ними правомірного цивільно-правового інструментарію з неправомірною метою, не для забезпечення визначеності у приватних відносинах, захисту прав та інтересів.
Проте у частині першій статті 43 ГПК України закріплено, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Одночасно суд звертає увагу на положення статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
При цьому, суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому судом враховано положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).
З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Обставини справи.
З доводів позивача слідує, що за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство та про наявність підстав для покладення на посадових осіб банкрута солідарної відповідальності або підстав для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника – юридичної особи за зобов`язаннями банкрута сформований відповідний висновок від 26.05.2026 відповідно до якого вбачається наступне:
Фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» за період 2020 – 2023 років характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли коефіцієнти покриття за всі звітні періоди менші за 1,0 і коефіцієнт забезпечення власними засобами не лише менший за нормативні значення, а й є від`ємним значенням. З огляду на це та оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не в змозі було акумулювати кошти для покриття своїх зобов`язань (станом на кінець 2023 року загальна сума боргу становила 271 901 тис. грн. і перевищувала всі активи боржника, які станом на цю ж дату складали 257 771 тис. грн.), можливостей санації чи інших позасудових заходів відновлення платоспроможності боржника не було, тому застосування відкритої процедури ліквідації було доцільним рішенням щодо майбутнього Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+».
Аналіз фінансово – господарського стану Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» проведено у відповідності до вимог пункту 3 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства та згідно «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених наказом Міністерства економіки України від 19 січня 2006 року № 14. Дані методичні рекомендації забезпечують однозначність підходів при оцінці фінансово – господарського стану підприємств з метою виявлення ознак дій, передбачених статтею 219 Кримінального кодексу України – доведення до банкрутства.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+». В результаті розгляду матеріалів за заявою вказаного кредитора Господарський суд Волинської області своєю ухвалою від 23 червня 2023 року №03/903/534/23 відкрив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+».
При проведенні процедури розпорядження майном здійснено аналіз фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. Аналіз проведено за період з 01 січня 2020-го року по 31 грудня 2023 року.
Під час аналізу встановлено, наявність ознак неплатоспроможності. Показники фінансової стійкості підтверджують, що у підприємства були проблеми щодо платоспроможності, фінансової стійкості та автономії. Значення показників мають негативний характер та свідчать про нестійкий фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», який характеризується ознаками критичної неплатоспроможності та відповідає стану потенційного банкрутства.
Необоротні активи, які станом на 31.12.2023 становлять 13292 тис. грн. можуть бути елементами формування резерву для отримання коштів на погашення зобов`язань боржника, проте їх балансова сума значно поступається боргам товариства. Згідно Форми 5 «Приміток до фінансової звітності» у складі основних засобів є активи, які знаходяться під заставою у сумі 6 123 тис. грн. (Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіон+» надано Договір про зміну №2 від 13 вересня 2021 року до Договору про надання банківських послуг № 429СL від 26 березня 2021 року Акціонерним Товариством «Креді Агріколь Банк» та надано Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 10.04.2024, документом–підставою є Договір застави, серія та номер 429СL/PL3, виданий: 13.09.2021, видавник: АТ «Креді Агріколь Банк», де підтверджено факт надання основних засобів у заставу, але підтвердити суму основних засобів, що знаходяться під заставою на момент написання звіту не є можливим, так як не проводилася оцінка їх вартості). Також згідно наданої інформації від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» у серпні 2023 року підприємство проводило інвентаризацію по бухгалтерському обліку необоротних активів, які залишились на окупованій території у зв`язку з окупацією та ведення активних бойових дій. Комісією, яка була створена згідно наказу №2 від 10.07.2023 про створення інвентаризаційної комісії, не було здійснено виїзд на дані території та не проведено інвентаризацію щодо виявлення фактичних залишків номенклатури товаро-матеріальних цінностей у зв`язку із окупацією даної території. Виявлено активів на суму 2604,80 тис. грн. по даних бухгалтерського обліку, по фактичних залишках даних неможливо підтвердити у зв`язку з окупацією. Тому з урахуванням втрачених необоротних активів та тих, що знаходяться під заставою, їх загальний обсяг становитиме 4564,2 тис. грн, що лише усугубляє проблему недостатності їх для погашення боргів.
Оборотні активи Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», які станом на 31.12.2023 становлять 244 479 тис. грн. є елементами формування резерву для отримання коштів на погашення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», проте їх балансова сума теж значно поступається боргам товариства, що фігурують у справі про банкрутство. Оборотні активи не знаходяться під заставою, а відтак підприємство може розпорядитися даним майном після зняття обтяжень. Згідно наданої інформації від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» у серпні 2023 року підприємство проводило інвентаризацію по бухгалтерському обліку запасів, які залишились на окупованій території у зв`язку з окупацією та ведення активних бойових дій. Комісією не було здійснено виїзд у відповідні населені пункти та не проведено інвентаризацію щодо виявлення фактичних залишків номенклатури товаро-матеріальних цінностей у зв`язку із окупацією даної території. Виявлено активів на суму 44 979,93 тис. грн. по даних бухгалтерського обліку, по фактичних залишках даних не можливо підтвердити у зв`язку з окупацією. Тому з урахуванням втрачених запасів, загальний обсяг оборотних активів становитиме 199 499 тис.грн, що лише усугубляє проблему недостатності їх для погашення боргів.
Дебіторська заборгованість, як джерело формування резерву для отримання коштів на погашення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» станом на 31.12.2023 становить 62726 тис. грн.
Власні оборотні засоби у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» мають від`ємне значення станом на 31.12.2023 та становить «мінус» 27 422 тис. грн.. Оборотні засоби сформовані лише із запозичених коштів, а саме з короткострокових кредитів банків, поточної кредиторської заборгованості та інших зобов`язань. У разі, коли підприємство не має власних оборотних засобів, воно не в змозі сплатити свої поточні борги та розширити сферу своєї діяльності. Тому можна сказати, що ні станом на 31 грудня 2023 року, ні на дату відкриття провадження у справі про банкрутство, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не мало би змоги власними силами погасити заборгованість перед кредиторами, навіть вживши певних механізмів регулювання даної ситуації щодо отриманих коштів на рахунки.
Чистий дохід (виручка та інші доходи) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) протягом аналізованого періоду мав динаміку до зниження, з інтенсивними просадками у 2022 та 2023 роках. Станом на 31.12.2023 чистий дохід підприємства склав 57 464 тис. грн.
Розмір нерозподіленого прибутку мав негативну динаміку протягом 2022 – 2023 років, що призвело до отримання непокритого збитку у 2023 році у сумі 14 132 тис. грн. Таке становище свідчить про суттєве погіршення ситуації Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+». Особливим фактом є те що суми нерозподіленого прибутку / непокритого збитку складають майже 100% розділу «Власний капітал» (за винятком статті «неоплачений капітал», вага якої постійна 2,0 тис.грн, що у відсотках до суми розділу складає менше 1%), тому факт суттєвого зменшення нерозподіленого прибутку у 2022 році та наявного непокритого збитку у 2023 році «проїдає» власний капітал підприємства, саме вони є причиною від`ємних значень показника власного капіталу станом на 31.12.2023, який становить «мінус» 14 130 тис. грн. При відсутності відповідних власних фондів та резервів взагалі, це свідчить про те, що діяльність підприємства фінансується повністю за рахунок позикових залучених джерел фінансування, а це в свою чергу, негативно характеризує існуючий рівень його платоспроможності.
Від`ємні значення показників функціонального капіталу та перевищення розміру кредиторської заборгованості над дебіторською за останні три звітні періоди, створює ще більшу загрозу фінансовій стійкості Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+». Отже, станом на кінець 2023 року дане підприємство власним капіталом не володіє, що свідчить про повну залежність від зовнішніх джерел фінансування.
Станом на 31.12.2023 показники рентабельності мають від`ємні значення або позитивні, що свідчать про чистий збиток (рентабельність капіталу). Такі значення показників рентабельності свідчать про те, що підприємство не здатне створювати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності, не ефективно використовує активи і вкладений капітал (свій та позиковий).
На підставі аналізу використання трудових ресурсів можна зробити висновок, що протягом періоду аналізу використання трудового ресурсу (заробітної плата та чисельний склад працівників) не мали значних причинно-наслідкових зв`язків із погіршенням фінансового стану та стабільності підприємства.
Можливості санації підприємства шляхом розширення інноваційної діяльності, виділення об`єктів соціальної інфраструктури; закриття виробництва нерентабельних видів продукції; освоєння випуску прогресивних видів продукції; продажу або здачі в оренду зайвих (не задіяних у виробництві) основних засобів - не вбачається.
Враховуючи значення економічних показників протягом 2020-2023 років, встановлених відповідно до «Методичних рекомендацій…», що затверджені Міністерством економіки щодо визначення ознак фіктивного банкрутства та відсутність офіційної заяви власника або службової особи підприємства-боржника до господарського суду щодо порушення провадження у справі про банкрутство стосовно цього підприємства, можна зробити висновок, що ознаки фіктивного банкрутства на підприємстві відсутні. Станом на 31.12.2023 року боржник не мав фактичної можливості задоволення вимог кредиторів.
В процесі аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» встановлено, що протягом періоду 2020 - 2023 років показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами не відповідають нормативному значенню, а їх загальна динаміка була без різкого падіння. Показник розміру чистих активів протягом періоду 2020 - 2022 років має дуже мале значення, а у 2023 році мав від`ємне значення, тобто ще раз підтверджує, що всіх активів підприємства вже не вистачає для виконання зобов`язань.
Під час проведення процедур банкрутства та аналізу фінансово-господарської діяльності економічних ознак дій з доведення до банкрутства не виявлено.
Інформації щодо навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства немає. Ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника та ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства не встановлено. Також не встановлено, що боржником подавались недостовірні відомості в фінансовій звітності або в інших документах про його фінансове та майнове становище. Приховування та заниження вартості майна, яке знаходиться у розпорядженні товариства не виявлено. Під час проведення процедур банкрутства та аналізу фінансово-господарської діяльності ознак дій з приховування банкрутства не виявлено.
Під час аналізу встановлено, що на момент порушення провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» ознаки стійкої фінансової неспроможності, визначені «Методичними рекомендаціями…» мали місце. До таких ознак відносимо суттєву втрату отриманого прибутку у 2022 році та збиткову діяльність у 2023 році, відхилення показників ліквідності від граничного значення та невиконання умов ліквідності балансу протягом усього періоду 2020 – 2023 рр., від`ємні значення функціонуючого капіталу протягом усього періоду 2020 – 2023 рр., та близькі до критичного рівня показники рентабельності протягом періоду 2020 – 2022 рр. та негативні у 2023 році.
За наслідками проведеного аналізу встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» були наявними ознаки втрати платоспроможності, тобто надкритичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, оскільки станом на звітні дати має місце поточна неплатоспроможність, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного періоду менші за їхні нормативні значення.
Враховуючи вказане вище, а також інформацію бухгалтерського обліку станом на 31.12.2023 щодо активів боржника 257 771 тис. грн. (а згідно форми 5 «Приміток до річної фінансової звітності», щодо наявності основних засобів під заставою на суму 6 123 тис. грн та наданої інформації від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» щодо проведеної інвентаризації у серпні 2023 року та березні 2025 року по бухгалтерському обліку активів, які залишились на окупованій території у зв`язку окупацією та веденням активних бойових дій, було виявлено фактично втрату активів на загальну суму 47 584,73 тис .грн., тобто обсяг таких активів становить 204 063,27 тис. грн.) та щодо зобов`язань 271 901 тис. грн., арбітражний керуючий вважає, що станом ні на 31.12.2023 року., ні на дату відкриття провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не мало змоги самостійно, власними силами, погасити існуючі борги.
Підсумовуючи наведене, фінансові показники ТОВ «Авіон+», що містяться в фінансовій звітності товариства, які ще станом на кінець 2022 року були близькими до критичних, станом на кінець 2023 року стали абсолютно негативними та свідчать про обставину неплатоспроможності боржника, яка настала в цей період.
Щож стосується самого моменту виникнення в органів управління боржника обов`язку щодо подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, зазначає наступне:
Вищевказаними даними, зокрема, актами інвентаризації майна боржника, проведеними в серпні 2023 року та березні 2025 року, а також відомостями, одержаними в ході проведення процедур розпорядження майном та ліквідації боржника підтверджується, що станом на 01.01.2023 ТОВ «Авіон+» фактично не мало можливості розпоряджатися усім наявним на балансі майном у зв`язку з його втратою внаслідок його перебування на окупованій рф території.
Водночас, як вбачається з наявної в матеріалах справи та відкритих реєстрах інформації, керівнику ТОВ «Авіон+» було відомо про настання строку/появу нових зобов`язань, погасити які товариство було неспроможне, а саме:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2023 справі № 914/1768/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд.355, офіс 358; код ЄДРПОУ 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Алко» (03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 9 А, офіс 523, код ЄДРПОУ 39496546) 4 343 717,64 грн заборгованості та 65 155,76 грн судового збору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2023 у справі №914/3214/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регно Італія УА" 52747,11 грн. заборгованості та 2481,00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 у справі №914/36/23 стягнено з ТОВ Авіон+ на користь ПП Світчай 3,18 грн основного боргу, 7 548,83 грн індексу інфляції, 1 083,43 грн 3% річних та 2 481,00 грн судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 у справі №914/1449/22 Рішення Господарського суду Львівської області від 26 вересня 2022 року у справі №914/1449/22 залишено без змін.
22.03.2023 ТОВ «Авіон+» було адресовано претензію від ПрАТ "Карлсберг Україна" з вимогою про погашення заборгованості у розмірі 1 993 113,41 грн та компенсаційної вартості за неповернуте торгівельне обладнання у розмірі 1 526 040,03 грн по Договору поставки N 580 від 01.04.2021, дані кредиторські вимоги були надалі визнані ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 в межах справи про банкрутство ТОВ «Авіон+».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 у справі №914/2846/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АВІОН+ (місцезнаходження: 79069, місто Львів, вул. Шевченка Т., будинок 313, корпус 8, офіс 160; ідентифікаційний код: 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЙ ПІ ДЖІ ХАУЗХОЛОД ПРОДАКШН (місцезнаходження: 49089, місто Дніпро, вул. Новобудівельна, будинок 5А; ідентифікаційний код: 41316232) 147 976, 30 грн основного боргу, 3 699, 41 грн інфляційних втрат, 547, 31 грн 3% річних, 2 283, 35 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 16 457, 98 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 по справі № 914/563/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (79069, м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 313, корпус 8, офіс 160; код ЄДРПОУ 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн» (79069, м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. 313, корпус 8, офіс 238; код ЄДРПОУ 37171990) 27 629 889,70 грн. заборгованості та 414 448,35 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.05.2023 по справі № 914/906/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" (79069, місто Львів, вул. Шевченка Т.Г., будинок 313, корпус 8, офіс 160, код ЄДРПОУ 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бембікс" (21036, м. Вінниця, вул. Шевченка Т.Г., будинок 29, приміщення 150, код ЄДРПОУ 39518480) суму в розмірі 73 193, 33 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ (79069, м.Львів, вул.Т.Шевченка, 313, корп. 8, оф. 160, ідентифікаційний код 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Дистрибюшн Компані (03056 м.Київ, вул.Польова, 24, ідентифікаційний код 44364729) 7037826,72грн основного боргу та 105567,40 грн судового збору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 р. у справі № 914/493/23 стягнуто з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ (79069, м. Львів, вул. Шевченка Т., будинок 313, корпус 8, офіс 160; код ЄДРПОУ № 40110917) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Каштанова, будинок 18-В, кімната 9; код ЄДРПОУ № 40975633) 3 224 427,34 грн. основної заборгованості, 64 834,28 грн. - 3 % річних, 387 053,65 грн. втрат від інфляції та 55 144,73 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.06.2023 по справі № 914/3070/22 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» (адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, офіс 358, Код ЄДРПОУ 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-ХЕРСОН» (адреса: 73000, м. Херсон, вул. Робоча, 6.66-Е, 4 поверх, кімната № 57, №58, №59, №60, Код ЄДРПОУ 39723515) суму боргу у розмірі 5 188 828,53 гривень та 77 832,43 грн відшкодування витрат судового збору.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі № 914/734/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (43010, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48; ідентифікаційний код юридичної особи 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Спірітс Європа» (03056, Київська область, місто Київ, вулиця Польова, будинок 24; ідентифікаційний код юридичної особи 43178627) 4 632 835,55 грн основного боргу та 69 492,53 грн судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 15.06.2023 р. у справі № 914/493/23 стягнуто з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Авіон+ (79069, м. Львів, вул. Шевченка Т., будинок 313, корпус 8, офіс 160; код ЄДРПОУ № 40110917) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім АВ" (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Каштанова, будинок 18-В, кімната 9; код ЄДРПОУ № 40975633) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Судовим наказом Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 по справі № 914/1878/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (43010, Волинська обл., Луцький р-н, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд.48; 79069, м.Львів, вул.Шевченка,313, корп.8, оф.160; ідент.код 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лого Транс» (04050, м.Київ, вул. Юрія Ільєнка,12; ідент.код 37817344): борг у сумі 262 458,05 грн та витрати на судовий збір у сумі 268,4 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2023 по справі N 914/1244/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіон+" (43010, Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48; ідентифікаційний код юридичної особи 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Снек Дистрибуція" (46002, Львівська область, місто Тернопіль, проспект Степана Бандери, будинок 8; ідентифікаційний код юридичної особи 41789470) 201 449,21 грн основного боргу, 3 033,77 грн інфляційних втрат, 1 589,34 грн три проценти річних та 3 091,83 грн судового збору.
Таким чином, лише за період з 27.01.2023 по 26.05.2023 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство 23.06.2023) з аналізу ЄРСР вбачається наявність 13 судових проваджень по стягненню з ТОВ «Авіон+» коштів та отримання боржником претензій на погашення боргу, на загальну суму 57 608 600,88 грн у зв`язку з невиконанням ТОВ «Авіон+» своїх боргових зобов`язань перед кредиторами.
Крім того, з наявної в матеріалах справи інформації вбачається, що стосовно ТОВ «Авіон+» за період з 01.01.2023 по 23.06.2023 відкривався ряд виконавчих проваджень, в яких ТОВ «Авіон+» виступало боржником.
Зокрема, приватний виконавець Пиць А.А. у відповідь на запит повідомив про відкриття ним ряду ВП за № АСВП 70757048, 70808193, 71306912, 71633649, 72008311, 72141350 відкриті 13.01.2023, 19.01.2023, 15.03.2023, 21.04.2023, 12.06.2023, 29.06.2023 відповідно.
Приватний виконавець Шелінська Ю.А. у відповідь на запит повідомила про перебування у неї на виконанні ВП за № АСВП 71664985 від 25.04.2023, за результатами якого 25.04.2023 приватним виконавцем здійснено реєстрацію обтяження рухомого майна, а саме грошових коштів в сумі 6181265,73 грн. ТОВ "Авіон+" в державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Також на виконанні у Шевченківському ВДВС у м.Львові ЛМРУМЮУ перебуває ВП № АСВП: 71584168 та 71981436 від 20.04.2023 та 13.06.2023 відповідно.
Як свідчить інформація з ЄРСР та реєстру вимог кредиторів, відповідними ухвалами суду в межах справи про банкрутство було визнано вимоги більше 40 кредиторів переважна більшість зобов`язань за якими існувала станом на 27.01.2023 року.
Отже, керівник ТОВ «Авіон+», усвідомлюючи факт того, що погашення вимог одного кредитора призведе до неможливості погашення заборгованості перед іншими кредиторами, повинен був з 27.01.2023 звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» у відповідності до положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Таким чином, місячний строк для виконання обов`язку органу правління ТОВ «Авіон+» для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутства слід відраховувати з 27.01.2023 та останнім днем для виконання даного обов`язку було 28.02.2023 в подальшому відлік строку підтверджувався щоразу коли було винесено судове рішення про стягнення боргу в інших справах або ж отримано вимогу про погашення боргу.
Наведений обов`язок як і порушення щодо його невиконання фактично є триваючим, адже щоразу, коли виносилися судові рішення або органи виконавчої служби відкривали виконавчі провадження посадові особи банкрута усвідомлювали неплатоспроможність ТОВ «Авіон+», однак посадовими особами банкрута не було виконано обов`язку щодо звернення до Суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявністю ознак неплатоспроможності боржника та в результаті відкриття провадження у справі про банкрутство №903/534/23 відбулося лише 23.06.2023 за заявою ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер Дістрібьюшн».
З 14.01.2019 року та до моменту винесення постанови про визнання ТОВ «Авіон+» банкрутом керівником боржника був ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Проте, ні в місячний, ні в будь-який інший строк заяви від керівника боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство не надійшло.
Таким чином, керівником боржника не подано до Господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у місячний строк з дня виникнення такого обов`язку, чим порушено вимоги ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
За результатами проведеного аналізу слід констатувати про наявність підстав для покладення на посадових осіб банкрута солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+».
Ознаки доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство та підстави для покладення субсидіарної відповідальності на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника – юридичної особи за його зобов`язаннями не встановлені при проведенні процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ Боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Доводи ОСОБА_1 .
В постанові Господарського суду Волинської області від 21 січня 2025 року у справі №903/534//23 є висновки:
«В процесі аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» встановлено, що протягом періоду 2020 - 2023 років показник забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами, показник забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами не відповідають нормативному значенню, а їх загальна динаміка була без різкого падіння. Показник розміру чистих активів протягом періоду 2020 - 2022 років має дуже мале значення а у 2023 році мав від`ємне значення, тобто ще раз підтверджує, що всіх активів підприємства вже не вистачає для виконання зобов`язань. …
Під час аналізу встановлено, що на момент порушення провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» ознаки стійкої фінансової неспроможності, визначені «Методичними рекомендаціями…» мали місце. До таких ознак відносимо суттєву втрату отриманого прибутку у 2022 році та збиткову діяльність у 2023 році, відхилення показників ліквідності від граничного значення та невиконання умов ліквідності балансу протягом усього періоду 2020 - 2023 рр., від`ємні значення функціонуючого капіталу протягом усього періоду 2020 - 2023 рр., та близькі до критичного рівня показники рентабельності протягом періоду 2020 2022 рр. та негативні у 2023 році.
Матеріалів справи про банкрутство можна встановити, що в Звіті зазначено: «Ще станом на кінець 2020 року, підприємство було прибутковим – розмір нерозподіленого прибутку становив 11 462,0 тис. грн.; а за результатами діяльності за 2021 рік його сума збільшилася до рівня 18 256, тис. грн., тобто за рік розмір нерозподіленого прибутку збільшився загалом в 1,6 рази, що відповідає сумі приросту 6 794 тис. грн . Але станом на кінець 2022 року динаміка змінюється, спостерігається стрімке зниження показника до рівня 143 тис. грн, а станом на кінець 2023 року було отримано непокриті збитки на суму 14 132 тис. грн. У період 2020 – 2021 рр. темп приросту по статті (зростання нерозподіленого прибутку) складав 59,3%. Загалом щорічно у період 2020- 2021 рр. підприємство мало позитивний чистий фінансовий результат, тобто отримувало прибуток, який щорічно зростав. За результатами діяльності у 2022 році було отримано прибуток, що був суттєво менший за попередній період, що призвело до зниження рівня нерозподіленого прибутку майже на 98%. А за результатами діяльності у 2023 році підприємством було отримано збиток, що саме й призвело до утворення непокритого збитку. Таке становище, свідчить про суттєве погіршення становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +».»
В рамках справи про банкрутство Боржника розглядались справи за Позовом ТОВ «Рєалтрейд» №903/534/23 (903/78/25) та № 903/534/23 (903/89/25), де встановлені наступні преюдиційні щодо Боржника обставини, які можуть бути йому протиставлені:
Як вбачається з матеріалів справи про банкрутство, у Боржника не існувало невиконаних зобов`язань перед іншими кредиторами.
Позови до Боржника про стягнення заборгованості були подані з липня 2022, що доводиться чинним рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/534/23 (903/607/23) від 12 грудня 2023, де ця обставина встановлювалась.
Зокрема, в рішенні зазначено: Одночасно слід зауважити, що станом на 16.05.2023 року у Господарському суді Львівської області перебуває 27 справ на загальну суму заборгованості понад 75 млн. грн. (справа № 914/1439/22, справа № 914/1416/23, справа № 914/2846/22, справа № 914/1182/23, справа № 914/36/23, справа № 914/3306/22, справа № 914/493/23, справа № 914/1768/22, справа № 914/1439/22, справа № 914/1449/22, справа № 914/2005/22, справа № 914/316/23, справа № 914/316/23, справа № 914/447/23, справа № 914/766/23, справа № 914/1244/23, справа № 914/734/23, справа № 914/499/23, справа № 914/1243/23, справа № 914/1439/22, справа № 914/1359/22, справа № 914/1605/22, справа № 914/1992/22, справа № 914/1257/23, справа № 914/906/23, справа № 914/563/23, справа № 914/2958/22).
Як вбачається із процесуальних рішень у зазначених справах, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень та на сайті Судова влада такі позови подані починаючи з липня 2022 року.
Отже, встановлені зі Звіту в справі про банкрутство Боржника № 903/534/23 та в справах № 903/534/23 (903/78/25) та № 903/534/23 (903/89/25), де Позивач є стороною, преюдиційні обставини свідчать, що:
-у 2020– 2022 роках Товариство перебувало у стані порушення ліквідності та від`ємного функціонуючого капіталу, однак продовжувало здійснювати господарську діяльність;
-у 2022 році зафіксовано суттєве погіршення прибутковості та перехід до стійкої негативної динаміки фінансових результатів;
-у кінці 2023 року діяльність Товариства стала збитковою, показники рентабельності набули від`ємних значень, а фінансовий стан досяг рівня, за якого: загальна сума зобов`язань становила 271 901 тис. грн, вартість активів — 257 771 тис. грн, тобто зобов`язання перевищили активи.
Вважає, що зазначене свідчить, що саме станом на кінець 2023 у Товариства одночасно виникли такі ознаки:
-фактична неплатоспроможність (неможливість покриття зобов`язань за рахунок активів);
-від`ємний майновий баланс (зобов`язання перевищують активи);
-негативна рентабельність діяльності;
-відсутність реалістичних джерел відновлення платоспроможності.
З урахуванням викладеного, доводить, що саме в кінці 2023 року фінансовий стан Товариства набув ознак об`єктивної неплатоспроможності, адже стало очевидним перевищення зобов`язань над активами, а також відсутність перспектив відновлення платоспроможності.
Фінансові показники 2020– 2022 років свідчать про наявність кризових тенденцій, однак не досягали рівня, який би однозначно виключав можливість відновлення платоспроможності.
Лише в 2023 році відбулося поєднання ключових критеріїв неплатоспроможності, що юридично обумовлює виникнення обов`язку керівника щодо звернення до суду.
Отже, саме 2023 рік є моментом виникнення у керівника ТОВ «Авіон+» обов`язку звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до ст. 34 КУзПБ.
Відповідно до ст. 34 КУзПБ, обов`язок керівника звернутися до суду виникає лише за наявності фактичної неплатоспроможності, або загрози неплатоспроможності, яка є об`єктивною та невідворотною.
У період 2020– 2022 років підприємство продовжувало господарську діяльність, відсутні дані про стійке невиконання грошових зобов`язань у повному обсязі, негативні фінансові показники не супроводжувалися майновою нездатністю виконувати зобов`язання.
Отже, вважає, що наявні лише ознаки фінансової нестабільності, що не тотожні неплатоспроможності чи її загрозі у розумінні КУзПБ.
Показники, які існували у 2020– 2022 роках свідчать лише про дисбаланс структури балансу, неефективність оборотного капіталу, ризиковий фінансовий стан, але не про неплатоспроможність Боржника.
У практиці Верховного Суду зазначається самі по собі негативні фінансові коефіцієнти не доводять момент виникнення обов`язку звернення до суду. Ключовим є фактична нездатність виконувати грошові зобов`язання, а не бухгалтерські диспропорції.
Для виникнення обов`язку за ст. 34 КУзПБ необхідно, щоб стан мав об`єктивно незворотний характер.
Даними доданого до позову висновку від 26.05.2026 встановлено, що у 2020- 2022 роках рентабельність була близькою до критичної, але не стабільно негативною, діяльність Боржника залишалась операційно активною, не зафіксовано перевищення зобов`язань над активами, зберігалася потенційна можливість фінансового відновлення, - отже, наявні лише ризики та коливання, але не стан незворотної неплатоспроможності.
Ключовим індикатором фактичної неплатоспроможності є перевищення зобов`язань над активами або стійкий дефіцит ліквідних активів для погашення боргів.
Такий стан даними Звіту зафіксований лише станом на кінець 2023, що також визнається Позивачем, адже в позові з посиланням на висновок від 26.05.2026 зазначено «З огляду на це та оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+» не в змозі було акумулювати кошти для покриття своїх зобов`язань (станом на кінець 2023 року загальна сума боргу становила 271 901 тис. грн. і перевищувала всі активи боржника, які станом на цю ж дату складали 257 771 тис. грн.), можливостей санації чи інших позасудових заходів відновлення платоспроможності боржника не було, тому застосування відкритої процедури ліквідації було доцільним рішенням щодо майбутнього Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+».».
Щодо моменту, коли керівник об`єктивно встановив або повинен був встановити наявність таких обставин, як загроза неплатоспроможності Боржника, відповідач зазначає нгаступне.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №904/76/21 надав «Висновки щодо застосування норм права»:
Щодо змісту, суті солідарної відповідальності у справі про банкрутство, суб`єктів такої відповідальності:
173. Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.
174. Солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду.
175. Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
176. Тлумачення змісту частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились. Щодо підстав, предмету доказування при вирішенні питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, умов необхідних для її покладення на керівника боржника.
177. Підставами покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
178. До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:
- виникнення обставин, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;
- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;
- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;
- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
179. Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:
- порушення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
180. Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
181. Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.
182. Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
183. Наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ , щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
184. Тлумачення норм статей 13 положеннями статті 34 КУзПБ , 92 ЦК України у взаємозв`язку з свідчить, що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
185. Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
186. Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.
187. Керівник боржника як особа, яка притягується до солідарної відповідальності спростовуючи названу презумпцію має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ.
188. Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
189. Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася , яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Відповідно до ст. 34 КУзПБ, керівник зобов`язаний звернутися до господарського суду протягом одного місяця з моменту виникнення загрози неплатоспроможності.
Однак, відповідач вважає, що ця норма передбачає не формальний відлік часу, а момент, коли керівник об`єктивно встановив або повинен був встановити наявність таких обставин, як загроза неплатоспроможності.
Отже, до предмету доказування у справах про покладення солідарної відповідальності на керівника входить ключова обставина - момент, коли керівник об`єктивно встановив або повинен був встановити наявність таких обставин, як загроза неплатоспроможності.
При цьому, такий момент визначається об`єктивною можливістю керівника дійти до висновку, що у товариства виникла загроза неплатоспроможності.
Обов`язок керівника оцінюється виходячи з інформації, доступної йому на конкретний момент часу, а не з даних, встановлених під час подальшого ретроспективного фінансового аналізу господарської діяльності Боржника.
Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2024 року, cправа №925/1577/20, виснував:
« 75.Для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
76. Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності та вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
77.За буквального прочитання частини 6 статті 34 КУЗПБ неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу загроза настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
78. А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
79.Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
80.При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
81.Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
82. Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
83. Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів».
В позові Позивач зазначає, що керівник ТОВ «Авіон+», повинен був з 27.01.2023 звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» відповідно до вимог ч.6 ст. 34 КУзПБ, обґрунтовуючи це тим, що лише за період з 27.01.2023 по 26.05.2023 (дата відкриття провадження у справі про банкрутство 23.06.2023) з аналізу ЄРСР вбачається наявність 13 судових проваджень по стягненню з ТОВ «Авіон+» коштів та отримання боржником претензій на погашення боргу, на загальну суму 57 608 600,88 грн. у зв`язку з невиконанням ТОВ «Авіон+» своїх боргових зобов`язань перед кредиторами.
При цьому, з судових рішень у справі про банкрутсво Боржника можна встановити, що дані Звіту містять наступні висновки «Нажаль не можна дати досить обґрунтовану об`єктивну оцінку дебіторській заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» з точки зору її ринкової вартості, рівня ліквідності та ймовірності стягнення спираючись на інформацію про її склад та терміни виникнення, бо вона не занесена до звітності №5 «Примітки до річної фінансової звітності», але також нема причин вважати, що вона не може бути повністю погашена.
Отже, при найоптимістичніших прогнозах щодо стовідсоткового погашення існуючої дебіторської заборгованості за ринковими цінами не нижче її балансової вартості, сума, яка може бути спрямована на покриття частини боргів підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +» становитиме 62 726 тис. ».
В Звіті також наведені наступні висновки «Дебіторська заборгованість, як джерело формування резерву для отримання коштів на погашення зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» станом на 31.12.2023р. становить 62 726 тис. грн. Чистий дохід (виручка та інші доходи) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) протягом аналізованого періоду мав динаміку до зниження, з інтенсивними просадками у 2022 та 2023 роках.
Станом на 31.12.2023 чистий дохід підприємства склав 57 464 тис. грн.
Станом на 31.12.2023 показники рентабельності мають від`ємні значення або позитивні, що свідчать про чистий збиток (рентабельність капіталу)».
Звертає увагу, що і у Звіті, і у висновку від 26.05.2026, доданому до позову аналіз фінансово-господарського стану Боржника, його необоротні активи, оборотні активи, дебіторська заборгованість, власні оборотні засоби у 2023 році оцінювались станом на 31.12.2023.
Отже, вважає якщо взяти до уваги доводи Позивача, що обов`язок керівника Боржника виник з 27.01.2023, оскільки, за період з 27.01.2023 по 26.05.2023 існувало 13 судових проваджень по стягненню з Боржника коштів та отримання боржником претензій на погашення боргу, на загальну суму 57 608 600,88 грн., то цей довід спростовується тим, що, згідно даних висновку від 26.05.2026 навіть станом на 31.12.2023 чистий дохід підприємства склав 57 464 тис. грн., а його дебіторська заборгованість, за рахунок стягнення якої можна було задовольнити вимоги кредиторів складала становить 62 726 тис. грн. Більше того, у доданому до позову висновку від 26.05.2026 перевищення зобов`язань над активами та стійкий дефіцит ліквідних активів для погашення боргів зафіксований лише станом на кінець 2023 року, а не на січень 2023 року.
Однак, норма ст. 34 КУЗПБ, особливо з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2024 року у cправі №925/1577/20 передбачає не формальний відлік часу з першого дня календарного року, а момент, коли керівник об`єктивно встановив або повинен був встановити наявність таких обставин. Для об`єктивного встановлення факту виникнення загрози неплатоспроможності керівник повинен мати можливість: оцінити реальний склад активів товариства; встановити актуальний розмір зобов`язань; визначити можливість відновлення платоспроможності; отримати доступ до бухгалтерської та первинної документації. Без такої інформації належне виконання обов`язку згідно ст. 34 КУЗПБ є фактично неможливим.
В контексті визначення моменту настання у керівника Боржника обов`язку згідно ст. 34 КУЗПБ звернутися до господарського суду варто врахувати наступні обставини.
24 лютого 2022 розпочалась широкомасштабна збройна агресія російської федерації на територію України, у тому числі на територію Херсонської області, що є публічно відомим фактом, і в силу ч.3 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.
Значна частина майна Боржника та його первинної бухгалтерської документації знаходилась на території окупованій військами країни-агресора рф, зокрема, в Херсонській області.
Керівник від імені Боржник 17.03.2022 звернувся до відділу поліції №1 Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській обл. із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Заява була мотивована тим, що працівниками ТОВ «Авіон+» 12.03.2022р. виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання товариства, яке зберігалось у складських приміщеннях та магазинах товариства. Станом на момент подання заяви невідомими особами викрадено всі товари та обладнання, що зберігалось у складських приміщеннях та приміщеннях магазинів. Відповідно до даних бухгалтерського обліку станом на момент розкрадання у складських приміщеннях та магазинах зберігались товари і обладнання на загальну суму 403 538 360,99грн., з яких вартість товарів 208 106 432,61грн., вартість обладнання 195 431 928,38грн.
Згідно з відповіддю відділу поліції №1 Львівського районного управління №2 ГУ НП у Львівській обл. №3940/38/02-22 від 19.03.2022 зазначена вище заява про вчинення кримінального правопорушення зареєстрована в ІТС «ІПНПУ» ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області за №3940 від 19.03.2022.
Переважна більшість заявлених кредиторських вимог у справі про банкрутство Боржника ґрунтується на заборгованості Боржника за товари, поставлені контрагентами перед початком повномасштабної збройної агресії рф на територію України, на якій розміщені торгівельні приміщення, а саме: у Херсонській області, де боржник здійснював діяльність з роздрібної торгівлі.
Прийом товару та супровідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджували кількість та асортимент товару здійснювався безпосередньо в місцях прийому товару.
Станом на момент початку повномасштабного вторгнення, - лютий 2022, первинні бухгалтерські документи на товари та обладнання, яке є предметом більшості кредиторських вимог, зберігалось у складських та торгівельних приміщеннях, розташованих у Херсонській області. Крім того, ряд осіб, які відповідали за прийняття та облік товарів перестали виходити на зв`язок, частина з них згодом залишилась на окупованих територіях і співпрацювала з країною-агресором, що унеможливлювало комунікацію з ними з метою отримання копій відповідних документів. З початку жовтня і до початку листопада 2022 року Сили оборони просунулися вглиб Херсонщини , звільнивши частину населених пунктів від окупантів рф. Військові рф намагалися врятуватися втечею з правого берега Дніпра, при цьому вони грабували населені пункти , з яких відступали, та намагались максимально пошкодити лінії електропередач та інфраструктуру Херсонської області, а також майно, яке належало фізичним та юридичним особам.
11 листопада 2022 в м. Херсон зайшли Збройні сили України.
У зверненні 12 листопада 2022 президент України повідомив, що на Херсонщині Сили оборони звільнили понад 60 населених пунктів.На звільнених територіях і в Херсоні, правоохоронці розпочали стабілізаційні заходи: розмінування, пошук колаборантів, відновлення документів.
При цьому, прибережні райони м. Херсон: Острів та Корабельний перетворилися на «червону зону», а лівий берег Херсонщини досі тимчасово окупована російськими військами територія, яка відокремлена від деокупованого обласного центру. Регіон продовжує залишатися зоною активних бойових дій та контрбатарейної боротьби за участю Сил оборони України.
Вказує, що з листопада 2022 в пресі лунали заяви офіційних осіб про те, що Сили оборони України в рамках Херсонської контр наступальної операції планують звільнити також Лівобережну частину Херсонщини, що давало підставні очікування для суспільства та бізнесу на те, що належне їм майно, яке перебуває на тимчасово окупованих територіях буде повернуто, а господарська діяльність, здатна генерувати прибуток – буде відновлена.
В засобах масової інформації, в тому числі у промовах офіційних осіб держави, широко висвітлювалась Херсонська контр наступальна операція, а тому такі обставини є загальновідомими і не підлягають доказуванню.
Оскільки, території Херсонської області були деокуповані лише у листопаді 2022 року і певний час тривали стабілізаційні дії правоохоронних органів на деокупованих територіях, то до початку 2023 керівник Боржника: не мав фізичного доступу до частини активів; не міг встановити фактичний стан майна; не міг оцінити масштаби пошкодження, втрати або збереження активів; не міг визначити, чи підлягає майно подальшому використанню або відновленню; не міг визначити чи підлягає відновленню господарська діяльність на деокупованих територіях.
Окрім того, внаслідок воєнних дій та втрати контролю над частиною територій було втрачено частину бухгалтерської та іншої первинної документації товариства, яка необхідна керівнику для прийняття об`єктивного рішення щодо загрози неплатоспроможності.
Для встановлення об`єктивного фінансового стану Боржника після деокупації частини Херсонської області, необхідно було: провести інвентаризацію активів; відновити бухгалтерські документи; підтвердити обсяг дебіторської та кредиторської заборгованості; зібрати інформацію щодо збережених та втрачених активів; провести переговори з контрагентами, які до окупації частини Херсонської області надавали боржнику торгівельні приміщення, де боржник здійснював діяльність з роздрібної торгівлі, встановити, яке майно, належне Боржнику, було привласнене в рамках розслідування за фактами наведеними в раніше поданій керівником Боржника заяви про вчинення кримінального правопорушення від 17.03.2022, ініціювати звернення до органів податкової служби щодо здійснення перевірок.
Вказаний перелік дій, об`єктивно, потребував часу, а тому покладення на керівника Боржника обов`язку звернення до суду вже у січні 2023 року повною мірою ігнорує об`єктивні наслідки воєнних дій.
27.03.2023 керівник Боржника звернувся із заявою № 134 до Державної податкової служби України, в якій просив здійснити перевірки можливої наявності фактів недобросовісної підприємницької діяльності із використанням майна, належного Боржнику, оскільки в процесі виявлення активів Боржника на деокупованих територіях останньому стало відомо, що невідомі особи від імені Боржника здійснюють господарську діяльність у м. Херсоні, Херсонській, Одеській та Миколаївській областях без належним чином оформлених документів, з можливою підробкою документів та печаток.
13.04.2023 Державна податкова служба України листом №9060/6/99-00-09-02-01-06 повідомила, що станом на дату складання листа відсутня можливість організувати фактичні перевірки з питань контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів на території Херсонської області, оскільки триває широкомасштабна збройна агресія російської федерації проти України, активні бойові дії в зазначеному регіоні України, зокрема в заяві ТОВ «Авіон» вказано місця роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що знаходяться на окупованій частині зазначеної області.
Міністерство фінансів України видало роз`яснювальні листи №31-11420-08-10/558 від 12.01.2015 та №31-11420-08-10/1373 від 19.01.2015, та визначило, що списання пошкодженого/втраченого майна, яке знаходиться на окупованій території, можливе лише після відновлення фізичного доступу до таких активів та проведення інвентаризації.
ДПС зазначала, що інвентаризацію майна, що перебуває на тимчасово окупованій території України, необхідно здійснювати тільки після отримання власником фактичного доступу (безпечного та безперешкодного) до таких активів.
При цьому, суб`єкт господарювання має право відобразити списання активів лише після проведеної належним чином інвентаризації (лист ДПСУ від 12.10.2021 № 3827/ІПК/99-00-21-03-02-06 ).
Аналогічної позиції дотримується ДПС і у листі №3781/7/99-00-04-01-03-07 від 05.05.2022 , виданому уже із урахуванням форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні.
Підходи державних органів повністю узгоджуються з вимогами Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 (далі - Положення №879), яким передбачено обов`язок провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.
У річній фінансовій звітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, відображається за даними бухгалтерського обліку (п.12 Порядку подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №419 від 28.02.2000).
Тобто, виходячи із вимог законодавства щодо інвентаризації активів та зобов`язань, позиції Міністерства фінансів України та ДПС, активи мають обліковуватися на балансі підприємства до проведення інвентаризації та фактичного доступу до активів.
Отже, для відображення у фінансовій звітності списання втрачених активів і розуміння об`єктивної ситуації щодо фінансового стану товариства, Боржник мав обов`язок провести інвентаризацію, що було б можливим лише після того, як зникнуть перешкоди для доступу до активів, щоб підтвердити, що майно знищене саме внаслідок війни, а не з інших причин.
До встановлення фактичного складу активів керівник не міг достовірно оцінити майновий стан товариства. Відсутність повного комплекту первинних бухгалтерських документів виключала можливість оперативного подання керівником боржника обґрунтованої, а не формальної, заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У Боржника згідно вимог підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункт 46.2 статті 46 Податкового кодексу України існував обов`язок подавати щоквартальний звіт з прибутку та фінансову звітність, яка подається протягом 40 днів після завершення кварталу (1 квартал – до 10.05.; 2 квартал – до 09.08.; 3 квартал – до 10.11.; 4 квартал– до 09.02.).
Отже, керівник товариства мав об`єктивну можливість оцінити фінансовий стан підприємства на підставі об`єктивних даних не пізніше моменту формування та подання проміжної фінансової і податкової звітності. Тобто керівник міг робити обґрунтовані висновки лише після накопичення фактичних даних хоча б за перший квартал 2023 року, які могли бути йому доступні не раніше травня 2023 року.
Закон не покладає на керівника обов`язок ініціювати процедуру банкрутства без попередньої оцінки можливості відновлення господарської діяльності, а об`єктивний висновок про таку можливість керівник Боржника міг зробити лише після встановлення фактичного складу активів та/або отримання фактичних даних податкової та фінансової звітності.
Доводить, що станом на січень 2023 року, коли на думку Позивача, керівник боржника повинен був звернутись до господарського суду, - у керівника Боржника була відсутня достовірна інформація щодо реального майнового стану Боржника, яка б давала йому підстави стверджувати про неплатоспроможність Боржника, така об`єктивна можливість з`явилась не раніше 10 травня 2023 року.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №904/76/21 виснував:
« 100. Крім того, до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство поданої на підставі частини шостої статті 34 КУзПБ частина четверта наведеної статті встановлює вимогу щодо додання до цієї заяви бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів, зокрема, контролюючих (стаття 1, частина перша статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , пункт 3 розділу І, пункти 1, 7 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі - Положення), пункти 1, 2, 5 Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 (далі - Порядок)).
101. Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна)».
Позивач стверджує, що у керівника Боржника виник обов`язок звернутись до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в січня 2023, при цьому ч. 6 с. 34 КУЗПБ вимагає, щоб до такої заяви додавався бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату, що передувала звернення з такою заявою та перелік майна Боржника.
При цьому, останньою звітною датою, що передувала січню 2023 року є річна звітність Боржника за 2022 рік, яка не дає підстав стверджувати, що Боржник був неплатоспроможним, а, навпаки, спростовує такі доводи, що також підтверджується доданим до позову висновком від 26.05.2026.
Отже, в разі звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника в січні 2023 керівник Боржника не міг би сформувати належним чином обґрунтовану достовірними доказами заяву, які б підтверджували факт неплатоспроможності Боржника.
Вважає, що висновок про наявність ознак неплатоспроможності зроблено на підставі фінансових показників за результатами 2023 року, зокрема збиткової діяльності, негативної рентабельності та перевищення зобов`язань над активами станом на кінець 2023 року. Вказані показники не могли бути відомі керівнику у січні 2023 року, оскільки на той момент відповідний звітний період (за рік 2023) ще не настав, а товариство перебувало у процесі відновлення господарського контролю над активами після деокупації територій та відновлення втраченої первинної документації.
Отже, твердження про виникнення у керівника обов`язку негайного звернення до суду вже на початку 2023 року не ґрунтується на об`єктивно доступній йому на той момент інформації.
Момент виникнення обов`язку керівника за ст. 34 КУзПБ у січні 2023 не може визначатися ретроспективно за підсумками річної звітності 2023 року та без урахування відомостей про наявність у керівника на конкретний момент часу – січень 2023 - достатньої інформації для усвідомлення обов`язку, передбаченого ст. 34 КУзПБ. Сам по собі ретроспективний аналіз фінансової звітності, здійснений після завершення відповідного звітного періоду, не може автоматично підтверджувати, що така інформація була доступна керівнику на момент, коли, на думку позивача, виник обов`язок звернення до суду.
Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" КУЗПБ було доповнено пунктом 1-6 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань провадження та застосування процедур банкрутства у період дії воєнного стану" № 3249-IX від 13.07.2023 , що набрав чинності з 29.07.2023.
Згідно з вказаним пунктом, передбачена частиною шостою не застосовується відповідальність, статті 34 цього Кодексу, до органів управління боржника, якщо боржник не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у випадках, передбачених цим Кодексом, внаслідок збройної агресії проти України , у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2024, cправа № 908/2859/22 виснував:
« 8.18. У застосуванні наведених положень пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ Суд виходить з того, що попри набрання чинності лише з 29.07.2023 внесених в КУзПБ відповідних змін (пункт 8.17), положення цього пункту мають ретроспективну дію, поширюючись на всі передбачені цією нормою правовідносини та випадки стосовно відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тобто норми пункту 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ містять окреме застереження стосовно порядку та дії в часі цієї норми.
А тому заборони та обмеження згідно з пунктом 1-6 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ поширюється і на ті правовідносини та випадки, що мали місце до набрання чинності з 29.07.2023 відповідною нормою, оскільки передбачені цією нормою обставини/події (початок збройної агресії проти України , перебування єдиного майнового комплексу боржника на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до визначеного законом переліку тощо), як причини, за яких боржник не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, настали до моменту врегулювання цих правовідносин відповідним Законом з 29.07.2023».
У наведених висновках Суд звертається до висновків Верховного Суду сформульованих в постановах від 03.10.2023 у справі 913/101/23, від 06.12.2023 у справі № 923/140/22 та від 13.02.2024 у справі № 911/2237/22.
У позові Позивачем визнається наступне «Вищевказаними даними, зокрема, актами інвентаризації майна боржника, проведеними в серпні 2023 року та березні 2025 року, а також відомостями, одержаними в ході проведення процедур розпорядження майном та ліквідації боржника підтверджується, що станом на 01.01.2023 ТОВ «Авіон +» фактично не мало можливості розпоряджатися усім наявним на балансі майном у зв`язку з його втратою внаслідок його перебування на окупованій рф території.»
Таким чином, враховуючи те, що обставинами справи про банкрутство Боржника №903/534/23 встановлено, що значна частина майна Боржника перебувала на тимчасово окупованих територіях Херсонської області, а значна частина перебуває досі на території окупованій країною-агресором рф, керівник Боржника з приводу цих обставин належним чином звертався до правоохоронних органів, - то до керівника Боржника не застосовується відповідальність передбачена ч. 6 ст. 34 КУЗПБ також і з підстав, визначених п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУЗПБ.
Щодо судових рішень, на які посилається Позивач, як підставу своїх вимог, відповідач зазначає наступне.
1.Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2023 справі №914/1768/22, то вказане рішення оскаржувалось Боржником в апеляційному порядку. Західний апеляційний господарський суд у вказаній справі ухвалив постанову про відмову в задоволенні апеляційної скарги лише 16 травня 2023.
Зобов`язання з Договору поставки № 20/7 від 30.03.2021 між Боржником та ТОВ «Юнайтед Алко».
2. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2023 у справі №914/3214/22, то вказане рішення оскаржувалось Боржником в апеляційному порядку. Західний апеляційний господарський суд у вказаній справі постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги лише 15 травня 2023.
Зобов`язання з Договору поставки №04801042020/139АС/54 від 01.04.2020 між Боржником та ТОВ «Регно Італія УА».
3. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 07.03.2023 у справі №914/36/23, то вказане рішення оскаржувалось Боржником в апеляційному порядку. Західний апеляційний господарський суд у вказаній справі ухвалив постанову про відмову в задоволенні апеляційної скарги лише 10 липня 2023.
Зобов`язання з Договору поставки №П-10/2016 від 14.09.2016 між Боржником та ТОВ
«Світчай».
4. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 26 вересня 2022 року у справі №914/1449/22 то вказане рішення оскаржувалось Боржником в апеляційному порядку. Західний апеляційний господарський суд у вказаній справі ухвалив постанову про відмову в задоволенні апеляційної скарги лише 22 березня 2023.
Зобов`язання з Договору поставки №132 від 01.06.2020 між Боржником та ТОВ «Одеський хлібзавод №4»
5. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 29.03.2023 у справі №914/2846/22, то вказане рішення оскаржувалось Боржником в апеляційному порядку. Західний апеляційний господарський суд у вказаній справі постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги лише 23 червня 2023.
Зобов`язання з Договору № 83 від 11.05.2020 між Боржником та ТОВ «Ай Пі Дж Хаузхолод Продакшн».
6. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі №914/563/23, то вказане рішення оскаржувалось Боржником в апеляційному порядку. Західний апеляційний господарський суд у вказаній справі постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги лише 17 липня 2023.
Зобов`язання з Договору поставки №28/02-3 від 28.02.2020 між Боржником та ТОВ «Партнер Дістрібьюшн».
7. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2023 у справі №914/906/23, то його повний текст складено 15 травня 2023, а тому воно набрало законної сили лише 04.06.2023.
Зобов`язання з Договору поставки № 305 від 29.12.2020 між Боржником та ТОВ «Бембікс».
8. Щодо рішенням Господарського суду Львівської області від 09.05.2023 у справі №914/3173/22, то його повний текст складено 22.05.2023, а тому воно набрало законної сили лише 05.06.2023.
Зобов`язання з Договору поставки № 0318 від 18.03.2020 між Боржником та ТОВ "Глобал Дистриб`юшн Компані".
9. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 у справі №914/493/23, то його повний текст складено 29.05.2023, а тому воно набрало законної сили лише 18.06.2023.
Зобов`язання з Договору поставки № 19/7 від 01.07.2021 р. між Боржником та ТОВ Торговий «Дім АВ».
10. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2023 у справі №914/3070/22, то його повний текст складено 07.06.2023, а тому воно набрало законної сили лише 27.06.2023.
Зобов`язання з Договору поставки № 165 від 12 грудня 2019 року між Боржником та ТОВ «Рошен-Херсон».
11. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 07.06.2023 у справі №914/734/23, то його повний текст складено 19.06.2023, а тому воно набрало законної сили лише 09.07.2023.
Зобов`язання з Договору поставки № 0318 від 18.03.2020 між Боржником та ТОВ «Глобал Спірітс Європа».
12. Щодо додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 у справі №914/493/23, то його повний текст складено 15.06.2023, а тому воно набрало законної сили лише 05.07.2023.
3. Щодо рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2023 у справі №914/1244/23, то його повний текст складено 03.07.2023, а тому воно набрало законної сили 23.07.2023.
Зобов`язання з Договору поставки №158 від 28.11.2019 надання послуг від 28.11.2019 та договору №159 про між Боржником та ТОВ «Снек Дистрибуція».
14. Щодо судового наказу Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 у справі № 914/1878/23, а тому він набрав законної сили 26.06.2023.
Зобов`язання з Договору поставки №174 від 17.12.2019 між Боржником та ТОВ «Лого Транс».
15. Щодо претензії ПрАТ "Карлсберг Україна" 22.03.2023, то в хвалі Господарського суду Волинської області від 05.03.2024 встановлено, що « 22.03.2023 на адресу Боржника надіслано Претензію (Вимогу) про стягнення заборгованості в розмірі 1993113,41 грн., повернення тари та торгівельного обладнання, а в разі неможливості його повернення через втрату чи пошкодження, сплату компенсаційної вартості торгівельного обладнання в розмірі 1 526 040,03 грн. (т.16, а.с.267-271) разом з рахунком на відшкодування компенсаційної вартості пошкодженого/втраченого торгівельного обладнання № 22032023 від 22.03.2023. Претензія (Вимога) була отримана Боржником 03.04.2023, про що свідчить відмітка в повідомленні про вручення поштового відправлення.
Боржник направив Відповідь на претензію вих.№26/04-02 від 26.04.2023 з проханням направити копії первинних документів задля перевірки та підтвердження заборгованості, оскільки їх первинні документи були втрачені (т.16, а.с.272-273).»
Зобов`язання з Договору поставки №580 від 01.04.2021 між Боржником та ПрАТ «Карлсберг Україна» .
Таким чином, очевидним є той факт, що судові рішення щодо спірної заборгованості між боржником та його кредиторами, вимоги яких не були ним погашені (пункти 1-3, 5-14) набрали законної сили протягом травня-липня 2023 року.
Враховуючи, що належними доказами доводиться факт втрати Боржником частини первинних бухгалтерських документів щодо договорів, які були предметом зазначених вище судових спорів і знаходились на тимчасово окупованих територіях, то керівник Боржника міг робити об`єктивний висновок про наявність заборгованості перед кредиторами лише після вирішення відповідних судових спорів і набрання рішеннями за результатами їх розгляду законної сили.
Отже, зазначене повною мірою спростовує доводи Позивача, що вже станом на січень 2023 року керівник Боржника знав про неможливість виконання Боржником своїх зобов`язань перед кредиторами з якими судові спори тривали ще в травні-липні 2023 року.
Щодо відсутності вини керівника Боржника в завданні шкоди кредиторам внаслідок не подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідачем зазначено наступне.
Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2024 року, cправа № 925/1577/20, виснував:
64. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 (викладені в якій висновки підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до положень частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України ) зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених / невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частини 6 статті 39 КУзПБ).
65. У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
66. У зв`язку з цим Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №908/3236/21 виснував, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.
67. Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України , якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Наведеним вище обґрунтовано, що у керівника Боржника об`єктивна можливість стверджувати про неплатоспроможність Боржника виникла лише після отримання інформації (дані податкової та фінансової звітності) щодо реального майнового стану Боржника, тобто не раніше 10 травня 2023 року.
26 травня 2023 ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» вже звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника. В результаті розгляду матеріалів за заявою вказаного кредитора Господарський суд Волинської області своєю ухвалою від 23 червня 2023 року № 03/903/534/23 відкрив провадження у справі про банкрутство Боржника.
За таких обставин, Позивач повинен довести, які саме негативні наслідки для кредиторів настали внаслідок неподання керівником самостійної заяви у проміжок часу до звернення кредитора ТОВ «Партнер Дістрібьюшн», та яким чином така бездіяльність вплинула на розмір незадоволених вимог кредиторів чи на склад ліквідаційної маси Боржника.
Так, позивач повинен довести, що неподання керівником заяви до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство з січня 2023 (дата, яку Позивач вважає обґрунтованою) призвело до того, що:
- з`явилася нова значна заборгованість, якої можна було уникнути,
- Боржником було здійснено виведення активів чи відчуження майна, що в подальшому вплинуло б на формування ліквідаційної маси Боржника.
Позивач зазначає, що у зв`язку з існуванням зазначених в позові судових спорів керівнику Боржника було достеменно відомо про нових зобов`язань, погасити які товариство було неспроможне.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 є висновок:
41. З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Таким чином, вважає, що доводи Позивача про те, що з січня 2023 у Боржника у зв`язку з ухваленням судових рішень за результатами розгляду його спорів з кредиторами щодо стягнення заборгованості, з`явились нові зобов`язання є спростованими.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №904/76/21 виснував:
49. Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. При його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність в засновників, які входять до складу органів юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.
50. Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливе лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема щодо контрагентів боржника.
Всі зобов`язання щодо яких у Боржника існували судові спори у зазначених вище судових справах виникли в Боржника в період з 2016-2021, за ними відбувалось часткове погашення заборгованості, що доводиться вказаними Позивачем судовими рішеннями безпосередньо.
Оскільки за період січень-травень 2023 року Боржник не взяв на себе жодних нових зобов`язань перед кредиторами, то, відповідно, керівник боржника не ввів в оману жодного з кредиторів щодо фінансового (майнового) становища Боржника станом на дату укладення відповідних договорів з ними, адже на момент укладення відповідних договорів в період з 2016-2021 Боржник був платоспроможним.
Більше того, наявні в матеріалах справи виписки по рахунках Боржника доводять факт того що з січня 2023 до травня 2023 Боржник здійснював погашення заборгованості перед частиною кредиторів, зокрема перед ТОВ «Галичина Табак», ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «Алекс Ком ЛТД», ТОВ «Імперія Трейд», ТОВ «Комо Україна», ТОВ «Карпатські мінеральні води», ПП Світчай, ТОВ «Альянс Логістик», ТОВ СУІП «Дольчі Фантазії», ДП Морозко, ТОВ «Нова Зоря Дніпра», ТОВ «Рєалтрейд» та ін. на загальну суму понад 5 000 000 грн.
В ухвалі Господарського суду Волинської області від 21.05.2024 в справі про банкрутство Боржника за результатами розгляду кредиторських вимог АТ «Креді Агріколь Банк» до Боржника встановлено, що «в заяві від 19.07.2023 з кредиторськими вимогами до боржника вказано, що станом на 23.06.2023 клієнти дотримуються умов основного договору та не мають простроченої заборгованості». Тобто, Боржник ще станом червень 2023 здійснював погашення заборгованості за процентами за кредитним договором перед кредитором АТ «Креді Агріколь Банк».
Солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто, солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника.
Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21.
У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16 є висновок:
89. Визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство другою статті 61 КУзПБ , частиною господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
90. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
91. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
92. Суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частиною другою статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019).
93. Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).
94. Отже субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
Таким чином, враховуючи деліктну природу субсидіарної відповідальності та наведені вище аргументи, Позивачем не доведено наявність в діях керівника Боржника об`єктивної та суб`єктивної сторони цього господарського правопорушення, які полягають у вині керівника Боржника в завданні збитків боржнику та/або кредиторам, виведенні активів Боржника внаслідок неподання заяви до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі N904/76/21 є висновок: Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов`язку, встановленого абзацом першим цієї норми, адже положення цього абзацу визначають імперативним обов`язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Бездіяльність керівника (органів управління), який/які ухиляється/ухиляються від виконання обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин, так і публічні інтереси держави.
Водночас керівник (органи управління) боржника як особа(и), який(і) притягується(ються) до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має(ють) право довести у порядку, передбаченому положеннями статей 13, 74, 76–77 ГПК України, добросовісність, розумність своїх дій у недотриманні вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУЗПБ.
У висновку від 26.05.2026, доданому до позову, зазначено «Під час проведення процедур банкрутства та аналізу фінансово-господарської діяльності економічних ознак дій з доведення до банкрутства не виявлено.
Інформації щодо навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства немає. Ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника та ознак навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства не встановлено. Також не встановлено, що боржником подавались недостовірні відомості в фінансовій звітності або в інших документах про його фінансове та майнове становище. Приховування та заниження вартості майна, яке знаходиться у розпорядженні товариства не виявлено. Під час проведення процедур банкрутства та аналізу фінансово-господарської діяльності ознак дій з приховування банкрутства не виявлено».
Таким чином, враховуючи наведені в цьому відзиві доводи, вважаємо, що Позивачем не доведено сукупність обставин, які згідно із правозастосовною практикою Верховного Суду входять до предмету доказування у справах про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності:
-виникнення у керівника Боржника обов`язку звернутись до господарського суду із обґрунтованою з дотриманням ч. 6 ст. 34 КУЗПБ заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника саме в січні 2023 (момент виникнення обов`язку, коли керівник Боржника міг об`єктивно на підставі належних даних про фінансовий стан Боржника стверджувати про його неплатоспроможність);
- існування достовірних доказів, які б доводили, що вже станом на січень 2023 Боржник був неплатоспроможним, особливо з урахуванням того, що Звіт та доданий до позову висновок від 26.05.2026 доводять, що такі обставини зафіксовані станом на 31.12.2023.
-недобросовісність дій керівника Боржника. Позивачем не доведено, що (1) вже станом на січень 2023 він об`єктивно міг встановити фактичний склад активів Боржника, які були частково звільненими на деокупованих територіях Херсонської області (2) керівник Боржника вживав дій, направлених на виведення чи відчуження активів Боржника з січня 2023 (3) керівник Боржника не звертався до компетентентних органів з метою встановлення дійсного стану щодо активів Боржника та використання його майна в недобросовісній підприємницькій діяльності іншими особами на територіях, які були деокуповані (4) керівник Боржника не вживав дій з погашення заборгованості перед кредиторами.
- склад господарського правопорушення в діях керівника Боржника, виходячи з деліктної правової природи солідарної відповідальності. розмір позовних вимог. При цьому Позивачем повною мірою проігноровано вимоги п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУЗПБ, згідно з якими до керівника не застосовується солідарна відповідальність у зв`язку з тим, що керівник боржника не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі внаслідок збройної агресії проти України і перебування значної частини його майна на окупованих територіях.
За таких обставин вважає, що керівником у цьому відзиві повною мірою спростовано презумпцію вини керівника Боржника.
Доводи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ «Рєалтрейд».
Зазначає, що у відповідності до аналізу фінансово-господарської діяльності боржника проведеного і розпорядником майна, і ФОП Качан І.О. та цими ж особами підписано відповідний звіт за результатами його проведення.
Із загальних висновків (в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства) та рекомендації щодо подальшого розвитку підприємства зокрема вбачається наступне: «Підсумовуючи результати аналізу можна зробити висновок, що фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» за період 2020 2023 років характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли коефіцієнти покриття за всі звітні періоди менші за 1,0 і коефіцієнт забезпечення власними засобами не лише менший за нормативні значення, а й є від`ємним значенням. З огляду на це та оскільки на даний момент Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон +» не в змозі акумулювати кошти для покриття своїх зобов`язань (станом на кінець 2023 року загальна сума боргу становить 271 901 тис. грн. і перевищує всі активи боржника, які станом на цю ж дату складають 257 771 тис. грн.), можливостей санації чи інших позасудових заходів відновлення платоспроможності боржника немає, тому застосування відкритої процедури ліквідації є доцільним рішенням щодо майбутнього Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон +»».
Отже, згідно аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, ТОВ «Авіон+» з 2020 року було неплатоспроможним. Жодного доказу на спростування зазначеного висновку учасниками справи №903/534/23 подано не було. Інші показники (прибутковості, рентабельності, тощо) не характеризують платоспроможність боржника, а відтак не їх значення не спростовують висновку про неплатоспроможність боржника.
Вважає, що з метою встановлення підстав для покладення на відповідача солідарної відповідальності, необхідно встановити:
1. Існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини.
2. Перевищення сумарного розміру зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника.
Щодо встановлення першої із зазначених обставин насамперед звертає увагу суду, що як позивачем, так і відповідачем невірно, всупереч наведеній позиції Верховного Суду (у постанові №908/3236/21 від 04.09.2024), визначається строк виконання зобов`язань перед кредиторами.
Так, Позивачем зазначений строк визначається з дати винесення рішення про стягнення коштів на користь кредитора, Відповідачем – з дати надрання законної сили таким рішенням, в той час як виникнення зобов`язання не пов`язане ні з ухваленням рішення про його примусове виконання, ні з набранням таким рішенням законної сили.
Таким чином, настання строку виконання боржником зобов`язання перед кредитором слід відраховувати не пізніше ніж з дати подання позову або претензії.
На арк.171 – 172 Звіту за результатами проведеного аналізу фінансово господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства наведено перелік судових справ за позовами до ТОВ «Авіон+» з зазначенням дат ухвал про відкриття проваджень в зазначених справах, перша з яких (з числа справ, за якими було стягнуто заборгованість) датована 07.07.2022 року, а всього у 2022 році відкрито провадження у восьми справах, у яких в подальшому було стягнуто заборгованість з ТОВ «Авіон+».
З метою встановлення перевищення розміру заявлених вимог кредиторів над вартістю наявного у боржника майна, необхідно визначити обсяг майна боржника.
У наявній в матеріалах справи Заяві ТОВ «Авіон+» про кримінальне правопорушення від 16 березня 2022 року зазначається: «Працівниками ТОВ «Авіон+» 12.03.2022 року виявлено факти розкрадання невідомими особами товарів та обладнання ТОВ «Авіон+», яке зберігалось у складських приміщеннях та магазинах товариства. Станом на момент подання цієї заяви невідомими особами викрадено всі товари та обладнання , що зберігались у складських приміщеннях та приміщеннях магазинів Товариства».
Отже, станом на 12.03.2022 року у ТОВ «Авіон+» було відсутнє будь-яке рухоме майно. Наведене підтверджується даними інвентаризації 2023 року, в якій зазначається, що інвентаризаційна комісія не перевіряла фактичну наявність майна, та даними інвентаризації 2025 року, за результатами якої розпорядником майна не виявлено жодного майна боржника, окрім дебіторської заборгованості.
У справі про банкрутство ТОВ «Авіон+» ліквідатором проведено продаж майна на трьох аукціонах, один з яких – з продажу права вимоги (дебіторської заборгованості), два інших – з продажу рухомого майна, оголошення про продаж майна доступні за посиланнями: https://trades.vertas.com.ua/auction/BRD001-UA-20260406-52828 https://trades.vertas.com.ua/auction/BRD001-UA-20260406-52878 https://trades.vertas.com.ua/auction/BRD001-UA-20260403-26671.
В текстах оголошень аукціонів з продажу рухомого майна ліквідатор зазначає: «Рухоме майно, яке продається на даному аукціоні фізично та фактично не виявлене ліквідатором та не описане і доступ до нього неможливий внаслідок тимчасової окупації території України, оскільки, таке рухоме майно знаходилось на цих територіях однак наявність в банкрута вказаного майна встановлена із даних бухгалтерського обліку та укладеного договору застави.
Із матеріалів справи вбачається наявність звернень Боржника із заявою про злочин в органи Національної поліції України з приводу втрати майна, відкрито відповідне кримінальне провадження. Однак, враховуючи об`єктивні обставини, наразі з найбільшою вірогідністю можна стверджувати, що таке рухоме майно Боржника знищено або розграбовано, а його фізичне виявлення та огляд з метою проведення інвентаризації не можливі.
При цьому, вимоги чинного законодавства визначають, що суб`єкт господарювання має право відобразити списання активів лише після проведеної належним чином інвентаризації (лист ДПСУ від 12.10.2021 № 3827/ІПК/99-00-21-03 02-06). Аналогічної позиції дотримується ДПС і у листі №3781/7/99-00-04-01-03-07 від 05.05.2022р., виданому із урахуванням обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні.
Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014р. передбачено обов`язок провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.
Пунктом 12 Порядку подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №419 від 28.02.2000р. визначено, що у річній фінансовій звітності інформація про активи, до яких неможливо забезпечити безпечний та безперешкодний доступ, відображається за даними бухгалтерського обліку.
Отже, виходячи із вимог законодавства щодо інвентаризації активів та зобов`язань, активи мають обліковуватися на балансі підприємства до проведення інвентаризації та фактичного доступу до активів, що наразі є неможливим у зв`язку із чим прийняте рішення про продаж».
Наведене свідчить, що ліквідатором здійснено продаж не виявленого ним майна лише у зв`язку з тим, що неможливо провести його інвентаризацію і списання і підтверджує факт відсутності у боржника рухомого майна з 12.03.2022 року.
Хоча проведення інвентаризації майна, вкраденого невідомими особами, про що повідомлено органам національної поліції, є неможливим у зв`язку з відсутністю майна, що підлягає інвентаризації.
Загальна вартість продажу рухомого майна на двох аукціонах склала 456979,09 грн.
Щодо дебіторської заборгованості боржника зазначає наступне. В акті №3 інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами ТОВ «Авіон+» відображено дебіторську заборгованість в загальній сумі 94 197 101,07 грн, з яких підтверджено дебіторами – 383 353,10 грн, не підтверджено дебіторами – 90 971 441,57 грн, минула позовна давність – 869 667,60 грн.
У відповідному акті інвентаризації 2025 року розпорядник майна продублював зазначений у вищенаведеному акті перелік дебіторів, прибравши відомості про підтвердження або не підтвердження дебіторами заборгованості.
В оголошенні про проведення аукціону з продажу прав вимоги ліквідатор зазначив: «Дебіторська заборгованість виникла із договорів про надання послуг, договорів поставки та інших договорів, її наявність було встановлено згідно з даними бухгалтерського обліку банкрута, однак відповідність її наявним документам слід перевіряти окремо із проведенням звірки взаємних розрахунків із боржниками. Частині дебіторів, інформація про яких була наявна в ліквідатора, було надіслано листи-вимоги щодо підтвердження та погашення заборгованості. Переважно дебіторами не було визнано наявність заборгованості, вказувалося про необхідність надання первинних документів щодо проведених операцій.
Згідно ст.1Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Спірна та не підтверджена документально дебіторська заборгованість не дозволяє очікувати отримання економічних вигод у майбутньому.
Отже, з наявної за даними обліку дебіторської заборгованості лише заборгованість в сумі 383 353,10 грн є реальною, підтвердженою кредиторами. Вся інша заборгованість не має ознак активу, оскільки є спірною і не підтверджена первинними документами.
За результатами проведеного аукціону дебіторську заборгованість ТОВ «Авіон +» в сумі 90 722 968,83 грн було продано за 65 319,97 грн, що зайвий раз підкреслює безнадійність зазначеної заборгованості та невідповідності її визначенню активу.
Згідно даних балансу ТОВ «Авіон+» станом на 31.12.2022 року розмір дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги складав 75 117 тис грн, а на 31.12.2023 року – 60 982 тис грн. Враховуючи, що у 2023 році ТОВ «Авіон+» практично не здійснювало господарської діяльності (чистий дохід від реалізації продукції склав 2298 тис грн), максимально можливе погашення дебіторської заборгованості у 2023 році склало: 75 117 + 2 298 - 60 982 = 16 433 тис грн.
Враховуючи залишок ліквідної дебіторської заборгованості на дату проведення інвентаризації у 2023 році в сумі 383 353,10 грн, максимально можливий розмір дебіторської заборгованості, яка не була безнадійною і мала ознаки активу станом на 31.12.2022 року, становив: 16 433 + 383 = 16 816 тис грн.
Таким чином, враховуючи викрадення майна ТОВ «Авіон+» та невідповідність ознакам активів більшої частини дебіторської заборгованості, станом на 31.12.2022 року обсяг всього майна боржника складав 16816 тис грн.
В той же час, згідно рішень у справах за позовами до боржника, наведених у позові та у Звіті за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+», в тому числі про наявність ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, протягом другого півріччя 2022 року - першого кварталу 2023 року розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, значно перевищив розмір всіх активів боржника.
Так, лише розмір вимог ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до боржника, стягнутих рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 по справі № 914/563/23 склав 27629889,70 грн. Провадження у зазначеній справі було відкрито ухвалою від 17.02.2023 року, а згідно даних сайту «Судова влада», позовну заяву ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» було зареєстровано 14.02.2023 року. Отже, лише вимоги ТОВ «Партнер Дістрібьюшн» до ТОВ «Авіон+» в сумі 27 629 889,70 грн виникли не пізніше 14.02.2023 року (день подання позову). Викладене свідчить про наявність підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ “Авіон+”.
Вважає, що внаслідок неподання у встановлений строк до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Відповідачем завдано шкоди кредиторам боржника. Так, розуміючи недостатність активів для погашення вимог всіх кредиторів боржника, у другому півріччі 2022 року – першому кварталі 2023 року здійснював платежі на користь осіб, які не є кредиторами у справі про банкрутство №903/534/23, що підтверджується виписками по рахункам ТОВ «Авіон+» в банківських установах.
Так, у відзиві відповідач зазначає: «Більше того, наявні в матеріалах справи виписки по рахунках Боржника доводять факт того що з січня 2023 до травня 2023 Боржник здійснював погашення заборгованості перед частиною кредиторів, зокрема перед ТОВ «Галичина Табак», ТОВ «Баядера Логістик», ТОВ «Алекс Ком ЛТД», ТОВ «Імперія Трейд», ТОВ «Комо Україна», ТОВ «Карпатські мінеральні води», ПП Світчай, ТОВ «Альянс Логістик», ТОВ СУІП «Дольчі Фантазії», ДП Морозко, ТОВ «Нова Зоря Дніпра», ТОВ «Рєалтрейд» та ін. на загальну суму понад 5 000 000 грн».
З названих осіб лише ТОВ «Рєалтрейд» є кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Авіон+», отже, керівником та єдиним учасником боржника надано перевагу одним кредиторам на шкоду іншим. Таким чином, неподання у встановлений строк заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство призвело до несправедливого розподілу активів боржника, яких не вистачало для погашення усіх кредиторів, строк виконання зобов`язань перед якими настав.
Вказує, що особи, наведені у відзиві, погашення вимог яких здійснював боржник, не зверталися до суду з вимогами до боржника. Тобто, при наявності поданих позовів, боржник здійснював платежі на користь осіб, які не зверталися до суду, що свідчить про суб`єктивний критерій відбору керівником боржника кредиторів для погашення вимог.
Причому після арешту коштів боржника у виконавчих провадженнях з виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника на користь його кредиторів, Відповідач ухилявся від стягнення коштів шляхом відкриття нових рахунків та припинення розрахунків за арештованими рахунками.
Так, 28.11.2022 року приватним виконавцем Пиць А.А. списано грошові кошти з рахунку боржника в АТ «Приватбанк», 02.12.2022 року - з рахунку боржника в АТ «УкрСиббанк», 27.12.2022 року – з рахунку боржника в АТ «Райффайзен Банк».
Проте 01.12.2022 боржником відкрито рахунок в АТ «БТА Банк», однак 23.01.2023 кошти з нього також було списано приватним виконавцем Пиць А.А. 23.02.2023 року боржником було відкрито рахунок в АТ «Таскомбанк», а 07.03.2023 – в АТ «КБ „ГЛОБУС“». Проте і ці рахунки було арештовано приватним виконавцем. У зв`язку з арештом коштів на рахунках, боржник повністю припинив безготівкові розрахунки 31.03.2023 року.
У відзиві Відповідач зазначає: «В ухвалі Господарського суду Волинської області від 21.05.2024 в справі про банкрутство Боржника за результатами розгляду кредиторських вимог «АТ Креді Агріколь Банк» до Боржника встановлено, що «в заяві від 19.07.2023 з кредиторськими вимогами до боржника вказано, що станом на 23.06.2023 клієнти дотримуються умов основного договору та не мають простроченої заборгованості». Тобто, Боржник ще станом червень 2023 здійснював погашення заборгованості за процентами за кредитним договором перед кредитором АТ «Креді Агріколь Банк».
Зазначена інформація не відповідає дійсності, що підтверджується виписками по рахунках в АТ «Креді Агріколь Банк». Боржник не мав простроченої заборгованості у зв`язку з продовженням строків за договором та у зв`язку з погашенням процентів солідарним боржником. Проте погашення заборгованості він не здійснював.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №904/76/21 зазначив: «180. Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього».
Керівник боржника, все майно якого вкрадено, а рахунки арештовані за численними судовими рішеннями про стягнення коштів, вчиняючи дії щодо відкриття нових рахунків після арешту наявних, міг оцінити факт загрози неплатоспроможності боржника і без складання квартальної фінансової чи податкової звітності, як про це стверджує Відповідач.
Щодо незворотності стану неплатоспроможності боржника, третя особа зазначає наступне. У відзиві Відповідач зазначає, що розраховував на деокупацію територій, на яких знаходилося майно та документи боржника, що дозволило б йому об`єктивно оцінити фінансовий стан боржника та прийняти обґрунтоване рішення щодо наявності підстав для звернення до суду з заявою про банкрутство.
Зокрема у відзиві зазначається: «При цьому з листопада 2022 в пресі лунали заяви офіційних осіб про те, що Сили оборони України в рамках Херсонської контрнаступальної операції планують звільнити також Лівобережну частину Херсонщини, що давало підставні очікування для суспільства та бізнесу на те, що належне їм майно, яке перебуває на тимчасово окупованих територіях буде повернуто, а господарська діяльність, здатна генерувати прибуток – буде відновлена. В засобах масової інформації, в тому числі у промовах офіційних осіб держави, широко висвітлювалась Херсонська контрнаступальна операція, а тому такі обставини є загальновідомими і не підлягають доказуванню.
Оскільки, території Херсонської області були деокуповані лише у листопаді 2022 року і певний час тривали стабілізаційні дії правоохоронних органів на деокупованих дериторіях, то до початку 2023 керівник Боржника: не мав фізичного доступу до частини активів; не міг встановити фактичний стан майна; не міг оцінити масштаби пошкодження, втрати або збереження активів; не міг визначити, чи підлягає майно подальшому використанню або відновленню; не міг визначити чи підлягає відновленню господарська діяльність на деокупованих територіях». …
Отже, для відображення у фінансовій звітності списання втрачених активів і розуміння об`єктивної ситуації щодо фінансового стану товариства, Боржник мав обов`язок провести інвентаризацію, що було б можливим лише після того, як зникнуть перешкоди для доступу до активів, щоб підтвердити, що майно знищене саме внаслідок війни, а не з інших причин. До встановлення фактичного складу активів керівник не міг достовірно оцінити майновий стан товариства. Відсутність повного комплекту первинних бухгалтерських документів виключала можливість оперативного подання керівником боржника обґрунтованої, а не формальної, заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство».
Вважає, що наведена позиція Відповідача є необґрунтованою. Так, Відповідач зазначає, що до початку 2023 керівник Боржника: не мав фізичного доступу до частини активів; не міг встановити фактичний стан майна; не міг оцінити масштаби пошкодження, втрати або збереження активів; не міг визначити, чи підлягає майно подальшому використанню або відновленню; не міг визначити чи підлягає відновленню господарська діяльність на деокупованих територіях.
З цього приводу зазначає, що доступ цивільних осіб до міста Херсона було відновлено до кінця 2022 року, проте, незважаючи на деокупацію Херсона (де знаходилась основна частина майна Боржника) і ряду населених пунктів правобережної Херсонщини, керівник Боржника: так і не здійснив фізичного доступу до частини активів; так і не встановив фактичний стан майна; так і не оцінив масштаби пошкодження, втрати або збереження активів; так і не визначив, чи підлягає майно подальшому використанню або відновленню; так і не визначив чи підлягає відновленню господарська діяльність на деокупованих територіях.
Наведене підтверджується даними інвентаризації, проведеної у червні 2023 року, в котрій зазначається, що фактична перевірка наявності майна не здійснювалася у зв`язку з перебуванням на окупованій території, хоча частина з цих територій вже давно була деокупована.
Стосовно сподівань на деокупацію лівобережної Херсонщини зазначає наступне. У постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 зазначається: «10.29. Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця , тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність».
Відкриття провадження у справі про банкрутство не є тотожним його ліквідації, і тому гіпотетичні сподівання на деокупацію лівобережної Херсонщини не є обставинами, які давали керівнику підстави вважати стан неплатоспроможності боржника тимчасовим.
Відтак, доводить, що відповідачем не наведено реальну (обґрунтовану матеріально фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
Щодо обов`язку керівника Боржника провести інвентаризацію майна на окупованих (деокупованих) територіях, зазначає, що Боржник не мав обов`язку проводити інвентаризацію майна, факт відсутності (викрадення) якого було встановлено і повідомлено про нього в органи національної поліції. У повідомленні ТОВ «Авіон+» в поліцію зазначено: «викрадено все майно». Проведення ж інвентаризації відсутнього майна є неможливим.
Крім того, неможливість проведення інвентаризації, про яку стверджує Відповідач, не має відношення до оцінки ним наявності і вартості активів, факт відсутності яких встановлено. Не має відношення до визначення стану неплатоспроможності також неможливість списання викраденого майна (про яку стверджує Відповідач), оскільки наявність майна на балансі не впливає на стан неплатоспроможності Боржника в разі встановлення фактичної відсутності такого майна.
З врахуванням вище викладеного, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Висновки суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.06.2022 по справі № 904/76/21 вказує наступні висновки:
«Тлумачення абзацу 2 ч. 6 ст. 34 КУЗПБ із застосуванням філологічного та логічного способів його інтерпретації для цілей покладення на керівника боржника, у разі допущення ним порушення вимог наведених в абзаці першому цієї норми, солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів дозволяє виокремити такі два взаємопов`язаних між собою етапи порядку її застосування:
І етап - розгляд господарським судом питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності, що передбачає з`ясування дотримання керівником боржника вимог абзацу першого цієї норми, в тому числі наявності ознак загрози неплатоспроможності, моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника, належного та своєчасного виконання відповідного обов`язку керівником боржника тощо;
II етап - звернення кредиторів (після встановлення ухвалою суду порушення зі сторони керівника боржника) з грошовими вимогами (попередньо визнаними судом) до керівника боржника та розгляд їх судом.
Встановлені за результатами розгляду заяви про покладення солідарної відповідальності в ухвалі суду обставини правопорушення зі сторони керівника боржника та його вина у невиконанні ним обов`язку, визначеного абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУЗПБ, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України мають преюдиціальне значення для подальшого звернення кредиторами з грошовими вимогами до керівника боржника.
Розгляд вимог про стягнення грошових коштів з керівника боржника на підставі приписів ч. 6 ст. 34 КУзПБ, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному ст. 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т. ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (ст. 173 ГПК України).
Крім того, у КУзПБ відсутні конкретно визначені вимоги щодо форми звернення кредиторами своїх вимог до керівника боржника, тому таке звернення може відбуватися у формі заяви, клопотання тощо. Однак розгляд цих вимог, як і вимог про покладення солідарної відповідальності, здійснюється за правилами ГПК України в порядку визначеному ст. 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство, в т. ч. із урахуванням можливості застосування процесуального інституту об`єднання позовів (ст. 173 ГПК України).
Приймаючи до уваги принцип конкурсного імунітету, не допускається стягнення кредитором (-ами) з керівника боржника грошових коштів в рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури»
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Проте, виходячи з буквального прочитання ч. 6 ст. 34 КУзПБ, нормами якої визначені, зокрема, порядок та умови покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, а також з положень ч. 2 ст. 61 цього Кодексу, якими передбачено покладення на третіх осіб іншого виду відповідальності за зобов`язаннями боржника - субсидіарної, слід відзначити, що положення ч. 6 ст. 34, як і положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не відповідають критеріям якості закону в аспекті передбачуваності наслідків їх застосування (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Корецький та інші проти України" (заява № 40269/02) від 03.04.2008, пункт 48).
Наведене підтверджується, зокрема, тим, що за висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (п. 80) в абзаці 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" використаний в іншому значенні, ніж він використовується у ЦК України, а відповідальність насправді не є відповідальністю перед кредиторами, а є відповідальністю за збитки, завдані боржнику (див. також висновки, сформульовані Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), п. 9.13- 9.15).
Крім того, слід зазначити, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
У зв`язку із цим Верховний Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою ст.1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов`язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме ч. 2 ст. 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78- 81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10.12.2024 по справі № 902/1157/21 в п. 8.4. наводить висновки про те, що тлумачення положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ полягає в такому:
- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;
- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;
- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.
Ідентичної позиції Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дотримується і при вирішенні ряду інших справ, зокрема це вказується в постанові від 19.11.2024 року в справі № 910/3070/21.
Суд зауважує, що солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так і після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21 (на які посилається Банк у касаційній скарзі).
Слід вказати, що у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частина 6 статті 39 КУзПБ).
У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
У зв`язку з цим, Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.
Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що закон визначає суб`єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - суб`єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.
Водночас термін "органи управління боржника" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. За приписами частини 1 статті 92 зазначеного Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб`єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини 6 статті 34 КУзПБ під суб`єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.
Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, і заборона заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.
Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливим є лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.
Отже, визначення керівника/членів органів управління боржника суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.
Для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності та вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
За буквального прочитання частини 6 статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною 6 статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та / або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов`язане з наданням судами оцінки:
- зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;
- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі;
- доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов`язання перед щонайменше двома кредиторами боржника (заявником у спорі про покладення солідарної відповідальності та ще одним із кредиторів боржника, постанова Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №902/1023/19).
Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та / або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21) частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.
Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник (орган управління) боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.
Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ, не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
У постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 Верховний Суд також зауважив, що суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника якщо:
- звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами);
- внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились / не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо).
Суд бере до уваги, що Верховний Суд неодноразово (зокрема в постанові від 10.12.2024 у справі №902/1157/21) звертав увагу на те, що звернення до суду з вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.
Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні частини 6 статті 34 КУзПБ (з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.
З огляду на таке неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.
Отже, визначення та стягнення збитків без урахування фактично отриманих коштів від реалізації майна боржника призводить до необґрунтованого завищення розміру відповідальності та створює ризик подвійного відшкодування, що прямо суперечить компенсаційній природі цивільно-правової відповідальності.
Верховний Суд послідовно виходить з того, що цивільно-правова, у тому числі солідарна, відповідальність має виключно компенсаційний характер і не може призводити до подвійного відшкодування або безпідставного збагачення кредиторів (постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/8472/18, від 22.01.2020 у справі № 910/1166/19).
Крім того, Верховний Суд наголошує, що при вирішенні питання про покладення відповідальності у справах про банкрутство суд зобов`язаний враховувати результати формування та реалізації ліквідаційної маси, оскільки саме вони визначають реальний обсяг непогашених вимог кредиторів (постанови Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №910/12227/19, від 16.02.2022 у справі № 910/11027/20).
Тобто в разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБ дій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).
Водночас у разі недостатності майна / активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що розмір заявлених збитків є динамічним показником, який безпосередньо залежить від фактичного обсягу задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства, а не фіксованою величиною, яка може визначатися абстрактно або наперед.
Таким чином, слід виходити з того, що визначення зазначеної суми збитків кредиторів можливо лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) при вирішенні спору щодо притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності на підставі частини 2 статті 61 КУзПБ.
На думку господарського суду, такий висновок підлягає також врахуванню mutatis mutandis при вирішенні питання щодо розміру солідарної відповідальності осіб, які порушили вимоги частини 6 статті 34 КУзПБ, враховуючи висновки, викладені в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, щодо подібності відповідних правовідносин з огляду на їх деліктну природу; необхідності телеологічного тлумачення вказаної норми КУзПБ, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону); необхідності стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ саме на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси та спрямуванням їх на задоволення вимог кредиторів.
Разом з цим, як слідує з матеріалів справи №903/534/23 (903/182/26) постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 (залишене в силі Постановою Верховного суду від 10.11.2026) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 25.05.2026 у справі № 903/534/23 (903/182/26) скасовано. Ухвалено нове рішення. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" задоволити.
Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) щодо перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) у загальному розмірі 17 069 360,00 грн, вчинені:
28.03.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно з документом № 35946;
07.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36095;
08.04.2022 в сумі 500 000,00 грн згідно з документом № 36108;
22.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36151;
27.04.2022 в сумі 1 000 000,00 грн згідно з документом № 36178;
11.05.2022 в сумі 2 794 000,00 грн згідно з документом № 36385;
11.05.2022 в сумі 414 000,00 грн згідно з документом № 36388;
11.05.2022 в сумі 1 792 000,00 грн згідно з документом № 36391;
11.05.2022 в сумі 3 000 000,00 грн згідно з документом № 36370;
12.05.2022 в сумі 2 125 600,00 грн згідно з документом № 36399;
12.05.2022 в сумі 2 640 400,00 грн згідно з документом № 36394;
12.05.2022 в сумі 303 360,00 грн згідно з документом № 36402.
Стягнути з Грабана Ростислава Михайловича (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) грошові кошти у розмірі 17 069 360 (сімнадцять мільйонів шістдесят дев`ять тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (місцезнаходження юридичної особи: 49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 101, ідентифікаційний код юридичної особи: 39368847) 15 974 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривень 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (місцезнаходження юридичної особи: 49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 101, ідентифікаційний код юридичної особи: 39368847) 15 974 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривень 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіон+» (місцезнаходження юридичної особи: 43010, м. Луцьк, вул. Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи: 40110917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (місцезнаходження юридичної особи: 49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 101, ідентифікаційний код юридичної особи: 39368847) 25 958 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рєалтрейд" (місцезнаходження юридичної особи: 49054, м. Дніпро, пр-т Олександра Поля, буд. 101, ідентифікаційний код юридичної особи: 39368847) 25 958 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) гривень 40 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Тобто, при цьому, як убачається із матеріалів справи, позов подано арбітражним керуючим на стадії ліквідаційної процедури, однак з врахуванням викладеного ліквідаційна маса остаточно не була сформована арбітражним керуючим.
Отже, при зверненні із позовною заявою в цій справі арбітражним керуючим не було здійснено усіх передбачених КУзПБ дій, необхідних для виявлення та повернення коштів банкрута, включеного до ліквідаційної маси, та проведення розрахунків з кредиторами за рахунок вказаних вище коштів.
Таким чином, визначення зазначеної суми збитків кредиторів є можливим лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами внаслідок проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним (постанова від 26.03.2026 у справі № 922/1023/21 (також постанова від 10.03.2026 у справі № 910/11390/20).
Водночас, якщо недостатньо майна / активів боржника для погашення всієї сукупності грошових вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.
При цьому, визначення зазначеної суми збитків кредиторів є можливим лише після завершення реалізації об`єктів, уключених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.
Отже, помилковим є визначення ліквідатором заявленої до стягнення з керівника банкрута суми та задоволення судами вимоги ліквідатора в розмірі солідарної відповідальності, яка дорівнює сумі вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, адже застосування такого підходу призвело б до очевидно несправедливих результатів, коли на особу, що порушила вимоги частини шостої статті 34 КУзПБ, могла бути покладена відповідальність у розмірі більшому, ніж шкода, заподіяна кредиторам внаслідок такого порушення, або навіть і за відсутності такої шкоди (Постанова від 27.11.2025 у справі № 917/503/24 (917/80/25).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про передчасність наведених у позовній заяві вимог через неможливість встановлення дійсного розміру солідарної відповідальності, як розміру заподіяних кредиторам збитків у вигляді незадоволених грошових вимог до Боржника до вчинення перелічених дій у процедурі ліквідації Боржника.
Таким чином, суд вважає, що подання вимог про стягнення у фіксованому розмірі збитків 302344754,38 грн без врахування коштів, а саме у розмірі 17 069 360 грн, які стягнуті на користь банкрута, є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає принципам справедливості, пропорційності та реального відшкодування шкоди.
За відсутності остаточного визначення реального обсягу непогашених вимог кредиторів покладення солідарної відповідальності є юридично неможливим.
За таких обставин, заявлення вимог про стягнення збитків у фіксованому розмірі 302344754,38 грн без урахування коштів, а саме у розмірі 17 069 360 грн, які стягнуті на користь банкрута, є передчасним, непропорційним та таким, що суперечить правовій природі солідарної відповідальності.
Арбітражний керуючий, усупереч вимогам КУзПБ, передчасно ініціював питання солідарної відповідальності, не завершивши формування ліквідаційної маси. Така поведінка суперечить принципам добросовісності, пропорційності та основній меті процедур банкрутства.
Слід відмітити, що передчасність заявлення відповідних вимог є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, що виключає дослідження обставин наявності або відсутності порушень з боку відповідача як підстави для притягнення останнього до відповідальності.
Обставини щодо наявності або відсутності у діях відповідача порушень підлягають встановленню в разі своєчасного звернення з відповідним позовом.
До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 21.08.2025 у справі №904/9266/21.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку із передчасним зверненням арбітражного керуючого із таким позовом та не досліджує обставини наявності або відсутності порушень з боку відповідача.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Оригінал: reyestr.court.gov.ua