Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: спонукання виконати або припинити певні дії
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №910/12313/25
Суддя: Владимиренко С.В.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
"03" листопада 2026 р. Справа№ 910/12313/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 03.11.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» та Акціонерного товариства «ОТП Банк»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026
у справі №910/12313/25 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ»
ОСОБА_1
про зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі за текстом - позивач, Банк) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» (далі за текстом - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач 2) про зобов`язання відповідача 1 повернути позивачу оригінали документів, переданих на виконання Договору про відступлення права вимоги від 26.06.2015 №2 та Договору від 23.09.2015 про передачу прав на заставне майно, які визнані недійсними у судовому порядку.
Господарський суд міста Києва рішенням від 25.06.2026 у справі №910/12313/25 позов позивача до відповідача 1 задовольнив повністю.
29.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача 1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 431 904,00 грн.
Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 заяву позивача про розподіл судових витрат задовольнив частково; стягнув з відповідача 1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн; у задоволенні решти вимог заяви відмовив.
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 431 904,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною представником позивача роботою у суді першої інстанції, а тому, за висновком суду першої інстанції, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають зменшенню до 80 000,00 грн.
Не погодившись із ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням, 17.08.2026 Акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 351 904, 00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 351 904, 00 грн.
Позивач зазначає, що додаткове рішення суду першої інстанції не містить висновків стосовно відмови у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 351 904,00 грн.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 18.08.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП Банк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ОТП Банк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25; розгляд апеляційної скарги призначив на 01.09.2026 о 12 год. 40 хв.
Також не погодившись із ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням, 21.08.2026 відповідач 1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 в частині стягнення з нього на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача 1 витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі № 910/12313/25 залишити без змін.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач 1 посилається на те, що заява позивача не містить обґрунтування поважності причин, які перешкоджали позивачу надати докази судових витрат до закінчення судових дебатів. Наявність договору та попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу не може бути підставою для задоволення заяви про розподіл судових витрат. Водночас оскаржуване додаткове рішення не містить належного обґрунтування щодо задоволення заяви про розподіл судових витрат на суму 80 000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 24.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25; об`єднав апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» та Акціонерного товариства «ОТП Банк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 до спільного провадження; розгляд апеляційних скарг призначив на 01.09.2026 о 12 год. 40 хв.
Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача 1 заперечує проти її задоволення, посилаючись на дотримання ним порядку подання доказів, визначеного частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 01.09.2026 відклав розгляд справи №910/12313/25 на 29.09.2026.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.09.2026 продовжив строк розгляду справи №910/12313/25 та оголосив перерву у її розгляді до 03.11.2026 до 12 год 30 хв.
16.10.2026 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів, а саме: договору про надання правничої допомоги від 10.08.2026 та платіжної інструкції №ВРТР-4Х7К-ЕТС9-6В6Х від 13.08.2026 на суму 230 000,00 грн. За вказаним клопотанням позивач просив суд апеляційної інстанції враховувати його заяву про намір подати остаточні докази обсягу наданої правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 03.11.2026 представник позивача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 в частині відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 351 904, 00 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 351 904,00 грн, у задоволенні апеляційної скарги відповідача 1 відмовити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 03.11.2026 підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 в частині стягнення з нього на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати; ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача 1 витрат на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні 03.11.2026 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача та підтримав апеляційну скаргу відповідача 1, просив суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, відзиву на неї, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивач зазначив, що він поніс та планує додатково понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, що еквівалентно складає 9 600 дол. США та ґрунтується на умовах Договору про надання правової допомоги від 25.09.2025 №25/09-25-Б/1, укладеного із Адвокатським об`єднанням «Еверлігал».
Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустріним позовом) у суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не заявляв.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно частини 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі за текстом - Закон №5076-VI).
Судом встановлено, що 25.09.2025 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Еверлігал» (Об`єднання) укладено Договір №25/09-25Б/1 про надання правової допомоги, за умовами якого Об`єднання зобов`язалося надавати Клієнту всі види правової допомоги, в тому числі вчиняти всі та будь-які необхідні дії спрямовані на представництво та захист прав та законних інтересів клієнта перед будь-якими органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, фізичними та юридичними особами, а також у цивільних, господарських та адміністративних судах, в яких Клієнт виступає позивачем, відповідачем, третьою особою, заінтересованою особою чи іншим учасником справи (а.с. 91-95 т.1).
Відповідно до пункту 4.1. Договору №25/09-25Б/1 про надання правової допомоги сторони погодили, що розмір винагороди Об`єднання встановлюється у Додатках до Договору, які з моменту підписання сторонами є невід`ємною частиною цього Договору.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (пункт 5.1 Договору №25/09-25Б/1 про надання правової допомоги).
Договір є укладеним на строк до 31.12.2026 включно (пункт 5.2 Договору №25/09-25Б/1 про надання правової допомоги).
Пунктом 2 Додатку № 10 від 26.09.2025 до Договору №25/09-25Б/1 про надання правової допомоги сторони погодили, що розмір винагороди становить фіксовану грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентну 8 000,00 доларів США, крім того ПДВ - суму, еквівалентну 1 600,00 доларів США, що разом становить 9 600,00 доларів США, що не залежить від обсягу фактично наданої правничої допомоги (годин чи кількості фактично наданих послуг або виконаних робіт).
Згідно з Актом №1 приймання-передачі наданих юридичних послуг/правничої допомоги за Договором №25/09-25Б/1 про надання правової допомоги та Додатком №1 від 26.09.2025 (а.с. 134 т. 2) Об`єднанням надано, а Клієнтом прийнято юридичні послуги/правничу допомогу, а саме: 1.1 підготовка стратегії захисту прав Клієнта для звернення з позовною заявою про зобов`язання повернути Клієнту оригінали документів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги до Господарського суду міста Києва;
1.2. пошук та підготовка доказової бази для звернення з позовною заявою до Господарського суду міста Києва;
1.3. підготовка та направлення до Господарського суду міста Києва позовної заяви про зобов`язання повернути Клієнту оригінали документів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги (справа № 910/12313/25);
1.4. підготовка та направлення до Господарського суду міста Києва клопотання про усунення недоліків позовної заяви у справі № 910/12313/25;
1.5. підготовка та направлення до Господарського суду міста Києва відповіді на
відзив Відповідача 1 у справі 910/12313/25;
1.6. підготовка та погодження з Клієнтом проєкту письмових відповідей на запитання відповідача 1 у справі 910/12313/25;
1.7. підготовка та направлення до Господарського суду міста Києва додаткових пояснень у справі №910/12313/25;
1.8. підготовка та направлення до Господарського суду міста Києва відповіді на відзив відповідача 2 у справі № 910/12313/25;
1.9. інформування представників позивача щодо актуального стану руху судової справи № 910/12313/25;
1.10. представництво інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час розгляду справи № 910/12313/25;
1.11. вчинення інших дій та підготовка додаткових документів, необхідних для захисту прав та законних інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час розгляду справи № 910/12313/25.
Загальна вартість наданих послуг складає 359 920,00 грн, крім того ПДВ - 71 984,00 грн, що разом дорівнює 431 904,00 грн, оскільки Об`єднання є платником ПДВ.
Представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва здійснювала адвокат Борисенко Марина Олександрівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АІ №2015117 від 02.10.2025 (а.с. 8 т. 1).
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала: …. гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони за Договору №25/09-25Б/1 про надання правової допомоги погодили фіксований розмір гонорару.
Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення та зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, врахував клопотання відповідача 1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зменшив розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 80 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Такий вид робіт, як: аналіз документів, наданих замовником; розробка та узгодження стратегії захисту прав та інтересів замовника, аналіз мотивів судових рішень, є складовою роботи з підготовки позовної заяви/відзиву на апеляційну/касаційну скаргу. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №824/152/21.
Таким чином, такі послуги як підготовка стратегії захисту прав Клієнта для звернення з позовною заявою про зобов`язання повернути Клієнту оригінали документів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги до Господарського суду міста Києва та пошук та підготовка доказової бази для звернення з позовною заявою до Господарського суду міста Києва, поглинається послугою підготовка та направлення до Господарського суду міста Києва позовної заяви про зобов`язання повернути Клієнту оригінали документів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги.
Послуги про інформування представників позивача щодо актуального стану руху судової справи №910/12313/25 та вчинення інших дій, підготовка додаткових документів, необхідних для захисту прав та законних інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва під час розгляду справи № 910/12313/25 взагалі є абстрактними послугами, які не свідчать про надання Об`єднанням конкретних послуг, без належного документального підтвердження, а тому не підлягають відшкодуванню.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України (частина четверта статті 126 ГПК України).
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача 1 на користь позивача 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, оскільки більшість послуг наведених позивачем в Акті приймання-передачі не підтверджені матеріалами даної справи.
Щодо доводів відповідача 1, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем дотримано вимоги частини восьмої статті 129 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянтів із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню при вирішенні про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги позивача та відповідача 1 задоволенню не підлягають.
З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» та Акціонерного товариства «ОТП Банк» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/12313/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений та підписаний 13.11.2026.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua