Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №910/12313/25 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: спонукання виконати або припинити певні дії

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №910/12313/25

Суддя: Владимиренко С.В.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"13" листопада 2026 р. Справа№ 910/12313/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши заяву Акціонерного товариства «ОТП Банк» про ухвалення додаткового рішення

у межах розгляду апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 (повний текст рішення складено та підписано 06.07.2026)

у справі №910/12313/25 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ»

ОСОБА_1

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва рішенням від 25.06.2026 у справі №910/12313/25 позов позивача до відповідача 1 задовольнив повністю.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 03.11.2026 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/12313/25 залишив без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/12313/25 залишив без змін.

06.11.2026 позивачем подано до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, за якою просить суд апеляційної інстанції стягнути з відповідачів 1 та 2 у рівних частках витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної справи на загальну суму 230 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивач до заяви про ухвалення додаткового рішення додав копію Ордера на надання правничої допомоги серії АІ №2283748 від 17.08.2026, копію Договору про надання правничої допомоги від 10.08.2026, копію Акта приймання-передачі наданих послуг від 03.11.2026, копію платіжної інструкції ВРТР-4Х7К-ЕТС9-6В6Х від 13.08.2026.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, картки, додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому (судді-доповідачу) (складу суду) від 06.11.2026 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд колегії Північного апеляційного господарського суду у складі: Владимиренко С.В. - головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.11.2026 у справі №910/12313/25 розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача 1 надійшли заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, за якими він просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення 115 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу з відповідача 1.

За приписами частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, заперечення на неї, дослідивши надані заявником докази, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2 статті 124 ГПК України).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача 1 позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 230 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані до суду апеляційної інстанції у строки, визначені частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Не подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат не є безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Подібний за змістом правовий висновок викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 15.01.2024 у cправі №918/1094/22.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач 1 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі за текстом - Закон №5076-VI).

Судом встановлено, що 10.08.2026 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Джи Пі Імпакт» (Виконавець) укладено Договір про надання правничої допомоги, за умовами якого Виконавець зобов`язався здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги (далі - послуги) Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та додаткові витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Послуги за цим Договором включають: представництво інтересів Клієнта, підготовка процесуальних документів, участь у судових засіданнях, надання консультацій та здійснення інших процесуальних дій, пов`язаних з переглядом справи №910/12313/25 у суді апеляційної інстанції. Консультування з метою узгодження дій Клієнта та його посадових осіб зі сформованою позицією у справі №910/12313/25.

Згідно з пунктом 4.1 Договору про надання правничої допомоги від 10.08.2026 за надані за цим Договором послуги Клієнт сплачує Виконавцю гонорар (вартість послуг). Розмір гонорару, за надані Виконавцем послуги, складається з: узгодженої між Клієнтом та Виконавцем послуги у розмірі 230 000,00 грн, без ПДВ.

Факт та обсяг наданих послуг за цим Договором оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується Сторонами (пункт 3.4 Договору про надання правничої допомоги від 10.08.2026).

03.11.2026 позивачем та Адвокатським об`єднанням «Джи Пі Імпакт» складено та підписано за допомогою цифрових електронних підписів Акт приймання-передачі наданих послуг, за яким Виконавець надав Клієнту наступні послуги: 1. Правовий аналіз рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі № 910/12313/25.

2. Аналіз апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЕТ» на рішення Господарського суду м. Києва від 25.06.2026 у справі № 910/12313/25.

3. Аналіз апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/12313/25.

4. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЕТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/12313/25.

5. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі № 910/12313/25.

6. Правовий аналіз додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі № 910/12313/25.

7. Підготовка апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі № 910/12313/25.

8. Аналіз апеляційної скарги ТОВ «ЄВРОСВЕТ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі № 910/12313/25.

9. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ЄВРОСВЕТ» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25.

10. Представництво інтересів АТ «ОТП БАНК» у судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду під час апеляційного перегляду справи №910/12313/25.

Гонорар за надані послуги склав 230 000,00 грн без ПДВ.

Представництво інтересів позивача у Північному апеляційному господарському суді здійснювала адвокат Борисенко Марина Олександрівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АІ №2283748 від 17.08.2026.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторонами погоджено фіксований розмір гонорару.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Разом з цим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (пункт 39 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, пункт 18 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2025 у cправі № 910/2546/22).

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 сформував правовий висновок про те, що, визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи, крім іншого, суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Судом апеляційної інстанції враховано, що правова позиція позивача як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалась, отже, адвокату не потрібно було витрачати додатковий час на підготовку відзивів на апеляційні скарги відповідачів 1 та 2 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/12313/25 та апеляційну скаргу відповідача 1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25, яким вирішено питання розподілу судових витрат, та підготовку до судового засідання.

Крім того, послуга з правового аналізу рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026, відзивів на апеляційні скарги відповідачів 1 та 2 на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 у справі №910/12313/25, та на апеляційну скаргу відповідача 1 на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі №910/12313/25, охоплюється послугою подання відповідних відзивів на апеляційні скарги.

Такий вид робіт, як: аналіз документів, наданих замовником; розробка та узгодження стратегії захисту прав та інтересів замовника, аналіз мотивів судових рішень, є складовою роботи з підготовки позовної заяви/відзиву на апеляційну/касаційну скаргу. Подібні за змістом висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2022 у справі №824/152/21.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а, від 11.03.2021 у справі №911/2681/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 21.07.2020 у справі №915/1654/19).

Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2026 у справі №911/969/24.

За висновком суду апеляційної інстанції, до стягнення з відповідачів 1 та 2 на користь позивача підлягає 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, по 40 000,00 грн з кожного відповідно, враховуючи те, що правова позиція позивача як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалась, отже, адвокату не потрібно було витрачати додатковий час на підготовку відзивів на апеляційні скарги відповідачів 1 та 2, і підготовку до судових засідань у даній справі.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням того, що за подання клопотання по ухвалення додаткового рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства «ОТП Банк» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/12313/25 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСВЄТ» (вул. Електриків, 29-А, кімната 120, м. Київ, 04176; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39073144) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21685166) 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (вул. Жилянська, 43, м. Київ, 01033; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21685166) 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/12313/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua