Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №910/7014/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: кредитування, з них

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №910/7014/26

Суддя: Сітайло Л.Г.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2026 р. Справа №910/7014/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Жарський І.Р.

від відповідача: Гризодуб Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Івановського Олександра Болеславовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 (повний текст складено 22.09.2026)

у справі №910/7014/26 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця Івановського Олександра Болеславовича

про стягнення 1 673 440,04 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 у справі №910/7014/26 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача від 02.09.2026 та 07.09.2026 про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Відзив Фізичної особи-підприємця Івановського Олександра Болеславовича на позов залишено без розгляду.

Клопотання відповідача від 02.09.2026 про витребування доказів (заявлене у відзиві) залишено без розгляду.

Клопотання відповідача від 02.09.2026 про письмове опитування позивача (заявлене у відзиві) залишено без розгляду.

Клопотання відповідача від 16.09.2026 про долучення та витребування доказів залишено без розгляду.

Клопотання відповідача від 17.09.2026 про долучення доказів залишено без розгляду.

Зупинено провадження у справі №910/7014/26 до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду міста Києва.

Так, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотань ФОП Івановського О.Б. від 02.09.2026 (заявлене у відзиві) та 07.09.2026 про поновлення строку для подання відзиву на позов, оскільки обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачу реалізувати своє право на подання відзиву на позов у строк, встановлений судом, не встановлено. Крім того, враховуючи, що відзив на позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку для його подання, суд першої інстанції, на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), залишив без розгляду клопотання відповідача: від 02.09.2026 про витребування доказів (заявлене у відзиві); від 02.09.2026 про письмове опитування позивача (заявлене у відзиві); від 16.09.2026 про долучення та витребування доказів; від 17.09.2026 про долучення доказів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ФОП Івановський О.Б. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2026, в частині відмови у задоволенні клопотань відповідача від 01.09.2026 та 07.09.2026 про поновлення строку на подання відзиву, залишення без розгляду відзиву, а також залишення без розгляду заявлених у відзиві клопотань про витребування доказів і про письмове опитування позивача. У цій частині ухвалити нове судове рішення, яким клопотання ФОП Івановського О.Б. від 01.09.2026 (заявлене у відзиві) та від 07.09.2026 про поновлення строку на подання відзиву задовольнити, поновити строк на подання відзиву на позовну заяву у справі №910/7014/26 та прийняти відзив до розгляду разом з доданими до нього доказами. Клопотання ФОП Івановського О.Б. про витребування доказів та про письмове опитування позивача, заявлені у відзиві, передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

Так, скаржник оскаржує пункти 1-4 резолютивної частини ухвали. Пунктом 1 суд відмовив у поновленні строку на подання відзиву і таку ухвалу можна оскаржити окремо від рішення суду (пункт 9 частини 1 статті 255 ГПК України). Пунктами 2-4 суд залишив без розгляду відзив, а також заявлені у ньому клопотання про витребування доказів і про письмове опитування позивача. Власних мотивів ці пункти не мають: суд постановив їх виключно як наслідок відмови у поновленні строку. Клопотання про витребування доказів подається у строк для подання доказів, а запитання іншому учаснику справи ставляться у першій заяві по суті справи (частина 1 статті 81, частина 1 статті 90 ГПК України). Отже, процесуальна доля цих клопотань повністю залежить від відзиву, і в разі скасування пункту 1 пункти 2- 4 втрачають єдину підставу, яку навів для них суд першої інстанції. Пункти 5 і 6 ухвали (залишення без розгляду клопотань від 16.09.2026 та 17.09.2026 про долучення і витребування доказів) відповідач у цій скарзі не оскаржує: окремо від рішення суду такі ухвали не оскаржуються, тому заперечення проти них за потреби будуть включені до апеляційної скарги на рішення.

На переконання скаржника, дня вручення ухвали від 18.06.2026 не настало (фактично зі змістом цієї ухвали відповідач, в особі свого представника ознайомився лише 17.08.2026 через підсистему "Електронний суд"), строк на подання відзиву не почав спливати, і відзив, що надійшов до суду 02.09.2026, подано без пропуску строку.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував частину 8 статті 165 і частину 6 статті 242 ГПК України, визнавши пропущеним строк, перебіг якого не почався; не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду і обґрунтував ухвалу посиланнями на постанови Верховного Суду, які не містять застосованих ним висновків (частина 4 статті 236 ГПК України); ототожнив належність повідомлення з відсутністю поважних причин і не оцінив обставини, наведені відповідачем (стаття 119, частина 9 статті 165 ГПК України); застосував наслідок, непропорційний меті строку (статті 2, 15 ГПК України, пункт 1 статті 6 Конвенції). Це є порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення неправильної ухвали, тобто підставою для її скасування та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 28.09.2026 апеляційну скаргу ФОП Івановського О.Б. у справі №910/7014/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Івановського О.Б. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 у справі №910/7014/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.11.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 21.10.2026.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

08.10.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити ФОП Івановському О.Б. у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 у справі №910/7014/26 залишити без змін.

Так, на переконання позивача, доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними, маніпулятивними та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм процесуального права. Ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та постановленою з дотриманням норм ГПК України.

Також, позивач зазначає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що строк на подання відзиву почав свій перебіг та сплив задовго до фактичного звернення відповідача до суду - 02.09.2026.

Крім того, позивач стверджує, що місцевий господарський суд всебічно оцінив наведені відповідачем обставини та дійшов єдино правильного та мотивованого висновку: об`єктивних, непереборних та незалежних від волі відповідача причин пропуску процесуального строку не існує. Залишення відзиву та заявлених у ньому клопотань без розгляду є прямим та законним наслідком приписів частини 2 статті 118 ГПК України. Апеляційна скарга відповідача не містить жодних аргументів, які б спростовували правомірність ухвали суду першої інстанції.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 11.11.2026 з`явилися представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 у справі №910/7014/26 залишити без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1 статті 271 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Івановського О.Б. про стягнення 1 673 440,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором від 13.10.2025 №2486005031-КД-1, в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами у встановлений договором строк, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується 1 590 200,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 52 919,22 грн заборгованості за процентами та 30 320,82 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7014/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

01.09.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано відзив на позов, в якому останній заявив клопотання про: поновлення строку на подання відзиву; витребування доказів; письмове опитування позивача.

03.09.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подані заперечення на клопотання, заявлені у відзиві на позов.

07.09.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подані заперечення на клопотання про витребування доказів, заявлене у відзиві на позов.

07.09.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов.

16.09.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про долучення та витребування доказів.

17.09.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подано клопотання про долучення доказів.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови.

Статтею 113 ГПК України встановлено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Згідно з частиною 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026, при відкритті провадження у справі, встановлено відповідачу строк для подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 надіслано відповідачу на адресу ( АДРЕСА_1 ), згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштовим відправленням №R067207623722, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "закінчення встановленого терміну зберігання", будь-яких заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судове рішення повернуто підприємством зв`язку, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №905/1397/21 та від 07.02.2024 у справі №904/853/23.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідно до частин 2, 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом статті 242 ГПК України, а також Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з покликанням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 03.09.2026 у справі №910/14759/24, від 24.06.2026 у справі №916/1683/25, від 01.05.2026 у справі №914/1475/25, від 31.03.2026 у справі №920/1017/22, від 13.01.2026 у справі №910/4862/21.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасника справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в цьому випадку - суду. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 00/547/17 та постановах Верховного Суду від 03.09.2026 у справі №910/14759/24, від 24.06.2026 у справі №916/1683/25, від 09.06.2026 у справі №914/2382/25, від 09.06.2026 у справі №910/14168/23.

Також, місцевий господарський суд звернув увагу, що на ФОП Івановського О.Б., відповідно до частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Разом із тим, всупереч вимог, встановлених частиною 8 статті 165 ГПК України, відповідач подав відзив на позовну заяву лише 01.09.2026, тобто з порушенням строків, встановлених судом.

Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву та додатково 07.09.2026 відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву.

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків визначений в статті 119 ГПК України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

Вказані висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2022 у справі №910/21285/21.

Верховний Суд у постановах від 18.08.2023 у справі №32/257-10 та від 03.04.2023 у справі №906/1357/20 також дійшов висновку про те, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Слід зазначити, що ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В обґрунтування поданого клопотання про поновлення строку на подання відзиву відповідач зазначає, що ухвалу про відкриття провадження у справі №910/7014/26 він не отримував, а про розгляд даної справи йому стало відомо лише 17.08.2026, а саме з повідомлення приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження на виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Проте, як зазначалося вище, ухвалу суду від 18.06.2026 надіслано відповідачу на адресу ( АДРЕСА_1 ), згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, поштовим відправленням №R067207623722, яке повернено до суду із зазначенням причини повернення "закінчення встановленого терміну зберігання".

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що в цьому випадку обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачу реалізувати своє право на подання відзиву на позов у строк, встановлений судом, не вбачається.

Зважаючи на викладене, на переконання судової колегії, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотань ФОП Івановського О.Б. від 01.09.2026 (заявлене у відзиві) та 07.09.2026 про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Частиною 2 статті 118 ГПК України передбачено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду відзив ФОП Івановського О.Б. позовну заяву.

За приписами частини 1 статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 ГПК України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Згідно з частиною 3 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Враховуючи, що відзив на позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку для його подання, суд першої інстанції, на підставі частини 2 статті 118 ГПК України правомірно залишив без розгляду клопотання відповідача: від 01.09.2026 про витребування доказів (заявлене у відзиві); від 01.09.2026 про письмове опитування позивача (заявлене у відзиві), з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність судового рішення, ухваленого судом першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу ФОП Івановського О.Б. без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 у справі №910/7014/26 - без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на ФОП Івановського О.Б.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Івановського Олександра Болеславовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 у справі №910/7014/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2026 у справі №910/7014/26 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/7014/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 12.11.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран

Оригінал: reyestr.court.gov.ua