Суд: Західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Дата: 03 листопада 2026 р.
Справа: №907/428/26
Суддя: Бойко Світлана Михайлівна
ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/428/26
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Трускавецького В.П.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи: не з`явилися;
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни б/н від 10.07.2026,
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026, суддя Ремецькі О.Ф., м. Ужгород, повний текст рішення складено 22.06.2026
у справі №907/428/26
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Центр Дронс», м. Київ
до відповідача фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни, м. Мукачево
про стягнення суми 458 250, 00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
22.04.2026 товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Центр Дронс» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни про стягнення суми 458 250,00 грн. вартості оплаченого та не поставленого товару.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свого обов`язку з поставки товару не виконав, чим на думку позивача, порушив положення ст. ст. 526, 662, 663 ЦК України.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026 позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Центр Дронс» 458 250, 00 грн. заборгованості, а також 5 499,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення місцевого господарського суду обгрунтовано тим, що відповідачем у встановлений строк у вимозі за №09122025 від 09.12.2025 товар не поставлено, як і не здійснено повернення суми попередньої оплати.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та заперечення позивача
13.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни б/н від 10.07.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026 у справі №907/428/26, в якій остання просила рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що рахунки фактури № 73766991 та № 657 від 03.12.2025 на загальну суму 458 250,00 грн. сформовані невстановленими третіми особами, які зловживаючи її довірою отримали доступ до банківських рахунків та електронних сервісів і вчинили юридично значущі дії пов`язані з формуванням рахунків та використанням коштів.
Також, апелянт зазначає, що про справу дізналася лише після отримання повідомлення у застосунку «Дія», ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 28.04.2026 про відкриття провадження у справі не отримувала, у зв`язку з чим була позбавлена можливості реалізувати своє процесуальне право на подання відзиву на позовну заяву та надання суду доказів на підтвердження своєї правової позиції.
19.08.2026 від позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Центр Дронс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026 - без змін.
24.08.2026 від відповідача - фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому остання підтримала доводи викладені в апеляційній скарзі та заперечила позицію позивача наведену у відзиві.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026, справу № 907/428/26 розподілено до розгляду судді-доповідачу Бойко С.М., склад колегії сформований з суддів: головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б. та Прядко О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 (склад колегії: головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б. та Прядко О.В) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни б/н від 10.07.2026 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026 у справі №907/428/26.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 (склад колегії: головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б. та Прядко О.В) розгляд справи №907/428/26 призначено на 14.10.2026.
У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Прядко О.В. у період з 13.10.2026 по 30.10.2026 та враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановлені ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України, здійснено автоматизовану заміну судді-члена колегії Прядко О.В. у справі №907/428/26.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі №907/428/26 визначено суддю С.М. Бойко суддів: Т.Б. Бонк, В.П. Трускавецького.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 з метою забезпечення реалізації прав сторін та повідомлення останніх про зміну складу суду, а також враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, справу №907/428/26 відкладено до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2026.
04.11.2026 представники сторін в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
04.11.2026 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги їх повторну неявку в судове засідання, а також те, що явка представників учасників даної справи не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи без їх участі, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд заяв
24.08.2026 від відповідача - ФОП Шапар І.О. надійшло клопотання про витребування доказів, за змістом якого остання просить витребувати у онлайн-сервісу BitFaktura належним чином оформлену та засвідчену інформацію щодо облікового запису, зареєстрованого на ФОП Шапар І.О., а саме щодо дати його створення, IP-адрес, адреси електронної пошти, логів входів, журналу авторизацій, історії зміни реквізитів, а також щодо особи, якій належить електронний цифровий підпис, яким підписувалися рахунок-фактура № 73766991 від 03.12.2025 та рахунок-фактура № 657 від 03.12.2025, та інформацію про те, чи накладався взагалі такий цифровий підпис на зазначені документи. Крім того, ФОП Шапар І.О. просить витребувати інформацію щодо способу авторизації користувача Шапар Ірини Олександрівни в онлайн-сервісі BitFaktura, зокрема за допомогою електронного цифрового підпису, облікового запису Google чи іншого способу авторизації.
Відповідач зазначає, що витребувана інформація може підтвердити її непричетність до створення рахунку-фактури № 73766991 від 03.12.2025 та рахунку-фактури № 657 від 03.12.2025. За твердженням ФОП Шапар І.О., зазначені докази перебувають у володінні онлайн-сервісу BitFaktura, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
Також скаржник зазначає, що з метою самостійного отримання вказаних доказів представником відповідача було направлено адвокатський запит до онлайн-сервісу BitFaktura на офіційну електронну адресу info@bitfaktura.ua, однак станом на 23.08.2026 відповіді на вказаний запит на електронну адресу представника апелянта надано не було.
Крім того, 24.08.2026 від ФОП Шапар І.О. надійшло клопотання про витребування доказів, за змістом якого остання просить витребувати належним чином оформлену та засвідчену інформацію щодо банківських рахунків, зазначених у рахунку-фактурі № 73766991 від 03.12.2025 та рахунку-фактурі № 657 від 03.12.2025, із зазначенням відомостей про отримувача коштів, зокрема його прізвища, імені, по батькові та реєстраційного номера облікової картки платника податків, а також відомості про фактичний рух спірних коштів після їх зарахування на відповідні банківські рахунки згідно з платіжною інструкцією ТОВ «Аеро Центр Дронс» № 132 від 03.12.2025 за рахунком-фактурою № 73766991 від 03.12.2025 та платіжною інструкцією № 128 від 03.12.2025 за рахунком-фактурою № 657 від 03.12.2025.
Скаржник зазначає, що витребувані докази можуть встановити, чи належать банківські рахунки, зазначені у рахунку-фактурі № 73766991 від 03.12.2025 та рахунку-фактурі № 657 від 03.12.2025, ФОП Шапар І.О., або підтвердити їх належність третім особам. При цьому апелянт зазначає, що їй не вдалося самостійно встановити, у якій конкретно банківській установі відкрито банківські рахунки, зазначені у вказаних рахунках-фактурах.
Щодо причин неподання зазначених доказів до суду першої інстанції скаржник зазначає, що до моменту отримання рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026, ухваленого у справі № 907/428/26, апелянту не було відомо про існування рахунку-фактури № 73766991 від 03.12.2025 та рахунку-фактури № 657 від 03.12.2025.
З приводу заявлених клопотань апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Апеляційним господарським судом встановлено, що клопотання про витребування доказів подані ФОП Шапар І.О. на стадії апеляційного перегляду справи та з пропуском строку, визначеного частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, обґрунтовуючи неподання відповідних клопотань та доказів до суду першої інстанції, ФОП Шапар І.О. посилається на те, що до моменту отримання рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026 у справі № 907/428/26 їй не було відомо про існування рахунку-фактури № 73766991 від 03.12.2025 та рахунку-фактури № 657 від 03.12.2025.
Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що саме по собі посилання на необізнаність про існування відповідних документів не свідчить про наявність об`єктивних причин, які не залежали від ФОП Шапар І.О. та унеможливлювали подання відповідного клопотання у встановлений процесуальним законом строк. При цьому апелянтом не наведено обставин, які б свідчили про неможливість звернення з такими клопотаннями до суду першої інстанції з причин, що від неї не залежали.
За таких обставин, враховуючи, що клопотання про витребування доказів подані з пропуском строку, визначеного частиною третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а наведені ФОП Шапар І.О. причини не підтверджують наявності обставин, які об`єктивно унеможливлювали їх своєчасне подання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених клопотань про витребування доказів та залишення цього клопотання без розгляду.
Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026 у справі №907/428/26 у цій справі оскаржується фізичною особою-підприємцем Шапар Іриною Олександрівною в повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Між фізичною особою-підприємцем Шапар Іриною Олександрівною, як Продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Аеро Центр Дронс», як Покупцем, було досягнуто домовленості щодо укладення у спрощеній формі Договору поставки товару.
На підставі вказаного Договору ФОП Шапар І.О. (далі - Відповідач) було виставлено ТОВ «Аеро Центр Дронс» (далі - Позивач) рахунки на оплату товару на загальну суму 458 250, 00 грн., а саме:- рахунок-фактура № 73766991 від 03.12.2025 на суму 316 250,00 грн.; - рахунок-фактура № 657 від 03.12.2025 на суму 142 000,00 грн.
Вказані рахунки були згенеровані Відповідачем засобами онлайн сервісу BitFaktura (сервіс для створення рахунків, актів накладних), що вбачається із змісту цих документів. Рахунками визначено, що Продавцем є ФОП Шапар, а покупцем товару - ТОВ «Аеро Центр Дронс». Рахунки містять реквізити сторін, перелік товару та його вартість.
Вказані рахунки були оплачені ТОВ «Аеро Центр Дронс» в повному обсязі, шляхом перерахування коштів з власного банківського рахунку на банківський рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № 132 від 03.12.2025 по рахунку № 73766991 від 03.12.2025 та платіжною інструкцією № 128 від 03.12.2025 по рахунку № 657 від 03.12.2025.
Відповідачем не було передано Позивачеві оплачений Товар. Внаслідок чого Позивач звернувся до Відповідача з Листом вимогою про повернення коштів № 09122025 від 09.12.2025 в якій вимагав від Відповідача наступне:
1. Негайно поставити оплачений товар, але не пізніше 08.01.2026 в іншому разі Договір вважається розірваним ТОВ «Аеро Центр Дронс» в односторонньому порядку з 09.01.2026.
2. Повернути сплачені кошти за Товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати розірвання договору, шляхом перерахування 458 250,00 грн. на банківський рахунок Позивача.
Вказаний лист надісланий на адресу відповідача. Лист повернутий відправнику (за закінчення встановленого терміну зберігання).
У зв`язку з чим позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення суми 458 250,00 грн. вартості оплаченого та не поставленого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (положення ч. 1 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 статті 712 ЦК України).
У відповідності з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За встановлених судом обставин, позивач виконав свої зобов`язання за укладеним договором у повному обсязі.
Вказані рахунки оплачені ТОВ «Аеро Центр Дронс» в повному обсязі, шляхом перерахування коштів з банківського рахунку позивача на банківський рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією № 132 від 03.12.2025 по рахунку № 73766991 від 03.12.2025 та платіжною інструкцією № 128 від 03.12.2025 по рахунку № 657 від 03.12.2025, і з цих підстав висновок суду першої інстанції про виконання зобов`язань щодо здійсненої оплати позивачем за поставку товару, де обов`язок поставки виник у відповідача, відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства.
Позивач звернувся до відповідача з Листом вимогою про повергнення коштів №09122025 від 09.12.2025 в якій вимагав від відповідача наступне:
1. Негайно поставити оплачений товар, але не пізніше 08.01.2026 в іншому разі Договір вважається розірваним ТОВ «Аеро Центр Дронс» в односторонньому порядку з 09.01.2026.
2. Повернути сплачені кошти за товар протягом 7 (семи) календарних днів з дати розірвання договору, шляхом перерахування 458 250,00 грн. на банківський рахунок позивача.
Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений у вимозі за № 09122025 від 09.12.2025 строк відповідачем товар не поставлено, як і не здійснено повернення суми попередньої оплати.
Щодо аргументу скаржника про те, що рахунки фактури № 73766991 та № 657 від 03.12.2025 на загальну суму 458 250,00 грн. сформовані невстановленими третіми особами, які зловживаючи її довірою отримали доступ до банківських рахунків та електронних сервісів апеляційний суд зазначає таке.
Згідно п. 136 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 164, користувач зобов`язаний не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Згідно з п. 140 цього Положення Користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.
Таким чином, посилаючись на несанкціонований доступ третіх осіб, апелянт мав надати належні та допустимі докази не лише самого факту такого втручання, а й часу його виявлення та негайного реагування на нього, зокрема повідомлення банку, блокування відповідних засобів доступу, оскарження конкретних операцій, а також інших дій, спрямованих на припинення несанкціонованого використання рахунку.
Фізична особа-підприємець Шапар Ірина Олександрівна не повідомила позивача про те, що не має відношення до виставлення рахунків, про те, що грошові кошти потрапили на її рахунок внаслідок шахрайських дій та про те, що її електронними сервісами користуються невстановлені треті особи, а також не вжила жодних заходів для повернення позивачу отриманих коштів.
Щодо аргументу скаржника про не повідомлення її місцевим господарським судом про рух справи апеляційний суд зазначає таке.
Ухвала про відкриття провадження була направлена фізичній особі-підприємцю Шапар Ірині Олександрівні рекомендованим поштовим відправленням за її офіційною адресою місцезнаходження як фізичної особи - підприємця, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб-підприємців та громадських формувань.
Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто до місцевого господарського суду 18.05.2026.
Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, лише відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію від суду, а тому вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд справи.
Так, відповідно до ч. 3 та 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18).
Отже, неотримання поштової кореспонденції за зареєстрованою відповідачем адресою є наслідком поведінки відповідача і не може свідчити про неналежне його повідомлення місцевим господарським судом про рух справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційних скарги
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026 прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати
У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору в сумі 8 248,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шапар Ірини Олександрівни б/н від 10.07.2026- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2026 у справі №907/428/26- залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови складено та підписано 13.11.2026.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Трускавецький В.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua