Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 09 листопада 2026 р.
Справа: №572/4868/25
Суддя: Ковальчук Н. М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/4868/25
Провадження № 22-ц/4815/1611/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання – Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач – Комунальне підприємство «Житлосервіс» Сарненської міської ради
заявник, відповідач – ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2026 року, постановлену у складі судді Березня Ю.В. у м. Сарни Рівненської області,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочення на строк 12 місяців виконання судового рішення у справі №572/4868/25 про стягнення із ОСОБА_1 користь Комунального підприємства «Житлосервіс» Сарненської міської ради заборгованості в розмірі 15228 грн. 07 коп. В обґрунтування заяви зазначив, що його матеріальне становище не дозволяє здійснювати одноразову сплату всієї суми боргу у зв`язку із наявністю групи інвалідності та отримання пенсії по інвалідності, розмір якої є невисоким та є основним джерелом існування. Значна частина отриманих коштів щомісячно витрачається на постійне лікування, придбання лікарських засобів та підтримання стану здоров`я.
Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2026 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована передбаченим ст.435 ЦПК України правом суду заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання рішення за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та обґрунтована тим, що заявником не доведено винятковості випадку, у зв`язку з яким слід розстрочити або відстрочити виконання рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання судового рішення.
Вважаючи ухвалу суду незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального права, а також з порушенням процесуальних норм щодо принципу змагальності сторін, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що є особою з інвалідністю та отримує пенсію по інвалідності, яка є його основним та фактично єдиним джерелом існування, і значна частина отримуваних коштів витрачається на лікування, придбання лікарських засобів та підтримання належного стану здоров`я. Зауважує, що ним до суду першої інстанції були подані документи, що підтверджують наявність інвалідності, проходження лікування та понесені витрати на придбання лікарських засобів, однак зазначені докази не отримали належної оцінки з боку суду. Додає, що за період розгляду заяви про розстрочення виконання рішення він продовжував проходити стаціонарне лікування, що підтверджується доданими до апеляційної скарги медичними документами та епікризом; при цьому значна частина витрат на лікування здійснювалася готівковими коштами, тому документальне підтвердження всіх понесених витрат об`єктивно відсутнє. Наголошує, що у зв`язку зі складним матеріальним становищем, необхідністю постійного лікування та недостатністю пенсійних виплат для забезпечення необхідних життєвих потреб він був змушений скористатися кредитними коштами АТ КБ «ПриватБанк», та вважає, що наявність кредитних зобов`язань підтверджує його неспроможність одноразово виконати судове рішення без істотного погіршення матеріального становища та загрози належному лікуванню. Покликаючись на те, що наведені ним обставини свідчать не про ухилення від виконання судового рішення, а навпаки підтверджують його є бажання виконати його у повному обсязі шляхом поступової сплати заборгованості в межах розстрочки, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про розстрочення виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року на 12 місяців.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року у цивільній справі №572/4868/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житлосервіс» Сарненської міської ради 15 228 грн. 07 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Вказане рішення набрало законної сили.
Згідно ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Разом з тим, статтею 435 ЦПК України передбачена можливість та визначені підстави для відстрочення або розстрочення виконання рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 445 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 445 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою про відстрочку виконання додаткового рішення суду, заявниця такими винятковими обставинами, що унеможливлюють виконання рішення суду вказував наступні: його матеріальне становище не дозволяє здійснювати одноразову сплату всієї суми боргу у зв`язку із наявністю групи інвалідності та отримання пенсії по інвалідності, розмір якої є невисоким та є основним джерелом існування; значна частина отриманих коштів щомісячно витрачається на постійне лікування, придбання лікарських засобів та підтримання стану здоров`я.
На підтвердження заяви ОСОБА_1 долучив копії письмових квитанцій про витрати в аптечній мережі суми 10 256,49 грн. за період з 12 серпня 2025 року по 15 травня 2026 року; обставини своєї госпіталізації у періоди з 10 по 20 лютого 2025 року, з 23 по 30 червня 2025 року, з 15 по 19 грудня 2025 року, з 06 по 13 квітня 2026 року.
Разом з тим, із наданих заявником документів не вбачається можливим визначити тяжкість захворювання та фактичний матеріальний стан ОСОБА_1 , що могло б слугувати підставою для розстрочення виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 2а-9247/10/0570 відстрочка/ розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний також бере до уваги, що на момент споживання комунальних послуг у період з травня 2018 року по червень 2023 року боржник усвідомлював, що не виконує зобов`язання та повинен буде їх виконувати у повному обсязі, а отже, повинен був розраховувати власні можливості та наслідки невиконання зобов`язань.
Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.99, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97, § 40).
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати рішення суду, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Саме тому для застосування передбаченого законом відстрочення або розстрочення виконання рішення повинні існувати виняткові обставини. При цьому, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Заявником не наведено виняткових обставин, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Заявницею не надано доказів, які б підтверджували, що у зв`язку з потребою у лікуванні та придбанні ліків він не має можливості виконати рішення суду про стягнення з нього боргу, яке набрало законної сили. Такої позиції притримується і Верховний Суд в своїй постанові від 30 жовтня 2019 року, зазначаючи, що обґрунтованим є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги, оскільки заявником не наведено доводів та не надано конкретних доказів наявності в сім`ї заявника виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення.
Встановлені обставини справи вказують на відсутність передбачених законом підстав для задоволення заяви та відстрочення виконання рішення суду.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, судом першої інстанції в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 17 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2026 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Боймиструк С. В.
Шимків С. С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua