Постанова від 10 листопада 2026 р. у справі №537/209/26 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 10 листопада 2026 р.

Справа: №537/209/26

Суддя: Триголов В. М.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/209/26 Номер провадження 22-ц/814/2589/26Головуючий у 1-й інстанції ДРЯХЛОВ Є. О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Триголов В.М.,

судді: Дорош А.І., Лобов О.А.,

секретар: Горбун К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Очкур Кристини Іванівни на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 04 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_1 . В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_2 зазначив, що 27.10.2020 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) був зареєстрований шлюб між ним та ОСОБА_1 , про що видано свідоцтво про шлюб, актовий запис за № 799. Після укладення шлюбу відповідач прізвище не змінювала. Сторони мають двох дітей: малолітнього сина ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повнолітнього сина ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказує, що шлюбно-сімейні стосунки між ними припинені. Сімейне життя позивача та відповідача поступово погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, проживають вони окремо. Причиною розпаду сім`ї стало те, що подружжя має різні погляди на життя, вони втратили почуття любові та поваги один до одного. Вважає, що їх сім`я розпалась остаточно, шлюб носить формальний характер, рішення про розірвання шлюбу не є спонтанним, позивач обміркував його і твердо прийшов до переконання про розірвання шлюбу. З цих підстав, просив суд позов задовольнити.

Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 04 березня 2026 року Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу – задоволено повністю.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 27 жовтня 2020 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 799.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 064,96 грн (одну тисячу шістдесят чотири гривні 96 копійок) судового збору.

Непогодившись із вказаним рішенням його в апеляційному порядку оскаржив відповідач .

Скарга мотивована тим, що на день подачі даного позову відповідач проживала разом із Позивачем та дітьми, понад 20 років, однією сім`єю. Більш того, вони разом організовували святкування Нового 2026 Року, разом купували подарунки дітям та одне одному, а також разом його відзначали. Тобто, шлюбно-сімейні відносини не припинялись. Про існування даного позову вона дізналася випадково, 03.01.2026, коли їй про це повідомив чоловік (Позивач). На думку Відповідачки рішення про розірвання шлюбу Позивачем було прийнято спонтанно, на емоціях, чому послугувало на думку Відповідачки, остання незначна побутова сварка. При цьому, Відповідач зазначає, що в їхній сім`ї жодного разу не мало місця застосування будь-якої форми насильства. Відповідачка ніколи не зраджувала своєму чоловікові. Відносини між сторонами побудовані на принципах спільної поваги, довіри, підтримки та любові. Відповідачка впевнена, що чоловік її кохає та бажає зберегти їхню сім’ ю, на усвідомлення чого йому потрібен певний час.

Суд також не звернув уваги на те, що у подружжя наявні двоє дітей (одна з яких малолітня), розірвання шлюбу може чинити негативний вплив на їх подальше життя та розвиток, адже, діти краще виховуються у повноцінній родині. Суд навіть не вважав потрібним, з метою збереження сім`ї, вжити заходів до примирення подружжя, зокрема, хоча б на 6 місяців зупинити розгляд даної справи з підстав ч.7 ст.240 ЦПК України.

Зважаючи на викладене скаржник просить скасувати рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 04 березня 2026 року та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Від представника ОСОБА_2 адвоката Герасимчука О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній заперечує щодо надання строку на примирення , вказує, що він підтримує відносини з іншою жінкою, що свідчить про відсутність його намірів підтримувати подружні відносини з відповідачкою, а отже рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) 27.10.2020 про те, що 27.10.2020 Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) було зареєстровано відповідний шлюб, актовий запис № 799.

Подружжя має двох дітей:

- малолітнього сина ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавської області 28.03.2018,

- повнолітнього сина ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького міського управління юстиції у Полтавської області 17.10.2013.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що примирення між сторонами не можливе, а тому є підстави для розірвання шлюбу відповідно до ст. 112 СК України.

Колегія суддів погоджується із відповідним висновком суду першої інстанції зважаючи на слідуюче.

Відповідно дост. 51 Конституції України шлюб ґрунтуєтьсяна вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з ч. 1ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.ст.110,112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість збереження шлюбу між сторонами та наявності підстав для його розірвання, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача.

Крім того, принцип сімейного права, що охоплює наявність вільної та цілковитої згоди не лише при реєстрації шлюбу, а й під час перебування у шлюбі і подальшого його розірвання. Тобто ніхто не може бути примушений до перебування у шлюбних відносинах.

При перегляді апеляційної скарги апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони продовжують проживати однією сім`єю, а тому відсутні підстави для розірвання шлюбу, оскільки позивач , будучи належним чином повідомленим про день та час слухання справи , в судове засідання не з`явився, пояснення з приводу можливого спільного проживання сторін не надав і із заявою про відмову від позову не звертався, доказів примирення сторін до суду апеляціної інстанції так надано і не було.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про надання строку судом для примирення відновить гармонійні подружні відносини, колегія суддів оцінює критично, так як період знаходження даної справи як в суді першої інстанції так і суді апеляційної інстанції вказує на небажання позивача відновити подружні відносини з відповідачкою, а отже надання строку для примирення є недоцільним.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо розірвання шлюбу є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Очкур Кристини Іванівни – залишити без задоволення.

Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 04 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua