Постанова від 11 листопада 2026 р. у справі №161/5340/26 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 11 листопада 2026 р.

Справа: №161/5340/26

Суддя: Бовчалюк З. А.

Справа № 161/5340/26Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.

Провадження № 22-ц/802/1399/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Киці С.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_3 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

10.03.2026 ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 03.10.2010 сторони перебували у шлюбі, який згідно з рішенням Луцького міськрайнного суду Волинської області від 26.09.2018 було розірвано. У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2018 у справі №161/12185/18 з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання їх спільної дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн, починаючи з 01.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття. Такий розмір аліментів є неспівмірним з витратами на утримання і розвиток дитини.

В дитини виявлено ряд хвороб, в зв`язку з чим вона потребує постійного дороговартісного лікування та реабілітації.

Позивач понесла витрати на дитину, які є додатковими в розумінні ст. 185 СК України, на загальну суму 79 539,84 грн.

Просила суд стягнути з відповідача 39 769,92 грн, як 1/2 понесених додаткових витрат на дитину.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2026 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в розмірі 1 464,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду, в частині відмовлених позовних вимог, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, жодною із сторін не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції рішення суду в означу вальній частині не переглядається.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у цій справі є 12 листопада 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 13.03.2013, а.с. 7).

ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю (посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.11.2021, а.с. 8).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.09.2018 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 03.10.2010 Буянівською сільською радою Луцького району Волинської області, актовий запис №13 (відомості Єдиного державного реєстру судових рішень).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2018 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 200 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.08.2018 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9-10).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.06.2023 збільшено розмір аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 3 000 грн, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (відомості Єдиного державного реєстру судових рішень).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача 39769,92 гривень, які вона понесла на оплату лікування та реабілітації дочки ОСОБА_5 .

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення додаткових витрат в розмірі 1 464,50 грн (50 % витрат на лабораторні дослідження в загальному розмірі 2 929 грн) підлягають до задоволення, оскільки такі відносяться до додаткових витрат, які позивач понесла на лікування дитини. Необхідно зазначити, що рішення суду в цій частині жодною із сторін не оскаржується.

Щодо інших витрат, які позивач понесла на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , та які позивач вважає додатковими.

На підтвердження факту понесення додаткових витрат на дитину позивачем було подано ряд доказів, яким суд першої інстанції надав обґрунтовану правову оцінку. Зокрема судом правильно зазначено, що витрати на рекомендовані нутриціологом обстеження для оцінки здоров`я дитини, в платіжних дорученнях 03.01.2025 та від 11.04.2025 в призначенні платежу зазначено: «Переказ власних коштів» унеможливило суд вважати це оплатою за обстеження саме доньки ОСОБА_5 та що такі були необхідні за призначенням лікаря.

Суд правильно вказав, що видаткові накладні на товар, замовлення та рахунки не є належними доказами оплати товару, який за словами позивача придбавався для потреб дитини, подані чеки не свідчать про оплату товару саме для неповнолітньої доньки сторін.

Витрати про які вказує позивач можуть відноситися до додаткових витрат в розумінні ст. 185 СК України за умови надання позивачем належних та допустимих доказів про те, що дитина потребувала лікування та/або оздоровлення та/або відпочинку. Такими доказами можуть бути, наприклад, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на оздоровлення (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). В даному випадку позивач зазначених обставин не довела. Саме лише посилання на те, що дитина потребувала таких витрат, навіть за умови доведення їх фактичного понесення, не є достатнім обґрунтуванням.

Витрати на придбання ліжка та пряжі, матрацу та подушки, одягу, навушників та оформлення закордонного паспорту не зумовлені тими особливими обставинами, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у випадку об`єктивного збільшення витрат на утримання дитини і недостатності аліментних платежів для їх покриття позивач вправі звернутися з позовом про збільшення розміру аліментів.

Суд першої інстанції правильно вважав, що у витратах, понесених при звичайному способі життя, навіть якщо вони і є додатковими, однак не зумовлені вказаними вище особливими обставинами, участь другого з батьків обов`язковою не є, оскільки такі обставини враховуються під час вирішення питання стягнення аліментів.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій по суті вирішення спору. Судом правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення, в оскарженій частині, та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись статтями 367-369, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 вересня 2026 року, в оскарженій частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua