Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №748/730/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №748/730/26

Суддя: Стельмах А. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 листопада 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/730/26

Головуючий у першій інстанції – Майборода С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2252/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Стельмаха А. П.,

суддів: Супруна О. П., Шарапової О. Л.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2026 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі – Банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 84 854,08 грн заборгованості за угодою від 05 січня 2022 року № 632225405 станом на 14 грудня 2024 року, з яких 54 898,98 грн – прострочене тіло кредиту, 29 955,10 грн – проценти. Банк також просив відшкодувати сплачений судовий збір.

Банк стверджував, що ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа-Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, скористався кредитними коштами і в установлений строк їх не повернув. За твердженням позивача, направлену відповідачеві вимогу про погашення боргу залишено без реагування.

Рішенням від 20 серпня 2026 року суд у позові відмовив. Суд вважав, що акцепт підписаний представником банку, паспорт споживчого кредиту має інформаційне призначення, а довідка про картку, виписка і розрахунок не підтверджують укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. Районний суд також послався на відомості про невипуск фізичної картки та її анулювання.

Банк просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. На його думку, районний суд мав оцінити в сукупності акцепт банку, паспорт споживчого кредиту, довідку про картку, виписку та розрахунок заборгованості. Банк указує на збіг дат у документах, установлення кредитного ліміту 05 січня 2022 року та подальший рух коштів на рахунку.

Банк посилається на кваліфікований електронний підпис і зазначає, що відповідач підписав угоду одноразовим ідентифікатором 5053. На підтвердження цього до скарги додано довідку про ідентифікацію. Банк назвав її новим доказом, подання якого в першій інстанції було неможливим з незалежних від нього причин.

Представник також просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на отримання рішення 21 серпня 2026 року і технічні роботи в підсистемі «Електронний суд» 21 вересня 2026 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Витяг з Державного реєстру банків від 02 грудня 2022 року засвідчує зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» зі збереженням коду ЄДРПОУ 23494714 (а. с. 27–28). Позов заявила та сама юридична особа, яка вказана кредитодавцем у документах від 05 січня 2022 року.

В акцепті АТ «Альфа-Банк» зазначено, що Банк приймає пропозицію ОСОБА_1 укласти угоду за продуктом «RED». Акцепт містить первісний ліміт 33 000 грн, максимальний ліміт 200 000 грн, фіксовану ставку 35,99 % і мінімальний платіж у розмірі 5 % від загальної заборгованості. У документі відтворено підпис представниці банку, зазначено номер рахунку, що закінчується цифрами 3184, і наведено відсилання до договору банківського обслуговування, додатка № 4 і тарифів (а. с. 23 зворот – 24).

Паспорт споживчого кредиту від 05 січня 2022 року містить той самий первісний ліміт, орієнтовний строк кредитування 12 місяців з можливістю продовження і ставку 35,99 %. У полі підпису споживача зазначено код 5053. Безпосередньо над цим полем викладено підтвердження отримання переддоговірної інформації та ознайомлення з нею. Інформація була актуальною до 04 лютого 2022 року (а. с. 22–23). У довідці про систему гарантування вкладів поле підтвердження її одержання залишено порожнім (а. с. 21).

Згідно з довідкою Банку, іменну картку з останніми цифрами 7921 зареєстровано 05 січня 2022 року та анульовано 06 жовтня 2022 року. Картку оформлено в цифровій формі. У довідці правильно зазначено ім`я відповідача й номер угоди, однак у полі РНОКПП наведено восьмизначний номер, який відрізняється від номера, указаного в позові (а. с. 26).

Виписка № 377854-2026/0203 за період з 05 січня 2022 року до 14 грудня 2024 року стосується рахунку, що закінчується цифрами 3184, та містить окремий блок операцій за іменною карткою з останніми цифрами 7921. На початок періоду залишок на рахунку дорівнював нулю. Виписка відображає встановлення ліміту 33 000 грн, перекази, оплати за товари та послуги, надходження коштів і внутрішні бухгалтерські записи (а. с. 41–44).

За банківським розрахунком прострочене тіло кредиту станом на 14 грудня 2024 року становило 54 898,98 грн, проценти – 29 955,10 грн (а. с. 9–13). Цього дня у виписці відображено списання 84 854,08 грн за протоколом № 554 від 03 грудня 2024 року та подальші записи про погашення окремих складових боргу. Залишок на клієнтському рахунку у виписці дорівнює нулю.

Опис вкладення, поштовий чек і список згрупованих відправлень № 142 підтверджують відправлення Банком досудової вимоги 09 листопада 2023 року на адресу відповідача. Ці документи фіксують прийняття відправлення поштовим оператором. Дати одержання вимоги адресатом вони не містять.

За частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Абзаци перший і другий частини першої та абзац перший частини другої статті 207 ЦК України допускають фіксацію змісту правочину в кількох документах, зокрема електронних, і вимагають підпису сторони, волевиявлення якої фіксується. За частинами першою та другою статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Недодержання цієї форми при укладенні кредитного договору має наслідком його нікчемність.

За пунктами 6 і 12 частини першої статті 3, частинами третьою, шостою, восьмою та абзацом першим частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, чинній на 05 січня 2022 року, електронний договір укладається через обмін офертою й акцептом. Волевиявлення сторони фіксується у спосіб, який дає змогу пов`язати його з конкретною пропозицією. Абзац третій частини першої статті 12 цього Закону допускає підписання правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Для цього код має бути використаний у зв`язку з відповідним електронним волевиявленням.

Абзаци перший і другий частини другої та абзац перший частини шостої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» передбачають надання паспорта кредиту до укладення договору й підтвердження ознайомлення з ним. За абзацами першим – третім частини першої статті 13 цього Закону договір про споживчий кредит може мати паперову або електронну форму. Кредитодавець доводить передачу примірника договору споживачеві.

Обов`язок повернути кредит і сплатити проценти випливає з частини першої статті 1054 ЦК України. Розмір процентів і порядок їх сплати визначаються договором за частиною другою статті 1056-1 ЦК України. Згідно з частинами першою та другою статті 1069 ЦК України банк, який відповідно до договору банківського рахунку здійснює платіж за відсутності коштів клієнта, надає йому кредит на суму цього платежу. До пов`язаних із таким кредитуванням прав та обов`язків застосовуються положення про позику та кредит, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною другою статті 1050 ЦК України та абзацами першим – четвертим частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» дострокова вимога щодо платежів, строк яких ще не настав, залежить від виконання договірних і законодавчих умов. Для споживчого кредиту цього виду закон пов`язує 30-денний строк для виконання вимоги з одержанням споживачем відповідного повідомлення.

За частиною третьою статті 12, частинами першою та шостою статті 81 і частинами першою – третьою статті 89 ЦПК України Банк має довести підставу вимоги та розмір боргу. Суд оцінює кожний доказ і їх взаємний зв`язок. За частинами першою і другою статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє рішення в межах доводів і вимог скарги. Частина третя цієї статті допускає прийняття нових доказів у винятковому випадку, коли учасник довів об`єктивну неможливість подати їх у першій інстанції.

Банк подав довідку про ідентифікацію для підтвердження дій, які, за його твердженням, відбулися 05 січня 2022 року в його інформаційній системі. Довідка не містить дати складання. У переліку додатків до позову та в описі вкладення до листа з копією позову довідку про ідентифікацію вже зазначено. Водночас у позові Банк указав, що доказів, які він не може подати одночасно з позовом, немає. В апеляційній скарзі Банк не назвав конкретної перешкоди, яка завадила подати довідку або відомості, на яких вона ґрунтується. За таких обставин апеляційний суд відмовляє у прийнятті цієї довідки як нового доказу на підставі частини третьої статті 367 ЦПК України. Такий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 752/29764/21 щодо обов`язку учасника довести винятковість випадку й об`єктивні причини неподання доказу раніше.

Банківський акцепт оформлено як відповідь на пропозицію клієнта. Для перевірки доводу про підписання угоди потрібно встановити зміст цієї пропозиції та її походження від ОСОБА_1 . Підпис на акцепті підтверджує волевиявлення банку. Подані до першої інстанції документи не відтворюють пропозицію відповідача з погодженими умовами угоди або електронні відомості, за якими можна встановити, що відповідач підписав саме цей текст одноразовим ідентифікатором чи іншим підписом.

Збіг кредитного ліміту та ставки в паспорті й акцепті пов`язує ці документи з оформленням одного банківського продукту. Код 5053 у паспорті пов`язаний із підтвердженням ознайомлення з інформацією про кредит. У постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розмежувала підписання паспорта споживчого кредиту та фіксацію домовленості сторін у договорі. У цій справі навіть за умови підтвердження використання коду відповідачем відомості в паспорті стосуються підтвердження отримання переддоговірної інформації.

Посилання Банку на кваліфікований електронний підпис не підтверджено відомостями про його накладення відповідачем на пропозицію або угоду. Вимоги частин другої – п`ятої статті 100 ЦПК України регулюють подання й перевірку електронного доказу. Засвідчення копії при її поданні до суду не встановлює, що відповідач підписав первісний правочин. Для оцінки доказів вирішальним є зміст зафіксованої дії відповідача.

Загальна фраза в акцепті про направлення угоди у спосіб, обраний позичальником, не містить відомостей, за якими можна перевірити доставлення саме цього примірника за контактами, вказаними відповідачем під час оформлення кредиту. Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» допускає відсилання до іншого електронного документа за умови доступу сторін до його змісту. Загальне посилання на сайт Банку не дає змоги встановити, яку редакцію договору банківського обслуговування, додатка № 4 і тарифів було запропоновано та погоджено.

Висновок районного суду про відсутність підтвердження фактичного користування коштами не узгоджується зі змістом виписки. Попри розбіжність у РНОКПП в довідці про картку, виписка ідентифікує відповідача як власника рахунку, а номер рахунку і закінчення номера картки збігаються з реквізитами в акцепті та довідці. Цифрова форма картки узгоджується з відображеними у виписці операціями. Перекази та покупки здійснено після встановлення ліміту за нульового вхідного залишку. Надалі на цей рахунок надходили кошти в рахунок погашення використаного кредиту.

З 05 січня до 10 березня 2022 року за датами операцій у виписці відображено дев`ять переказів на 29 659 грн. Окремо зафіксовано три оплати товарів і послуг на 2 561,16 грн (200 грн, 129 грн і 2 232,16 грн). Покупку на 2 232,16 грн враховано один раз, оскільки наступний запис на ту саму суму стосується переведення цієї покупки в розстрочку. Записи в блоці карткових операцій на 1 240 грн припадають на час тих самих переказів. Виписка не дає підстав вважати їх окремими сумами, перерахованими за розпорядженням відповідача. Чотири зовнішні надходження на рахунок становили разом 1 322 грн. Різниця між фактичними витратами 32 220,16 грн і цими надходженнями становить 30 898,16 грн.

Сума 54 898,98 грн за розрахунком Банку включає 39 334,41 грн простроченого кредиту та 15 564,57 грн простроченого овердрафту (записи від 14 грудня 2024 року). Збільшення ліміту, зокрема 05 березня та 06 квітня 2022 року, супроводжувалося погашенням овердрафту на ті самі суми. Ці записи стосуються внутрішнього обліку заборгованості. Підстав для включення до суми фактично наданих коштів процентів, комісій та інших внутрішніх нарахувань Банк не довів. Такий підхід до перевірки фактично використаного кредиту узгоджується з постановою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року у справі № 202/8160/22.

Запис про списання за протоколом Банку та нульовий залишок у виписці не засвідчують надходження від відповідача 84 854,08 грн. Зі змісту цих записів також неможливо встановити, що Банк звільнив відповідача від боргу в розумінні статті 605 ЦК України. Виписка фіксує бухгалтерську операцію, а зміст рішення Банку за протоколом № 554 з неї не вбачається.

Виписка підтверджує фактичне кредитування і дає змогу перевірити різницю між операціями клієнта та зовнішніми надходженнями. Для стягнення цієї різниці як договірної заборгованості потрібно встановити належне оформлення договору, за яким Банк здійснив кредитування рахунку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі № 336/1265/21 стягнення фактично отриманих коштів ґрунтувалося на встановлених відносинах банківського обслуговування, оформлених підписаними клієнтами заявами. У цій справі поданий комплект доказів не встановлює письмової або електронної згоди відповідача на кредитування цього рахунку в межах спірної угоди.

Вимогу про стягнення 29 955,10 грн процентів Банк обґрунтував умовами тієї самої угоди. Розрахунок охоплює різні види нарахувань, зокрема проценти за простроченою заборгованістю та овердрафтом. Погодження ставки, порядку і періоду таких нарахувань не доведено. Самостійної вимоги про стягнення комісії Банк не заявив. У частині дострокового повернення всього залишку докази відправлення листа не встановлюють одержання вимоги та спливу передбаченого законом 30-денного строку. Перенесення заборгованості до категорії простроченої в обліку Банку також не встановлює строку виконання зобов`язання за договором.

Банк просив стягнути основний борг і проценти саме за угодою № 632225405 та в апеляції наполягав на її укладенні. Повернення коштів за частиною першою статті 1212 ЦК України потребує встановлення обставин набуття або збереження коштів без достатньої правової підстави. Ці обставини як самостійна підстава стягнення не були предметом розгляду в першій інстанції. З урахуванням частини першої статті 13 і частини шостої статті 367 ЦПК України апеляційний суд вирішує заявлену вимогу про договірний борг. У постанові від 16 вересня 2026 року у справі № 450/1760/24 Верховний Суд наголосив, що правова кваліфікація спору не може виходити за межі позову й позбавляти учасника можливості висловитися щодо іншої підстави стягнення. Недоведеність укладення конкретної кредитної угоди не встановлює безпідставності одержання коштів.

Довід скарги про неповне дослідження виписки обґрунтований. Виписка та документи про оформлення картки підтверджують фактичне користування коштами, однак Банк не довів підстав для стягнення заявленої договірної заборгованості. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, пунктів 1, 3 частини першої та частини четвертої статті 376 ЦПК України рішення належить змінити в мотивувальній частині.

За частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в позові відмовлено повністю, Банк не має права на відшкодування за рахунок відповідача судового збору за позов і за апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua