Постанова від 12 листопада 2026 р. у справі №735/375/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 12 листопада 2026 р.

Справа: №735/375/26

Суддя: Супрун О. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

13 листопада 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/375/26

Головуючий у першій інстанції – Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2259/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Супруна О. П.,

суддів: Стельмаха А. П., Шарапової О. Л.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд» звернулося до Коропського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 475819100 від 08 березня 2021 року в розмірі 83 325,81 грн, а також судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 08 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір № 475819100 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV4R88F, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 300,00 грн. У подальшому сторонами укладено додаткові угоди, якими загальний розмір кредиту збільшено до 22 000,00 грн. На виконання умов договору та додаткових угод відповідачу надано кредитні кошти, проте відповідач належним чином свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість. У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього – до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а 11 липня 2025 року – до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». Відповідно до реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 83 325,81 грн, із яких 21 999,77 грн – заборгованість за тілом кредиту та 61 326,04 грн – заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

Заочним рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів набуття права вимоги за кредитним договором № 475819100 від 08 березня 2021 року, оскільки відсутні докази оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом здійснення відповідної господарської операції чи перерахування коштів. Відтак суд дійшов висновку, що ТОВ «Таліон Плюс» не набуло права вимоги до ОСОБА_1 , а тому не могло передати таке право ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке, у свою чергу, не могло передати його ТОВ «Фінансова компанія «Ейс». З огляду на недоведеність переходу права вимоги за договорами факторингу в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій 23 вересня 2026 року, ТОВ «ФК «ЕЙС» просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність набуття позивачем права вимоги за кредитним договором № 475819100 від 08 березня 2021 року та, як наслідок, про відсутність у ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» права на звернення з цим позовом. Апелянт зазначає, що матеріалами справи підтверджується послідовний перехід права вимоги за спірним кредитним зобов`язанням від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього – до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а надалі – до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Апелянт уважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність виконання договору факторингу в частині оплати права вимоги. На переконання апелянта, відсутність окремого платіжного документа щодо оплати конкретного права вимоги не може сама по собі свідчити про ненабуття фактором відповідного права.

У зв`язку з наведеним апелянт уважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 08 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів у кредит, зазначивши свої персональні дані, дані паспорта, електронну адресу, адресу проживання та реєстрації, а також номер банківської картки НОМЕР_1 (а. с. 49).

Зі змісту вказаної заявки вбачається, що позичальником визначено суму кредиту в розмірі 8 300,00 грн та строк кредитування – 25 днів.

08 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір № 475819100, підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV4R88F (а. с. 41 зворот – 42).

Згідно з умовами Договору № 475819100 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 8 300 грн, а позичальник – повернути його та сплатити проценти за користування (пункт 1.1). Кредит надавався строком на 25 днів від дати його отримання (Дисконтний період), із можливістю продовження за умови сплати всіх фактично нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті або терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця. Кількість продовжень не обмежувалася (пункти 1.2, 1.3).

За змістом пункту 1.4 та підпунктів 1.4.1–1.4.3 Договору № 475819100 сторони погодили три варіанти нарахування процентів за користування кредитом залежно від дотримання позичальником умов та строків його повернення.

Так, протягом Дисконтного періоду проценти нараховуються за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,27 % від суми кредиту за кожний день користування ним (98,55 % річних). У разі продовження строку Дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 Договору, починаючи з наступного дня після закінчення первісно визначеного строку, застосовується індивідуальна процентна ставка в розмірі 1,57 % від суми кредиту за кожний день користування ним (573,32 % річних), при цьому кредитодавець має право надавати позичальнику знижки на таку ставку, про що повідомляє його в особистому кабінеті.

Підпунктом 1.4.3 Договору передбачено, що в разі продовження користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів у порядку, визначеному пунктом 1.3 Договору, умови нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентними ставками скасовуються з дати надання кредиту. Натомість за весь період користування кредитом, включно з Дисконтним періодом, застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним (620,50 % річних), а позичальник зобов`язується сплатити різницю між процентами, нарахованими за цією ставкою, та фактично сплаченими процентами. Таку умову сторони визначили як відкладальну обставину відповідно до статті 212 ЦК України, пов`язавши виникнення відповідного обов`язку з фактом продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду з урахуванням усіх його продовжень.

Пунктом 1.7.2 Договору окремо передбачено застосування процентної ставки в розмірі 2,30 % за кожний день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду.

У пункті 4.3 Договору № 475819100 сторони погодили, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90-го дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі, визначеному пунктом 1.7.2 Договору (2,30 % на день від суми кредиту за кожний день користування ним), є процентами за користування грошовими коштами в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

До матеріалів позовної заяви додано копію Паспорта споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 475819100 від 08 березня 2021 року (а. с. 41).

21 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 475819100 від 08 березня 2021 року, згідно з умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 8 100,00 грн з 21 березня 2021 року на строк дії Договору № 475819100 від 08 березня 2021 року на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язалася повернути грошові кошти, надані в кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах Договору. Графік розрахунків (Додаток № 1 до Договору) на виконання умов пункту 2 цієї Додаткової угоди викладено в новій редакції. Усі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишилися чинними (а. с. 43).

24 березня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду до Договору № 475819100 від 08 березня 2021 року, якою збільшили суму кредиту на 5 600,00 грн з 24 березня 2021 року, а також виклали Графік розрахунків у новій редакції з урахуванням збільшення суми кредиту. Інші умови Договору залишилися без змін (а. с. 43 зворот).

На підтвердження виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов`язань за Договором № 475819100 до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень, відповідно до яких на банківську картку відповідача перераховано кредитні кошти окремими платежами: 08 березня 2021 року – 8 300,00 грн, 21 березня 2021 року – 8 100,00 грн та 24 березня 2021 року – 5 600,00 грн, на загальну суму 22 000,00 грн (а. с. 54, 54 зворот, 55).

Факт зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 кредитних коштів у загальному розмірі 22 000,00 грн підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали Коропського районного суду Чернігівської області (а. с. 71).

Зазначені відомості узгоджуються з платіжними дорученнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у яких отримувачем кредитних коштів зазначено ОСОБА_1 , а також із реквізитами платіжної картки, зазначеної у заявці на отримання кредиту.

Отже, сукупність зазначених доказів підтверджує як належність платіжної картки відповідачу, так і фактичне зарахування на неї кредитних коштів.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав.

У редакції ЦК України, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу згідно зі статтею 1078 ЦК України могла бути як наявна грошова вимога, так і право грошової вимоги, що виникне в майбутньому.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 дійшов висновку про можливість відступлення за договором факторингу як наявної, так і майбутньої грошової вимоги.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що наявна грошова вимога та майбутня грошова вимога розмежовуються за різними критеріями. Для наявної вимоги визначальним є строк платежу, тоді як для майбутньої – момент її виникнення. При цьому до наявних вимог належать також так звані «недозрілі» вимоги, тобто права грошової вимоги, можливість здійснення яких залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу.

Майбутньою є вимога, яка виникає з договору, укладеного після договору факторингу. Така вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше моменту її виникнення, тобто повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в цей момент та до того часу бути певним чином пов`язаною з клієнтом.

Зазначена постанова є релевантною до цієї справи, оскільки Верховний Суд досліджував той самий договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

За пунктом 3.1 цього договору фактор повинен сплатити фінансування протягом п`яти банківських днів із моменту підписання відповідного реєстру прав вимоги, тоді як пункт 4.1 окремо встановлює, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги.

У постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 Верховний Суд також відмежував таку договірну конструкцію від ситуації, коли сторони прямо передбачили, що право вимоги переходить лише за одночасного настання кількох умов, серед яких була сплата фактором фінансування. За договором № 28/1118-01 такої відкладальної умови щодо переходу права вимоги не встановлено.

У цій справі договір факторингу № 28/1118-01 неодноразово продовжувався та діяв на час укладення кредитного договору з відповідачем.

08 червня 2021 року сторони договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 137, у якому індивідуалізовано вимогу до ОСОБА_1 за договором № 475819100 на загальну суму 57 014 грн 33 коп., у тому числі 21 999 грн 77 коп. основного боргу та 35 014 грн 56 коп. процентів.

Отже, майбутня на момент укладення рамкового договору факторингу вимога була індивідуалізована відповідним реєстром після її виникнення, а відповідно до пункту 4.1 договору право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» саме в день підписання цього реєстру.

Таким чином, майбутня грошова вимога до ОСОБА_1 , яка виникла з кредитного договору № 475819100 від 08 березня 2021 року, була індивідуалізована шляхом підписання 08 червня 2021 року Реєстру прав вимоги № 137, у якому зазначено боржника, підставу виникнення зобов`язання та розмір заборгованості. Вимоги статті 1078 ЦК України щодо індивідуалізації майбутньої грошової вимоги дотримані.

Отже, висновок суду першої інстанції про недоведеність набуття позивачем права вимоги з огляду на те, що на момент укладення договору факторингу вимога до відповідача не була індивідуалізована, є помилковим та не відповідає положенням статті 1078 ЦК України і правовому висновку Верховного Суду.

Не може бути підставою для протилежного висновку й ненадання банківського платіжного документа про перерахування фінансування за Реєстром № 137. Пункт 3.1 договору визначає строк виконання фактором його грошового зобов`язання перед клієнтом, тоді як пункт 4.1 безпосередньо визначає момент переходу права вимоги – день підписання реєстру.

Тому питання про те, чи є акт звірки первинним бухгалтерським документом і чи доводить він фактичний рух коштів, не є визначальним для встановлення моменту переходу права вимоги за конкретними умовами цього договору. Навіть якщо такий акт сам по собі не є первинним платіжним документом, ця обставина не змінює змісту пункту 4.1 договору.

05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договір факторингу № 05/0820-01.

У цій справі договір факторингу № 05/0820-01 неодноразово продовжувався та діяв на час укладення кредитного договору з відповідачем.

Реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року підтверджено перехід вимоги до відповідача на загальну суму 83 325 грн 81 коп., у тому числі 21 999 грн 77 коп. основного боргу та 61 326 грн 04 коп. процентів.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, а Реєстром боржників від 14 липня 2025 року підтверджено передачу ТОВ «ФК «Ейс» вимоги до ОСОБА_1 у тому самому розмірі – 83 325 грн 81 коп.

Таким чином, матеріали справи підтверджують безперервний перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Щодо розміру заборгованості та процентів.

Відповідно до статей 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та розмірі, визначених договором.

Пунктом 1.2 договору первісний Дисконтний період визначено 25 днів, тобто до 02 квітня 2021 року. Пункт 1.3 передбачає його продовження шляхом сплати фактично нарахованих процентів за умови активації функції продовження в особистому кабінеті або терміналі самообслуговування. Кількість продовжень не обмежена.

За розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», станом на 08 червня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 475819100 становила 57 014,33 грн, із яких 21 999,77 грн – заборгованість за тілом кредиту та 35 014,56 грн – заборгованість за процентами. Відповідач здійснювала платежі в рахунок погашення заборгованості: 02 квітня 2021 року на суму 959,00 грн та 05 травня 2021 року на суму 5,00 грн (а. с. 30).

Отже, строк Дисконтного періоду було продовжено відповідно до пункту 1.3 договору на 30 днів – до 02 травня 2021 року.

Пунктом 1.7.1 договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак у разі ненадходження платежу зобов`язання позичальника щодо повернення основної суми кредиту знову відкладаються кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Станом на 02 травня 2021 року заборгованість за договором не було погашено, тому строк повернення основної суми кредиту продовжувався в порядку, передбаченому пунктом 1.7.1 договору, у межах установленого ним 90-денного періоду – до 31 липня 2021 року.

За розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Таліон Плюс», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 83 325,81 грн, з яких 21 999,77 грн – заборгованість за тілом кредиту та 61 326,04 грн – заборгованість за процентами (а. с. 31).

Як зазначено вище, підпунктом 1.4.3 договору передбачено, що в разі продовження користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів у порядку, визначеному пунктом 1.3 договору, умови нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентними ставками скасовуються з дати надання кредиту. Натомість за весь період користування кредитом, включно з Дисконтним періодом, застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним, а позичальник зобов`язується сплатити різницю між процентами, нарахованими за цією ставкою, та фактично сплаченими процентами.

Таким чином, у зв`язку з тим, що після продовження Дисконтного періоду відповідач повторно не сплатила проценти в порядку, визначеному пунктом 1.3 договору, настала передбачена підпунктом 1.4.3 договору відкладальна обставина, з якою сторони пов`язали застосування базової процентної ставки в розмірі 1,70 % за весь період користування кредитом.

Водночас умовами договору окремо передбачено застосування процентної ставки в розмірі 2,30 % за кожний день користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду. Така ставка є самостійною договірною умовою наступного періоду кредитування, а не підвищенням процентної ставки внаслідок прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання.

Отже, у межах погодженого сторонами строку кредитування застосування ставки 2,30 % передбачене договором як плата за користування кредитом у наступному періоді кредитування. За своєю правовою природою такі проценти є платою за користування кредитом у розумінні статті 1048 ЦК України, а не неустойкою чи іншим заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Розрахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджує, що станом на момент відступлення вимоги 08 червня 2021 року непогашена основна сума кредиту становила 21 999 грн 77 коп., а сукупно нараховані проценти з урахуванням проведених коригувань – 35 014 грн 56 коп. Арифметичний підсумок становив 57 014 грн 33 коп.

Наданий ТОВ «Таліон Плюс» розрахунок починається саме з цих сум – 21 999 грн 77 коп. основного боргу та 35 014 грн 56 коп. процентів станом на 08 червня 2021 року, що узгоджується з Реєстром прав вимоги № 137.

У подальшому за період із 09 червня по 30 липня 2021 року включно, тобто протягом 52 календарних днів, на непогашену суму кредиту нараховувалося по 505 грн 99 коп. на день, що відповідає застосуванню ставки 2,30 % до залишку основної суми кредиту 21 999 грн 77 коп. Загальна сума процентів за цей період становить 26 311 грн 48 коп.

Отже, загальний розмір заборгованості складається з 21 999 грн 77 коп. непогашеної основної суми кредиту, 35 014 грн 56 коп. процентів, нарахованих станом на 08 червня 2021 року, та 26 311 грн 48 коп. процентів за період із 09 червня по 30 липня 2021 року, що разом становить 83 325 грн 81 коп.

Проценти заявлені до стягнення до 30 липня 2021 року включно, тобто до дня, що передує закінченню 90-денного періоду користування кредитом 31 липня 2021 року.

Щодо спеціальних обмежень у період карантину та воєнного стану.

На спірний період поширювався пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України від 13 травня 2020 року № 591-IX, яким споживача було звільнено від відповідальності за прострочення та заборонено збільшувати процентну ставку з причин невиконання зобов`язань, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

Зміст зазначеного обмеження полягає в недопущенні збільшення процентної ставки саме з причин невиконання позичальником зобов`язань за договором споживчого кредиту. Водночас саме по собі погодження сторонами різних процентних ставок для різних періодів користування кредитом не свідчить про порушення цієї заборони. Для оцінки правомірності їх застосування визначальними є зміст відповідних договірних умов та обставини, з якими сторони пов`язали застосування кожної ставки.

У цій справі ставка 2,30 % передбачена договором як самостійна ставка за користування кредитом у наступному періоді кредитування після закінчення Дисконтного періоду. Її застосування не пов`язане з настанням прострочення як підставою для підвищення ставки, а є погодженою сторонами умовою визначення плати за користування кредитом у відповідний період.

Крім того, заявлені до стягнення проценти нараховані лише до 30 липня 2021 року, тобто до завершення передбаченого пунктами 1.2, 1.3 та 1.7.1 договору строку кредитування. Проценти після остаточного закінчення строку дії договору, які відповідно до пункту 4.3 договору сторони віднесли до процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, позивач у цій справі до стягнення не заявляв.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц, у якій розмежовано проценти, що є платою за користування кредитом у межах строку кредитування, та проценти за частиною другою статті 625 ЦК України як відповідальність після переходу правовідносин в охоронну стадію. Сам факт диференціації ставки в договорі не визначає її правової природи; значення мають зміст договірної умови та період, за який здійснено нарахування.

Отже, з огляду на встановлені обставини, умови кредитного договору та надані розрахунки колегія суддів вважає доведеними вимоги про стягнення 21 999 грн 77 коп. основного боргу та 61 326 грн 04 коп. процентів.

Щодо судових витрат.

За частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої цієї статті за повного задоволення позову витрати покладаються на відповідача з урахуванням установлених законом критеріїв їх відшкодування.

За подання позову сплачено 2 662 грн 40 коп. судового збору, за подання апеляційної скарги – 3 993 грн 60 коп. На користь позивача підлягають стягненню обидві суми, разом 6 656 грн. Підстав для пропорційного зменшення судового збору немає, оскільки вимогу про стягнення боргу задоволено повністю.

Правнича допомога надавалася на підставі договору № 20/08/25–01 від 20 серпня 2025 року з адвокатським бюро «Соломко та партнери» та додаткової угоди № 25770902980 від 01 вересня 2025 року, яка прямо стосується вимоги до ОСОБА_1 за договором № 475819100. За пунктами 3.3 і 3.4 договору тарифи визначаються протоколом погодження вартості послуг, а виконання доручення оформлюється актом.

Позивач заявив 7 000 грн витрат у суді першої інстанції: 5 000 грн за складання позову, 1 000 грн за вивчення матеріалів, по 500 грн за адвокатський запит та клопотання про витребування інформації. В апеляції заявлено 6 000 грн за складання скарги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежувала зменшення витрат за критерієм співмірності на підставі статті 137 ЦПК України, яке можливе за клопотанням іншої сторони, і вирішення питання про їх розподіл за частиною третьою статті 141 ЦПК України. Під час такого розподілу суд може не покласти на іншу сторону всі заявлені витрати, якщо частина з них не відповідає критеріям необхідності, розумності та пропорційності, із наведенням мотивів такого висновку.

Ураховуючи ціну позову – 83 325 грн 81 коп, характер спору, розгляд справи без проведення судових засідань, типовий характер значної частини правової і доказової роботи, а також те, що вивчення матеріалів справи та підготовка документів для підтвердження факту зарахування кредитних коштів становили єдиний комплекс підготовчих дій для пред`явлення та підтримання позову, колегія суддів вважає обґрунтованим покласти на відповідача 4 000 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Щодо апеляційної інстанції колегія суддів враховує, що інтереси позивача представляв той самий адвокат, який уже володів матеріалами справи, а предмет апеляційного перегляду був зосереджений переважно на правовій оцінці переходу права вимоги за договорами факторингу. Апеляційна скарга значною мірою використовує фактичну і правову базу, вже сформовану при підготовці позову.

За таких обставин відповідно до критеріїв частини третьої статті 141 ЦПК України на відповідача належить покласти 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо моменту переходу права вимоги та майбутньої грошової вимоги, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права вимагати виконання зобов`язання.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.

Заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 475819100 від 08 березня 2021 року в розмірі 83 325 грн 81, з яких 21 999 грн 77 коп - заборгованість за основною сумою кредиту та 61 326 грн 04 коп – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції: 2 662 грн 40 коп судового збору та 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати за апеляційний перегляд: 3 993 грн 60 коп судового збору та 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua