Суд: Хмельницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 11 листопада 2026 р.
Справа: №676/2638/26
Суддя: П'єнта І. В.
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 676/2638/26
Провадження № 22-ц/820/2237/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 липня 2026 року (суддя Барателі Д.Т.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У квітні 2026 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22.12.2021 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено угоду № 9055799653.
Відповідно до угоди, ТОВ «ФК «ЦФР» надало позичальнику грошові кошти на наступних умовах: сума кредитного ліміту 21810,49 грн; тип кредиту – кредит; строк користування 48 місяців; цільове призначення – на споживчі потреби.
В подальшому, АТ «Таскомбанк» набуло статусу кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «Таскомбанк».
02.12.2024 між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №НІ/11/25-Ф, відповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9055799653.
Станом на час передачі прав вимог заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 9055799653 становила 29724,61 грн.
Вказувалося, що за умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором, проте, незважаючи на це, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, визначені кредитним договором.
З врахуванням наведеного, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 29724,61 грн.
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 липня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 9055799653 від 22.12.2021 в розмірі 29724,61 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 20897,04 грн; заборгованість за процентами – 2,36 грн; заборгованість за щомісячними процентами – 8825,21 грн.
Витрати на судовий збір у сумі 3328 грн залишено за позивачем.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру кредитної заборгованості та розподілу судових витрат, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Наталюка Н.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині змінити, зменшивши суму заборгованості з врахуванням неврахованого платежу від 10.02.2022, а розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказує, що на підтвердження виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 має квитанцію № 19 від 10.02.2022, відповідно до якої ним сплачено 1200 грн на користь АТ «Таскомбанк» із призначенням платежу — погашення заборгованості за кредитним договором № 9055799653 від 22.12.2021. Водночас у розрахунку заборгованості, долученому позивачем до позовної заяви, відображено платіж з іншою датою — 22.02.2022. Саме 22.02.2022 у таблиці позивача зазначено погашення частини основного боргу в сумі 656,73 грн, а у відповідних складових розрахунку відображено погашення щомісячних та інших процентів. Таким чином, квитанція від 10.02.2022 та платіж, відображений позивачем у розрахунку датою 22.02.2022, не можуть вважатися одним і тим самим платежем лише на підставі припущення.
Звертає увагу на те, що розрахунок позивача не містить номера квитанції № 19, номера банківської операції, референсу платежу чи іншого ідентифікатора, який дозволяв би достовірно встановити, що запис від 22.02.2022 є саме відображенням платежу, здійсненого 10.02.2022.
Вважає, що за відсутності первинної банківської виписки та інших документів, які прямо пов`язують ці дві операції, висновок про тотожність платежів є необґрунтованим. Навпаки, наявність різних дат свідчить про необхідність виходити з того, що платіж 1200 грн від 10.02.2022 є самостійним платежем, додатковим до платежу, який позивач відобразив у своєму розрахунку 22.02.2022.
На думку скаржника, загальна сума фактично сплачених відповідачем коштів є більшою щонайменше на 1200 грн порівняно з тією, яка врахована у розрахунку позивача. Неврахування окремого платежу безпосередньо впливає не лише на залишок заборгованості, але й може впливати на базу та подальший розмір процентних нарахувань, а тому вимагає повного перерахунку боргу.
Наголошує на тому, що встановлений окремий платіж 1200 грн від 10.02.2022 повинен бути включений до історії виконання договору окремо від платежу, відображеного 22.02.2022, після чого має бути проведено новий розрахунок основного боргу та процентів. До проведення такого перерахунку стягнення 29 724,61 грн не може вважатися належно обґрунтованим.
Зазначає, що суд першої інстанції стягнув з відповідача 9200 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу, що становлять приблизно 30,95 % ціни позову. Водночас, справа є типовим спором про стягнення кредитної заборгованості, розглянута у спрощеному позовному провадженні, без складної доказової процедури та без значного обсягу судових засідань. А тому, заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та просить зменшити їх до 3000 грн або іншого розумного та співмірного розміру, визначеного судом.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» (первісний кредитор) та АТ «Таскомбанк» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №01/09/21, у відповідності до умов цього договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. (а.с. 16-19).
22 грудня 2021 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9055799653, який власноруч підписано ОСОБА_1 (а.с. 6-7)
Пунктами 1.2, 1.3, договору визначено, що сума кредиту становить 21810,49 гривень, строк кредитування 48 місяців. Позичальник зобов`язується сплачувати відсотки за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах, передбачених цим договором. Процентна ставка фіксована. Початковий процент: при наданні кредиту – 5%, при збільшенні строку, на який надається кредит – 0%; щомісячні проценти 2,49 %.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору про відступлення прав вимоги №01/09/21 від 01.09.2021 за 24.12.2021, до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором 9055799653.
02.12.2024 між АТ «Таскомбанк» і ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №НІ/11/25-Ф. Згідно умов вказаного договору АТ «Таскомбанк» (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (фактору) за плату права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимог (п.2.1 договору). Пунктом 2.3 договору визначено, що відступлення прав вимог і всіх інших прав, належних клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, але не раніше здійснення фактором оплати згідно п.3.1 договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Пунктом 3.1 договору визначено, що фактор зобов`язаний у день укладення сторонами договору сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 3017203,93 грн на банківський рахунок клієнта. (а.с. 9-14)
Згідно з платіжною інструкцією № 5738 від 02.12.2024, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило АТ «Таскомбанк» суму фінансування у розмірі 3017203,93 грн. (а.с. 15)
Відповідно до витягу з реєстру прав вимог від 02.12.2024, який є додатком до договору факторингу №НІ/11/25-Ф, АТ «Таскомбанк» передало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 9055799653 від 22.12.2021 у розмірі 29724,61. (а.с. 15 зворот)
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 02.12.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту № 9055799653 становить 29724,61 грн і складається з: 20897,04 грн заборгованості по тілу кредиту, 2,36 грн заборгованість по відсотках, 8825,21 грн заборгованість по щомісячних відсотках.
Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами факт надання кредиту, факт невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, розмір заборгованості та набуття позивачем права вимоги до відповідача.
Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.
Отже, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору вчинення відповідного правочину у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
За змістом вказаних норм, майбутня вимога – це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.
Факт укладення до кредитного договору та переходу прав вимоги за договором до відповідача підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Щодо доводів скаржника про відсутність у розрахунку платежу у розмірі 1200 грн від 10.02.2022, колегія суддів враховує наступне.
За змістом статей 76, 95 ЦПК України, письмові докази (документи) є одними з доказів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Пунктом 2 та п. 6 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, визначено, що учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам та користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до положень ч. 2, 8 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що квитанція № 19 від 10 лютого 2022 року на суму 1200 грн у суді першої інстанції відповідачем не подавалася.
При цьому, скаржником не наведено поважних причин неможливості подання зазначеного доказу до суду першої інстанції та не надано доказів такої неможливості з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
З огляду на те, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 04.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи як письмового доказу квитанції № 19 від 10 лютого 2022 року, відсутні підстави для врахування такої квитанції при здійсненні розрахунку заборгованості.
Отже, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач належним чином взяті на себе кредитні зобов`язання за кредитним договором не виконував, унаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 29724,61 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що зазначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним, колегія суддів враховує наступне.
Встановлено, що представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Литвиненко О.І.
У позові зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в т.ч. витрат на правничу допомогу, що становить 9200 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 01.07.2024, акт приймання-передачі наданих послуг № 4 від 02.06.2025, платіжна інструкція № 2694 від 10.06.2025.
Відповідно до акту наданих послуг № 4 від 02.06.2025, адвокатом Литвиненко О.І. надано послуги відповідно до положень договору, загальною вартістю 9200 грн.
За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України, однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності реального обсягу виконаних робіт, з огляду на те, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих йому адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. Враховуючи відсутність заперечень протилежної сторони, розмір витрат у сумі 9200 грн є доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до власного тлумачення норм права та до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: Р.С. Гринчук
О.І. Талалай
Оригінал: reyestr.court.gov.ua