Постанова від 08 листопада 2026 р. у справі №482/1519/25 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про визнання батьківства

Дата: 08 листопада 2026 р.

Справа: №482/1519/25

Суддя: Коломієць В. В.

09.11.26

22-ц/812/2294/26

Провадження № 22-ц/812/2294/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2026 року м. Миколаїв

справа № 482/1519/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Муругова В.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою представником – адвокатом Цибко Іриною В`ячеславівною, на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області, ухвалене 26 серпня 2026 року під головуванням судді Кічули В.М., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства.

Позивач зазначала, що проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловік та жінка без укладання шлюбу з 2007 року до 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного сумісного проживання у них народилися діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстрація яких була здійснена відповідно до ст. 135 СК України. Спільне життя з відповідачем не склалося через непорозуміння та різні погляди на сімейне життя, в результаті чого вони почали проживати окремо, а діти залишилися проживати з нею. ОСОБА_4 продовжував брати активну учать у вихованні своїх синів, забезпечував їх матеріально. Згодом він був мобілізований до лав Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув в районі населеного пункту Берхівка Донецької області під час виконання бойового завдання. Як вказала позивач, ОСОБА_4 на момент смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , яка отримала одноразову грошову допомогу, яка б мала бути розподілена на всіх членів сім`ї, зокрема і на дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести зміни до актових записів про їх народження, а саме: зазначити їх батьком ОСОБА_4 . Також просила змінити прізвище дітей з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Представник ОСОБА_3 - адвокат Козуненко І.В. – вважала позовні вимоги недоведеними, оскілки позивачка не надала належних до достатніх доказів на підтвердження факту проживання з загиблим ОСОБА_4 . Вказувала, що не є підтвердженням факту спорідненості загиблого ОСОБА_4 та синів позивачки зазначення по-батькові дітей « ОСОБА_11 », яке зазначено лише зі слів матері, а надані до позовної заяви фотографії, скріншоти переписки, виписки з банківського рахунку, довідка закладу дошкільної освіти - не є належними доказами активної участі ОСОБА_4 у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей. За такого просила відмовити у задоволенні позову та стягнути зі ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.

ОСОБА_2 як у письмових поясненнях, так і в судовому засіданні у суді першої інстанції, визнав позовні вимоги ОСОБА_1 . Вказав, що його син – ОСОБА_4 , проживав з позивачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2007 року по 2014 рік та вони виховували двох синів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . З моменту народження синів ОСОБА_4 відкрито визнавав себе їхнім батьком, брав активну участь у їхньому вихованні та матеріальному забезпеченні. Як вказав відповідач, син разом зі ОСОБА_1 та дітьми відвідували його та його дружину. Після припинення спільного проживання сина зі ОСОБА_1 він і надалі підтримував з ними тісний зв`язок та надав матеріальну допомогу. Також ОСОБА_2 вказав, що онуки також продовжували регулярно приїжджати до них. ОСОБА_4 продовжував спілкуватися з синами та забезпечувати їх матеріально і після його призову на військову службу.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2026 року позов задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, уродженець м. Нова Одеса Миколаївської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Ухвалено внести зміни до актового запису про народження № 57, складеного 28 липня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Єланецького районного управління юстиції Миколаївської області, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - змінити прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »; - в частині «Відомості про батька» зазначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянин України, виключивши запис про ОСОБА_12 , як батька дитини; внести зміни до актового запису про народження № 71, складеного 27 вересня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Єланецького районного управління юстиції Миколаївської області, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: - змінити прізвище дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »; - в частині «Відомості про батька» зазначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України, виключивши запис про ОСОБА_12 , як батька дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору та 11 779,81 грн. вартості судової молекулярно-генетичної експертизи. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору та 11 779,81 грн. вартості судової молекулярно-генетичної експертизи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд виходив з того, що позивачкою доведено належними доказами факт батьківства ОСОБА_4 стосовно дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 – адвокат Цибко І.В. - зазначала, що фактично єдиним доказом, на який послався суд як на підставу задоволення позову, став висновок експерта. Разом з тим, зміст зазначеного висновку не підтверджує безпосередньо факт біологічного батьківства ОСОБА_4 відносно неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Дослідження проводилося за участю ОСОБА_2 , який є батьком загиблого ОСОБА_4 . За результатами дослідження експертом зазначено лише, що біологічна спорідненість дітей з ОСОБА_2 по чоловічій лінії «не виключається». Отже, сам по собі такий висновок не містить категоричного твердження про те, що ОСОБА_4 є біологічним батьком неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Формулювання «не виключається» лише вказує на відсутність підстав для виключення відповідної біологічної спорідненості в межах проведеного дослідження, однак не є тотожним встановленню факту батьківства конкретної особи. Більше того, встановлена експертом спорідненість дітей з ОСОБА_2 по чоловічій лінії сама по собі не дозволяє ідентифікувати конкретну особу, від якої походить відповідна генетична лінія, та автоматично ототожнити її саме з ОСОБА_4 . Не дозволяє беззаперечно встановити факт біологічного походження дітей від ОСОБА_4 і сукупність інших доказів, на які послався суд першої інстанції. Так, матеріали справи містять лише два грошові перекази, довідку закладу дошкільної освіти, фотоматеріали, листування та пояснення батька загиблого. Однак, зазначені докази можуть характеризувати взаємовідносини між особами, факт спілкування, надання матеріальної допомоги чи участі у житті дітей, однак самі по собі не встановлюють факту біологічного походження дітей від конкретної особи. За такого, представник відповідачки просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Глушич І.І. - просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Вказує, що апелянт посилається на те, що експерт не встановив безпосереднього біологічного батьківства ОСОБА_4 . Однак ця обставина обумовлена не недоліком експертизи, а об`єктивною неможливістю дослідження біологічного матеріалу померлого. ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 , тому провести пряме ДНК-дослідження між померлим та дітьми є фізично невиконуваним. Саме для таких випадків закон передбачає можливість встановлення факту батьківства на підставі будь-яких відомостей, що засвідчують походження дитини від певної особи. У постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 554/10327/20 зазначено, що встановлена на підставі об`єктивних даних біологічна спорідненість між дитиною та батьком померлого є доказом, який може бути покладений в основу встановлення батьківства померлого. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що дослідження проводилося не безпосередньо з померлим, не є новим або таким, що виключає можливість встановлення батьківства. Навпаки, у ситуації смерті ймовірного батька саме дослідження найближчих родичів по чоловічій лінії є об`єктивно обумовленим способом генетичного дослідження. Крім того, суд першої інстанції не встановлював батьківство виключно на підставі висновку експерта, а дослідив та оцінив у сукупності вказаний висновок судової молекулярно-генетичної експертизи, пояснення ОСОБА_2 , довідку Єланецького закладу дошкільної освіти № 4 «Малятко», фотоматеріали, листування між померлим та дітьми, банківські перекази, документи щодо проходження військової служби та загибелі ОСОБА_4 , інші матеріали справи. Правильність рішення суду підтверджується також практикою Верховного Суду у постанові від 19.11.2025 у справі № 372/4569/23 від 08.04.2026 у справі № 396/2148/24.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_3 – адвокат Цибко І.В. - підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Від представника позивачки – адвоката Глушич І.І. – надійшла заява про розгляд справи у відсутність її та ОСОБА_1 , також зазначено, що апеляційну скаргу вона просить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що у позивачки ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_10 народився син - ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_11 народився син - ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження та копіями актових записів про народження дітей (актовий запис про народження ОСОБА_5 № 57, складений 28 липня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Єланецького районного управління юстиції Миколаївської області; актовий запис про народження ОСОБА_6 № 71, складений 27 вересня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Єланецького районного управління юстиції Миколаївської області (т. 1 а.с. 9, 10, 14, 15, т. 2 а.с. 69зв. -71), де у графі «батьки» вказано: «батько ОСОБА_12 » та «мати ОСОБА_15 ».

Відповідно до вищевказаних копій актових записів та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька дітей - " ОСОБА_12 " - записані за заявою матері відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу.

Позивачка 16.01.2016 року уклала шлюб із ОСОБА_16 , у зв`язку із чим змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_17 ».

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 94) він народився ІНФОРМАЦІЯ_12 , його батьками записані ОСОБА_2 (відповідач по справі) та ОСОБА_18 , яка на час розгляду справи померла, що не заперечували сторони по справі.

Відповідно до свідоцтва про шлюб (т. 1 а.с. 88) з 22.09.2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_19 зареєстрували шлюб.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 16.02.2026 року у справі № 482/529/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , треті особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті, встановлено факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовця (солдата, радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ) уродженця м. Нова Одеса, Миколаївської області, Україна, громадянина України, визнавши датою його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов`язків військової служби під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, місце смерті: район населеного пункту Берхівка, Бахмутського району, Донецької області (т. 1 а.с. 201-204).

Позивачка ОСОБА_1 при зверненні до суду із цим позовом посилалась на те, що батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 , який за життя фактично визнавав своє батьківство, проте помер до вирішення цього питання у передбаченому законом порядку.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Конвенцією про права дитини передбачено, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ухвалюючи рішення в справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною третьою статті 128 СК України встановлено, що позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно з частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це, які необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, він оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Проведеною у справі експертом Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України судової молекулярно-генетичної експертизи від 26.02.2026 року № СЕ-19/115-26/904-БД (т. 1 а.с. 156-167), на вирішення якої було поставлено питання: чи перебувають ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в біологічній спорідненості по чоловічій лінії з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (дідом по батьківській лінії)?, було встановлено наступне.

Так, в результаті проведеного дослідження встановлено генетичні ознаки Y- хромосоми зразків букального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об`єкт № 1), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (об`єкт № 2), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (об`єкт № 3), та порівняльним дослідженням встановлено, що:

-генетичні ознаки Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (об`єкт № 1) та Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (об`єкт № 3) збігаються між собою.

Таким чином, біологічна спорідненість по чоловічій лінії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 не виключається.

-генетичні ознаки Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (об`єкт № 2) та Y-хромосоми зразка букального епітелію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 (об`єкт № 3) збігаються між собою.

Таким чином, біологічна спорідненість по чоловічій лінії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_15 не виключається.

Установивши на підставі належним чином досліджених доказів, зокрема висновку судової генетичної експертизи, обставини того, що між батьком померлого ОСОБА_4 – відповідача ОСОБА_2 - та неповнолітніми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є біологічна спорідненість за чоловічою лінією, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо встановлення батьківства ОСОБА_4 відносно дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та похідної вимоги про внесення відповідних змін до актових записів щодо народження дітей стосовно зазначення їх батька.

Оцінюючи зібрані у справі докази відповідно до ст. 89 ЦПК України судом першої інстанції крім висновку судово-молекулярно-генетичної експертизи також обґрунтовано враховані й інші докази, які підтверджують факт батьківства ОСОБА_4 , в їх сукупності.

Так, позивачкою були надані фотографії (т. 1 а.с. 29-35), на яких, за твердженнями позивачки, зображений ОСОБА_4 разом із своїми дітьми, зокрема на одній із світлин зображено, як загиблий забирав позивачку із пологового будинку разом з новонародженим ОСОБА_7 , на інших світлинах зображений ОСОБА_4 разом із дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з іншими людьми, в тому числі із дідусем – відповідачем ОСОБА_2 .

При цьому відповідач ОСОБА_2 не надавав заперечень щодо ідентифікації осіб, зображених на даних фото, та обставин, за яких ці фото були зроблені.

Згідно довідки Єланецького закладу дошкільної освіти № 4 «Малятко» від 16.06.2025 року № 27, виданої ОСОБА_1 , в той період, коли її діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відвідували вказаний заклад дошкільної освіти їх тато - ОСОБА_4 - приймав активну участь у вихованні дітей. Приводив і забирав їх із закладу, відвідував батьківські збори, забезпечував дітей усім необхідним (т. 1 а.а. 20).

Позивачкою надано до суду довідку акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про рух коштів на рахунку за період з 01.10.2023 року по 31.12.2023 року, з якої вбачається перерахування коштів 21.11.2022 року та 21.12.2022 року, деталі операції: «Безготівкове зарахування Artykov Hennadii Visa Direct», кожна сума в валюті операції: 7000,00 грн. (т. 1 а.с. 16-17).

З наданих позивачкою скріншотів листування у месенджері між ОСОБА_4 та її дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слідує, що ОСОБА_4 до останнього часу свого життя приділяв дітям увагу, цікавився їхніми справами та брав участь у їх утриманні (т. 1 а.с. 21-28).

Оцінивши належним чином відповідно до вимог статті 89 ЦПК України надані позивачкою докази, суд першої інстанції правильно виходив з того, що поведінка ОСОБА_4 за життя свідчить про визнання ним батьківства відносно дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та вірно врахував, що відповідачкою ОСОБА_3 в порядку статті 81 ЦПК України не надано будь-яких доказів на спростування вказаних обставин.

З огляду на викладене посилання апеляційної скарги на те, що єдиним доказом, на який послався суд в обґрунтування задоволення позову, став висновок експерта, колегія суддів вважає безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги, що висновок проведеної у справі молекулярно-генетичної експертизи не підтверджує безпосередньо факт біологічного батьківства ОСОБА_4 відносно неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , оскільки не містить про це категоричного твердження, то суд першої інстанції підставно вказав, що бепосереднє дослідження ДНК між дітьми та ОСОБА_4 є фізично неможливим, оскільки той загинув.

Ухвалюючи рішення від 16.02.2026 року у справі № 482/529/25 про встановлення факту смерті ОСОБА_4 Новоодеським районним судом Миколаївської області було встановлено, що відповідно до матеріалів службового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_4 , виконуючи бойове завдання в районі села Берхівка Бахмутської міської територіальної громади Донецької області, під час ворожого танкового обстрілу загинув, тіло військовослужбовця не вдалося евакуювати через активні штурмові дії противника, до теперішнього часу немає об`єктивних даних про місцезнаходження військовослужбовця. Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження №12023152280000070 від 22.02.2023 року, здійснюється кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, щодо зникнення за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_4 .

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник апелянта підтвердила, що до теперішнього часу тіло загиблого ОСОБА_4 не виявлено.

За таких обставин проведення судової молекулярно-генетичної експертизи дослідження генетичних ознак Y- хромосом дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та батька загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 як його найближчого прямого родича чоловічої лінії – є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України.

Вказаний експертний висновок є достатньо обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи, а те, що він не містить категоричного підтвердження факту біологічного батьківства ОСОБА_4 відносно неповнолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , то зазначене не спростовує того, що на підставі об`єктивних даних висновком експертизи встановлена біологічна спорідненість між дітьми та батьком загиблого ОСОБА_4 – ОСОБА_2 .

За наведеного та враховуючи, що позивачем надана достатня сукупність доказів, яка із беззаперечною вірогідністю свідчить про батьківство ОСОБА_4 стосовно неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий факт батьківства підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, які є належними, допустимими та переконливими. При цьому доказів на підтвердження протилежного відповідачкою ОСОБА_3 не надано, тоді як відповідачем ОСОБА_2 факт батьківства його сина стосовно дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнавався.

Отже наведена апелянтом оцінка дослідженим судом першої інстанції доказам не спростовує обґрунтовані висновки суду, а тому доводи апеляційної скарги про недоведеність позову не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_4 та внесення відповідних змін до актових записів про народження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо зазначення ОСОБА_4 їх батьком - є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом із тим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивачки про внесення до актових записів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , змін їх прізвища з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ».

Так, статтею 149 СК України передбачено, що дитина, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім`я, та (або) по батькові. Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє по батькові за згодою батьків. У разі якщо над дитиною, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені, та (або) по батькові такої дитини здійснюється за згодою піклувальника. Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє по батькові за згодою одного з батьків, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав стосовно цієї дитини або якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження, або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері. У разі заперечення одного з батьків щодо зміни по батькові дитини спір щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків стосовно дитини та інші обставини, що засвідчують відповідність зміни по батькові інтересам дитини.

Аналогічні за змістом положення містить і стаття 295 ЦК України.

З огляду на викладені приписи закону та вік дітей на час ухвалення оскаржуваного судового рішення ( ОСОБА_5 17 років, ОСОБА_6 – 14 років), то саме ними повинно прийматись рішення про зміну прізвища, що не перешкоджає їм у разі такого бажання звернутися особисто до органу ДРАЦС з відповідною заявою (у разі звернення з такою заявою ОСОБА_6 – за наявності згоди на це його матері).

За такого внесення до актових записів дітей змін їх прізвища за вимогою позивачки суперечить закону, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення у вищезазначеній частині було скасовано, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Разом із тим, враховуючи, що рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без змін, то відсутні підстави для відшкодування понесених ОСОБА_3 судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником – адвокатом Цибко Іриною В`ячеславівною, задовольнити частково.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 серпня 2026 року в частині внесення до актових записів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , змін їх прізвища – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В Коломієць

Судді В.В. Муругов

О.О. Ямкова

Повна постанова складена 13 листопада 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua