Постанова від 09 листопада 2026 р. у справі №487/2575/23 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої майну фізичних або юридичних осіб

Дата: 09 листопада 2026 р.

Справа: №487/2575/23

Суддя: Базовкіна Т. М.

10.11.26

22-ц/812/2123/26

Провадження № 22-ц/812/2123/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 листопада 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Лівінського І.В. та Царюк Л.М..,

із секретарем судового засідання: Соловйовим М.А.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/2575/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення, яке ухвалив Заводський районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Нікітіна Дмитра Геннадійовича у приміщенні цього суду 29 липня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених залиттям квартири,

у с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_5 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених залиттям квартири.

Позов мотивовано тим, що 25 червня 2022 року близько 03:00 години належну позивачці на праві власності квартиру АДРЕСА_1 було затоплено з боку квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться за тією ж адресою та належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 . Про вказаний факт позивачці посеред ночі повідомила сусідка, оскільки на момент затоплення позивачка у зв`язку із немотивованою воєнною агресією рф та постійним обстрілами міста Миколаєва виїхала в місто Камянка-Бузька Львівської області до своєї матері. 30 червня 2022 року управляюча компанія «Домсервіс» склала акт, яким зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_1 квартирою АДРЕСА_2 , що знаходиться за тією ж адресою. Комісією встановлено, що подача води в квартирі АДРЕСА_2 не була перекрита на розводі труб холодного водопостачання та внаслідок пориву гнучкого шлангу під раковиною на кухні сталось затоплення квартири АДРЕСА_3 . В момент події власники квартири в ній були відсутні тривалий час. Також зафіксовані наступні пошкодження у квартирі позивачки: в залі натяжні стелі лопнули від тяжкості води, в ванній кімнаті та спальній кімнаті власниця самостійно зливала воду з натяжних стель, які провисали від тяжкості води, пошкоджена підлога з паркетної дошки в коридорі та зал; при вході в іншу спальню шпакльована стеля намокла та пожовтіла; обшивка вхідних дверей в квартиру здулась; відкоси з боку квартири та під`їзду намокли; шпалери у спальні намокли та розійшлись по швах, багети відклеїлись. Крім акту вказані вище пошкодження зафіксовані та підтверджуються фотоматеріалами. З особистої розмови з ОСОБА_3 позивачці стало відомо, що остання не збирається відшкодовувати завдані нею збитки. Для визначення розміру матеріальної шкоди позивач звернулась до Регiональної торгово-промислової палати Миколаївської області, якими було виконано Зведений кошторисний розрахунок вартості відновлювальних робіт, що дорівнює 176173 грн. Крім того, діями відповідачів була заподіяна позивачу моральна шкода, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, що порушило звичний спосіб життя позивача. Крім того, ОСОБА_1 також вказала, що пошкодження її квартири призвело до погіршення здоров`я та витрат на придбання ліків, завдало моральної шкоди. В подальшому ОСОБА_1 з урахуванням фактичних витрат на відновлювальний ремонт, проведений нею у пошкодженій квартирі, збільшила розмір позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди.

Посилаючись на викладене, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивачка просить суд стягнути на свою користь у рівних частках з кожного з відповідачів шкоду, спричинену залиттям квартири, а саме: матеріальну - у розмірі 365720 грн 56 коп., яка складається з: 355292 грн 66 коп. – вартість відновлювальних робіт, 4000 грн – вартість проєктно-кошторисної документації, 3000 грн – вартість будівельно-технічної експертизи; 3427 грн 90 коп. – вартість лікування; та моральну шкоду у розмірі 35000 грн, а також стягнути з них на свою користь у рівних частках з кожного судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2186 грн 01 коп.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_8 – адвокат Сидоренко Т.В. просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на недоведеність позовних вимог через відсутність належних доказів щодо причин завдання шкоди, її розміру та винуватості відповідачів у залитті квартири позивачки.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка не довела належним та допустимими доказами позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, оскільки: акт від 30 червня 2022 року управляючої компанії «Домсервіс» акт, яким було зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_4 та в якому зроблений висновок про те, що залиття відбулося з квартири АДРЕСА_2 , власником якої є відповідачі, не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житловокомунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, оскільки складений за відсутністю відповідачів, а представники управляючої компанії не вживали заходів для огляду належної відповідачам квартири та не оглянули її; згідно з наданих у судовому засіданні судовим експертом Лесків С.А. поясненням повідомлення про проведення обстеження квартири АДРЕСА_3 судовим експертом відповідачам не направлялися; судова експертиза була проведена в два етапу: у квітні 2023 року складений кошторис пошкоджень квартири АДРЕСА_3 , у вересні 2023 року - складений висновок судового експерта; у серпні 2023 року дослідження квартири АДРЕСА_3 не проводилося, висновок судового експерта складений по матеріалам станом на квітень 2023 року.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди суд зазначив, що моральна шкода є похідною від факту порушення прав та інтересів потерпілого та не може стягуватися сама по собі, не будучи наслідком порушення права чи інтересу позивача. Оскільки право, за захистом якого подано позов, не порушено, то суд вважав, що і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідна вимога) немає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про недоведеність позовних вимог є помилковим. Так, неповідомлення відповідачів про складання акту затоплення квартири 30 червня 2022 року ОСОБА_1 спростовує, вказує, що вона та ОСОБА_9 , яка була присутня при складанні акту, телефонували ОСОБА_3 та просили надати доступ до квартири, але остання повідомила, що перебуває за межами міста Миколаєва та жодна інша особа не може надати доступ до квартири. Вказана переписка була оголошена позивачем під час розгляду справи та запропоновано надати суду для огляду переписку, на що суд відмовив. Крім того, суд залишив поза увагою клопотання позивачки про допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Також, в матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які повідомили, що в момент затоплення квартири АДРЕСА_3 їхня квартира також була затоплена, тому вони приїхали на місце, де спілкувались з ОСОБА_14 , яка повідомила, що витік води дійсно був з її квартири та стався внаслідок пориву гнучкого шлангу, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , які повідомили, що були безпосередніми свідками моменту затоплення квартири та чітко зазначають, що затоплення мало місце внаслідок пориву гнучкого шлангу під раковиною в квартирі АДРЕСА_2 , оскільки вони ліквідували порив, після чого повідомили ОСОБА_1 про затоплення, а також ОСОБА_16 , яка приїхала разом з чоловіком та приєдналась до ліквідації наслідків затоплення. Однак, зазначені письмові пояснення також не були взяті до уваги судом. Щодо неповідомлення відповідача про проведення експертизи позивач зауважує, що в матеріалах справи наявне письмове повідомлення ОСОБА_3 , датоване 24 квітня 2023 року, надіслане засобами поштового зв`язку, в якому позивачка пропонувала відповідачці здійснити огляд її квартири та навіть провести експертизу, якщо та вважає за необхідне. Пізніше було проведено експертизу експертом Лесків С.А., однак вимога про повідомлення відповідачів експертом не виконана, що, на думку позивача, не може мати таких негативних наслідків для останньої, як відмова в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позивач не несе відповідальності за компетентність перевіреного державою спеціаліста, який має свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта. Також ОСОБА_1 наголошує, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жодного разу до суду не з`явились та відзиву або заяви, які б свідчили про їх незгоду з позовними вимогами не надали. ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву також про те, що залиття квартири позивачки сталось не з вини відповідачки не зазначила.

Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

Сформована представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Сидоренко Т.В. заява про розгляд справи без участі окрім заяви щодо розгляду справи за відсутності відповідачки та адвоката, а також заперечень щодо клопотань позивачки про долучення нових доказів містить також заперечення на апеляційну скаргу.

З огляду на положення глави 1 Розділу V в апеляційному провадженні заявами по суті справи є апеляційна скарга та відзив на апеляційну скаргу. Подання заперечення на відзив на апеляційну скаргу не передбачено, отже такі документи не підлягають розглядові.

Більш того, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина 5 статті 174 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 31 серпня 2026 року Миколаївський апеляційний суд надав учасникам справи п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу, але не визнав необхідним і не надав дозволів позивачу та відповідачу подати додаткові пояснення, заперечення на них після спливу строків на подання апеляційної скарги та відзиву на неї відповідно. Вказану ухвалу адвокат Сидоренко Т.В. отримала через систему Електронний суд 31 серпня 2026 року, тому станом на 08 листопада 2026 року строк на подання відзиву на апеляційну скаргу нею був пропущений, клопотання про поновлення такого строку не заявлено, що є підставою для залишення заяви від 08 листопада 2026 року в частині викладення заперечень на апеляційну скаргу без розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду таким вимогам закону не відповідає.

Як установи суд першої інстанції та таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власницею 1/2 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 серпня 2004 року (том 1, а.с. 49-51).

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 згідно інформації з Реєстру прав власності на нерухоме від 03 травня 2023 року (том 1, а.с. 63-64) є співвласниками квартири АДРЕСА_4 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_3 , поверхом вище.

В ніч на 25 червня 2022 року квартира АДРЕСА_1 була затоплена, внаслідок чого її було пошкоджено.

Згідно листа Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області від 27 червня 2022 року №4546/50-22 за результатами проведеної перевірки звернення ОСОБА_1 за фактом пошкодження майна відомостей, які б вказували на наявність складу злочину, встановлено не було та подальша перевірка була припинена (том 1, а.с.52).

28 червня та 30 червня 2022 року були складені акти працівниками управляючої компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Домсервіс» за участі ОСОБА_1 , володільців квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , яким зафіксовано факт залиття квартири АДРЕСА_1 квартирою АДРЕСА_2 (зі слів сусідів), що знаходиться за тією ж адресою. Комісією встановлено, що подача води в квартирі АДРЕСА_2 була не перекрита на розводі труб холодного водопостачання та внаслідок пориву гнучкого шлангу під раковиною на кухні сталось затоплення квартири АДРЕСА_3 (зі слів сусідів). В момент події власники квартири в ній були відсутні тривалий час. Також зафіксовані наступні пошкодження: в залі натяжні стелі лопнули від тяжкості води, в ванній кімнаті та спальній кімнаті власниця самостійно зливала воду з натяжних стель, які провислі від води. Підлога в коридорі та залі вимощена з паркетної дошки, яка внаслідок залиття здулась. При вході в іншу спальню шпакльована стеля намокла та пожовтіла, обшивка вхідних дверей в квартиру здулась, відкоси з боку квартири та під`їзду мокрі. В першій спальні також мокрі шпалери та розійшлись по швам, багети відклеїлись. Вказаний акт підписаний уповноваженими особам управляючої компанії, позивачкою, та сусідами, власники квартири АДРЕСА_2 на огляд не з`явились та акт не підписали (том 1, а.с.7-9, том 3, а.с. 76-78).

Згідно інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_4 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (том 1, а.с.63-64).

Відповідно до зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва – ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , який складений 12 квітня 2023 року кошторисником Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Івлічевим Л.В. (том 1, а.с. 12-48), визначені склад ремонтних робіт та матеріалів, необхідних для відновлення квартири позивачки, а також їх вартість, яка становить 176173 грн., з яких: 141600 грн. – будівельні роботи, вартість устаткування – 4703 грн., інші витрати – 508 грн., 29362 грн. – податок на додану вартість.

Згідно висновку судового експерта Лесків С.А. № 120-093 від 08 вересня 2023 року будівель-технічної експертизи, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , на момент дослідженні в окремих приміщеннях квартири АДРЕСА_1 спостерігаються дефекти, які утворилися на поверхні стель, стін, окремих дверних внутрішніх блоках та підлогах внаслідок залиття з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 внаслідок пориву гнучкого шлангу.

У коридорі літ. №1, пл. 11 кв.м, ванній літ. №4, пл. 2,7 кв.м, жиловій кімнаті літ. №5, пл. 6,7 кв.м, житловій кімнаті літ. №6, пл. 13,3 кв.м, кухні №7, пл. 7,5 кв.м провисання та пориви матеріалу склотканини натяжної стелі; намокання, деформація шпалер з відставанням від основи по всій площі стін; намокання, деформація покриття штучного паркету по всій площі підлоги; відставання від основи багету; намокання шпону облицювання дерев`яних полотен дверних блоків по усій площі. Вартість ремонтно-будівельних робіт для усунення заподіяної матеріальної шкоди квартирі АДРЕСА_1 у чинних цінах складає 176173 грн (докладних перелік будівельних матеріалів та робіт, їх вартість викладена у кошторисній документації, яка є невід`ємною частиною висновку експерта. Висновок підписаний експертом ОСОБА_17 та кошторисником ОСОБА_18 (том 1, а.с. 121-128).

Посилаючись на те, що залиття квартири, співвласником якої вона є, яке призвело до завдання майнової та моральної шкоди, відбулося з вини відповідачко, які добровільно завдану шкоди не компенсували, ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

За такого між сторонами виникли деліктні правовідносини у зв`язку із пошкодженням майна позивачки та завдання їй цим моральної шкоди.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

Частиною четвертою статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частинами четвертою, п`ятою статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Нормами статей 151, 156, 177 ЖК України визначено, що громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Вказаними нормами закону встановлені загальні підстави відшкодування шкоди (майнової та моральної) в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Аналіз положень статей 1166, 1168 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

Верховний Суд України у постанові від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 вказав, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Наведений висновок було підтверджено Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 квітня 2021 року в справі № 648/2035/17, від 15 липня 2021 року у справі № 520/4080/16, від 27 жовтня 2021 року у справі № 461/484/18, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20.

За такого для встановлення обставин, чи є підстави для настання відповідальності за спричинення майнової та моральної шкоди необхідні: наявність шкоди, протиправне діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мав б спростувати саме відповідач, що ним не зроблено.

Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв`язок.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, у справі, яка переглядається, факт залиття квартири АДРЕСА_1 в ніч на 25 червня 2022 року установлений судом першої інстанції і в касаційному порядку учасниками справи не спростовується.

Згідно складених 28 та 30 червня 2022 року управляючою компанією за участі позивачки та мешканців сусідніх із постраждалою квартир у будинку актів встановлено, що згідно із поясненнями мешканців, які безпосередньо виявили затоплення та ліквідували його наслідки, причиною затоплення квартири позивачки став порив гнучкого шланг під мийкою у квартирі АДРЕСА_2 .

Перелік, характер пошкоджень, яких зазнала квартира позивачки, причина їх виникнення, а саме - внаслідок залиття квартири, підтверджені змістом зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва – ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , який складений 12 квітня 2023 року кошторисником Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області (том 1, а.с. 12-48) ОСОБА_18 , висновком судового експерта Лесків С.А. № 120-093 від 08 вересня 2023 року будівель-технічної експертизи, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , на момент дослідження в окремих приміщення (том 1, а.с. 121-128).

Викладені у вказаних доказах висновки іншими учасниками справи не спростовані.

Відповідачі на підтвердження відсутності вини у завданні шкоди як у суді першої інстанції доказів не подавали. Відповідачка ОСОБА_2 через свого представника у відзивах на позовну заяву та уточнену позовну заяву лише заперечувала допустимість наведених доказів, зокрема, акту управляючої компанії, висновку експерта, посилаючись, зокрема, на те, що їх складено за відсутності відповідачів.

Колегія суддів вважає, що позивачка на підставі наведених вище доказів, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми, підтвердила факт пошкодження її квартири внаслідок залиття з боку квартири АДРЕСА_4 , та завдання цим майнової шкоди.

Колегія суддів вважає, що суд, відмовляючи у позові, не взяв наведені докази до уваги.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житловокомунального господарства від 17.05.2005 року № 76, зареєстрованими в МЮ України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Відмовивши у позові, суд виходи з того, що акт від 30 червня 2022 року не відповідає вимогам, викладеним у Правилах, оскільки його складено за відсутністю власників квартири АДРЕСА_4 . При цьому суд не звернув увагу, зо згідно змісту акту при його складанні у працівників управляючої компанії не було доступу до квартири АДРЕСА_2 . До того ж власники цієї квартири – відповідачі у справі у разі заперечення змісту акту своїх доказів не представили.

Крім того, відхиливши акт управляючої компанії з підстав складання його за відсутності відповідачів та не проведення обстеження квартири АДРЕСА_4 , суд не оцінив цей акт у сукупності з іншими доказами – висновком експерта та зведеним кошторисним розрахунком, які підтверджують факт пошкодження квартири АДРЕСА_3 саме внаслідок залиття, а характер зафіксованих пошкоджень (сліди намокання, пліснява), їхнє розташування (від стелі до підлоги) по усій квартирі свідчать про те механізм залиття – зверху, де розташована квартира відповідачів, які відсутність своєї вини не довели перед судом, тоді як у разі заперечення позову про відшкодування майнової шкоди це є їхнім процесуальним обов`язком.

Також колегія суддів вважає, що суд помилково послався на те, що висновок експерта був складений 08 серпня 2023 року, через п`ятнадцять місяців після залиття, оскільки сам цей факт не виключає можливість встановлення наслідків такого залиття та наявності пошкоджень експертом, який був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тоді як відповідачів своїм правом на спростування висновку експерта доказів не надали.

Тому апеляційний суд відхиляє аргументи заперечень на позов, викладені представником ОСОБА_2 в суді першої інстанції, оскільки вони не можуть спростувати висновки експерта, так як обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).

Отже, відповідачами не надано належних доказів, які б спростовували вимоги позивачки і наявні у справі докази про те, що залиття квартири АДРЕСА_1 , яке призвело до пошкодження цієї квартири, сталося внаслідок дій (бездіяльності) відповідачів.

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що внаслідок затоплення їй завдано матеріальної шкоди у розмірі 365720 грн 56 коп., яка складається з: 355292 грн 66 коп. – вартість відновлювальних робіт, 4000 грн – вартість проєктно-кошторисної документації, 3000 грн – вартість будівельно-технічної експертизи; 3427 грн 90 коп. – вартість лікування.

Встановивши, що внаслідок залиття квартири, яке відбулося з квартири, власниками якої є відповідачки, позивачці завдано майнової шкоди, а відповідачі не спростували належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у спричиненні збитків позивачці (належного виконання ними як власниками своїх зобов`язань щодо утримання майна), колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідачок обов`язку відшкодувати завдану позивачці шкоду.

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням, а особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

На підтвердження вартості відновлювального ремонту квартири позивачка на підтвердження збільшення своїх вимог надала акт приймання-здачі виконаних ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_7 від 21 жовтня 2023 року, підписаний ОСОБА_19 , на загальну суму 87980 грн.; акт приймання-здачі виконаних ремонтних робіт за адресою: АДРЕСА_7 від 21 жовтня 2023 року, підписаний ОСОБА_20 (том 1, а.с. 166, 167), а також товарні чекі, квитанції про сплату, накладні, замовлення покупця (том 1, а.с. 168-211).

Колегія суддів не приймає ці докази на підтвердження вартості відновлювального ремонту після залиття квартири, вважає їх неналежними, оскільки акти приймання-здачі ремонтних робіт виконані не фахівцями в галузі будівництва, відсутні докази відповідності зазначений в них цін ринковим, які існували на день проведення ремонтних робіт. Щодо квитанцій, чеків та накладних, то частина їх свідчить про придбання будівельних матеріалів, натомість відсутні докази придбання їх саме позивачкою, також відсутні відомості про їх використання у квартирі позивачки. Щодо долучених доказів на придбання меблів - кухонних та дивану (том 1, а.с. 189, 190, 203), то ОСОБА_1 не заявляла вимог про відшкодування вартості таких меблів, доказів їх пошкодження та вартості суду не надавала.

Натомість колегія суддів при вирішення позовних вимог щодо відшкодування завданої позивачці майнової шкоди вважає за необхідне виходити з визначення розміру такої шкоди, визначеного у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва – ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 , який складений 12 квітня 2023 року, оскільки його складено спеціалістом у галузі будівництва - кошторисником Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області Івлічевим Л.В., виходячи із існуючих на день складання кошторису цін, а також враховуючи, що прийнято судовим експертом під час складання висновку № 120-093 від 08 вересня 2023 року (том 1, а.с. 12-48).

Так, вартість ремонтних робіт для відновлення квартири позивачки становить 176173 грн., з яких: 141600 грн. – будівельні роботи, вартість устаткування – 4703 грн., інші витрати – 508 грн., 29362 грн. – податок на додану вартість. На користь позивачки слід стягнути визначену кошторисником вартість таких робіт, але без урахування 29362 грн. податку на додану вартість, оскільки відсутні докази сплати ОСОБА_1 цього податку, що становить 146811 грн.

Також підлягають стягненню як збитки, завдані внаслідок пошкодження майна позивачки, 4000 грн – вартість проєктно-кошторисної документації, 3000 грн – вартість будівельно-технічної експертизи, тому що ці витрати є необхідними для відновлення становища позивачки та доведення розміру шкоди.

Щодо стягнення 3427 грн 90 коп. вартості лікування (придбання ліків) ОСОБА_1 , що підтверджено чеками (том 1, а.с. 68), то колегія суддів не вбачає підстав для їх стягнення з відповідачок, оскільки у справі відсутні докази, що погіршення стану здоров`я позивачки та прийняття нею ліків пов`язане саме із фактом залиття квартири.

Щодо відшкодування позивачці 35000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано в пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Колегія суддів погоджується із ОСОБА_1 , що у зв`язку із залиттям її квартири у червні 2022 року та пошкодженням у зв`язку із цим нерухомого майна, яке є суттєвим за наслідками та вартістю, вона зазнала моральних страждань, пов`язаних з негативними емоціями та необхідністю тривалий час докладати зусиль як для відновлення майна, так і для захисту у суді своїх прав, та вважає, що розмір компенсації 30000 грн. відповідає: характеру порушення прав позивачки (суттєвим пошкодженням майна), ступеню душевних страждань, пов`язаних із негативними емоціями, викликаними залиттям квартири, характеру та обсягу заподіяних цим позивачці моральних страждань, істотності вимушених змін у житті, а також вимогам розумності та справедливості.

За такого наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог, тому колегія суддів частково приймає доводи апеляційної скарги.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалено внаслідок невірної оцінки наявних у справі доказів та неправильного застосування судом першої інстанції норм права, що регулюють спірні відносини відшкодування шкоди, наявні підстави, передбачені пунктами 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, для скасування рішення суду, часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачок 153811 грн. майнової шкоди та 30000 грн. - у відшкодування моральної шкоди.

Тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Колегія, виходячи з положень статі 1190 ЦК України, вважає необхідне покласти на відповідачок солідарний обов`язок з відшкодування шкоди.

Щодо розподілу судових витрат.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (пункт 1 частини 3 вказаної статті Кодексу).

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки рішення суду за наслідками апеляційного перегляду скасовано, а позовні вимоги задоволені частково, у цій справі судові витрати покладаються на відповідачок пропорційно задоволеним вимогам.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 133 ЦПК України).

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 цього вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В силу підпункту 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання апеляційної скарги сплачується судовий збір у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Виходячи із розміру заявлених вимог, позивачка в суді першої інстанції сплатила за подання позову 4008 грн. (том 2, а.с. 52), за подання апеляційної скарги – 4809 грн. 60 коп. (том 3, а.с. 8, 24).

Заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволені на 45,87%, тому з відповідачок належить стягнути 4044 грн. 63 коп. судового збору (по 1348 грн. 21 коп.).

Крім того в суді апеляційної інстанції ОСОБА_21 просила стягнути на її користь як судові витрати на поштові відправлення в сумі 2484 грн. (том 3, а.с. 105-116) та вартість проїзду з міста Львів до міста Миколаєва на розгляд справи в суді в сумі 14768 грн. 66 коп. (том 3, а.с. 117-127).

Щодо стягнення поштових витрат, суд зазначає, що такі витрати передбачені статтею 140 ЦПК України, однак враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), а також у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04).

Оскільки відповідачки не мають зареєстрованого кабінету в системі Електронний суд, витрати на направлення їм позивачкою апеляційної скарги засобами поштового зв`язку було необхідними та виправданими, тому витрати на таке в сумі по 144 грн. щодо кожної з відповідачок (том 3, а.с. 9-11)є доведеними та обґрунтованими. В той же час неодноразово направлення засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на адреси відповідачок після подання апеляційної скарги додаткових доказів, клопотань, пояснень не було виправданим та необхідним, оскільки ці докази, клопотання та пояснення вона могла подати разом із апеляційною скаргою.

Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення вартості проїзду до міста Миколаєва залізничним транспортом, оскільки відповідно до частини 1 статті 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

З урахуванням викладеного, згідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, необхідно ухвалити додаткове судове рішення.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 29 липня 2026 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричинених залиттям квартири задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 153811 грн. майнової шкоди, завданої залиттям квартири, та 30000 грн. моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , по 1492 грн. 09 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: І.В. Лівінський

Л.М. Царюк

______________________________________________

Повна постанова складена 13 листопада 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua